Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №345/2482/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/2482/26

Провадження № 2/345/2081/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.07.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді – Юрчака Л.Б.

секретаря – Пилипів Н.П.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Калуші цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Верхнянської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно за заповітом.

Позовні вимоги мотивують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої входить 1/2 частка земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 2622883201:01:002:0339, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка є спадкоємицею за заповітом, посвідченим 09 лютого 2005 року виконкомом Верхнянської сільської ради. 26 січня 2026 року вона звернулася до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак у його видачі було відмовлено у зв`язку з невизначеністю частки спадкодавця у праві спільної сумісної власності на зазначену земельну ділянку. Посилаючись на наведені обставини, позивачка просить визнати, що частка ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на зазначену земельну ділянку становить 1/2, а також визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на вказану 1/2 частку земельної ділянки.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27.04.2026 р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

У підготовче судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася. Водночас подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

У підготовче судове засідання представник Верхнянської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області також не з`явився, однак подав до суду заяву, згідно якої просить розглядати справу без їхньої участі, прийняти рішення на підставі наявних у справі доказів і задоволити заяву позивача в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ч. 1 ст. 206 ЦПК передбачено право відповідача визнати позов.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09 лютого 2005 року ОСОБА_2 склала заповіт, який був посвідчений виконавчим комітетом Верхнянської сільської ради та зареєстрований у реєстрі за № 5, яким заповіла належне їй майно ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності володіла земельною ділянкою площею 0,2500 га, кадастровий номер 2622883201:01:002:0339, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, після чого відкрилася спадщина за місцем її останнього проживання.

26 січня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті спадкодавця.

Під час розгляду поданих документів нотаріусом встановлено, що видати свідоцтво про право на спадщину неможливо, оскільки частка спадкодавця у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку кадастровий номер 2622883201:01:002:0339 не визначена.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2622883201:01:002:0339 становить 14 221,11 грн.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Конституції України, Цивільного кодексу України.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини та громадянина захищаються судом.

Відповідно до положень ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Виходячи з положень ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст. 16 цього ж Кодексу може бути, зокрема, визнання права.

Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до вимог ст. 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Положеннями ч. 1 ст. 1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Частиною 1 ст.182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

У відповідності до положень п. 4.15. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Пунктом «а» частини третьої статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Земельного кодексу України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 355, ч. 1 ст. 356, ч. 1 ст. 357 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

За ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

В силу ст. 1217 кодексу, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка належала на праві спільної сумісної власності, при цьому матеріали справи не містять доказів існування домовленості співвласників щодо визначення іншого розміру часток, а також відсутні докази, що інший розмір часток встановлений законом чи судовим рішенням.

За таких обставин суд виходить із презумпції рівності часток співвласників та доходить висновку, що частка ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 2622883201:01:002:0339, становила 1/2.

Судом також встановлено, що позивачка є спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_2 та у встановленому порядку звернулася до нотаріуса для оформлення спадкових прав. Однак оформити право на спадщину в нотаріальному порядку вона не змогла виключно через невизначеність частки спадкодавця у праві спільної сумісної власності на спірну земельну ділянку.

Відповідач визнав позов у повному обсязі. Суд перевірив, що таке визнання не суперечить вимогам закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому відповідно до статей 200, 206 ЦПК України приймає його.

Враховуючи, що інших спадкоємців, права яких можуть бути порушені ухваленням рішення, матеріалами справи не встановлено, суд приймає визнання позову відповідачем.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, відповідають встановленим обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягають задоволенню шляхом визначення частки ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на спірну земельну ділянку у розмірі 1/2 та визнання за ОСОБА_1 права власності на зазначену частку земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом.

На підставі ст.328, 392, 1296, 1297 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 142, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до Верхнянської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно за заповітом - задоволити.

Визнати, що частка ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 2622883201:01:002:0339, становить 1/2 частку.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 2622883201:01:002:0339.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складено 04.08.2026.

Головуючий: