Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №560/3463/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/3463/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

05 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Матохнюка Д.Б. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просив:

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення форми «Ф» від 07.01.2026 № 1124-2410-2209-UA68020230000069135, №1128-2410-2209-UA68020230000069135, №1139-2410-2209-UA68020230000069135, №1152-2410-2209-UA68020230000069135; №1188-2410-2209-UA68020230000069135.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.05.2026 позов задоволено:

-визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Хмельницькій області форми "Ф" від 07.01.2026: №1124-2410-2209-UA68020230000069135, №1128-2410-2209-UA68020230000069135, №1139-2410-2209-UA68020230000069135, №1152-2410-2209-UA68020230000069135, №1188-2410-2209-UA68020230000069135.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач із 18.07.2000 по 23.12.2025 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на обліку в ГУ ДПС у Хмельницькій області з 01.01.2012 як платник податків на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку 2 групи), що підтверджується Витягом з реєстру платників єдиного податку N 19208 від 11.12.2025.

Видами економічної діяльності позивача за КВЕД відповідно до інформації з ЄДР та Витягу з реєстру платників єдиного податку були: 25.73 «Виробництво інструментів» з ознакою «основний»; 47.99 «Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами», 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна», 77.30 «Надання в оренду інших машин, ї устаткування та товарів, н.в.і.у».

07.08.2001 ОСОБА_1 набув права власності на земельну ділянку загальною площею 0,6908 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Державним актом на право власності на землю серії ХМ № 047336 від 07.08.2001.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.02.2026, відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 6855483700:01:002:0408 заг. площею 0,6908 га, власником якої був ОСОБА_1 , включені до реєстру 25.08.2021.

26.12.2025 земельна ділянка була відчужена на користь ОСОБА_2 відповідно до умов договору дарування від 26.12.2025, про що у реєстрі зроблено відповідний запис.

30.01.2003 позивач набув право власності на механічну майстерню № 1 та механічну майстерню № 2 загальною площею 925,8 м.кв. які розташовані на даній земельні ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на приміщення від 31.01.2003.

27.04.2007 позивач набув право власності на нежиле приміщення, цех по виготовленню метало-пластикових та алюмінієвих вікон, виробничий цех зі складом загальною площею 1821,6 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 27.04.2007 серії НОМЕР_1 та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14407421 від 27.04.2007.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно від 20.02.2026 до 26.12.2025 позивач був власником нежилого приміщення, цеху по виготовленню метало-пластикових та алюмінієвих вікон загальною площею 790,7 кв.м., літера А-1, будівлі виробничого цеху зі складом загальною площею 11031,2 кв.м., літера Б-2 за адресою: АДРЕСА_1 та механічної майстерні № 1 загальною площею 517,8 кв.м., літера А-2, механічної майстерні № 2 загальною площею 408,0 кв.м., літера Б-1, за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач стверджує, що належні йому об`єкти нерухомого майна протягом 2021-2025 років використовувалися ним виключно для здійснення підприємницької діяльності за КВЕД 25.73 «Виробництво інструментів» та не здавав ці приміщенні ні в оренду, ні в лізинг, ані в позичку.

За вказану земельну ділянку ГУ ДПС у Хмельницькій області обчислено податкові зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб за 2025 рік та сформовано податкове повідомлення – рішення від 14.04.2025 №523716-2410-2209-UA68020230000069135 на суму 38 376,70 грн., яке надіслано ОСОБА_1

15.12.2025 позивачем подано до ГУ ДПС в області заяву щодо проведення перерахунку по земельному податку, оскільки земельна ділянка, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , використовується ним при здійсненні підприємницької діяльності.

За наслідками розгляду, відповідач своїм листом від 09.01.2026 року № 353/6/22-01-24-10 відкликав вищезазначене податкове повідомлення-рішення та повідомив про сформовані податкові повідомлення-рішення щодо вищезазначеної земельної ділянки за 2021 рік від 07.01.2026 року № 1188-2410-2209-UA68020230000069135 на суму 10713,64 грн., за 2022 рік від 07.01.2026 року, № 1152-2410-2209-UA68020230000069135 на суму 33345,16 грн., за 2023 рік від 07.01.2026 року, № 1139-2410-2209-UA68020230000069135 на суму 38346,94 грн., за 2024 рік від 07.01.2026 року, №1128-2410-2209-UA68020230000069135 на суму 40302,63 грн., за 2025 рік від 07.01.2026 року №1124-2410-2209-UA68020230000069135 на суму 44520,60 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ч.2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Приписами пп.269.1.1, 269.1.2 п.269.1 ст.269 ПК України визначено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Підпунктом 270.1.1 п.270.1 ст.270 ПК України передбачено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

У п.286.1 ст.286 ПК України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

У відповідності до п.286.5 ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному ст.42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст.58 цього Кодексу.

За правилами п.287.1 ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Пунктом 291.2 статті 291 ПК України визначено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності полягає в запровадженні особливого механізму справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Крім цього, пунктом 269.2 статті 269 ПК України передбачено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу ХІV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).

Пунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України в редакції, чинній до 30 червня 2020 року встановлено, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, а саме податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Законом України від 16 січня 2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» до цієї норми внесено зміни. Ці зміни відповідно до Перехідних положень означеного Закону набрали чинності 1 липня 2020 року

Отже, з цієї дати пункт 4 пункт 297.1 статті 297 ПК України викладений в редакції, відповідно до якої платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва).

