Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №420/18877/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/18877/26

Головуючий у суді першої інстанції: Стефанов С.О.

Дата і місце ухвалення: 29 червня 2026 року, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Тарновецького І.І.,

суддів: Бойка А.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси Рождественського Микити Вадимовича на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі №420/18877/26 за адміністративним позовом керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси Рождественського Микити Вадимовича в інтересах держави до Департаменту культури, туризму та охорони культурної спадщини Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2026 року керівник Київської окружної прокуратури міста Одеси Рождественський Микита Вадимович звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту культури, туризму та охорони культурної спадщини Одеської міської ради (код ЄДРПОУ: 44901130, вул. Європейська, 14, м. Одеса, 65026) щодо незабезпечення виготовлення облікової документації на об`єкт культурної спадщини – будинок-дачу за адресою: вул. Дача Ковалевського, 14-А у м. Одеса, взятого під державну охорону рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 22.05.1990 № 160, як пам`ятку архітектури та містобудування місцевого значення;

- зобов`язати Департамент культури, туризму та охорони культурної спадщини Одеської міської ради (код ЄДРПОУ: 44901130, вул. Європейська, 14, м. Одеса, 65026) забезпечити виготовлення облікової документації на об`єкт культурної спадщини – будинок-дачу за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 14 А, взятий під державну охорону рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 22.05.1990 № 160, як пам`ятку архітектури та містобудування місцевого значення.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року позовну заяву керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси Рождественського Микити Вадимовича до Департаменту культури, туризму та охорони культурної спадщини Одеської міської ради, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачеві.

Не погоджуючись із такою ухвалою, керівник Київської окружної прокуратури міста Одеси подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси повноважень на підписання позовної заяви, безпідставно ототожнивши правовий статус прокурора, який здійснює представництво інтересів держави, із правовим статусом особи, яка представляє юридичну особу. Апелянт наголошує, що відповідно до статей 23, 24 Закону України «Про прокуратуру» керівник окружної прокуратури є самостійним суб`єктом, якому законом надано право звернення до суду в інтересах держави, а прокурор, реалізуючи конституційну функцію представництва інтересів держави, діє не від імені органу прокуратури як юридичної особи, а від імені держави.

Крім того, до позовної заяви було долучено копію наказу Генерального прокурора про призначення Рождественського М.В. на посаду керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси, що підтверджує наявність у нього відповідних повноважень.

На думку апелянта, застосований судом першої інстанції підхід є проявом надмірного формалізму, суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо забезпечення права на доступ до суду, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до статті 312 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позовну заяву підписано особою, право якої на вчинення таких дій документально не підтверджено, оскільки згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Одеської обласної прокуратури є Сваток А.Г., тоді як відомості щодо надання керівнику Київської окружної прокуратури міста Одеси Рождественському М.В. повноважень на вчинення будь-яких дій від імені зазначеної юридичної особи, у тому числі на підписання процесуальних документів, у Реєстрі відсутні, а до позовної заяви не додано жодного іншого належного документа, який би підтверджував його повноваження, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України прокуратура здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про прокуратуру» прокурором органу прокуратури є, зокрема, керівник окружної прокуратури.

Частиною першою статті 24 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що право подання позовної заяви в порядку адміністративного судочинства надається, зокрема, керівникам окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Отже, право керівника окружної прокуратури на звернення до адміністративного суду в інтересах держави безпосередньо визначене Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України та Законом України «Про прокуратуру», а його процесуальні повноваження випливають із займаної ним посади прокурора.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що позов підписано особою, право якої на вчинення таких дій документально не підтверджено, оскільки у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань відсутні відомості про керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси як особу, уповноважену діяти від імені Одеської обласної прокуратури, а інших документів на підтвердження відповідних повноважень до позовної заяви не додано.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції.

Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 вересня 2024 року у справі №580/8729/21 зазначила, що Кодекс адміністративного судочинства України та Закон України «Про прокуратуру» розмежовують випадки участі прокуратури у справі як самостійного учасника процесу та випадки здійснення прокурором представництва інтересів держави. При здійсненні представництва інтересів держави прокурор реалізує визначену статтею 131-1 Конституції України конституційну функцію, а його процесуальний статус визначається спеціальними нормами процесуального закону та Закону України «Про прокуратуру».

Отже, при вирішенні питання щодо повноважень прокурора на звернення до адміністративного суду застосуванню підлягають насамперед положення статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України та статей 23, 24 Закону України «Про прокуратуру», які визначають процесуальний статус прокурора та порядок реалізації ним конституційної функції представництва інтересів держави.

Наведений правовий висновок Верховного Суду свідчить про те, що процесуальні повноваження прокурора при здійсненні представництва інтересів держави визначаються спеціальними нормами процесуального законодавства та Закону України "Про прокуратуру", а не правилами щодо самопредставництва юридичних осіб.

Як убачається з матеріалів справи, позовну заяву подано керівником Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави. До позовної заяви долучено копію наказу Генерального прокурора від 15 липня 2025 року №249к про призначення Рождественського М.В. на посаду керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси, яка підтверджує його службовий статус та належність до кола прокурорів, визначених частиною першою статті 24 Закону України «Про прокуратуру».

Наведеному доказу суд першої інстанції належної правової оцінки не надав, обмежившись посиланням на відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань відомостей про право керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси діяти від імені Одеської обласної прокуратури.

Разом із тим положення Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про прокуратуру», які регулюють участь прокурора у справі та здійснення ним представництва інтересів держави, не ставлять реалізацію прокурором права на звернення до суду у залежність від внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань відомостей про право діяти від імені відповідної прокуратури як юридичної особи.

При вирішенні питання щодо повноважень прокурора суд повинен перевірити лише те, чи належить особа до кола прокурорів, визначених статтею 24 Закону України «Про прокуратуру», та чи звертається вона до суду при здійсненні представництва інтересів держави. Закон не пов`язує виникнення або реалізацію таких повноважень із внесенням відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Як убачається з матеріалів справи, зазначені вимоги у цьому випадку були дотримані.

Відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань можуть використовуватися для перевірки повноважень осіб, які здійснюють самопредставництво юридичних осіб. Проте у цій справі прокурор звернувся до суду не від імені органу прокуратури як юридичної особи, а при здійсненні визначеної статтею 131-1 Конституції України конституційної функції представництва інтересів держави.

Саме службове становище прокурора, підтверджене відповідним актом про призначення, є належним підтвердженням його процесуальних повноважень при здійсненні представництва інтересів держави в суді. Вимоги щодо підтвердження права діяти від імені юридичної особи за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань до таких правовідносин не застосовуються.

Таким чином, суд першої інстанції помилково ототожнив процесуальний статус прокурора, який здійснює представництво інтересів держави, із процесуальним статусом особи, що здійснює самопредставництво юридичної особи, та безпідставно застосував до спірних правовідносин правила щодо підтвердження повноважень такої особи відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

За таких обставин відсутність у зазначеному Реєстрі відомостей про керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси як особу, уповноважену діяти від імені Одеської обласної прокуратури, не могла бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність у нього повноважень на підписання позовної заяви та повернення позовної заяви на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини третьої статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування судом апеляційної інстанції ухвали про повернення позовної заяви справа передається до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення питання.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував пункт 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до безпідставного повернення позовної заяви. Зазначене відповідно до пункту 4 частини першої статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 320, 321, 325 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси Рождественського Микити Вадимовича – задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі №420/18877/26 – скасувати.

Справу №420/18877/26 направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: І.І. Тарновецький

Судді: А.В. Бойко

О.А. Шевчук