Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №560/3609/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/3609/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

05 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Матохнюка Д.Б. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просила:

-визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, оформлене листом від 16.09.2025 № 11756-10815/М-03/8-2200/25, яким ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з втратою годувальника, виходячи з 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника ОСОБА_2 , обчисленої відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 03 вересня 2025 року.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.05.2026 позов задоволено:

-визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, оформлену листом від 16.09.2025 № 11756-10815/М-03/8-2200/25, яким ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ;

-зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 03 вересня 2025 року нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з втратою годувальника, виходячи з 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника ОСОБА_2 , обчисленої відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з урахуванням виплачених сум.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_2 та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області як одержувач пенсії у зв`язку втратою годувальника згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.04.2019 у справі № 560/475/19, яке набрало законної сили, встановлено обставини інвалідності ОСОБА_2 (ІІ група), пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби під час випробувань ядерної зброї на Семипалатинському полігоні та визнано право на обчислення його пенсії по інвалідності в розмірі фактичних збитків відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати. На виконання вказаного судового рішення відповідачем здійснювався відповідний розрахунок та виплата пенсії годувальнику.

Після смерті чоловіка, позивач 26.04.2024 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 54 Закону України № 796-ХІІ. За період з 26.04.2024 по 01.03.2025 розмір призначеної пенсії у зв`язку з втратою годувальника становив 8130,29 грн.

З 01.03.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в односторонньому порядку здійснило впорядкування пенсійної справи позивача, припинило виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника та перевело її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», розмір якої склав 5201,24 грн.

03.09.2025 позивач звернулася до відповідача із заявою-запитом щодо роз`яснення причин зміни виду та зменшення розміру її пенсійного забезпечення.

Листом від 16.09.2025 № 11756-10815/М-03/8-2200/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило позивачу у нарахуванні пенсії по втраті годувальника із врахуванням п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, посилаючись на відсутність у матеріалах пенсійної справи її померлого чоловіка первинних документів, які б підтверджували його безпосередню участь у ліквідації ядерних аварій, ядерних випробуваннях чи військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, та обґрунтувало правомірність переведення позивачки на пенсію за віком з 01.03.2025.

Вищезазначене слугувало підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ).

Статтею 59 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII передбачено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Таким чином, частиною третя статті 59 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 № 2148-VIII статтю 59 Закону від 28 лютого 1991 року № 796-XII викладено в наступній редакції: «Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), або відповідно до ст. 54 цього Закону.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII в частині внесених змін, згідно Прикінцевих та перехідний положень, набрав чинності з 01 жовтня 2017 року.

Тобто, вказаним Законом розширено перелік категорій осіб, які мають право на отримання пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, а саме:

особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань;

особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.

Також, згідно внесених змін суттєво змінився коефіцієнт, з якого необхідно здійснювати розрахунок пенсії, а саме з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження на п`ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Відтак, виходячи з аналізу вказаних правових норм, з 01 жовтня 2017 року право на перерахунок пенсії по інвалідності на підставі статті 59 Закону від 28 лютого 1991 року № 796-XII з розрахунку п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року мають особи наступної категорії:

особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань;

особи, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.

Судом першої інстанції обгрунтовано враховано, що згідно з частиною третьою статті 59 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи-з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Механізм обчислення пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи згідно статті 54 Закону № 796-ХІІ визначений Порядком обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок № 1210).

Згідно з п. 11 Порядку № 1210 мінімальний розмір пенсії для непрацездатних членів сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, на одного непрацездатного члена сім`ї встановлюється у розмірі 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.04.2019 у справі № 560/475/19, яке набрало законної сили, встановлено преюдиційні факти, зокрема:

1) ОСОБА_2 у період з 02.12.1964 по 05.08.1966 проходив дійсну строкову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка дислокувалась на території Семипалатинського ядерного полігону, та брав участь у військово-будівельних роботах по забезпеченню ядерних випробувань на полігоні;

2) з 20.09.2018 ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби під час випробувань ядерної зброї на Семипалатинському полігоні у 1964–1966 роках;

3) відповідно до вкладки № НОМЕР_2 до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, ОСОБА_2 визнаний учасником ліквідації інших ядерних аварій (безстроково);

4) ОСОБА_2 відповідав усім критеріям для перерахунку пенсії за частиною третьою статті 59 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, і на виконання цього рішення відповідачем здійснювався відповідний розрахунок та виплата пенсії годувальнику.

Зазначені обставини є преюдиційними та не потребують повторного доведення в межах цієї справи. Відповідач не має процесуальних підстав ставити їх під сумнів шляхом посилання на відсутність первинних документів, оскільки такі обставини вже були предметом судового дослідження та отримали остаточну судову оцінку у рішенні, що набрало законної сили.

Оскільки рішенням у справі № 560/475/19 встановлено, що пенсія по інвалідності годувальника правомірно обчислювалась із п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, то пенсія у зв`язку з втратою годувальника, яка призначається члену його сім`ї, має обчислюватись похідно від зазначеного розміру.

Позивач ОСОБА_1 є непрацездатним членом сім`ї померлого годувальника - його дружиною, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем. Відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ вона має право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Судом першої інстанції встановлено, що з 01.03.2025 відповідач в односторонньому порядку, без звернення позивача із відповідною заявою та поза будь-яким волевиявленням з її боку, припинив виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника та перевів позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», розмір якої склав 5201,24 грн, тоді як розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника становив 8130,29 грн.

Чинне законодавство не наділяє орган Пенсійного фонду повноваженнями з ініціативного переведення особи з одного виду пенсії на інший без її заяви та згоди. Такий вид пенсійного забезпечення, як пенсія у зв`язку з втратою годувальника за Законом № 796-ХІІ, призначається та змінюється виключно за зверненням особи. Відповідно, одностороннє впорядкування пенсійної справи, здійснене відповідачем, є діями поза межами наданих йому повноважень і суперечить частині другій статті 19 Конституції України.

Посилання відповідача на відсутність у пенсійній справі первинних документів, які підтверджують участь ОСОБА_2 у ядерних випробуваннях, судом першої інстанції відхилене обгрунтовано, оскільки відповідна обставина вже встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили, і не може переоцінюватись або ігноруватись органом виконавчої влади в позасудовий спосіб. Виконання судового рішення є обов`язковим в силу статті 129-1 Конституції України та частини першої статті 14 КАС України.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Граб Л.С.

Судді Матохнюк Д.Б. Сторчак В. Ю.