Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №314/4013/25 — Вільнянський районний суд Запорізької області

Суд: Вільнянський районний суд Запорізької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за законом.

Дата: 15 липня 2026 р.

Справа: №314/4013/25

Суддя: Швець О. В.

Справа № 314/4013/25

Провадження № 2/314/302/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2026 м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі

головуючого судді Швець О.В.,

секретар судового засідання Румянцева А.М.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Вільнянськ цивільну справу № 314/4013/25 за позовом ОСОБА_1 до Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем до часу відкриття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції сторін.

Позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Зіменко О.В. звернувся до Вільнянського районного суду із позовною заявою до Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем до часу відкриття спадщини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Вільнянським відділом ДРАЦС у Запорізькому районі Запорізької області ПМУ МЮ (м.Одеса) складено відповідний актовий запис за №38 від 13.01.2025 року.

04.08.2025 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Чепець О.С. із заявою про прийняття спадщини, де заведено спадкову справу за №90/2025, номер справи у спадковому реєстрі 74421068 від 04.08.2025 року.

Постановою приватного нотаріуса Чепець О.С. Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області від 13.08.2025 №474/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку із пропуском встановленого законом 6-ти місячного строку для прийняття спадщини, тобто до 13.07.2025 року.

Після смерті ОСОБА_2 , залишилось спадкову майно у вигляді земельної ділянки площею 0.0790 га, кадастровий номер 2321581400:09:001:0026 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 2321581400:09:001:0025 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, житлового будинку АДРЕСА_1 . Оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно, позивач зберігає у себе. Також 27.04.2007 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений Дружелюбівською сільською радою, за змістом якого все своє майно заповіла ОСОБА_1 .

За час життя ОСОБА_2 була зареєстрована за вищевказаною адресою на території Матвіївської сільської ради, спадкове майно також знаходиться у Матвіївській сільській раді, проте враховуючи лежачий стан здоров`я фактично мешкала з адресою АДРЕСА_2 , разом із позивачем, який здійснював догляд за хворою матір`ю.

Відповідно до акту обстеження умов сім`ї ОСОБА_1 , складеного Вільнянською міською радою від 10.04.2023 за №10, зазначено, що за адресою АДРЕСА_2 . проживають ОСОБА_1 - син, та ОСОБА_2 – мати. Мати лежача, має ІІ групу інвалідності по загальному захворюванню, потребує стороннього догляду, який здійснює син ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 , позивач здійснив її поховання, та поніс відповідні витрати, що підтверджується Актом виконаних робіт на організацію проведення поховання від 14.01.2025 року ФОП ОСОБА_3 , квитанцією до прибуткового касового ордеру №18.

У відповідь на адв.запит, ВП №2 ЗРУП ГУ НП в Запорізькій області надало інформацію про те, що 13.01.2025 року об 09-20 год. до відділення поліції №2 надійшло повідомлення про те, що за адресою АДРЕСА_2 померла матір гр.. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , хворіла, лежача протягом 4 років. Заявник ОСОБА_1 . Повідомлення зареєстровано в журналі за №1236.

Листом від 05.09.2025 №997 КНП «Вільнянський ЦПМСД» Вільнянської міської ради повідомили про те, що сімейним лікарем ОСОБА_4 , здійснювалось обстеження пацієнта ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою АДРЕСА_2 . Хвора потребувала постійного догляду. Також, відповідно до медичної документації вторинного прийому лікаря від 06.11.2024 року, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , мала діагноз: захворювання судин мозку, когнітивні порушення. Церебральний атеросклероз. Нетримання сечі та калу. Хронічний больовий синдром, катаракта, тощо.

Просили суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_2 .

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Вільнянського районного суду від 22.09.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі в порядку загального позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, визначено дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

Ухвалою Вільнянського районного суду від 28.10.2025 року клопотання представника позивача задоволено, витребувано від приватного нотаріуса Чепець О.С. Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області (70002, Запорізька область, Запорізький район, м. Вільнянськ, вул. Соборна, буд. 16, прим. 6) належним чином завірену копію спадкової справи № 90/2025, заведеної після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 . Розгляд підготовчого судового засідання відкладено.

