Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №643/10146/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/10146/26

Провадження № 2/643/6751/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Замікули Б.С.,

за участю секретаря судового засідання – Юшиної К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про розірвання шлюбу,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Салтівського районного суду міста Харкова з позовом до

ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб із відповідачем, зареєстрований Червонозаводським відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 414 від 22.09.2012, та відновити їй дошлюбне прізвище – ОСОБА_3 .

В обґрунтування позову зазначено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Подружні відносини між сторонами фактично припинені з січня 2026 року, основною причиною розпаду сім`ї стали різниця характерів, відсутність взаєморозуміння, довіри та спільних інтересів. Подальше спільне життя й збереження шлюбу неможливе. Позивач наполягає на розірванні шлюбу, оскільки його збереження суперечить її інтересам.

Ухвалою суду від 05.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явились.

Позивач через свого представника – адвоката Папая С.О. подала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі, а також просила розглядати справу без участі позивача та її представника і без використання засобів звукозапису.

Відповідач подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, зазначивши, що з позовними вимогами згоден у повному обсязі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 4 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому Червонозаводським відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 414 від 22.09.2012, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 . Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_4 (до шлюбу – ОСОБА_3 ).

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина – ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 . Згідно з відомостями про зареєстроване місце проживання, дитина зареєстрована за тією ж адресою, що й позивач. Наведене свідчить про перебування на утриманні позивача малолітньої дитини, а тому відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України справа підлягає розгляду за місцем проживання позивача.

Позивач наполягає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить її інтересам. Відповідач з позовними вимогами погодився у повному обсязі. Відтак у суду немає сумнівів у правдивості позиції сторін щодо недоцільності збереження шлюбу.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Аналогічно ч. 1 ст. 24 СК України визначає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка; примушування до шлюбу не допускається.

За ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Згідно з ч. 3 ст. 56 СК України кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини.

За приписами ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 цього Кодексу. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ч. 1 ст. 110 СК України).

Відповідно до ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Погодження відповідача з позовними вимогами у цій справі узгоджується із законом та не порушує прав інших осіб, а тому приймається судом як обставина, що підтверджує відсутність між сторонами спору щодо припинення шлюбу.

Вирішуючи питання про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу є однією з основних його засад. Оскільки обидві сторони наполягають на його розірванні, відмова у задоволенні позову означала б примушування подружжя до шлюбу, що є неприпустимим.

Щодо вимоги позивача про залишення за нею прізвища, набутого у зв`язку з реєстрацією шлюбу, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Оскільки збереження прізвища після розірвання шлюбу є правом такої особи, реалізація якого не потребує окремого судового рішення, тому суд не вбачає підстав для окремого вирішення вказаного питання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує позицію позивача, який просив не стягувати їх з відповідача. Тому з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, суд не здійснює розподіл судових витрат, понесених позивачем під час розгляду справи. Водночас це не позбавляє позивача права стягнути понесені ним судові витрати в порядку, визначеному ст. 270 ЦПК України.

Керуючись ст. 56, 110, 112, 113 СК України, ст. 12, 13, 89, 206, 223, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Червонозаводським відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 414 від 22.09.2012.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Суддя Борис ЗАМІКУЛА