Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №240/1672/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/1672/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Наталія Миколаївна

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

05 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Житомирській області, третя особа - громадська організація "Проти придурків та ідіотів", про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області, третя особа - громадська організація "Проти придурків та ідіотів", з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив:

-визнати протиправною відповідь Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області на запит ОСОБА_1 від 05.12.2024 року "05.12.24 ВП заява МЄ", яка викладена у листі без дати та № "Копії супровідного листа, відповіді та фіскального чеку про поштове відправлення";

- зобов`язати Житомирське РУП ГУНП в Житомирській області надати позивачу інформацію на його запит від 05.12.2024 року "05.12.24 ВП заява МЄ".

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 року здійснено заміну неналежного відповідача – Житомирського відділу поліції ГУ НП в Житомирській області на належного відповідача - Головне управління Національної поліції в Житомирській області.

17 жовтня 2025 року Житомирський окружний адміністративний суд прийняв рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено те, що 05.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до начальника Житомирського відділу поліції ГУНП в Житомирській області із заявою, в якій запитав, де розміщена стоянка для інвалідів, передбачена в кількості не менше 10 % паркомісць найближче до входу.

Заява отримана Житомирським районним управлінням поліції ГУ НП в Житомирській області.

Посилаючись на неотримання відповіді на свою заяву, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Водночас, з наданих відповідачем після відкриття провадження у справі документів вбачається, що згідно листа Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області від 13.12.2024 року № 93853-2024 позивача повідомлено про те, що згідно державних будівельних норм чітко визначені обов`язкові параметри, деталізовані вимоги та наведено конкретні приклади влаштування паркомісць для людей з інвалідністю та інших груп маломобільного населення на відкритих автостоянках, що становить не менше 10 % машиномісць на відкритих парковках. На автостоянці, яка закріплена за Житомирським РУП ГУНП в Житомирській області, виділено місця для обслуговування людей з інвалідністю. На час реконструкції та проведення ремонтних робіт дані місця будуть приведені до вимог норм чинного законодавства та будуть помічені дорожніми знаками та горизонтальною розміткою відповідно до ПДР.

Також відповідачем надано витяг з Журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області, у якому міститься відмітка про отримання ОСОБА_1 16.12.2024 року письмової відповіді з приміткою про відсутність заперечень зі сторони заявника.

Листом №СЕД-101027-2024 від 20.12.2024 року Житомирське РУП ГУНП в Житомирській області повідомило позивача, що за результатами проведеної за його зверненням від 05.12.2024 року перевірки з приводу можливих неправомірних дій окремих поліцейських порушень діючого законодавства не встановлено.

Із змісту листа № 31540-2025 від 05.02.2025 року, надісланого позивачеві 06.02.2025 року, слідує, що відповідь від 13.12.2024 року йому надсилається повторно.

У подальшому, після відкриття провадження у цій справі відповідач листом від 21.02.2025 року № 43271-2025 надав позивачу відповідь такого змісту:

"Повідомляємо, що Ваше звернення (№Х-5948-СЕД від 05.12.2024) до Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області повторно розглянуто.

Інформуємо, що стоянка для інвалідів поблизу Житомирського РУП № 1 розташована за адресою: вул. Лесі України, 17 м. Житомир (поблизу в`їзних воріт на територію підрозділу).

Крім цього, на виконання статті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" розроблено проектну документацію з організації дорожнього руху на паркувальному майданчику транспортних засобів за адресою: вул. Лесі Українки,14, м. Житомир. Зазначеною вище проектною документацією передбачено два місця паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю (загальна кількість місць для паркування – 17).

Після погодження вказаної проектної документації уповноваженим підрозділом поблизу паркомісць будуть розташовані дорожні знаки 5.42.1 з табличкою 7.1, а також горизонтальною розміткою відповідно до Правил дорожнього руху України.

Зазначені роботи планується завершити до 15.03.2025 року".

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року №2939-VI (Закон №2939) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 5 Закону №2939 визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону №2939 право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

При цьому, будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (ч. 2 ст. 20 Закону №2939).

Так, порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації".

Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону №2939 розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1)суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Згідно з ст.1 Закону України "Про інформацію", інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 5 Закону України "Про інформацію" визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про інформацію" за змістом інформація поділяється на такі види: інформація про фізичну особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; інформація про стан довкілля (екологічна інформація); інформація про товар (роботу, послугу); науково-технічна інформація; податкова інформація; правова інформація; статистична інформація; соціологічна інформація; інші види інформації.

Так, порядок оформлення запитів на інформацію визначено ст. 19 Закону №2939, згідно вимог якої запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Строк розгляду запитів на інформацію врегульований ст. 20 Закону № 2939, згідно з частиною першою якої розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону №2939 визначено, що у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач звернувся до начальника Житомирського відділу поліції ГУ НП в Житомирській області із заявою, у якій поставив запитання: де розміщена стоянка для інвалідів, передбачена в кількості не менше 10 % паркомісць найближче до входу?

При цьому, позивач, звертаючись до суду з даним позовом, спершу просив визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині невирішення питання запиту, а в подальшому, змінивши предмет позовних вимог, просив визнати протиправними дії щодо надання необґрунтованої відповіді на запит на інформацію.

разом з тим, відповідно до пункту 6 частини другої статті 10 Закону України від 6 вересня 2005 року № 2807-IV "Про благоустрій населених пунктів" визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об`єктах благоустрою належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Тобто, в даному випадку позивач звернувся із своєю заявою не до розпорядника такої інформації.

Водночас, беручи до уваги те, що у заяві, незважаючи на відсутність достатньої конкретизації щодо запитуваної інформації, зокрема, незазначення, до якої саме території, об`єкта чи адреси має відношення викладене прохання заявника повідомити про розміщення стоянки для інвалідів, в контексті обставин, що склалися між учасниками справи, вказана заява розцінюється як звернення, а не як запит на публічну інформацію.

Так, поданий позивачем запит було зареєстровано відповідачем та прийнято до розгляду, розглянуто та надано вмотивовану відповідь на питання, які ставилися у запиті позивачем, що свідчить про вчинення певних дій з боку відповідача та про відсутність бездіяльності з боку останнього щодо ненадання ґрунтовної відповіді на запит позивача.

При цьому, між сторонами не виникало різного тлумачення стосовно того, що вказане звернення позивача (у формі заяви) Житомирське РУП ГУНП в Житомирській області, підпорядкове відповідачу, розглянуто з дотриманням встановлених для цього формальних підстав і порядку.

Тобто, Житомирське РУП ГУНП в Житомирській області не залишило звернення без реагування, а розглянуло його і надало заявнику відповідь в об`єктивно можливому обсязі.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про належне виконання відповідачем вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме розглянуто заяву ОСОБА_1 від 05.12.2024 року та повідомлено про результати розгляду його звернення.

Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.