Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №320/14006/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/14006/23 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Файдюка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві, в якому просила суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.09.2022 №23805240105, надати суму податкової знижки за наслідками звітного 2020 року у розмірі 71974,96 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у місті Києві від 26.09.2022 №23805240105. Зобов`язано ГУ ДПС у місті Києві надати ОСОБА_1 суму податкової знижки за наслідками звітного 2020 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що податкова знижка не може включати інші послуги ніж освітні послуги, а витрати, понесені на оплату освітніх послуг за ОСОБА_2 не підтверджені.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що відповідачем безпідставно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки до контролюючого органу було надано відповідні докази наявності права на податкову знижку.

Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та закладом освіти «Приватний загальноосвітній заклад «Мідгард» укладено Договори від 16.05.2019 та від 25.05.2020 про надання освітніх послуг (а.с.14-29).

З метою отримання податкової знижки за компенсацію вартості загальної середньої освіти дітей, позивач подала до ГУ ДПС у м. Києві декларацію про майновий стан і доходи за звітний 2020 рік, в якій визначила суму ПДФО, що підлягає поверненню з бюджету в розмірі 71974,96 грн, з огляду на використання права на податкову знижку.

На підтвердження права на отримання податкової знижки позивачем до декларації було долучено копії Договорів про надання освітніх послуг від 25.05.2020, учениця ОСОБА_3 , від 25.05.2020, учениця ОСОБА_4 , від 16.05.2019, учениця ОСОБА_4 , довідки про доходи, паспорту громадянина України, свідоцтв про народження ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , РНОКПП.

ГУ ДПС у місті Києві проведено камеральну перевірку вказаної декларації, результати якої оформлені актом від 10.01.2021 №425/М/26-15-24-18-21, в якому зафіксовано, що у позивача відсутні законодавчі підстави для включення до податкової знижки суми витрат, оскільки в документах про надання освітніх послуг не зазначений номер та перелік освітніх послуг, які надає заклад освіти; витрати понесені на оплату освітніх послуг за ОСОБА_5 не підтверджено відповідними договорами про надання освітніх послуг; відповідно до квитанції від 18.08.2020 неможливо ідентифікувати отримувача коштів. Відповідач дійшов висновку, що позивачем не дотримано приписи п.п. 166.2.1 п. 166.2 ст. 166 ПК України; платіжні документи від 28.05.2020, від 29.09.2020, від 31.08.2020, від 31.07.2020, від 30.06.2020, 26.11.2020 не містять обов`язкового реквізиту для електронних платіжних документів, а саме електронного цифрового підпису (а.с.83).

На підставі вказаного акту ГУ ДПС у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №23805240105 від 26.09.2022, яким зменшено суму ПДФО, задекларовану до повернення з бюджету на 71974,96 грн (а.с.31).

За результатами адміністративного оскарження даного податкового повідомлення-рішення останнє залишене без змін рішенням ДПС України від 07.12.2022 №16158/6/99-00-06-01-04-06, а скарга позивача - без задоволення (а.с.32-36).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, а відмову у наданні податкової знижки незаконною, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що позивач має право на включення до податкової знижки звітного 2020 року суми витрат на освітні послуги, фактично понесені нею протягом звітного періоду, а відмова у наданні такої знижки є протиправною.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням, наведеним у пп.14.1.170 п.14.1 ст.14 ПК України податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Платник податку, який бажає скористатись податковою знижкою, заявляє про своє бажання шляхом подання податкової декларації за минулий календарний рік (до 1 травня року, наступного за звітним, в якому понесені витрати - відповідно до підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 ПК України членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.

Право платника податку на податкову знижку визначає стаття 166 ПК України.

Згідно з підпунктом 166.1.2 пункту 166.1 статті 166 ПК України платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року; підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.

Перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки, визначений пунктом 166.3 статті 163 ПК України.

Відповідно до пп.166.3.3 п.166.3 ст.166 ПК України платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, нарахованого у вигляді заробітної плати, зменшеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу, або у вигляді дивідендів, крім сум дивідендів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати: суму коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти таким платником податку та/або членом його сім`ї першого ступеня споріднення та/або особи, над якою встановлено опіку чи піклування, або яку влаштовано до прийомної сім`ї, дитячого будинку сімейного типу, якщо такого платника податку призначено відповідно опікуном, піклувальником, прийомним батьком, прийомною матір`ю, батьком-вихователем, матір`ю-вихователькою.

З урахуванням положень пп.166.2.1, 166.2.2 п.166.2 ст.166 ПК України до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача), а також копіями договорів за їх наявності, в яких обов`язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги).

Копії зазначених у підпункті 166.2.1 цього пункту документів (крім електронних розрахункових документів) надаються разом з податковою декларацією, а оригінали цих документів не надсилаються контролюючому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом строку давності, встановленого цим Кодексом.

У разі якщо відповідні витрати підтверджені електронним розрахунковим документом, платник податків зазначає в податковій декларації лише реквізити електронного розрахункового документа.

Пунктом 166.4 ст.166 ПК України встановлені обмеження права на нарахування податкової знижки, за змістом якого податкова знижка може бути надана виключно резиденту, який має реєстраційний номер облікової картки платника податку, а так само резиденту - фізичній особі, яка через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомила про це відповідний контролюючий орган і має про це відмітку у паспорті; загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку у звітному податковому році, не може перевищувати суму річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшену з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу, крім випадку, визначеного підпунктом 166.4.4 цього пункту; якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Нормами п.179.1 ст.179 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Частиною 6 ст.79 Закону України "Про освіту" встановлено, що розмір та умови оплати за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації, за надання додаткових освітніх послуг встановлюються договором. Договір укладається між закладом освіти і здобувачем освіти (його законними представниками) та/або юридичною чи фізичною особою, яка здійснює оплату.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є матір`ю ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про народження (а.с.43-44).

При цьому, в паспорті позивача серії НОМЕР_1 вказано, що зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 (а.с.41-42).

В договорах від 16.05.2019 та від 25.05.2020 вказано, що вони стосуються надання освітніх послуг ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із визначенням вартості таких послуг.

В платіжних дорученнях від 28.05.2020, від 31.07.2020, від 30.06.2020, 31.08.2020, від 29.09.2020, від 26.11.2020 та квитанції від 18.08.2020 №28031864 (а.с.8-13, 24) в полі «призначення платежу» відображено інформацію щодо проведення оплати за надані освітні послуги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із наведенням реквізитів відповідних договорів про надання освітніх послуг.

Щодо тверджень відповідача стосовно того, що відповідно до п.5.5 договорів до вартості послуг включається вартість навчання, харчування і виховання, то позивачем надавались до контролюючого органу відповідні довідки ПЗНЗ «Мідгард», відповідно до яких за договорами освітніх послуг від 16.05.2019 та від 25.05.2020 вартість навчання не включає харчування і оплата за вказаними договорами здійснена у повному обсязі (а.с.37-40).

Отже, в наданих позивачем документах наявна вся необхідна інформація, що підтверджує сплату нею освітніх послуг, що надаються вітчизняним закладом загальної освіти її донькам (членам сім`ї першого ступеня споріднення), що свідчить про наявність у неї права на податкову знижку, відповідно до пп.166.3.3 п.166.3 ст.166 ПК України, внаслідок чого відмова у її наданні і зменшення суми ПДФО, задекларованої до повернення з бюджету, є протиправним.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та встановивши обставини, з яких виникли спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним і скасування спірного податкового повідомлення-рішення і зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 суму податкової знижки за наслідками звітного 2020 року

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 К АС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Текст постанови складено 05 серпня 2026 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

В.В.Файдюк