Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №560/10061/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/10061/26 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

04 серпня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулось до суду з адміністративним позовом від 04.06.2026, який змінило уточненою позовною заявою від 16.06.2026 за №2200-0902-7/46126 в якій просить скасувати постанову від 19052026 ВП №79822694 про накладення штрафу в розмірі 5100 гривень.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 04.08.2026.

Враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не з`явилися, при цьому в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суд від 27.11.2025 зокрема зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 згідно з рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р (ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком, починаючи з 01.05.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з відповіді наданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за вих.№2200-0903-8/33918 від 01.05.2026 та доданих до неї додатків з пенсійної справи №968010119629, підсумковий розмір пенсії, фактично не відповідає сумі виплаті, боржник в супереч рішенню суду, рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на власний розсуд втручається у реалізацію особою свого права на призначення та виплату пенсії, та вчиняє дії, що впливають на волевиявлення ОСОБА_1 , без врахування правової оцінки наданої судом, при цьому не здійснив виконання рішення суду в частині перерахунку пенсії з урахуванням змін розміру мінімальної пенсії за віком, які відбулись після 01.10.2024 (2025-2026 роки).

Згідно з Постановою про накладення штрафу від 19.05.2026 ВП №79822694 вирішено за невиконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у спосіб та порядок передбачені виконавчим документом вирішено накласти на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області штраф на користь держави у розмірі 5100 гривень (арк. спр.41-42).

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся із позовом до суду.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.

Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій є Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з статтею 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 6 статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з частиною 1 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII).

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії визначена положеннями ст.75 Закону №1404-VIII.

Відповідно до статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, накладення штрафу у разі невиконання без поважних причин боржником рішення є обов`язком посадової особи органу ДВС, який встановлюється з метою спонукання боржника належним чином виконати рішення.

Поважними причинами невиконання можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення та повинні бути підтверджені належними доказами.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду у справі №560/16284/24 було виконано в повному обсязі шляхом здійснення перерахунку пенсії, визначення суми заборгованості та проведення часткових виплат.

Як правильно встановив суд першої інстанції, постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2025 у справі №560/16284/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області було зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону України №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком, починаючи з 01.05.2024, з урахуванням раніше виплачених сум. Отже, предметом виконання було не лише здійснення арифметичного перерахунку, а й забезпечення фактичної виплати пенсії у визначеному судовим рішенням розмірі.

Надані позивачем документи підтверджують лише проведення перерахунку та здійснення окремих часткових виплат, однак не свідчать про повне виконання судового рішення у спосіб та в обсязі, визначених виконавчим документом. Саме факт невиконання рішення у повному обсязі і став підставою для застосування державним виконавцем положень статей 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Матеріалами справи не підтверджено виконання пенсійним органом судового рішення у справі №560/16284/24, що також додатково доводить постанова про накладення штрафу від 11.06.2026 ВП №79822694, яка винесена державним виконавцем за повторне невиконання судового рішення у розмірі 10200 гривень. Цей висновок суду не спростовують часткові виплати проведені відповідачем у 2026 році без доказів цього.

Слід звернути увагу відповідача, що відповідно до постанови Сьомого апеляційного адміністративного суд від 27.11.2025 розмір пенсії позивача повинен становити не менше восьми мінімальних пенсій за віком, починаючи з 01.05.2024.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на положення Бюджетного кодексу України, Законів України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та «Про Державний бюджет України на 2026 рік», постанов Кабінету Міністрів України №157, №821, а також на обставини визнання постанови Кабінету Міністрів України №821 протиправною та нечинною.

Наведені нормативні акти регулюють бюджетні правовідносини та порядок фінансування відповідних видатків, однак не змінюють змісту судового рішення, що набрало законної сили, та не звільняють боржника від обов`язку його виконання. Крім того, відсутність визначеного Кабінетом Міністрів України порядку використання бюджетних коштів після визнання постанови №821 нечинною сама по собі не свідчить про виконання рішення суду та не спростовує встановлених державним виконавцем обставин його невиконання.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державний виконавець діяв у межах наданих йому повноважень, на підставі та у спосіб, визначені Законом України «Про виконавче провадження», а тому підстави для визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 19.05.2026 ВП №79822694 відсутні.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до переоцінки вже досліджених судом обставин та не містять належних правових підстав для скасування законного й обґрунтованого судового рішення.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.