Ухвалою Вільнянського районного суду від 01.12.2025 року закрите підготовче провадження у цивільній справі № 314/4013/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем до часу відкриття спадщини, призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні яке відбулось 13.03.2026 року, представник позивача заявила клопотання про відкладення судового засідання для отримання у Матвіївській сільській раді уточнюючої довідки щодо підтвердження факту зареєстрованого проживання померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за адресою будинку АДРЕСА_1 , але не проживання за вказаною адресою на час смерті.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У судове засідання призначене на 16.07.2026 року представник позивача подала заяву про розгляд справи без її участі, просила суд позовні вимоги задовольнити, долучила до матеріалів справи довідку Матвіївської сільської ради від 23.0-3.2026 року №02-02-21/0703 ( у відповідь на адвокатський запит №791 від 17.03.2026 року) та акт обстеження факту проживання від 18 березня 2026 року Матвіївської сільської ради.

Представник відповідача, адвокат Сашков М.В. через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, та визнання позовних вимог.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Вільнянським відділом ДРАЦС у Запорізькому районі Запорізької області ПМУ МЮ (м.Одеса) складено відповідний актовий запис за №38 від 13.01.2025 року.

Відповідно до Постанови приватного нотаріуса Чепець О.С. Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області від 13.08.2025 №474/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, нотаріусом зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина після померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

04 серпня 2025 року до Чепець О.С., приватного нотаріуса Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області подана ОСОБА_1 заява про прийняття спадщини за всіма підставами та видачу свідоцтва про право на спадщину після померлої матері – ОСОБА_2 , зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ за 3240 та на її підставі заведено спадкову справу №90/2025.

В заяві про прийняття спадщини ОСОБА_1 , зазначено, що інших спадкоємців, передбачених статтями 1261, 1266 ЦК України, немає.

В заяві ОСОБА_1 , про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом зазначено, спадкове майно: житловий будинок АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0.0790 га, кадастровий номер 2321581400:09:001:0026 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 2321581400:09:001:0025 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку.

Згідно частини 1 та 2 ст.1269 ЦК України якщо спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадкової справи не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. На підставі чт.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ст..1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦІК України не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що її не прийняв. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити додатковий строк для прийняття спадщини.

Спадкоємець ОСОБА_1 , до 13 липня 2025 року до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини не звертався, на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, таким чином вважається таким, що не прийняв спадщину.

На підстав викладеного нотаріусом відмовлено ОСОБА_1 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 , залишилось спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 0.0790 га, кадастровий номер 2321581400:09:001:0026 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 2321581400:09:001:0025 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, житлового будинку АДРЕСА_1 .

27.04.2007 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений Дружелюбівською сільською радою, за змістом якого все своє майно заповіла ОСОБА_1 .

Листом від 04.09.2025 №12584/2410-2025 відділення поліції №2 Запорізького районного управління поліції Головного управління поліції в Запорізькій області надало інформацію про те, що 13.01.2025 року об 09-20 год. до відділення поліції №2 надійшло повідомлення про те, що за адресою АДРЕСА_2 померла матір гр. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , хворіла, лежача протягом 4 років. Заявник ОСОБА_1 . Повідомлення зареєстровано в журналі за №1236.

Відповідно до матеріалів спадкової справи заведеної Чепець О.С. приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області, яка надійшла до Вільнянського районного суду 03.11.2025 року, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , є єдиним спадкоємцем після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 .

Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого 12 березня 1971 року Матвіївською сільською радою Вільнянського району, за змістом якого ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його матір`ю зазначено ОСОБА_2 .

