Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №520/997/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 р. Справа № 520/997/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., повний текст складено 13.05.26 по справі № 520/997/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Полімер"

до Харківської митниці

про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА ФІРМА "ПОЛІМЕР" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати картку відмови в митному оформленні № UА 807180/2025/000009 від 24.12.2025 року та рішення про коригування митної вартості № UА 807000/2025/000391/2 від 24.12.2025 року, Харківською митницею (ЄДРПОУ 44017626, 61003, м. Харків, вул. Короленка, 16 Б).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА ФІРМА "ПОЛІМЕР" задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Харківської митниці про коригування митної вартості № UА 807000/2025/000391/2 від 24.12.2025 року. Визнано протиправним та скасовано картку відмови в митному оформленні Харківської митниці № UА 807180/2025/000009 від 24.12.2025 року. Стягнуто з Харківської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44017626, вул. Миколаївська, 16 Б, м. Харків, Харківська обл., 61003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА ФІРМА "ПОЛІМЕР" (код ЄДРПОУ 32335155, Харківська область, м.Харків, провулок Райрадівський, буд. 1, 61125) сплачений судовий збір у сумі 5324 (п`ять тисяч триста двадцять чотири) грн. 80 коп.

Харківська митниця , не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подала апеляційну скаргу , вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим у зв`язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, судом не надано оцінку доводам відповідача, викладеними у відзиві на позов, у рішенні не наведені підстави з яких причин не приймаються до уваги наведені доводи. Посилаючись на доводи , викладенні в апеляційній скарзі , наполягає , що рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2025/000391/2 від 24.12.2025 оформлене з додержанням вимог частини другої статті 55 МКУ та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195. Вважає , що вимога позивача про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є неналежним та неправильним способом захисту прав позивача, оскільки скасування оскаржуваної картки відмови не поновлюватиме митну декларацію, за якою було вперше заявлено до митого оформлення товари позивача, бо ці товари вже оформлено у митному відношенні та випущено у вільний обіг за іншою митною декларацією. Крім того , посилається на неправильний розрахунок суми судового збору, який підлягав сплаті позивачем під час подання даного позову, та, який, відповідно, рішенням суду першої інстанції стягнуто з Харківської митниці на користь товариства. Посилаючись на підстави та обґрунтування , викладенні в апеляційній скарзі , просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 по справі № 520/997/26 та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Полімер»

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА ФІРМА "ПОЛІМЕР" подало до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає, що судом при винесенні рішення досліджено та оцінено всі аргументи та доводи, надані сторонами, та які мали значення для вирішення справи по суті, а доводи апеляційної скарги помилковими. Просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, рішення Харківського окружного адміністративного суду 13.05.2026 у справі № 520/997/26 залишити без змін.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа .

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю – доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА ФІРМА "ПОЛІМЕР" та Zhejiang Kinlead Innovative Materials Co., Ltd (Китай), було укладено контракт №359 В від 25.12.2012 року.

До митного оформлення було подано митну декларацію 25UA807180000884U5, разом із якою подано: пакувальний лист від 30.09.2025 року, рахунок-проформу (інвойс) №12251131 від 11.08.2025 року, рахунок-фактуру (iнвойс) № 1KL251131A від 30.09.2025, коносамент (Bill oflading) №BW25090896 від 05.10.2025 року, автотранспортну накладну №0580 від 20.12.2025 року, декларацiю про походження товару №1KL251131A від 30.09.2025, акт про проведення огляду №25UA807000906648U0 від 22.12.2025, платіжний документ щодо вартості товару № 55 від 19.08.2025, платіжний документ щодо вартості товару №68 від 14.10.2025, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №525 від 08.12.2025, документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 25/211 від 08.12.2025, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №4 від 01.04.2015, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №6 від 25.09.2019, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №7 від 22.12.2023, зовнішньоекономічний договір (контракт) № 359 B від 25.12.2012, договір (контракт) про перевезення № 7/22 від 18.01.2022.

Харківською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА 807000/2025/000391/2 від 24.12.2025 року та картку відмови в митному оформленні № UА 807180/2025/000009 від 24.12.2025 року.

Позивач, вважаючи протиправними оскаржувані рішення, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та прийнятим без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, тому рішення про коригування митної вартості № UА 807000/2025/000391/2 від 24.12.2025 року та картка відмови в митному оформленні № UА 807180/2025/000009 від 24.12.2025 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України).

Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частині 1 статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Згідно з ч. ч. 4, 5, п. 5 ст.10 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеного в даній нормі.

Відповідно до частин першої - третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частинами шостою та сьомою вказаної статті МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Положеннями частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

За приписами частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 19 лютого 2019 року у справі № 804/1316/16, від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі № 804/14964/15) звертав увагу на те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковим, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти подальших дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Слід зазначити, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості не може ґрунтуватись на припущеннях, а може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 у справі №21-591а15.

Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі № 480/4423/18).

Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Аналогічне правозастосування викладене у постанові Верховного суду від 08 серпня 2025 року у справі № 460/164/24.

Колегія суддів зазначає, що можливість надання декларантом додаткових документів на підтвердження правомірності визначення митної вартості товарів за першим методом прямо залежить від чіткого визначення Митницею конкретних обставин, які викликали у неї сумніви у достовірності задекларованої митної вартості, а тому недотримання цих умов свідчить про порушення ним критеріїв правомірності рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, які закріплені у частині другій статті 2 КАС України.

Аналогічне правозастосування викладене у постановах від 25 лютого 2020 року у справі № 260/718/19, від 08 лютого 2020 року у справі № 825/648/17 та ін.

Також, колегія суддів звертає увагу , що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598).

Відповідно до абзаців 4 та 5 правил заповнення графи 33 визначено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Тобто, вимоги вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічне правозастосування викладене у постановах від 25 лютого 2020 року у справі №260/718/19, від 08 лютого 2020 року у справі №825/648/17, від 26.05.2022 у справі №560/355/19, від 17.01.2022 р. у справі № 520/2000/19.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у деклараціях митної вартості зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методами.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 р. у справі № 2040/6019/18, від 20.06.2023 р. у справі № 1.380.2019.006247.

Колегія суддів зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17.

Так, з матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості товару – плівка БОПП, в кількості 24 996,70 кг.

При декларуванні товарів позивач визначив митну вартість автомобіля виходячи саме з умов Контракту.

У ході судового розгляду справи встановлено, що рішення митного органу про коригування митної вартості прийнято з огляду на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, не надано всіх витребуваних додаткових документів.

Отже, надаючи оцінку підставам, що покладені в основу оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору ТОВ «ВФ «Полімер» подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України : електронну митну декларацію ІМ 40 АА 25UA807180000884U5, в якій визначено митну вартість відповідно до основного методу – за ціною договору, Контракт № 359 від 23.12.2012 року, додаткова угода № 4 від 01.04.2015 року, додаткова угода № 6 від 25.09.2019 року, додаткова угода № 7 від 22.12.2023 року проформу-інвойс № 12251131 від 11.08.2025 року, інвойс №1KL251131A від 30.09.2025 року, Коносамент BW25090896 від 05.10.2025 року, технічний опис товару (інформація про продукт), пакувальний лист від 30.09.2025 року, декларація походження товару від 30.09.2025 року, акт про проведення огляду 25UA807000906648U0 22.12.2025, СMR 0808 від 20.12.2025 року, платіжна інструкція № 55 від 19.08.2025 року, платіжна інструкція № 68 від 14.10.2025 року, договір транспортно-експедиторського обслуговування № 7/22 від 18.01.2022 року, рахунок фактура на оплату послуг перевезення 525 від 08.12.2025 року, довідку про транспортно-експедиційні витрати 25/211 від 08.12.2025 року, перепустка 23.12.2025.

24.12.2025 року митний орган направив товариству повідомлення 286f7583-5abf-4147-b4a3- ccb6836ce1bc, в якому вказав про існування підстав вважати, що позивач невірно визначив митну вартість та запропонував надати документи відповідно до п.3-9 ч. 3 ст. 53 МК України.

У відповідь на зазначене повідомлення товариство направило митному органу лист № 117 від 24.12.2025 року, в якому зазначено про відсутність будь яких обмежень щодо прав використовувати товар та інших відносин, окрім купівлі-продаж, а також про відсутність авторських, ліцензійних, комісійних договорів, страхування, бухгалтерських виписок, висновку про вартісні та кількісні показники товару, здійснені експертними установами, тощо. До листа додано прайс лист б/н від 11.08.2025 року, Копію митної декларації країни відправлення № 310120250515492150 від 30.09.2025 року з перекладом, інформацію про ввезення позивачем ідентичних товарів згідно МД 25UA 205050032227U6 від 21.08.2025 року та інвойс № 250560 від 06.06.2025 року.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА ФІРМА "ПОЛІМЕР" листом №3 від 05.01.2026 направило до Харківської митниці лист ТОВ “ФОНТАН-ТРАНС” № 2226 від 29.12.2025 р., рахунок на оплату ТОВ “ФОНТАН-ТРАНС” № 555 від 24.12.2025 р., копію заявки на експедирування вантажу від 16.09.2025 р., копії платіжних інструкцій № 2199 від 12.12.2025 р. та № 2137 від 26.12.2025 р., копії актів № 525 від 12.12.2025 р. та № 555 від 24.12.2025 р., копію Додаткової угоди № 1 від 04.12.2023 р. до договору № 7/22 транспортного експедирування та надання послуг з митного оформлення вантажу від 18.01.2022 р., копію листа продавця товару Zhejiang Kinlead Innovative Materials Co., Ltd від 29.12.2025 p. з перекладом на українську мову, копії контракту від 25.12.2012 р. №359В з Zhejiang Kinlead Innovative Materials Со., Ltd. та додаткових угод №№ 1-8 до цього контракту з перекладом на українську мову, копію листа Державного підприємства “УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА” від 02.01.2026 р. № 03 з висновком про відповідність ціни товару поточній кон`юнктурі ринку.

Харківська митниця листом №7.14-1/15-02/13/157 від 08.01.2026 повідомила позивача, що подані додаткові документи не спростовують в повній мірі сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої митної вартості оцінюваних товарів, в зв`язку з чим не можуть бути підставою для скасування раніше прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товару від 24.12.2025 №UА807000/2025/000391/2.

Митний орган повідомленням b994517e-6857-4276-b0b7-ffcc43c6ea4c від 24.12.2025 року зазначив про наявність у митниці інформації щодо раніше визначених митних вартостей на рівні 1,72 долари США/кг та направив повідомлення № c4eb475c-d51f-4307-a4a7-02d0667da304 разом із рішенням про коригування митної вартості UA 807000/2025/000391/2 від 24.12.2025 року.

В обґрунтування прийняття спірного рішення митний орган посилається на наступне: «За інформацією в мережі Інтернет (сайт www.maersk.com/tracking) контейнер №SUDU6840580, було відправлено з порту Ningbo (Китай) 05.10.2025. Згідно інформації Інтернет (сайт www.maersk.com/tracking) контейнер по маршруту прямування в порту SAID EAST (Єгипет) 17.11.2025 було вивантажено зі судна та 19.11.2025 перевантажено на інше судно, далі 26.11.2025 контейнер прибув в порт AMBARLI Стамбул Туретччина вивантажено 29.11.2025 та перевантажено на інше судно 10.12.2025, в порт Чорноморськ Україна контейнер прибув 18.12.2025, таким чином вбачаються додатково понесені витрати на зберігання товару в портах, однак вищевказані витрати не зазначені у рахунку на оплату транспортно-експедиційних послуг від 08.12.2025 №525, в довідці на транспортно-експедиційні послуги від 08.12.2025 №25/211, таким чином, відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортування не підтвердженні документально, не визначені кількістю та достовірно, що суперечить положенням п. 2 ч. 2 ст. 52, ч. 2, 9, 10 та 21 ст. 58 МКУ;

- наданий до митного контролю зовнішньоекономічний контракт від 25.12.2025 №359B, в преамбулі зазначено що стороною договору є підприємство «Lanat Corporation» замість «Zhejiang Kinlead Innovative Materials Co.,Ltd»; - в доповненні від 25.09.2019 №6 до зовнішньоекономічному договорі від 25.12.2025 №359B було змінено тільки п. 11 (адреси та банківські реквізити);

- в наданому до митного контролю зовнішньоекономічний контракт від 25.12.2025 №359B на третьому аркуші відсутні підписи та печатки продавця та покупця;

- відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту BW25090896;

- відсутні банківські/платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського перевезення згідно коносаменту BW25090896;

- не надано заявку на транспортно-експедиційні послуги згідно п. 2.2 транспортного договору від 18.01.2022 №7/22;

- відсутня оплата за транспорно-експедиційні послуги згідно п. 3.1 транспортного договору від 18.01.2022 №7/22;

- транспортно-експедиційний договір від 18.01.2022 №7/22 діє до 31.12.2022 р;

- в наданій митній декларації країни відправлення від 30.09.2025 зазначено морський коносамент виданий пізніше а саме 05.10.2025 №259027037 (BW25090896);

- відсутні документи , що надаються для підтвердження витрат на транспортування згідно ст. 53 МКУ та Наказу МФУ від 24.05.2012 №599, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а саме: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- декларантом не надані банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг;

- наданий прайс лист від 11.08.2025 не можна вважати прайс-листом є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ТОВ "Виробнича фірма "Полімер" та не відображає «дійсну вартість» у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під “дійсною вартістю” слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) — це довідник цін (тарифів)на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців;

а також в зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МКУ. Право на проведення консультації з митним органом відповідно до частини 5 ст.55 МКУ декларант не використав, обґрунтовані сумніви митного органу у достовірності (дійсності) заявленої митної вартості спростовано не було, у зв`язку з чим митницею було прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару.»

У ході судового розгляду судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення митного органу про коригування митної вартості прийняті з огляду на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, не надано всіх витребуваних додаткових документів.

Отже, надаючи оцінку підставам, що покладені в основу оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо не підтвердження відомостей стосовно такої складової митної вартості як транспортування , не визначення кількості та достовірності, що суперечить положенням п. 2 ч. 2 ст. 52, ч. 2, 9, 10 та 21 ст. 58 МКУ, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до наданої разом із митною декларацією довідки про транспортні витрати № 25/11 від 08 грудня 2025 р. (далі за текстом Довідка) вартість морського перевезення за межами митної території України вантажу, що надійшов з порту Ningbo (Нінбо), Китай, до порту Чорноморськ, Україна, у контейнері № SUDU6840580 за коносаментом № BW25090896 від 05.10.2025 р., включаючи витрати на вивантаження, навантаження та обробку вищевказаного вантажу, пов`язані з цим перевезенням (у т.ч. числі перевантаження контейнера з вантажем з судна на інше судно).

Витрати на зберігання товару в усіх портах по маршруту прямування контейнеру SUDU6840580 включені до витрат на обробку вантажу, які, в свою чергу, у відповідності до Довідки, включені до вартості морського перевезення за межами митної території України вантажу, що надійшов із порту Ningbo (Нінбо), Китай, до порту Чорноморськ, Україна.

Таким чином, витрати на зберігання товару в усіх портах по маршруту прямування контейнеру SUDU6840580 з порту Ningbo (Нінбо), Китай, до порту Чорноморськ, Україна, включені у вартість морського перевезення цього вантажу за межами митної території України, яка згідно рахунку на оплату ТОВ “ФОНТАНТРАНС” № 525 від 08.12.2025 р. складає 88319,07 грн.

Наведене також підтверджується листом ТОВ “ФОНТАН-ТРАНС” № 2226 від 29.12.2025 р.

Також, позивачем до суду надано рахунок на оплату ТОВ “ФОНТАН-ТРАНС” № 555 від 24.12.2025 р. , який додатково підтверджує відсутність інших витрат на транспортування оцінюваних товарів з порту Нінбо, Китай до місця ввезення на митну територію України (порт Чорноморськ), а також будь-яких інших витрат на навантаження, перевантаження, обробку та будь-які інші операції або дії, пов`язані з цим транспортуванням. До цього рахунку включені всі витрати на транспортування вищевказаного вантажу після ввезення на митну територію України з місця ввезення на митну територію України (порт Чорноморськ) до м. Харків, а також будь-які інші витрати на навантаження, перевантаження, обробку та будь-які інші операції або дії, пов`язані з цим транспортуванням.

У відповідності до п. 2) ч. 11 ст. 58 Митного Кодексу України (далі за текстом МКУ) витрати на транспортування після ввезення на митну територію України не включаються до митної вартості за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

У відповідності до умов поставки FOB-Ningbo витрати на транспортування після ввезення на митну територію України за маршрутом порт Чорноморськ-м. Харків не включаються до ціни товару, тож, є виділеними з цієї ціни.

У відповідності до ч. 1 ст. 53 МКУ декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів.

Як показано в попередньому абзаці, витрати на транспортування після ввезення на митну територію України в даному випадку не включаються до митної вартості, тому рахунок на оплату ТОВ “ФОНТАНТРАНС” № 555 від 24.12.2025 р. не відноситься до документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, тому такий не подавався митному органу разом з митною декларацією № 25UA807180000884U5 від 23.12.2025 р.

Стосовно посилання митного органу на те , що наданий до митного контролю зовнішньоекономічний контракт від 25.12.2025 №359B, в преамбулі зазначено що стороною договору є підприємство “Lanat Corporation” замість “Zhejiang Kinlead Innovative Materials Co.,Ltd”, в доповненні від 25.09.2019 №6 до зовнішньоекономічному договорі від 25.12.2025 №359B було змінено тільки п. 11 (адреси та банківські реквізити), в наданому до митного контролю зовнішньоекономічний контракт від 25.12.2025 №359B на третьому аркуші відсутні підписи та печатки продавця та покупця, колегія суддів зазначає наступне.

Позивач вказує , що разом з митною декларацією № 25UA807180000884U5 від 23.12.2025 р. декларантом помилково було надано контракт від 25.12.2012 р. №359B з іншим продавцем - Lanat Corporation.

При цьому, листом № 3 від 05.01.2026 року було надіслано контракт від 25.12.2012 р. №359B з Zhejiang Kinlead Innovative Materials Co., Ltd. разом з усіма додатковими угодами до нього.

Також, під час митного оформлення надавались інші документи, згідно яких продавцем товару зазначено Zhejiang Kinlead Innovative Materials Co., Ltd.

