Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №520/33297/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 р.Справа № 520/33297/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2026, (головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., повний текст складено 30.04.26 року) по справі № 520/33297/25

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія»

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДПС у Харківській області 18.11.2025 № 00519860702, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4 308 688,00 грн.

В обґрунтування позову зазначило, що в перевіряємий період провадило господарську діяльність, в тому числі, з вирощування сільськогосподарських культур, в процесі якої використовувало пестициди та агрохімікати у кількостях, визначених агрономами Товариства.

Натомість, податковий орган за наслідками перевірки дійшов висновку про понаднормове списання підприємством спірних хімікатів.

Вважало, що податковий орган не наділений повноваженнями визначати норми внесення мінеральних добрив та/або агрохімікатів.

Крім того звертало увагу, що при дослідженні відповідного питання ГУ ДПС керувалось ДСТУ 7925:2015, який є загальним середньозваженим стандартом, що не враховує специфіку конкретного поля, яке використовує Товариство в конкретному агрономічному сезоні під певну сільськогосподарську культуру.

Отже, на думку позивача, вищенаведені висновки податкового органу є припущеннями, не підтвердженими жодними доказами.

З урахуванням наведеного, вважало спірне податкове повідомлення-рішення протиправним та просило суд його скасувати.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 позов задоволено.

Головне управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач), не погоджуючись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази, встановлено обставини у справі та застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зазначає, що аналізом наданих до перевірки регістрів бухгалтерського обліку та актів по використанню мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, ядохімікатів, гербіцидів, насіння податковим органом встановлено, що СТОВ «Мрія» відбувалося списання агрохімікатів по завищеним нормам.

Зауважує, що для з`ясування максимально допустимих норм внесення КАС-32 та фунгіциду Доктор Кроп, ГУ ДПС зверталось до центрального органу виконавчої влади, яка відповідно до основних функцій здійснює державний нагляд у сферах карантину рослин та захисту рослин та на підставі отриманого від уповноваженого органу листа щодо максимально допустимих норм внесення вказаних вище хімікатів з урахуванням ДСТУ 7925:2015 проводило відповідні порівняння.

Посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 15.05.2020 у справі № 440/511/19, від 23.11.2023 у справі №420/6966/20 щодо наявності у податкового органу повноважень на дослідження відповідності кількості добрив площам, нормам, повторності внесення, ДСТУ, інструкціям виробника, технологічним картам і первинним документам та відсутність у платника можливості самостійно визначати будь-яку кількість добрив без обмежень.

Враховуючи вищевикладене, вважає, що СТОВ «Мрія» здійснено операції з понаднормового списання фунгіциду КАС-32 та фунгіциду Доктор Кроп, що не підтверджено вимогами діючого законодавства щодо застосування нормативів внесення добрив, а отже є операціями, що не пов`язані з господарською діяльністю.

Натомість, позивач в порушення п. 198.5 ст. 198 ПК України занизив суму податкового зобов`язання з ПДВ від проведених операцій з використання фунгіциду КАС-32 та фунгіциду Доктор Кроп не у господарській діяльності, як наслідок, спірне податкове повідомлення-рішення складено відповідачем правомірно.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ГУ ДПС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку СТОВ «Мрія» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість за липень 2024 р., зокрема, з питань, визначених у рішенні ДПС про результати розгляду скарги від 10.07.2025 у порядку контролю за правильністю висновків акта документальної позапланової перевірки СТОВ «Мрія» від 17.03.2025, за результатами якої складено акт від 17.10.2025 № 39960/20-4007-02-05/30378024.

За висновками акту перевірки зазначено про порушення позивачем п. 198.5 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21) на суму 4 308 688,00 грн. у тому числі за липень 2024 року на суму 4 308 688,00 грн.

18.11.2025 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 00519860702, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 4 308 688,00 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем не в межах повноважень, не на підставі та не у спосіб, визначені податковим законодавством.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі- ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 14.1.36 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 вказаного Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 зазначеного Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 200.1 ст. 200 вказаного Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту/витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За змістом наведених норм у податковому обліку витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком з ПДВ, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані із цією операцією. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг).

Отже, всі витрати господарюючого суб`єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.03.2023 у справі № 804/644/16.

Відповідно до пп. "г" п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За змістом наведених норм, платник податку зобов`язаний самостійно нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, за товарами, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

При цьому використання придбаних товарів/послуг поза межами господарської діяльності є ключовим фактором для застосування положень пп. «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 11 липня 2024 року у справі № 360/4169/21, від 10 жовтня 2024 року у справі № 814/476/18, від 12 грудня 2024 року у справі 520/2327/22.

У постанові від 24 січня 2023 року у справі № 560/7669/21 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість, виходячи із бази оподаткування визначеної в порядку передбаченому пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Правове регулювання, запроваджене підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України, полягає у тому, що шляхом нарахування податкових зобов`язань вилучається (списується) попередньо сформований податковий кредит. Під час перевірки правильності формування податкового кредиту предметом доказування є обставини, які мали місце на момент віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, а під час вирішення питання виникнення у платника обов`язку, встановленого підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України, - обставини, які мали місце у періоді виявлення факту припинення використання товару/необоротного активу у власній господарській діяльності платника податків.

Судом встановлено, що основним видом діяльності СТОВ «Мрія» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В перевіряємий період, СТОВ «Мрія» вносило добрива (КАС-32 та Доктор Кроп) для підживлення пшениці озимої та ріпаку озимого.

СТОВ «Мрія» придбало добрива «КАС-32» у ТОВ «Ніка-Агротрейд» на підставі договору від 20.05.2021 № НА-000045.

Як до перевірки, так і до суду позивач надав видаткові накладні, транспортні накладні, паспорти на добрива рідкі азотні КАС-32 на підтвердження придбання товару.

Постачальником фунгіциду «Доктор Кроп» на адресу СТОВ «Мрія» було ТОВ «Хімагромаркетинг», яке є імпортером агрохімікату, виробник - Китай.

Як до перевірки, так і до суду позивач надав видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікат якості на підтвердження придбання товару.

Податковим органом не висловлено зауважень щодо обставин придбання позивачем добрив.

У лютому-березні 2024 р. провідним агрономом та керівником регіонального управління СТОВ «Мрія» складено акти списання придбаних добрив із зазначенням норм внесення, кількості використаних добрив, площ полів, та культури, яка має бути підживлена.

За висновками податкового органу, згідно з даними бухгалтерського обліку по рахунку «Матеріали сільськогосподарського призначення» з балансу підприємства за перевірений період списано КАС-32 на загальну суму 40 124 036,52 грн. в кількості 3 006,55 тон та Доктор Кроп на загальну суму 192 493,4 грн. в кількості 1 180 л..

Доводи апелянта, що регістри бухгалтерського обліку та акти по використанню мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, ядохімікатів, гербіцидів, насіння свідчать про списання підприємством КАС-32 та Доктор Кроп по завищеним нормам з Кредиту рахунку 2081 та 2084 в Дебет рахунку 231 "Виробництво" по актам списання засобів захисту рослин, насіння, добрив, колегія суддів вважає помилковими.

Судом встановлено, що висновки податкового органу про списання товарів за завищеними нормами ґрунтуються на нормах Закону України «Про пестициди і агрохімікати», Національного стандарту України ДСТУ 7925:2015 «Максимальні допустимі норми внесення азотних добрив під сільськогосподарські культури залежно від ґрунтів та природних зон» та листів Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області щодо максимальної норми витрат КАС-32 та Доктор Кроп.

За твердженням позивача, СТОВ «Мрія», під час планування та реалізації системи удобрення сільськогосподарських культур орієнтувалось на ДСТУ 7925:2015.

Позивач вказує, що розподіл загальної норми азоту за дозами, строками й способами внесення здійснюється з урахуванням низки факторів, таких як особливості ґрунтового покриву поля, попередник, період відновлення вегетації для озимих культур, поточні та прогнозовані погодні умови тощо.

Оскільки СТОВ «Мрія» територіально знаходиться в зоні ризикованого землеробства, а в ґрунтовому покриві переважають ґрунти важкого гранулометричного складу (середній, важкий суглинок чи легка глина), де ймовірність промивання нітратних сполук до рівня ґрунтових вод практично відсутня, тому цілком допустиме однократне застосування всієї норми азоту в ранньовесняний період.

Норми внесення, зокрема, КАС-32 під зернові колосові культури напряму залежать від розрахункової загальної норми азоту, яка вже потім розподіляється між різними агротехнологічними операціями (внесення разом з припосівними добривами, з підживленням тощо).

Загальні норми поживних речовин, в тому числі і азоту, автоматично розраховуються з використанням спеціальної програми «Кабінет агрохіміка».

Під час розрахунку використовуються дані про вид культури, рівень її планової врожайності, величину загального виносу поживних речовин (з основною та відповідною кількістю нетоварної продукції) культурою.

Крім того, норма азоту залежить від вмісту органічної речовини, оскільки від цього в свою чергу залежить величина надходження мінеральних сполук азоту з ґрунту в процесі вегетації, також враховується кількість азоту, що потенційно надійде з рослинних решток попередників.

Додатково йде коригування норми азоту на показник реакції ґрунтового розчину (кислотність/лужність) від нього залежить активність ґрунтової мікробіоти, що напряму впливає на азотний режим ґрунту, та гранулометричний склад ґрунту, від якого залежить збереженість чи ризик непродуктивних втрат азоту внесеного з мінеральними добривами.

Розраховані норми азоту є рекомендованими, остаточне рішення приймається виходячи із запланованих технологічних агрооперацій, а також стану культури й поточних агрометеорологічних умов конкретного року.

