Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №314/4949/25 — Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/4949/25

Провадження № 2/314/518/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2026 року м.Вільнянськ

Справа № 314/4949/25;

провадження № 2/314/518/2026;

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Кіяшко В.О.,

секретар судового засідання Румянцева А.М.,

учасники справи:

- позивач (відповідач за зустрічною позовною заявою) ОСОБА_1 ;

- відповідач (позивач за зустрічною позовною заявою) ОСОБА_2 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, та зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності,

стислий виклад позицій сторін.

31.10.2025 ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Ведмедовську Г.О., звернулася до суду із позовною заявою, в якій просила суд визнати за собою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/4 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розміщені за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої позовні вимоги Позивачка обґрунтовувала тим, що у ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне майно, зокрема 1/2 житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Спадкоємцями після покійного ОСОБА_3 є ОСОБА_2 (дружина померлого) та ОСОБА_1 (донька).

06.03.2019 Вільнянський районний суд Запорізької області розглядав справу щодо частки спадщини ОСОБА_2 . За наслідком чого суд визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/4 житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У жовтні 2025 р. ОСОБА_1 також вирішила скористатися своїм правом на оформлення своєї долі частки на вищевказаний будинок. Проте, 15.10.2025 приватний нотаріус Кравченко О.М. видала Позивачці постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, через відсутність правовстановлюючих документів на вищевказане нерухоме майно.

За таких обставин, Позивачка змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

Відповідачка звернулась до суду із зустрічним позовом в якому зазначає, що 07.10.1967 вона уклала шлюб з ОСОБА_3 .

Під час шлюбу вони збудували житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.

За наслідком чого у межах визначених чинним законодавством строку вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Однак, 18.07.2018 вона отримала від нотаріуса постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії через відсутність правовстановлюючих документів на вищевказане нерухоме майно.

За наслідком чого вона змушена була звернутися за захистом своїх прав до Вільнянського районного суду Запорізької області. 06.03.2019 Вільнянський районний суд у Запорізькій області ухвалив позов ОСОБА_2 задовольнити; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, вищевказаний суд безпосередньо не вирішував спір про спільне не майно подружжя.

За таких обставин, Відповідачка змушена звернутися за захистом своїх прав до суду.

Представник позивача (представник відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_4 та Позивачка (відповідачка за зустрічним позовом), ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явилися, просили суд розглянути за їх відсутністю, на позовних вимогах наполягали.

Відповідачка (позивачка за зустрічним позовом) ОСОБА_2 , у судове засідання не з`явилася, просила суд справу у судовому засідання без її участі, позовні вимоги ОСОБА_1 визнає у повному обсязі, наполягає на зустрічних позовних вимогах.

Заяви, клопотання інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 13.11.2025 відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання в приміщенні Вільнянського районного суду Запорізької області, зобов`язано приватного нотаріуса Кравченко Олену Михайлівну надати копію спадкової справи №73/2017 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2

18.11.2025 до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшло від ОСОБА_2 зустрічна позовна заява та заява про визнання позову.

25.11.2025 до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшла від приватного нотаріуса Кравченка О.М. копія спадкової справи.

14.01.2026 до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшла від представника позивача, ОСОБА_4 , заява про визнання зустрічної позовної заяви.

22.01.2026 до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшла від представника позивача, ОСОБА_4 , заява про розгляд справи без її участі.

09.02.2026 до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшла від ОСОБА_2 заява про розгляд справи без її участі.

Ухвалою суду від 22.01.2026 закрито підготовче провадження; призначено справу до судового розгляду по суті.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову) не вчинялось, провадження не зупинялось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, дослідивши матеріали справи та з`ясувавши обставини, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 зазначено, що 07.10.1967 ОСОБА_3 уклав шлюб із ОСОБА_5 . Після укладення шлюбу ОСОБА_6 змінила своє прізвище на ОСОБА_7 .

01.10.1967 ОСОБА_3 за договором про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку, отримав в користування земельну ділянку загальною площею 600 м.кв., яка розташована по АДРЕСА_1 .

29.09.1983 складено акт приймання індивідуального будівництва щодо будинку з погосподарськими спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 .

20.07.2017 у приватного нотаріуса Вільнянського нотаріального округу Кравченко О.М. була заведено спадкову справу № 73/2017 до майна померлого, ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що до складу спадщини ввійшов житловий будинок з по господарськими Спадкоємціями після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_2 (дружина) та ОСОБА_1 (донька).

18.07.2018 приватний нотаріус Вільнянського нотаріального округу Кравченко О.М. було видано постанову ОСОБА_2 про відмову у вчинення нотаріальної дії через відсутність правовстановлюючих документів на вищевказане нерухоме майно.

06.03.2019 Вільнянський районний суд у Запорізькій області ухвалив позов ОСОБА_2 задовольнити; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 житлового будинку в порядку спадкування, після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

15.10.2025 приватний нотаріус Вільнянського нотаріального округу Кравченко О.М. було видано постанову ОСОБА_1 про відмову у вчинення нотаріальної дії через відсутність правовстановлюючих документів на вищевказане нерухоме майно.

Оцінка аргументів учасників справи та доводів щодо порушення прав, застосовані норми права.

Доводи позивача за первісним позовом, суд вважає такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., зокрема, в ст.1 Першого протоколу до неї (ратифіковано законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР), яка є складовою правової системи відповідно до ст. 9 Конституції України.

Так, відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст.16 Цивільного кодексу України).

Об`єктами права власності є будь-які речі (майно).

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (ст.179 ЦК України).

Частиною 1 ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до п. 3.3 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4/13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що «у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв`язку з їх втратою та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди, в основному, задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно».

Також, у даному Листі, зазначено, що «найпоширенішою причиною звернення особи в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем».

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Стаття 328 ЦК України встановлює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до додатку № 1 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР нотаріально посвідчений договір про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку та затверджений виконкомом місцевої Ради акт про прийняття будинку в експлуатацію, видані на ім`я ОСОБА_3 , відносяться до переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР. Ці документи наявні в інвентаризаційній справі, яка зберігається у ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», що підтверджено листом ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» № 6921 від 05.07.2018 та копії яких містяться в матеріалах справи.

Щодо доводів ОСОБА_2 за зустрічним позов, суд вважає їх також такими, що підлягають задоволенню з наступного.

Згідно ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 22 КЗпШ (в редакції станом на виникнення відносин) зазначено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі,

якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства,

доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного

заробітку.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно ст. 163 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Зі змісту п. п.23, 24постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Таким чином за загальним правилом, що випливає з наведених вище правових норм, вбачається, що будь-яке майно набуте за час шлюбу належить до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя, якщо одним із них не доведене набуття ним особистої приватної власності на майно в період перебування в шлюбі.

Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Суд у цьому сенсі зазначає, якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 22 січня 2020 року по справі № 711/2302/18.

У відповідності зі ст. 331 ЦК України право власності на нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, спорудження і т.п.), що відповідно до закону підлягає державної реєстрації, виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до статті 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно зі ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами, а також у випадку втрати ним документів, підтверджуючих право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Слід зазначити, що Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., ратифікованою законом від 17.07.97 №475/97-ВР, зокрема ст.1 Першого протоколу до неї (1952 р.), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи без перешкодо користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Суд також бере до уваги ухвалене по справі № 314/3560/18 рішення Вільнянського районного суду Запорізької області, в якому вже надано судом оцінку як спадковому майну ОСОБА_3 , так й визначено частки спадщини.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 82 ЦПК України зазначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що відповідачка визнала позовні вимоги, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Судові витрати у справі складаються із судового збору в сумі 992,00 грн. за первісним позовом та 2480,00 грн. за зустрічним позовом, вони понесені та сплачені позивачем і в силу ст.141 ЦПК України підлягають зарахуванню на користь держави.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.ст. 2-5, 10, 11-13, 19, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/4 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розміщені за адресою: АДРЕСА_1 .

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 права власності на частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду буде складено 28.05.2026.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП РНОКПП НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає: АДРЕСА_1 .

Суддя Вікторія Олександрівна Кіяшко

28.05.2026