Разом з цим, надана позивачем копія контракту містить підписи та печатки продавця та покупця.

Отже, вказані посилання відповідача є необґрунтованими.

Щодо посилання митного органу на те, що відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту BW25090896, відсутні банківські/платіжні документи, що підтверджують факт оплати морського перевезення згідно коносаменту BW25090896, не надано заявку на транспортно-експедиційні послуги згідно п. 2.2 транспортного договору від 18.01.2022 №7/22, відсутня оплата за транспорно-експедиційні послуги згідно п. 3.1 транспортного договору від 18.01.2022 №7/22, транспортно-експедиційній договору від 18.01.2022 №7/22 діє до 31.12.2022 р.

Пунктом 6 частини другої статті 53 МК України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Статтею 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Стаття 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" містить перелік видів транспортно-експедиторських послуг, що надаються експедиторами за дорученням клієнтів, який є відкритим і завершується абзацом: "надають інші допоміжні та супутні перевезенням транспортно-експедиторські послуги, що передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству".

У силу приписів параграфу 20 розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 за №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Колегія суддів Верховного Суду у постанові від 19 листопада 2024 року у справі № 420/23588/23 звернула увагу на те, що наведений у Правилах перелік документів не є вичерпним, на що вказує мовний зворот «можуть належати».

Отже, законодавством не передбачений вичерпний та єдиний перелік документів, які підтверджують транспортні витрати імпортера при ввезенні товару. Основною вимогою законодавства до таких документів є наявність в них інформації щодо вартості перевезення оцінюваних товарів.

З матеріалів справи та документів , наданих позивачем до митного органу , вбачається , що перевезення товару здійснювалося із залученням експедитора та перевізника на договірних засадах.

Так, з матеріалів справи вбачається , що позивачем до митного органу надано транспортно-експедиційний договір від 18.01.2022 №7/22 діє до 31.12.2022 р., рахунок фактура на оплату послуг перевезення 525 від 08.12.2025 року, довідка про транспортно-експедиційні витрати 25/211 від 08.12.2025 року .

Відповідно до умов договору експедирування обов`язок з організації морського перевезення покладено на Експедитора (п. 2.1.3.).

Тобто, Експедитор самостійно від свого імені укладає договори із морськими лініями та оплачує такі послуги.

Позивач всі оплати здійснює на користь експедитора, а вже експедитор оплачує послуги залучених ним третіх осіб. У зв`язку із цим, декларант не може надати договір морського перевезення, оскільки, не є стороною такого договору.

Вся необхідна інформація про товар, кількість міститься в коносаменті, який надавався митному органу.

Окрім того, додаткові документи, відповідно до ч.3 ст. 53 МК України надаються у випадку їх наявності.

Пунктом 9.2 Договору № 7/22 транспортного експедирування та надання послуг з митного оформлення вантажу від 18.01.2022 р. передбачена автоматична пролонгація договору на наступний календарний рік. У редакції Додаткової угоди № 1 до цього договору від 04.12.2023 р. пункт 9.2 передбачає автоматичну пролонгацію договору на кожен наступний календарний рік.

Позивач вказує , що ТОВ “Виробнича фірма “Полімер” не сповіщало ТОВ “ФОНТАН-ТРАНС” про розірвання цього договору. ТОВ “ФОНТАН-ТРАНС” в своєму листі № 2226 від 29.12.2025 р. підтверджує, що також не сповіщало ТОВ “Виробнича фірма “Полімер” про розірвання цього договору.

Таким чином, Договір № 7/22 транспортного експедирування та надання послуг з митного оформлення вантажу від 18.01.2022 р. є чинним.

Крім того , позивач направляв копію Додаткової угоди № 1 від 04.12.2023 р. до договору № 7/22 транспортного експедирування та надання послуг з митного оформлення вантажу від 18.01.2022 р. (додається) відповідачу разом із листом № 3 від 05.01.2026 року.

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів зокрема є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Пунктом 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Суд зазначає, що надана декларантом довідка про транспортні витрати відповідають вимогам п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

З огляду на те, що Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічна правова позиція Верховним Судом у рішенні від 31.05.2019 по справі № 804/16553/14, від 07 травня 2020 року у справі №400/2922/18, від 03.02.2021 р. по справі № 810/4441/16.

Крім того, позивач листом №3 від 05.01.2026 року направив до митного органу платіжні інструкції № 2199 від 12.12.2025 р. та № 2137 від 26.12.2025 p. щодо оплати рахунків ТОВ "ФОНТАН-ТРАНС" № 525 від 08.12.2025 р. та № 555 від 24.12.2025 р., копії актів № 525 від 12.12.2025 р. та № 555 від 24.12.2025 р. про виконання робіт (надання послуг).