Потреба елементу живлення – азоту в основне удобрення, залежить від фази розвитку культури, густоти рослин на 1 кв. м., стану розвитку кореневої системи, типу та структури ґрунту, типових для локації господарювання кліматичних та метеорологічних умов весняно – літнього періоду та не може бути фіксованою кількістю. Розрахунок діючої речовини азоту здійснюється під плановий рівень врожаю та з врахуванням вищезазначеного.

Судом встановлено, що норми внесення спірних добрив у актах списання визначені спеціалістами СТОВ «Мрія» (агрономами), якими враховувались вищенаведені обставини.

Жодних зауважень щодо оформлення зазначених актів, на підставі яких позивачем проведено відповідне списання, контролюючим органом не зазначено.

Правові відносини, пов`язані з державною реєстрацією, виробництвом, закупівлею, транспортуванням, зберіганням, торгівлею та безпечним для здоров`я людини і навколишнього природного середовища застосуванням пестицидів і агрохімікатів, права і обов`язки підприємств, установ, організацій та громадян, а також повноваження органів виконавчої влади і посадових осіб у цій сфері визначені положеннями Закону України від 02.03.1995 № 86/95-ВР «Про пестициди і агрохімікати».

Максимально допустимі норми внесення азотних добрив під сільськогосподарські культури установлено Національним стандартом України ДСТУ 7925:2015 «Максимальні допустимі норми внесення азотних добрив під сільськогосподарські культури залежно від ґрунтів та природних зон».

Стандарт призначено для сільськогосподарських підприємств. Цей стандарт поширюється на землі сільськогосподарського призначення.

Зазначені нормативні матеріали містять положення щодо регулювання порядку та норм використання пестицидів та агрохімікатів, стосуються процесу вирощування сільськогосподарських культур, визначають відповідальність за їх порушення, при цьому не стосуються питань оподаткування.

Статтею 16 Закону України «Про пестициди та агрохімікати» встановлено, що державна політика у сфері діяльності, пов`язаної з пестицидами і агрохімікатами, реалізується Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну аграрну політику, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, та іншими органами виконавчої влади відповідно до їх компетенції.

У відповідності до ст. 16-7 Закону України «Про пестициди і агрохімікати», до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері діяльності, пов`язаної з пестицидами агрохімікатами, належить здійснення державного нагляду (контролю) за поводженням з пестицидами і агрохімікатами.

Тобто, питання здійснення контролю за використанням пестицидів та агрохімікатів відноситься до компетенції відповідного органу, у даному випадку Держпродспожслужби.

Водночас, податковим органом ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів на підтвердження того, що Головним управлінням Держпродспожслужби в Харківській області зафіксовано порушення норм витрат хімпрепаратів СТОВ «Мрія».

Листи Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області щодо максимальної норми витрат КАС-32 та Доктор Кроп містять лише загальну інформацію щодо максимальних показників відповідних витрат без урахування особливостей земельних ділянок, що обробляються, періоду внесення, врожайності та не стосуються провадження господарської діяльності позивача, а отже не є належними та достатніми доказами на підтвердження понаднормового внесення добрив саме СТОВ «Мрія».

Крім того, відповідачем не зазначено чи враховувались фази розвитку культури, стан розвитку кореневої системи, тип та структура ґрунту, типові для локації господарювання, кліматичні умови під час визначення нормативно допустимих показників внесення добрив у відношенні до позивача.

При цьому, проведення ідентифікації конкретної партії добрив з датою та полем, на які їх було внесено, вимагає перевірки додаткових операцій, які не зазначені посадовими особами ГУ ДПС в Харківській області в акті перевірки і жодним чином останніми не підтверджені.

За таких обставин, вірним є висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем обставин списання СТОВ «Мрія» агрохімікатів КАС-32 та Доктор Кроп по завищеним нормам.

Як наслідок, висновки податкового органу щодо використання позивачем пестицидів та агрохімікатів не для виробничого використання та не у власній господарській діяльності не знайшли свого підтвердження за наслідками апеляційного перегляду.

За наведеного вище правового регулювання та встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у позивача обов`язку нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України.

Посилання скаржника на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 15.05.2020 у справі № 440/511/19, від 23.11.2023 у справі № 420/6966/20 колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

При цьому, апелянтом не зазначено яким чином висновки суду першої інстанції суперечать висновкам Верховного Суду у цих справах.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Податковим органом під час судового розгляду справи, не наведено будь-яких переконливих доводів та не надано належних доказів, які б ставили під сумнів правомірність списання Товариством витрат без нарахування податкових зобов`язань з ПДВ на підставі п. 198.5 ст. 198 ПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що списання позивачем агрохімікатів пов`язано із здійсненням господарської діяльності, тоді як висновки податкового органу щодо завищення Товариством суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду не ґрунтуються на належних доказах.

За таких обставин, спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та правомірно скасоване судом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 по справі № 520/33297/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді Я.В. П`янова А.О. Бегунц

Повний текст постанови складено 05.08.2026 року