Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №320/14006/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/14006/23 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Файдюка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА

Позивач звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві, в якому просила суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.09.2022 №23805240105, надати суму податкової знижки за наслідками звітного 2020 року у розмірі 71974,96 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у місті Києві від 26.09.2022 №23805240105. Зобов`язано ГУ ДПС у місті Києві надати ОСОБА_1 суму податкової знижки за наслідками звітного 2020 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач подала до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, в якому просила вирішити питання про розподіл судових витрат шляхом стягнення на її користь витрат на професійну правничу допомогу в сумі 11900,00 грн.

Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року заяву позивача задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу у сумі 4500,00 грн та на сплату судового збору у сумі 2000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у місті Києві. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним додатковим рішенням, ГУ ДПС у місті Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині задоволених вимог та постановити нове, яким у задоволенні заяви позивача відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що розмір заявлених до відшкодування витрат має бути співмірним і відповідати критеріям реальності адвокатських витрат, натомість частина включених до акту наданих послуг свідчить про неналежне виконання представником послуг, зокрема в частині підготовки заяви про усунення недоліків, зазначено про супровід справи в суді, в той час, як справа розглядалася в порядку спрощеного провадження, позивачем не обґрунтовано розрахунок вартості кожної послуги, а договір не конкретизує, що послуги надаються саме в даній справі. Також, апелянт звернув увагу про пропуск позивачем строку подачі заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавала. В суді першої інстанції її позиція обґрунтовувалась наявністю підстав для стягнення витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Таким чином, не вирішення судом питання про судові витрати є підставою для ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 наведеної статті передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень ст.134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат, пов`язаних із розглядом справи, позивачем подано до суду ордер на надання правової допомоги серії АА №1060099 від 09.03.2023, копії договору від 10.02.2023 №АО-10/02-1 про надання правової допомоги, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію рахунку на оплату №35 від 10 лютого 2023 року, копію платіжної інструкції МВ96932071 від 13 березня 2023 року, копію рахунку на оплату №198 від 17 травня 2024 року, копію платіжної інструкції № 7RH-COLS-9D81-D5FA (МВ86230372) від 20 травня 2024 року, копію акту надання послуг № 215 від 17 травня 2024 року (а.с.45-49, 132-136).

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих адвокатських послуг від 17.05.2024 року №215, позивачу надано наступні послуги: 1) правова допомога по справі №320/14006/23: підготовка заяви про усунення недоліків, ознайомлення з матеріалами справи, підготовка заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без руху, підготовка відповіді на відзив на позовну заяву (кількість одна послуга ціною 5900,00 грн); 2) правова допомога: підготовка позову (включає підготовку стратегії захисту, аналіз судової практики, підготовка позовної заяви з додатками) та супровід в суді першої інстанції (кількість одна послуга ціною 6000,00 грн).

При цьому, в договорі від 10.02.2023 №АО-10/02-1 визначено сплату замовником авансу в розмірі 6000,00 грн і що вартість послуг за договором не може перевищувати 11933,35 грн.

Оплата отриманих за договором послуг в сумі 11900,00 грн підтверджується платіжними інструкціями МВ96932071 від 13 березня 2023 року та № 7RH-COLS-9D81-D5FA (МВ86230372) від 20 травня 2024 року.

Частина 1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до статті 19 наведеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 цього Закону передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №640/15803/19, від 01.09.2020 у справі №640/6209/19, які мають бути враховані судом при вирішенні спірних правовідносин.

В поданому до суду акті приймання-передачі наданих послуг зафіксовано які саме послуги надавались позивачу, їх вартість та в чому вони полягали, а тому він є належним доказом, що описує надані послуги з правової допомоги позивачу.

Наведене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 10.09.2020 у справі №420/6027/19.

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц дійшла висновку, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у вказаній справі зазначила про необхідність надання оцінки виключно тим обставинам, щодо яких сторона має заперечення.

Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо питання наявності у суду можливості самостійно зменшувати розмір витрат на правничу допомогу за відсутності відповідного клопотання відповідача (суб`єкта владних повноважень).

Відповідна заборона також прямо закріплена у ч.6, 7 ст.134 КАС України, відповідно до якої у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач подав заперечення на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в яких вказав, що неналежне виконання представником позивача послуг з підготовки позовної заяви призвело до виникнення необхідності надавати послуги з підготовки заяви про усунення недоліків, залучення представника у засідання не відбувалось, оскільки справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, зазначені в акті надання послуг № 215 від 17 травня 2024 року послуги суттєво різняться, хоча їх вартість розрахована майже на одному рівні, договором не конкретизовано в якій справі надаються послуги і відсутній попередній розрахунок судових витрат.

Колегія суддів зазначає, що норми процесуального законодавства не зобов`язують сторони надавати попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, а конкретизація наданих послуг прямо відображена в акті надання послуг № 215 від 17 травня 2024 року, в якому зазначено номер справи, в якій надаються відповідні послуги з правничої допомоги, внаслідок чого вказані обґрунтування відповідача відхиляються судом.

В той же час, доводи ГУ ДПС у м.Києві були враховані судом першої інстанції, що мало наслідком зменшення заявленої до відшкодування суми витрат на правничу допомогу з 11900,00 грн до 4500,00 грн.

Таким чином, здійснюючи розподіл судових витрат шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м.Києві витрат на правничу допомогу в сумі 4500,00 грн, з урахуванням співмірності розміру витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права.

В той же час, скаржником належним чином не обґрунтовано та не доведено нерозумність витрат на правничу допомогу, які були стягнуті судом першої інстанції на користь позивача. Апелянт не наводить жодних обґрунтувань та не надає будь-яких доказів завищення стягнутої суми витрат на правничу допомогу, або її невідповідності середнім ринковим цінам адвокатських послуг, не надає власного розрахунку витрат на правничу допомогу, які на думку відповідача будуть відповідати таким вимогам та будуть розумними і співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, ціною позову тощо.

Надані позивачу адвокатом послуги належать до професійної правничої допомоги, а витрати на неї - до судових витрат, що відповідає положенням ч.3, 4 ст.134 КАС України, та ст.19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Варто зазначити, що підставою для відмови в розподілі судових витрат, в тому числі на правничу допомогу, є встановлення факту, що відповідні витрати не сплачені (не підлягали сплаті), не відповідають умовам договору, до суду не подано детального опису робіт (в разі встановлення погодинної ставки), а також при не підтвердженні факту надання відповідної правничої допомоги поданими до суду доказами.

В той же час, матеріали справи містять відповідні докази розміру витрат, опис наданих адвокатом послуг та доказ оплати послуг позивачем.

Частиною 1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З матеріалів справи вбачається, що за подання до суду першої інстанції позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2147,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 13.03.2023 (а.с.7).

Враховуючи, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року позов задоволено частково, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача частини сплаченого судового збору в сумі 2000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що апеляційна скарга не містить обґрунтувань в частині стягнення на корись позивача судового збору, у відповідній частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Текст постанови складено 05 серпня 2026 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

В.В.Файдюк