Таким чином, вищевказані посилання відповідача є необґрунтованими.

Митний орган у спірному рішенні посилався на те, що в наданій митній декларації країни відправлення від 30.09.2025 зазначено морський коносамент виданий пізніше, а саме 05.10.2025 №259027037.

Проте, в оскаржуваному рішенні не доведено яким чином вказані обставини вплинули на ціну товару.

При цьому, згідно листа Zhejiang Kinlead Innovative Materials Co., Ltd. коносамент BW25090896 було складено 05.10.2025 р. після доставки контейнеру з вантажем в порт та після складання декларації № 310120250515492150 30.09.2025 р., тому було неможливо вказати номер коносаменту митній декларації, бо на момент складання митної декларації він ще був невідомий.

Таким чином, вищевказані посилання відповідача є необґрунтованими.

Щодо посилання митного органу на відсутність банківських/платіжних документів, що підтверджують факт оплати морського перевезення згідно коносаменту BW25090896; відсутність оплати за транспортно-експедиційні послуги згідно п. 3.1 транспортного договору від 18.01.2022 №7/22, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається , що позивачем було направлено митному органу разом із листом №3 від 05.01.2026 року платіжні інструкції № 2199 від 12.12.2025 p. та № 2137 від 26.12.2025 p., якими підтверджується оплата рахунків ТОВ “ФОНТАН-ТРАНС” № 525 від 08.12.2025 р. та № 555 від 24.12.2025 р., у тому числі морського перевезення згідно коносаменту BW25090896 від 05.10.2025 р. Також було надіслано копії актів № 525 від 12.12.2025 р. та № 555 від 24.12.2025 р. про виконання робіт (надання послуг), вказаних в рахунках на оплату ТОВ “ФОНТАНТРАНС” № 525 від 08.12.2025 р. та № 555 від 24.12.2025 р. (додаються). Таким чином, оплата вищевказаних послуг була здійснена у повній відповідності до п. 3.1 Договору № 7/22 транспортного експедирування та надання послуг з митного оформлення вантажу від 18.01.2022 р. та заявки на експедирування вантажу від 16.09.2025 р., в якій був погоджений інший порядок розрахунків, що передбачено п. 3.1 Договору № 7/22 від 18.01.2022 р.

Колегія суддів зазначає , що разом з митною декларацією № 25UA807180000884U5 від 23.12.2025 р. декларантом подано рахунок на оплату ТОВ “ФОНТАН-ТРАНС” № 525 від 08.12.2025 р. що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів (номер контейнеру та маршрут перевезення), тобто, відповідає вимогам вищевказаних Правил та довідку про транспортно-експедиційні витрати 25/211 від 08.12.2025 року.

Як було показано вище в п. 2.1, всі витрати на транспортування вищезазначеного вантажу з порту Нінбо, Китай, до місця ввезення на митну територію України (порт Чорноморськ), а також будь-які інші витрати на навантаження, перевантаження, обробку та будь-які інші операції або дії, пов`язані з цим транспортуванням, включені до наданого до митниці разом з митною декларацією рахунку на оплату ТОВ “ФОНТАН-ТРАНС” № 525 від 08.12.2025 р.

Таким чином, твердження митного органу про відсутність документів, що надаються для підтвердження витрат на транспортування згідно ст. 53 МКУ та Наказу МФУ від 24.05.2012 №599, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, не відповідає дійсності.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Такі висновки підтримані Верховним Судом і у постановах від 07 липня 2023 року у справі № 803/718/17, від 15 жовтня 2024 року у справі № 520/6058/24.

Позивачем під час митного оформлення товару на підтвердження вартості транспортування товарів на митну територію України надані , крім іншого, як довідка про транспортні витрати так і рахунки на оплату.

Отже, рахунок на оплату та довідка про транспортні витрати, надані експедитором Позивача, є належними та допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товару.

Таким чином, декларантом подано всі необхідні документи, передбачені пунктом 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України, для підтвердження транспортних витрат.

Відповідач у спірному рішенні про коригування митної вартості не зазначив посилань на докази, що свідчили б про заниження вартості транспортно-експедиційних послуг, тоді як відповідні доводи митного органу носять форму припущень.

Стосовно посилання митного органу на те, що наданий прайс- лист від 11.08.2025 не можна вважати прайс-листом є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ТОВ "Виробнича фірма "Полімер" та не відображає “дійсну вартість” у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, колегія суддів зазначає наступне.

Так, Верховним Судом зроблено висновок у постанові від 08.12.2022 року у справі № 420/2792/19, що прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. При цьому, прайс-лист є документом довільної форми й чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд; наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, лише сама по собі не може свідчити про заниження митної вартості товарів.

Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2020 р. у справі № 810/690/17 зазначив, що посилання контролюючого органу на те, що наданий прайс-лист не можна вважати ні прайс-листом, ні комерційною пропозицією, оскільки виданий особі, що жодним чином не фігурує ні в одному документі та відповідно до загальноприйнятої практики не містить відомостей, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки дата його складання, або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, суди також обґрунтовано не взяли до уваги з огляду на те, що по - перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по - друге, прайс-лис - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по - третє, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Верховний Суд у постанові від 02.06.2022 року у справі № 460/2674/20 щодо доводів митниці про те, що долучений декларантом документ прейскурант (прайс-лист) виробника товарів складений не для широкого кола осіб та не містить терміну дії, у зв`язку з чим витребував додаткові документи, зазначив, що суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, з оглядуна наступне: термін дії прайс-листа не є обов`язковим реквізитом такого виду документу, а тому може у ньому не зазначатися; продавець самостійно визначає ціни для своїх контрагентів, що є однією з базових основ забезпечення свободи підприємницької діяльності.

Також, Верховний Суд у постанові від 23 жовтня 2020 року справі № 810/690/17 вказав, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс - листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Таким чином, каталог, прайс-лист є додатковим документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 28.02.2024 року у справі № 815/1460/18.

Отже, вказані посилання відповідача є необґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається , що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару митний орган також зазначив, що при визначенні (збільшенні) митної вартості товару за основу взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься у базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України про товари, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений до митного оформлення час.

Тобто , основною підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначеного в митній декларації, поданій позивачем, став аналіз цінової інформації, яка міститься в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України.

Наявність у митного органу інформації щодо митної вартості товарів згідно митних оформлень аналогічних товарів в базах АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України згідно вказаного в рішенні не свідчить та не може свідчити про факт навмисного заниження вартості товару.

При цьому, посилання у рішенні лише на номер митної декларації, як на джерела цінової інформації, не свідчить про належне обґрунтування відповідачем можливості визначення митної вартості за резервним методом.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларацій, яка була взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Поряд із тим, текст спірного рішення про коригування митної вартості не містить інформації про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Своєю чергою, недоведення ознак подібності товарів та умов імпорту не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів. Посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номер митної декларації як на джерело цінової інформації не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості правоможності щодо митної вартості за резервним методом.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13.01.2022 року у справі №520/11061/2020.

Таким чином, використані позивачем відомості повністю підтверджені документально, визначені кількісно і достовірні та/або всі складові митної вартості, необхідні для її обчислення, присутні, а інформація в базах АСМО Інспектор та ЄАІС не свідчить та не може свідчити про заниження митної вартості товарів позивачем, що є підставою для відхилення аргументів Відповідача і в цій частині.

Колегія суддів зазначає, що спрацювання ризиків є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 року по справі № 805/2713/16-а.

У постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №815/2162/17 зазначено про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.02.2025 року у справі № 300/784/24.

У постанові від 04.11.2021 у справі № 120/2634/19-а Верховний Суд навів ряд причин, з яких показники автоматизованої інформаційної системи не є безумовним джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відтак зазначені доводи відповідача не можуть вважатися судом доведеними та обґрунтованими.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що таке не містять жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Відповідачем вказано лише номери та дати митних декларацій, які стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17.

Тобто , колегія суддів звертає увагу , що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі №804/1755/17, від 15.10.2024 у справі № 520/6058/24.

Відповідачем під час розгляду справи також не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували подібність характеристик імпортованого позивачем транспортного засобу та транспортного засобу, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.

Резервний метод не вимагає від митного органу доведення подібності (аналогічності) товарів, однак зазначений метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях і це ґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості.

Однак, рішення про коригування митної вартості товару не містить пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У вказаному рішенні не зазначено докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Колегія суддів зазначає, що різниця у вартості товарів за різними поставками не є підставою для коригування, оскільки торговельні відносини базуються на свободі договору (постанова ВС від 27 лютого 2025 року у справі № 300/784/24). Спрацювання профілю ризиків АСАУР має інформаційний характер і не є достатньою підставою для відмови у застосуванні першого методу (ст. 58 МК України).

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методами.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05.05.2022 р. у справі № 2040/6019/18, від 20.06.2023 р. у справі № 1.380.2019.006247.

Колегія суддів звертає увагу на те , що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості порівняння всіх впливаючих на ціну характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Колегія суддів зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Аналогічне правозастосування викладене у постановах Верховного суду від 07 травня 2025 року у справі №560/1787/23 та від 23 квітня 2025 року у справі № 160/12189/24.

Відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом.

Враховуючи вищенаведене , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що приймаючи спірне рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за другорядним методом (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, що є порушенням вимог Митного кодексу України.

