Вирок від 04 серпня 2026 р. у справі №645/5545/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/5545/26

Провадження № 1-кп/645/457/26

В И Р О К

Іменем України

05 серпня 2026 р. м. Харків

Немишлянський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1

за участю секретарів судових засідань – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_4

обвинуваченого – ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції з ДУ «Харківський слідчий ізолятор»)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12025221190001046 від 21.07.2025, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Чернігова, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, громадянина України, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , раніше судимого:

- 06.11.2020 Приморським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, 06.11.2020 на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

- 07.06.2022 Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць;

- 28.03.2024 Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць, 30.12.2024 звільнений умовно - достроково з метою проходження подальшої військової служби влавах Збройних сил України в/ч НОМЕР_1 ;

- 12.05.2026 Холодногірським районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.03.2024 та остаточно призначено покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі;

- 18.06.2026 Новобаварським районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 185, ч.ч.1,2 361, ч. 1 ст. 357 КК України, ч. 1 ст. 70 КК України, ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання більш суворим покаранням призначеним вироком Холодногірського районного суду м. Харкова від 12 травня 2026 року менш суворого, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць позбавлення волі;

- 22.06.2026 Салтівським районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 185 ч. 1, 3 ст. 357, ч. 1, 2 ст. 361 КК України, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст.71, ч. 3 ст. 81-1 КК України до покарання у виді 6 (шести) років 1 (одного) місяця позбавлення волі;

- 02.07.2026 Індустріальним районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 361 КК України, ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань за даним вироком та за вироком Новобаварського районного суду м. Харкова від 18.06.2026, призначене остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років та 6 (шість) місяців;

- 07.07.2026 Шевченківським районним судом м. Харкова за ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190 та ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань за даним вироком та за вироком Індустріального районного суду м. Харкова від 02.07.2026, Салтівського районного суду м. Харкова від 22.06.2026, призначене остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років та 3(три) місяці,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходячи військову службу на посаді водія-радіотелефоніста 1 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 3 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (Шквал) військової частини НОМЕР_1 , під час дії воєнного стану, поширеного на території України, 17.07.2025 близько 23 год 00 хв, більш точного часу не встановлено, перебуваючи в гостях у ОСОБА_6 , у приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав мобільний телефон марки «Samsung Galaxy А12», темно синього кольору, об`єм пам`яті 6/128 гб, imei 1: НОМЕР_2 ; imei 2: НОМЕР_3 , вартість якого відповідно до висновку експерта № 13171 від 04.09.2025 становить 3384 гривні 42 копійки, який знаходився на ліжку в одній з кімнат квартири та належав ОСОБА_6 , після чого покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 3384 гривні 42 копійки.

ІІ. Позиція обвинуваченого щодо пред`явленого обвинувачення та висновки суду

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 185 КК України визнав у повному обсязі, розкаявся у скоєному, пояснив суду про обставини викладені вище, зазначив, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті відповідають фактичним обставинам справи, події вчинення ним кримінального правопорушення вірно відображені.

Під час допиту у судовому засіданні обвинувачений пояснив, що 17.07.2025 року перебував за запрошенням ОСОБА_6 у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . В послідуючому, знаючи, що за його діями ніхто не спостерігає, без дозволу власника взяв належний ОСОБА_6 мобільний телефон марки «Samsung Galaxy А12», після чого покинув вказану квартиру, а мобільний телефон впослідуючому продав незнайомому чоловіку.

Потерпіла ОСОБА_6 надала суду заяви, в якій просила розглянути кримінальне провадження за її відсутності, не заперечувала проти розгляду кримінального провадження у порядку ч. 3 ст. 349 КК України. Цивільний позов потерпілою не заявлено.

Враховуючи той факт, що обвинувачений визнав свою вину у повному обсязі та не оспорює фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, як воно встановлено в обвинувальному акті, вислухавши думку прокурора та обвинуваченого, які надали згоду на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому, судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження щодо процесуальних витрат та речових доказів, а також матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.

Судовий розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред`явленого обвинувачення. Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.

ІІІ. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинено повторно, в умовах воєнного стану, в умовах воєнного стану.