Також у матеріалах спадкової справи правовстановлюючі документи які підтверджують право власності ОСОБА_2 , оформлене у встановленому законом порядку, на майно а саме: свідоцтво про право на спадщину за законом видане 27.03.2025 року Чепець О.С., приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області за реєстровим №434, ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 0.0709 га, кадастровий номер 2321581400:09:001:0026, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.03.2024 року за індексним номером 371640386; свідоцтво про право на спадщину за законом видане 27.03.2025 року Чепець О.С., приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області за реєстровим №501, ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 0.2500 га, кадастровий номер 2321581400:09:001:0025, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.03.2024 року за індексним номером 311781288; свідоцтво про право на спадщину за законом видане 27.03.2025 року Чепець О.С., приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області за реєстровим №500, ОСОБА_2 щодо житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.03.2024 року за індексним номером 311780219.

Інші спадкоємці, окрім позивача відсутні.

У матеріалах спадкової справи наявна довідка виконавчого комітету Матвіївської сільської ради від 05.08.2025 №02-02-21/1908 про те, що померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживала та була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . З померлою на день смерті зареєстрованих осіб не було.

Разом із тим, щодо спростування факту проживання на час смерті за адресою АДРЕСА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , представником позивача до матеріалів справи долучено уточнюючу довідку виконавчого комітету Матвіївської сільської ради від 23.03.2026 року за №02-02-21/0703, за підписом адміністратора відділу ЦНАП Юлії Агафонової, за змістом якої померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 – ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , з 04.11.1996 року по день смерті. З померлою зареєстрованих осіб не було; та Акт обстеження факту проживання від 18 березня 2026 року, затвердженого головою Матвіївської сільської ради Гладишевим О., складеного комісією у складі Пелех Л.В., - депутата сільської ради, сусідів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за змістом якого за результатами обстеження встановлено, що ОСОБА_2 , з лютого 2022 року не проживала за місцем реєстрації АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 надав пояснення проте, що наприкінці 2021 року у зв`язку із хворобою матері ОСОБА_2 , яка була лежачою та потребувала постійного догляду, забрав її жити до себе. Мешкав разом із матір`ю за адресою АДРЕСА_2 . У вказаній квартирі позивач не зареєстрований. Проживає тимчасово із дозволу своєї цивільної дружини, яка перебуває у Республіці Польща. ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати позивача ОСОБА_2 померла. Організацією поховання займався особисто, поніс витрати на поховання. За час життя матері, забезпечував належний догляд за нею, купував ліки, продукти харчування, змінював памперси, купав, годував хвору матір, також викликав сімейного лікаря для періодичних медичних обстежень, призначення лікування. За час життя ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , проте враховуючи лежачий стан здоров`я фактично мешкала з адресою АДРЕСА_2 , разом із позивачем. 04.08.2025 року звернувся до приватного нотаріуса Чепець О.С. із заявою про прийняття спадщини та заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки вважав та був впевнений, що прийняв спадщину фактом спільного проживання разом із матір`ю. Оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно, зберігає у себе. Проте, отримав Постанову приватного нотаріуса Чепець О.С. Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області від 13.08.2025 №474/02-31 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку із пропуском встановленого законом 6-ти місячного строку для прийняття спадщини, тобто до 13.07.2025 року. Нотаріусом було роз`яснено необхідність звернення до суду. Просив суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_2 .

Представник позивача ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що обставини постійного проживання позивача та його померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 , на час відкриття спадщини, підтверджуються актом обстеження умов сім`ї ОСОБА_1 , складеного Вільнянською міською радою від 10.04.2023 за №10, зазначено, що за адресою АДРЕСА_2 . проживають ОСОБА_1 - син, та ОСОБА_2 – мати. Мати лежача, має ІІ групу інвалідності по загальному захворюванню, потребує стороннього догляду, який здійснює син ОСОБА_1 , листом Вільнянського відділення поліції від 04.09.2025 року, про те, що 13.01.2025 року об 09-20 год. до відділення поліції №2 надійшло повідомлення про те, що за адресою АДРЕСА_2 померла матір гр.. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , хворіла, лежача протягом 4 років. Заявник ОСОБА_1 . Повідомлення зареєстровано в журналі за №1236; листом від 05.09.2025 №997 КНП «Вільнянський ЦПМСД» Вільнянської міської ради про те, що сімейним лікарем ОСОБА_4 , здійснювалось обстеження пацієнта ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою АДРЕСА_2 . Хвора потребувала постійного догляду, мала діагноз: захворювання судин мозку, когнітивні порушення. Церебральний атеросклероз. Нетримання сечі та калу. Хронічний больовий синдром, катаракта, тощо.

Щодо підтвердження факту реєстрації але не проживання померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , на час смерті за адресою АДРЕСА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , надано довідку виконавчого комітету Матвіївської сільської ради від 23.03.2026 року за №02-02-21/0703, за змістом якої померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 – ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , з 04.11.1996 року по день смерті; та Акт обстеження факту проживання від 18 березня 2026 року, складеного комісією у складі Пелех Л.В., - депутата сільської ради, сусідів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , за змістом якого за результатами обстеження встановлено, що ОСОБА_2 , з лютого 2022 року не проживала за місцем реєстрації АДРЕСА_1 .

Додатково зазначила, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Позивачем обрано спосіб правового захисту для подальшого оформлення спадкових прав шляхом звернення до суду із позовною заявою про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, оскільки ОСОБА_1 , як спадкоємець, правомірно вважав, що прийняв спадщину фактом спільного та постійного проживання разом із матір`ю, як спадкодавцем, на час відкриття спадщини. При цьому, інші спадкоємці окрім позивача відсутні.

Під час розгляду справи судом допитано свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які надали пояснення суду, що позивач ОСОБА_1 проживав спільно із матір`ю ОСОБА_2 , за адресою АДРЕСА_2 , здійснював догляд за нею оскільки остання хворіла та була лежачою з 2021 року по день її смерті, займався організацією поховання, поніс витрати на поховання.

Мотиви суду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з таких підстав.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав. Це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (п. 24 рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справі «Ейрі»; п. 32 рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»).

У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства»). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).

Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

У рішеннях Європейського суду з прав людини «Спадея і Скалабріно проти Італії» від 1 вересня 1995 року (справа № 12868/87) та «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року (справа № 22774/93) зазначено, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах. Але, окрім того, втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має забезпечити «справедливу рівність» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються, і поставленою метою.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

З урахуванням цього правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Тлумачення вказаних норм права свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20).

У справі, яка розглядається судом, спір виник щодо захисту прав позивача як спадкоємця, який вважає, що нотаріус протиправно відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті його матері ОСОБА_2 , оскільки прийняв спадщину фактом постійного проживання разом із спадкодавцем а час відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною п`ятою статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р.).

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

З огляду на викладене, виходячи з інтересів особи щодо захисту права позивача на спадкування, зважаючи на те, що заявник немає іншої можливості, окрім як в судовому порядку, встановити факт постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним способом захисту невизнаного права є звернення до суду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 28.04.2021 р. у цивільній справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), державна реєстрація місця проживання спадкоємця сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на момент смерті спадкодавця за адресою реєстрації. Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Таким чином, від встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини залежить виникнення та зміна майнових та немайнових прав позивача, що пов`язані з можливістю оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Частиною першою статті ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово.

Як вбачається із матеріалів справи позивач ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 .

При цьому позивач та його представник просять суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_2 .

За вимогами ч.3 ст.1268 ЦК України падкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, діюче законодавство не вимагає встановлення факту постійного проживання спадкоємця разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини за певною адресою, тому позовна вимога про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 , разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою АДРЕСА_2 не підлягає задоволенню, у повному обсязі.

Дослідивши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: про встановлення факту постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 , разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини.

В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Матвіївської сільської ради Запорізького району Запорізької області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем до часу відкриття спадщини, задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 на час відкриття спадщини разом із ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Ольга Валеріївна Швець

16.07.2026

Оригінал: reyestr.court.gov.ua