Відповідно, застосування митним органом другорядних методів - за ціною договору щодо ідентичних товарів та резервного методу визначення митної вартості, а також розрахунок скоригованої митної вартості є необґрунтованим.

Крім того, наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, колегія суддів не бере до уваги, оскільки відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.

При цьому, наявність у вказані системі інформації про те, що подібний чи ідентичний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні висновки містять постанова Верховного Суду від 27.02.2025 по справі №300/784/24, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку митний орган не довів наявність таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів прийнято відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для їх прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Як наслідок, підлягає скасуванню і спірна картка відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийнята відповідачем на підставі рішення про коригування митної вартості.

Доводи апеляційної скарги про неможливість підприємства звертатись до суду із вимогою про скасування картки відмови з огляду на те, що остання вичерпала свою дію колегія суддів вважає помилковими зважаючи на наступне.

Положеннями ч. 1 та 2 ст. 256 МК України визначено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до ч. 9-10 ст. 264 МК України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Частиною 12 ст. 264 МК України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації та у митному оформленні (випуску) товарів є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи органу доходів і зборів про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 МК України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Таким чином, картка відмови у митному оформленні є рішенням митного органу, яке впливає на права та обов`язки декларанта та яке може бути оскаржене в порядку адміністративного судочинства.

Такі висновки відповідають практиці Верховного Суду викладеній у постановах від 18 червня 2020 року у справі №813/2657/16, від 04 вересня 2020 року у справі № 825/573/17.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із врахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані рішення Харківської митниці про коригування митної вартості № UА 807000/2025/000391/2 від 24.12.2025 року та картка відмови в митному оформленні Харківської митниці № UА 807180/2025/000009 від 24.12.2025 року є необґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо доводів апелянта на неправильний розрахунок суми судового збору, який підлягав сплаті позивачем під час подання даного позову, та, який, відповідно, рішенням суду першої інстанції стягнуто з Харківської митниці на користь товариства, колегія суддів зазначає наступне.

Так, предметом позову у цій справі є визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 березня 2020 року у справі №1.380.2019.001962 вказала, що розрахунок належного до сплати судового збору при оскарженні рішень про коригування митної вартості товарів має здійснюватися виходячи з розміру різниці між митною вартістю, що розрахована позивачем, та митною вартістю, що визначена оскаржуваними рішеннями.

Верховний Суд наголосив на тому, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є взаємопов`язаними однаковими правовідносинами, відтак вказані рішення у випадку їх спільного оскарження розцінюються як одне ціле.

Розрахунок судового збору у випадку оскарження рішення про коригування митної вартості разом з карткою відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення має здійснюватися виходячи лише з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями. Суд не повинен додатково визначати судовий збір за оскарження картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення як немайнову вимогу.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.05.2025 у справі №520/102/24.

Матеріалами справи підтверджено, що розмір різниці митних платежів за митною вартістю, задекларованою платником та скоригованою митницею, за спірними рішеннями в загальному розмірі становить 42 385,98 грн.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання адміністративного позову майнового характеру суб`єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір"при поданні до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 грн.

Отже, враховуючи суму позову: 42 385,98 грн * 1,5% = 635, 80 грн, що менше 3328,0 грн — розміру прожиткового мінімуму з 01.01.2026 року, тому, сума, що підлягала б сплаті за подання позовної заяви становить 3328,0 грн.

В той же час суд першої інстанції в резолютивній частині рішення стягнув з Харківської митниці на користь позивача судовий збір у розмірі 5324,80 грн , що на 1996,80 грн перевищує судовий збір, який позивач мав сплатити за подання даного позову.

Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Полімер», проте невірно визначив розмір судового збору, який підлягав сплаті позивачем за подання позову, та, який, відповідно, слід стягнути з відповідача на користь позивача, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 року по справі № 520/997/26 слід змінити в частині стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Полімер» судових витрат зі сплати судового збору при зверненні до суду з позовом в сумі 1996,80 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції із відповідною заявою щодо повернення іншої частини судового збору (1996,80 грн), як такої, що сплачена у розмірі більшому, ніж встановлено законом, у відповідності до статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини 1, частини 4 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316,317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 по справі № 520/997/26 змінити в частині розподілу судових витрат зі сплати судового збору шляхом викладення четвертого абзацу резолютивної частини рішення в наступній редакції:

" Стягнути з Харківської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44017626, вул. Миколаївська, 16 Б, м. Харків, Харківська обл., 61003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА ФІРМА "ПОЛІМЕР" (код ЄДРПОУ 32335155, Харківська область, м.Харків, провулок Райрадівський, буд. 1, 61125) сплачений судовий збір у сумі 3328,0 грн".

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 по справі № 520/997/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко