Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №160/5594/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/5594/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року (суддя Озерянська С.І.) в справі № 160/5594/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду 12 травня 2026 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо належного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 29.01.2026 року; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт від 29.01.2026 року ОСОБА_1 про направлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 запиту з метою перевірки сімейного стану та оформлення акту перевірки сімейного стану ОСОБА_1

ОСОБА_1 20 травня 2026 року звернуся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з військової частини НОМЕР_1 на його користь витрат на професійну правничу допомогу у сумі 35 000,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №160/5594/26 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, ухвалити нове рішення про задоволення заяву про розподіл судових витрат в повному обсязі.

Вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про незвернення позивача із заявою про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, адже оскільки у поданій позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які позивач планує понести у зв`язку із розглядом справи, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу, яка надається Адвокатським об`єднанням «Ліга Сова», а зазначення такого розрахунку є належним повідомленням суду та інших учасників справи про наявність у позивача наміру заявляти вимоги про відшкодування відповідних витрат.

Матеріалами справи №160/5594/26 підтверджується факт надання відповідних послуг юридичного спрямування Адвокатським Об`єднанням «Ліга Сова», яким підготовлено як позовну заяву, так і відповіді на відзив.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, шо позивач не звертався з відповідною заявою щодо вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, не зазначав про те, що з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат, а також з того, що судом розглянуто питання про стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу та зроблено висновок про їх непідтвердження рішенням від 12 травня 2026 року,

Суд першої інстанції зазначив, що судом в рішенні надано оцінку доказам та зроблено висновок, що витрати на правничу допомогу, понесені позивачем, не підлягають відшкодуванню.

Суд першої інстанції також зауважив, що в даному випадку звернення позивача з вимогою ухвалити додаткове рішення фактично спрямоване на перегляд висновків суду щодо відмови у стягнення витрат на правничу допомогу, що виходить за межі статті 252 КАС України та порушує принцип правової визначеності.

Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу розглянуто судом першої інстанції при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог.

Так, судом першої інстанції у рішенні установлено, що позивачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 44000,00 грн. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду надано: договір №27/01/2026/2 про надання юридичної (правничої) допомоги; ордер на надання правничої допомоги від 06.03.2026 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Врахувавши, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат на правничу допомогу, зокрема, акту прийому-передачі наданих юридичних послуг, розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу, квитанції про оплату гонорару тощо, суд першої інстанції у рішенні від 12 травня 2026 року дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу понесені позивачем не підлягають відшкодуванню.

ОСОБА_1 20 травня 2026 року звернуся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з військової частини НОМЕР_1 на його користь витрат на професійну правничу допомогу у сумі 35000,00 грн.

За приписами частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, додаткове рішення ухвалюється судом, що ухвалив судове рішення по суті позовних вимог, зокрема, у разі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС).

В спірному випадку судовим рішенням від 12 травня 2026 року судом першої інстанції вирішено питання про судові витрати, а саме відмовлено у стягненні на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачем не оскаржено рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат та стягненні на його користь витрат на професійну правничу допомогу.

Натомість, позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Суд доходить до висновку, що зважаючи на те, що питання розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу вирішено судом першої інстанції у судовому рішенні, відсутні передбачені частиною першою статті 252 КАС України підстави для ухвалення додаткового рішення.

Суд відхиляє наведені в апеляційній скарзі доводи апелянта, позаяк, як вказано вище, питання про судові витрати (в цьому випадку - витрати на професійну правничу допомогу) вирішено судом першої інстанції при ухваленні рішення від 12 травня 2026 року, тому відсутня процесуальна підстава власне для ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат, відповідно, доводи апелянта щодо доведеності надання позивачу правничої допомоги та інші не мають правового значення у спірному випадку.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, ухвала прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року в справі № 160/5594/26 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року в справі № 160/5594/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення 05 серпня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов