Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №560/6930/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/6930/26

Головуючий у 1-й інстанції: Божук Д.А.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

04 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Боровицького О. А. Ватаманюка Р.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023.

Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, починаючи з 01.03.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення - 10.04.2026.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просив суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач просив суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у позову в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 312 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач проходив військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ).

Відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 373-ос від 12.08.2023 позивача з 13.08.2023 виключено зі списків особового складу, всіх видів забезпечення.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у справі №560/14888/25 зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020 по 19.05.2023 (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі нараховані та виплачені за цей період щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема, грошову допомогу на оздоровлення) із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у справі №560/14888/25 НОМЕР_2 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нараховано і 10.04.2026 виплачено позивачеві кошти в сумі 266756,68 грн.

У подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 29.01.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення. Проте відповідач відповіді на заяву не надав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Стаття 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі статтею 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Як зазначено судом вище, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, грошове забезпечення, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17.

Враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум грошового забезпечення, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Згідно ст.7 Закону №2050-III відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

З огляду на вказане, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, визнавши протиправною бездіяльність щодо цього.

Що стосується вимог апеляційної скарги позивача про одночасну компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2026 року у справі №560/6681/26 роз`єднано в окремі провадження позовні вимоги у справі, виділивши в окремі провадження позовні вимоги:

- ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про зобов`язання провести грошову компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб, який утриманого з грошового забезпечення, та повернути надлишково утриманий військовий збір з грошового забезпечення в розмірі 3,5 відсотка, виплаченого на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у справі №560/14888/25 (залишивши у провадженні адміністративної справи №560/6681/26).

- ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з затримкою виплати грошового забезпечення, присвоївши зазначеній справі новий номер.

- ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про зобов`язання нарахувати і виплатити грошове забезпечення з 20.05.2023 по 12.08.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", присвоївши зазначеній справі новий номер.

Отже, суд першої інстанції в даній адміністративний справі мав вирішувати позовні вимоги, що стосуються виключно компенсації втрати частини доходів у зв`язку з затримкою виплати грошового забезпечення.

В той же час, в мотивувальній частині оскаржуваного рішення надана оцінка позовним вимогам, що стосуються проведення грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, який утримано з грошового забезпечення позивача.

Разом з тим питання щодо компенсації сум податку на доходи фізичних осіб вирішувалось в рішенні Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі №560/6681/26.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції помилково в оскаржуваному рішенні надана оцінка позовним вимогам, що стосуються проведення грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, який утримано з грошового забезпечення позивача. А тому, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року підлягає зміні шляхом виключення з його мотивувальної частини підстав обґрунтування відмови в задоволенні позову щодо зобов`язання проведення компенсацій сум податку на доходи фізичних осіб.

Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийняте рішення з частковим порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його частково змінити, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги ОСОБА_1 , військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року підстави обгрунтування відмови в задоволенні позову щодо зобов`язання проведення компенсацій сум податку на доходи фізичних осіб.

В решті - рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Курко О. П.

Судді Боровицький О. А. Ватаманюк Р.В.