Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №280/1268/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 280/1268/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року (суддя Сіпака А.В., повне судове рішення складено 22 травня 2026 року) в справі № 280/1268/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ) про:

визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії № б/н від 11 грудня 2025 року;

зобов`язання повторно розглянути заяву № б/н від 11 грудня 2025 року, зарахувати до страхового стажу періоди роботи в колгоспі «Росія» Чернігівського району Запорізької області з 13 квітня 1994 року по 16 червня 2008 року та періоди роботи на підприємстві «Дніпроспецталь» з 01 лютого 1993 року по 06 червня 1994 року.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи у колгоспі “Росія” Чернігівського району Запорізької області з 07.06.1994 - 16.06.2008.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.12.2025 про призначення/перерахунок пенсії, зарахувавши до його страхового стажу періоди роботи у колгоспі “Росія” Чернігівського району Запорізької області з 07.06.1994 - 16.06.2008.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норми матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що позивач перебуває на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як пенсіонер та отримує пенсію по інвалідності, призначену як особі з інвалідністю відповідно до Закону України від 09.07.2023№ 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон№1058).

Страховий стаж позивача становить 20 років 11 місяців 7 днів, у тому числі додатковий стаж (період з дня встановлення інвалідності до досягнення особою пенсійного віку) – 2 роки 9 місяців 6 днів.

До страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі «Росія» Чернігівського району Запорізької області з 13.04.1994 відповідно до записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки в трудовій книжці не зазначено дати та номери документів, на підставі яких внесено записи про прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання. Також період роботи в колгоспі «Росія» перетинається з періодом роботи на підприємстві «Дніпроспецсталь» з 01.02.1993 по 06.06.1994 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 .

Зауважує, що проведення перерахунку/призначення пенсії відноситься виключно до функцій органів Пенсійного фонду України.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як пенсіонер та отримує пенсію по інвалідності, призначену як особі з інвалідністю відповідно до Закону України від 09.07.2023 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

11.12.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення/перерахунок пенсії.

Листом Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 4-29962/Я-02/8-0800/26 від 01.01.2026 позивача повідомлено, що позивач отримує пенсію по інвалідності, призначену як особі з інвалідністю відповідно до Закону № 1058. Страховий стаж становить 20 років 11 місяців 7 днів, у тому числі додатковий стаж (період з дня встановлення інвалідності до досягнення особою пенсійного віку) - 2 роки 9 місяців 6 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі “Росія” Чернігівського району Запорізької області з 13.04.1994 відповідно до записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки в трудовій книжці не зазначено дати та номери документів, на підставі яких внесено записи про прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання. Також зазначено, що період позивача роботи в колгоспі “Росія” перетинається з періодом роботи на підприємстві “Дніпроспецсталь” з 01.02.1993 по 06.06.1994, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 . Починаючи з 01.01.1999, страховий стаж зараховано за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Врахувавши, що основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка, а необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу додатковими документами виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права, суд першої інстанції вважав безпідставними посилання відповідача на неможливість зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно записів трудової книжки, у зв`язку з порушенням порядку її заповнення, оскільки таку відповідальність несе особа, яка її здійснює відповідні записи.

Суд першої інстанції зауважив, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Відповідно до записів в трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_1 , позивач в спірний період працював в колгоспі “Росія” Чернігівського району Запорізької області. Всі записи містять посилання на протоколи загальних зборів, наказу директора, підписи директора та печатки.

Також, згідно копії трудової книжки колгоспника, у розділі "відомості про роботу" вказаний встановлений мінімум трудоднів за рік та кількість пророблених людиноднів за 1994 - 2000 роки. Відповідно до цих записів, позивачем відпрацьовано кількість трудоднів з перевищенням встановлених норм.

За таких обставин на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Щодо зарахування періоду роботи позивача з 01.02.1993 - 06.06.1994 на підприємстві “Дніпроспецталь” до страхового стажу суд першої інстанції зазначив, що вказаний період згідно наданого розрахунку вже було зараховано до страхового стажу. Отже, відсутні підстави для зарахування вказаного періоду, оскільки в цій частині відсутнє порушене право.

Також судом першої інстанції зазначено, що період роботи позивача в колгоспі “Росія” перетинається з періодом роботи на підприємстві “Дніпроспецсталь” з 01.02.1993 по 06.06.1994 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 .

Тому суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу періоди роботи у колгоспі “Росія” Чернігівського району Запорізької області з 07.06.1994 - 16.06.2008.

Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованими, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області.

ОСОБА_1 11 грудня 2025 року звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення/перерахунок пенсії.

Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області № 4-29962/Я-02/8-0800/26 від 01 січня 2026 року позивачу повідомлено, що страховий стаж становить 20 років 11 місяців 7 днів, у тому числі додатковий стаж (період з дня встановлення інвалідності до досягнення особою пенсійного віку) - 2 роки 9 місяців 6 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі «Росія» Чернігівського району Запорізької області з 13 квітня 1994 року відповідно до записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , оскільки в трудовій книжці не зазначено дати та номери документів, на підставі яких внесено записи про прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання. Крім того, період позивача роботи в колгоспі «Росія» перетинається з періодом роботи на підприємстві «Дніпроспецсталь» з 01 лютого 1993 року по 06 червня 1994 року згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 .

Спірним в цій справі є питання правомірності не зарахування до страхового стажу певних періодів трудової діяльності позивача.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

За положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно зі статтею 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Частиною першою статті 30 Закону № 1058-IV установлено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Частиною першою статті 32 Закону № 1058-IV визначено, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема: для осіб з інвалідністю II та III груп: до досягнення особою 23 років включно – 1 рік; від 24 років до досягнення особою 26 років включно – 2 роки; від 27 років до досягнення особою 28 років включно – 3 роки; від 29 років до досягнення особою 31 року включно – 4 роки; від 32 років до досягнення особою 33 років включно – 5 років; від 34 років до досягнення особою 35 років включно – 6 років; від 36 років до досягнення особою 37 років включно – 7 років; від 38 років до досягнення особою 39 років включно – 8 років; від 40 років до досягнення особою 42 років включно – 9 років; від 43 років до досягнення особою 45 років включно – 10 років; від 46 років до досягнення особою 48 років включно – 11 років; від 49 років до досягнення особою 51 року включно – 12 років; від 52 років до досягнення особою 55 років включно – 13 років; від 56 років до досягнення особою 59 років включно – 14 років.

Особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 26 Закону № 1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону № 1058-ІV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи – 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Постановою Ради Міністрів СРСР № 310 від 21 квітня 1975 року «Про трудові книжки колгоспників» (далі - постанова №310) встановлено, що трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспу (пункт 2).

До трудової книжки колгоспника вносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства у колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум трудової участі у громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань, нагородження та заохочення за успіхи в роботі, передбачені статутом та правилами внутрішнього розпорядку колгоспу, інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (пункт 5 постанови №310).

Пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі – Інструкція №58), встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 58 трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

За змістом пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

За положеннями пункту 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Пунктом 2.6 Інструкції № 58 передбачено, що якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

До 29 липня 1993 року діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затверджена наказом Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року № 162, якою встановлені аналогічні вимоги до порядку заповнення трудових книжок.

Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Відтак, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.

Підставою, за якою ГУ ПФУ в Запорізькій області не зараховані періоди роботи позивача у колгоспі згідно з трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_1 , є те, що в трудовій книжці не зазначено дати та номери документів, на підставі яких внесено записи про прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання. Крім того, період позивача роботи в колгоспі «Росія» перетинається з періодом роботи на підприємстві «Дніпроспецсталь» з 01 лютого 1993 року по 06 червня 1994 року згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 .

За правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 423/1881/17, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Отже, якщо й трудова книжка позивача має певні недоліки, то у будь-якому випадку право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, що дає особі право на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_1 містить записи, що позивач в спірний період працював в колгоспі «Росія» Чернігівського району Запорізької області, записи містять посилання на протоколи загальних зборів, накази директора, підписи директора та печатки.

У розділі «Відомості про роботу» трудової книжки колгоспника вказаний встановлений мінімум трудоднів за рік та кількість пророблених людиноднів за 1994 - 2000 роки. Відповідно до цих записів, позивачем відпрацьовано кількість трудоднів з перевищенням встановлених норм.

Відтак, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Доводи відповідача зводяться до відсутності підстав для зарахування періодів роботи, зазначених у трудовій книжці колгоспника, та спростовані приведеними вище висновками суду.

Посилаючись на те, що втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства, апелянт не привів жодного доводу про те, що ухваливши рішення в цій справі, суд першої інстанції втрутився у дискреційні повноваження відповідача.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року в справі № 280/1268/26 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року в справі № 280/1268/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 05 серпня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 05 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко