Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №120/5876/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/5876/26 Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Руслана Миколаївна

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

05 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Граб Л.С. Матохнюка Д.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто на підставі приписів п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та ухвалити постанову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що додане доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги від 17.04.2026 № 4-02-2026-003785 є належним підтвердженням повноважень адвоката, який здійснює представництво особи в рамках надання безоплатної вторинної правової допомоги, відповідно до статті 59 КАС України та Закону України «Про безоплатну правничу допомогу». Відтак з огляду на те, що суд першої інстанції безпідставно обмежив позивача в доступі до правосуддя його представник звернувся до апеляційного суду з цією скаргою з вимогами скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду про повернення позову та направити матеріали справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

З урахуванням вимог ст. 311, ч. 2 ст. 312, КАС України, апеляційний суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Повертаючи позовну заяву позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що доручення, видане позивачем адвокату Виноградському Антону Павловичу, не наділяє даного адвоката повноваженнями на підписання та подання до суду позовної заяви від імені ОСОБА_1 .

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивача, виходячи з наступного.

Спірні питання у цій справі виникли на етапі прийняття судом першої інстанції позовної заяви ОСОБА_1 до розгляду та стосується особливостей оформлення документів, що підтверджують повноваження представника, та допуску до участі у справі як представника на підставі таких документів.

Так, відповідно до пунктів 2, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Водночас особливості повернення позовної заяви врегульовано статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Саме на підставі наведеної норми судом першої інстанції повернуто позов, оскільки, на переконання суду, адвокат Виноградський Антон Павлович, відповідно до наданого доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги, не мав права підписувати та подавати в інтересах ОСОБА_1 позовну заяву.

Проте апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Так, відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Пунктом 1 частини 1 статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема довіреністю фізичної особи.

Довіреність фізичної особи, за зверненням якої прийнято рішення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), який прийняв таке рішення (абзац 3 частини 2 статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 4 статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів:

1) довіреністю;

2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

Відтак процесуальним законом передбачена можливість здійснення адвокатом представництва інтересів учасників справи на підставі зокрема й доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI (надалі - Закон № 5076-VI).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Водночас зміст права на безоплатну правничу допомогу, порядок реалізації цього права, суб`єктів, підстави та порядок надання безоплатної правничої допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правничої допомоги врегульовано Законом України "Про безоплатну правничу допомогу".

За приписами статті 21 Закону України "Про безоплатну правничу допомогу" від 02 червня 2011 року № 3460-VI (надалі - Закон № 3460-VI), після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги центр з надання безоплатної правничої допомоги призначає адвоката, який включений до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, та уклав договір про надання безоплатної вторинної правничої допомоги з центром з надання безоплатної правничої допомоги.

Повноваження адвоката підтверджуються дорученням центру з надання безоплатної правничої допомоги та/або довіреністю відповідно до вимог процесуального закону.

Для здійснення представництва інтересів осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, у суді у спорах, що виникають з трудових відносин, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також щодо представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, або для складання документів процесуального характеру центр з надання безоплатної правничої допомоги може уповноважити свого працівника.

Повноваження працівника центру з надання безоплатної правничої допомоги як представника суб`єкта права на безоплатну вторинну правничу допомогу підтверджуються рішенням центру з надання безоплатної правничої допомоги та довіреністю відповідно до вимог процесуального закону.

Так, матеріалами справи підтверджується те, що позовна заява, що подавалася до суду першої інстанції в інтересах ОСОБА_1 , підписана адвокатом Виноградським Антоном Павловичем та подавалася адвокатом через систему "Електронний суд".

На підтвердження повноважень адвоката підписувати та подавати позовну заяву до суду першої інстанції надано доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги № 4-02-2026-003785 від 17 квітня 2026 року, видане на підставі наказу Центрально-Західного управління з надання безоплатної правничої допомоги від 15 квітня 2026 року №Н-БВПД/108/108-04.4-4/209, яким адвоката Виноградського Антона Павловича призначено для надання безоплатної вторинної правничої допомоги ОСОБА_1 , що полягає у здійсненні представництва інтересів останнього у справі про визнання протиправними бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та зобов`язання вчинити дії, а саме: здійснити проведення індексації пенсії з 01.03.2026 із застосування коефіцієнтів збільшення.