ІV. Мотиви суду при призначенні покарання

Згідно ст.66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 суд вважає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 відповідно до частини 1 статті 67 КК України - стороною обвинувачення в обвинувальному акті не зазначено, а згідно вимог ст. 337 КПК України, суд не може виходити за межі обвинувачення та погіршувати становище обвинуваченого.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він раніше неодноразово судимий, на обліку в лікаря-нарколога в КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня» та в лікаря-психіатра в КНП ХОР «Обласний психоневрологічний диспансер № 3» не перебуває, тяжких захворювань чи інвалідності не має, не одружений, утриманців не має, є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 , звільнений умовно-достроково з метою проходження військової служби, мав постійне місце проживання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд зазначає, що відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженої. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання.

При цьому суд наділений дискреційними повноваженнями обрати винній особі вид і розмір заходу примусу у межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене правопорушення.

Згідно з вимогами КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12 червня 2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання, призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.

При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нею нових злочинів.

Європейський суд у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , за вчинене, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, умисну форму вини, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, пом`якшуючі покарання обставини, відсутність обтяжуючих покарання обставин, відношення обвинуваченого до вчиненого і його позицію щодо визнання вини, у зв`язку з чим, дійшов висновку про неможливість виховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства та призначає покарання в межах санкції інкримінованої статті.

За положеннями ч. ч.1, 4 ст. 70 КК України, при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

За правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу

На переконання суду, для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень та досягнення цілей покарання, йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах мінімальної санкції, передбаченої ч.4 ст.185 КК України – 5 років 6 місяців позбавлення волі, та саме таке покарання, на переконання суду буде достатнім для досягнення мети покарання, визначеної статтею 50 КК України, й відповідатиме тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сприятиме виправленню винного та попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_5 , вироком Шевченківського районного суду м.Харкова від 07.07.2026 року засуджений до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 3 місяці, а кримінальне правопорушення було вчинене обвинуваченим 17.07.2025 року, тобто до ухвалення вироку суду, то при призначенні остаточного покарання необхідно керуватися положеннями ч. 4 ст. 70 КК України, тобто, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань за цим вироком та за вироком Шевченківського районного суду м. Харкова від 07.07.2026 року, остаточно призначити покарання ОСОБА_5 у виді 6 років 4 місяців позбавлення волі.

Також, на підставі ч.5 ст. 72 КК України, у строк покарання за цим вироком необхідно зарахувати строк попереднього ув`язнення з 29.10.2025 по 03.11.2025 та з 25.03.2026 року по 04.08.2026 року включно із розрахунку один день позбавлення волі, дорівнює одному дню попереднього ув`язнення.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженню не обирався, проте вироком Шевченківського районного суду м.Харкова від 07.07.2026 року вирішено вважати продовженим і залишено без змін запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 до набрання вироком чинності.

V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 118 КПК України витрати на залучення експертів є процесуальними витратами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КПК України залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

У відповідності з вимогами ч.2 ст. 124, п.2 ч.4 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, рішення про відшкодування процесуальних витрат у разі визнання особи винуватою зазначається у резолютивній частині вироку.

Таким чином, з обвинуваченого підлягає стягненню на користь держави процесуальні витрати за проведену у кримінальному провадженні експертизу № 13171 від 04.09.2025 у розмірі 3384 гривні 42 копійки

Крім того, суд вважає за необхідне скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Немишлянського районного суду м.Харкова від 01.09.2025 року у справі №645/5864/25 (провадження №1-кс/645/1196/25) на речовий доказ, оскільки подальше його застосування є недоцільним.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільні позови у кримінальному провадженні не заявлені.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 369-370, 373, 374, 475 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань за цим вироком та за вироком Шевченківського районного суду м.Харкова від 07.07.2026 року, остаточно призначити покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді 6 (шість) років 4 (чотири) місяці позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з дати ухвалення вироку - з 05 серпня 2026 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати строк попереднього ув`язнення ОСОБА_5 у строк покарання, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з 29.10.2025 року по 03.11.2025 року та з 25.03.2026 року по 04.08.2026 року включно.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід Держави судові витрати за проведену у кримінальному провадженні експертизу № 13171 від 04.09.2025 у розмірі 3384 грн. 42 коп.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Немишлянського районного суду м.Харкова від 01.09.2025 року у справі №645/5864/25 (провадження №1-кс/645/1196/25).

Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy А12», темно синього кольору, об`єм пам`яті 6/128 гб, imei 1: НОМЕР_2 ; imei 2: НОМЕР_3 , який зданий на відповідальне зберігання до камери схову речових доказів ВП №2 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області, після набрання вироком законної сили - повернути власнику ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Немишлянський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Головуючий суддя