У постанові від 21 листопада 2023 року у справі № 813/4324/16, Верховний Суд, аналізуючи положенням ПК в редакції, чинній до 1 липня 2020 року, вказав, що спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 статті 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою. Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2015 року у справі № 21-2352а15 (№ 826/14703/13-а), який в подальшому був підтриманий і Верховним Судом у постановах від 15 лютого 2019 року (справа №826/9948/16), від 9 квітня 2019 року (справа №826/12960/16), від 21 травня 2020 року (справа №826/10983/18) тощо.

Верховний Суд на підставі аналізу норми підпункту 4 пункту 297.1 статті 294 ПК України в редакції, чинній з 1 липня 2020 року, у постанові від 30 травня 2023 року у справі №927/135/22 вказав, що умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.

Ключовим для вирішення спору є питання: чи звільнявся позивач, якфізична особа-підприємець - платник єдиного податку другої групи, яка є власником земельних ділянок, від обов`язку зі сплати земельного податку за 2021-2025 роки.

Так, судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6855483700:01:002:0408, яка перебуває у власності позивача знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (до зміни Ленінського комсомолу), 12, тобто за тією ж адресою, що й об`єкти нерухомості, які використовуються позивачем у його господарській діяльності, з урахуванням також тієї обставини, що земельна ділянка придбана позивачем з цільовим призначенням: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

При цьому, видами економічної діяльності позивача за КВЕД відповідно до інформації з ЄДР та Витягу з реєстру платників єдиного податку були: 25.73 «Виробництво інструментів» з ознакою «основний»; 47.99 «Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами», 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна», 77.30 «Надання в оренду інших машин, ї устаткування та товарів, н.в.і.у»

Із зазначених вище видів діяльності протягом 2021-2025 років безпосередньо у механічних майстернях, розташованих на земельній ділянці з кадастровим номером 6855483700:01:002:0408 за адресою: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, село Кам`янка, вул.Свободи, 12, позивач вказує, що займався виробництвом навісного обладнання до деревообробних та металообробних верстатів (фрези, ножі та різальні деталі для машин, а також змінні частини для верстатів), при цьому такий вид економічної діяльності Національним класифікатором України «Класифікація видів економічної діяльності» ДК 009:2010 класифікований за кодом 25.73««Виробництво інструментів».

В свою чергу, здійснювана позивачем вищевказана підприємницька діяльність була задекларована шляхом подання до контролюючого органу податкових декларацій платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за період 2021 -2025 роки та шляхом фіксації готівкової виручки від підприємницької діяльності із застосуванням Програмного- реєстратора розрахункових операцій «Checkbox» ФН ПРРО 4000776684 протягом 2023-2025 років.

Згідно Податкової декларації платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця: за 2021 рік позивачем було відображено дохід в сумі 3860000,0 грн. виключно від виду діяльності за КВЕД 25.73 «Виробництво інструментів» (рядок 10 розділ І Декларації); за 2022 рік позивачем було відображено дохід в сумі 1100200,0 грн. виключно від виду діяльності за КВЕД 25.73 «Виробництво інструментів» (рядок 10 розділ І Декларації); за 2023 рік позивачем було відображено дохід в сумі 709000,00 грн., із зазначенням у розділі 1 Декларації видів діяльності 68.20, 25.73, 47.99, 77.39 (рядок 10 розділ І Декларації).

Проте, як вказує позивач та не спростовано відповідачем, весь дохід в сумі 709000,00 грн. протягом 2023 року був отриманий виключно від виробництва інструментів, про що свідчать фіскальні чеки ПРРО, в яких відображалися суми отриманої готівки виключно від реалізації навісного обладнання для металообробних та деревообробних верстатів.

Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця за 2024 рік позивачем було відображено дохід в сумі 1812620,00 грн., із зазначенням в розділі 1 Декларації видів діяльності 68.20, 25.73, 47.99, 77.39 та зазначено, що весь дохід в сумі 1812620,00 грн. протягом 2024 року був отриманий виключно від виробництва інструментів, про що свідчать фіскальні чеки ПРРО, в яких відображалися суми отриманої готівки виключно від реалізації навісного обладнання для металообробних та деревообробних верстатів.

Також, згідно податкової декларації платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця за 2025 рік позивачем було відображено дохід в сумі 2305610,0 грн., із вказанням в розділі 1 Декларації видів діяльності 25.73, 47.99, 77.39. Також зазначено, що фактично весь дохід протягом 2025 року був отриманий ним виключно від виробництва інструментів, про що свідчать фіскальні чеки ПРРО, в яких відображалися суми отриманої готівки виключно від реалізації навісного обладнання для металообробних та деревообробних верстатів.

Вищенаведене підтверджує здійснення позивачем протягом 2021-2025 років господарської діяльності на земельній ділянці з кадастровим номером 6855483700:01:002:0408 загальною площею 0,6908 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 як фізичною особою- підприємцем, яка перебувала на спрощеній системі оподаткування та була платником єдиного податку 2 групи, без надання об`єктів нерухомості, розташованих на цій ділянці ні в оренду, ні в лізинг, ані в позичку.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом, безпідставно нараховано земельний податок з фізичних осіб на земельну ділянку площею 0,6908 га із кадастровим номером 6855483700:01:002:0408

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Граб Л.С.

Судді Матохнюк Д.Б. Сторчак В. Ю.