Вирок від 04 серпня 2026 р. у справі №638/18117/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/18117/26

Провадження № 1-кп/638/2043/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова у порядку спрощеного провадження в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026226240000418 від 20 липня 2026 року, відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Красноармійськ, Донецька обл., громадянки України, яка має середню освіту, не заміжня, офіційно не працевлаштована, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

19.07.2026 близько 22:30 год. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходилась за адресою: м. Харків, пр. Перемоги 62Д, де також знаходилась потерпіла ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В ході спілкування між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виник словесний конфлікт під час якого, на грунті раптово виниклих неприязних особистих відносин із ОСОБА_4 у ОСОБА_3 виник умисел направлений на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій.

ОСОБА_3 усвідомлюючи протиправність своїх дій та діючи умисно, переслідуючи умисел направлений на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій, стоячи навпроти, обличчям до ОСОБА_4 , нанесла останній один удар кулаком лівої руки у ділянку правого ока, один удар кулаком лівої руки у ділянку лоба, один удар кулаком лівої руки у ділянку губ та один удар кулаком правої руки у ділянку плеча правої руки.

Своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_3 спричинила ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді садна на тлі синця на спинці носу та правій виличній ділянці, садна на шкірі нижньої губи на тлі синця на верхній та нижній губах та облямівці, синця на зовнішній поверхні правого плеча, які відповідно до висновку експерта №12-14/617-A/26 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень

Відповідальність за вчинення зазначеного кримінального проступку передбачена ч. 1 ст. 125 КК України.

Обвинувальний акт надійшов до суду разом із клопотанням прокурора ОСОБА_5 про його розгляд у спрощеному провадженні.

Згідно заяви обвинуваченої ОСОБА_3 , яка була підписана в присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 , обвинувачена беззаперечно визнала свою вину у вчиненні проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, тобто в умисному легкому тілесному ушкодженні, згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку суду та надала згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Згідно ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалось.

Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Враховуючи викладене, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 125 КК України, тобто як умисне легке тілесне ушкодження .

При призначенні покарання, суд відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК України враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення - проступку, дані про особу обвинуваченої, наявність обставин, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Судом встановлено, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Красноармійськ, Донецька обл., громадянка України, має середню освіту, не заміжня, офіційно не працевлаштована, на утримання малолітніх дітей не має, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачена вчинила кримінальне правопорушення - проступок.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_3 відповідно до п. 1 ч. 1ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 не встановлено.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових кримінальних правопорушень.

Визначаючи вид та міру покарання суд керується положеннями частини 2 статті 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Враховуючи вищевикладене відповідно до зазначеної норми Закону суд призначає більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений кримінального правопорушення лише у разі якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення ним нових кримінальній правопорушень.

Так, в справі "Скополла проти Італії" від 17.09.2009, суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Так, санкція ч. 1 ст. 125 КК України передбачає покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до двохсот годин, або виправних робіт на строк до одного року.

Розглядаючи питання про призначення покарання обвинуваченій у виді штрафу, суд враховує майновий стан обвинуваченої, бере до уваги те, що остання не працює.

Тобто, на думку суду, обвинувачена ОСОБА_3 , буде неспроможна виконати покарання у виді штрафу, а тому такий вид покарання призначити неможливо.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої, обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченій, її щире каяття, відсутність обставин, що обтяжують покарання, тому суд вважає, що її виправлення і перевиховання можливе у випадку призначення покарання в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за скоєне у виді громадських робіт на строк двісті годин.

Зазначене покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65 – 67 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченої, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень та відповідатиме особистості обвинуваченої, оскільки визнання особи винуватою та примус зі сторони держави виконувати безоплатні суспільні корисні роботи, є не лише дієвим інструментом перевиховання, а й нагадуванням, негативним досвідом, з метою утриматися в майбутньому учинення повторних дій, що відповідає меті притягнення до кримінальної відповідальності, визначеної ст. 50 КК України.

Обставин, які б свідчили, що призначення обвинуваченій ОСОБА_3 покарання, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, у виді громадських робіт буде недостатнє для досягнення цілей покарання, не відповідатиме даним про її особу та ступеню тяжкості кримінального правопорушення, судовим розглядом не встановлено.

Саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження скоєння нею кримінальних правопорушень.

Судові витрати та речові докази у справі відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.100, 118, 122, 124, 174, 368, 370, 371, 373, 374, 381, 382, 394 КПК України, 12, 125 КК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення-проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, та призначити покарання у виді громадських робіт строком на 200 (двісті) годин.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирати.

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1