Текстуальний аналіз згаданого вище доручення свідчить про те, що уповноважений орган, призначаючи адвоката Виноградського А.П. для надання безоплатної вторинної правничої допомоги ОСОБА_1 , чітко визначив як вид правничих послуг безоплатної вторинної правничої допомоги (представництво інтересів останнього), так і зміст правового питання, в межах якого надаватиметься така допомога (у справі щодо визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яка полягає у відмові здійснити проведення індексації пенсії з 01.03.2026 із застосування коефіцієнтів збільшення, протиправною та зобов`язання вчинити дії).

При цьому, дійсно, доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги передбачає, що таке діє до використання всіх національних засобів правового характеру, а у випадку складення документів процесуального характеру як виду правничої допомоги - до моменту передання клієнту відповідних складених документів.

Водночас, на переконання колегії суддів, помилково стверджувати, що доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги № 4-02-2026-003785 від 17 квітня 2026 року наділяє адвоката лише повноваженнями складати документи процесуального характеру та не підтверджує повноважень адвоката підписувати та подавати процесуальні документи, зокрема й позовну заяву.

Такі висновки суду першої інстанції спростовуються наступними мотивами.

У статті 1 Закону № 5076-VI наведено визначення основних термінів.

Так, під адвокатською діяльністю у цьому Законі розуміється незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Представництво є видом адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

При цьому відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 5076-VI складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого і т.д., а також представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами є зокрема видами адвокатської діяльності.

Стаття 1 Закону № 3460-VI також містить визначення основних термінів, що у ньому вживаються.

Так, під правничими послугами у цьому Законі мається на увазі надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правничої допомоги та медіації.

Згідно з частиною 2 статті 13 Закону № 3460-VI безоплатна вторинна правнича допомога включає такі види правничих послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру.

Змістовний аналіз наведених вище приписів нормативних актів свідчить про те, що ними розмежовуються такі види правничих послуг, як надання захисту, здійснення представництва інтересів осіб та складення процесуальних документів правового характеру.

Повертаючись до обставин цієї справи, варто звернути увагу на те, що доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги № 4-02-2026-003785 від 17 квітня 2026 року чітко визначає вид правничих послуг безоплатної вторинної правничої допомоги, що надаватиметься адвокатом, - представництво інтересів ОСОБА_1 у справі щодо визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправними та зобов`язання вчинити дії.

При цьому, зазначення в іншій частині доручення про те, що таке діє (дослівно) "до моменту передання клієнту відповідних складених документів" жодним чином не конфліктує з іншою частиною доручення, яке стосується представництва інтересів особи, адже таке застереження (щодо передання складених документів) стосується лише випадку, якщо мало місце складення документів процесуального характеру як виду правничої допомоги.

Тобто, термін дії доручення міг бути вичерпаний в момент передання клієнту складених адвокатом процесуальних документів лише у тому випадку, якщо адвокат призначається особі лише для надання такого виду правничих послуг, як складення документів процесуального характеру.

Проте апеляційний суд вкотре звертає увагу на те, що у дорученні для надання безоплатної вторинної правничої допомоги №4-02-2026-003785 від 17 квітня 2026 року зазначено вид правничих послуг безоплатної вторинної правничої допомоги, що надаватиметься адвокатом, - представництво інтересів ОСОБА_1 .

Отже, оскільки дорученням призначено адвоката саме для здійснення представництва інтересів ОСОБА_1 у справі щодо визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправними, тому відсутні підстави стверджувати, що таким дорученням адвоката уповноважено лише на складання документів процесуального характеру.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів переконана, що доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги №4-02-2026-003785 від 17 квітня 2026 року є тим документом, що уповноважує адвоката Виноградського А.П. на представництво інтересів ОСОБА_1 у справі щодо оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, та наділяє адвоката як правом складати, підписувати та подавати в інтересах довірителя процесуальних документів правового характеру, так і здійснювати інші представницькі повноваження в межах цього доручення.

З огляду на викладене обгрунтованими є доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, що окружним адміністративним судом без належних на те підстав повернуто позовну заяву.

Беручи до уваги встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги в оскаржуваній відповідачем частині, висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року скасувати.

Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Граб Л.С. Матохнюк Д.Б.