Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №520/5247/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 р. Справа № 520/5247/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Національного університету цивільного захисту України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., повний текст складено 13.05.26 по справі № 520/5247/26

за позовом ОСОБА_1

до Національного університету цивільного захисту України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Національного університету цивільного захисту України, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Національного університету цивільного захисту України щодо виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 40972 (сорок тисяч дев`ятсот сімдесят дві) грн 59 коп. та частини належного грошового забезпечення у сумі 7966 (сім тисяч шістдесят шість) грн 90 коп., що надмірно утримано в якості військового збору, які утримані з грошового забезпечення ОСОБА_1 , виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2026 року, ухваленого в адміністративній справі №520/8941/25 за позовом ОСОБА_1 до Національного університету цивільного захисту України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу; зобов`язати Національний університет цивільного захисту України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 40972 (сорок тисяч дев`ятсот сімдесят дві) грн 59 коп. та частини належного грошового забезпечення у сумі 7966 (сім тисяч шістдесят шість) грн 90 коп., що надмірно утримано в якості військового збору, які утримані з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2026 року, ухваленого в адміністративній справі № 520/8941/25 за позовом ОСОБА_1 до Національного університету цивільного захисту України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Національного університету цивільного захисту України щодо виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 40972 (сорок тисяч дев`ятсот сімдесят дві) грн 59 коп. та частини належного грошового забезпечення у сумі 7966 (сім тисяч шістдесят шість) грн 90 коп., що надмірно утримано в якості військового збору, які утримані з грошового забезпечення ОСОБА_1 , виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2025, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2026 по справі №520/8941/25. Зобов`язано Національний університет цивільного захисту України виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 40972 (сорок тисяч дев`ятсот сімдесят дві) грн 59 коп. та частину належного грошового забезпечення у сумі 7966 (сім тисяч шістдесят шість) грн 90 коп., що надмірно утримано в якості військового збору, які утримані з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2025, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2026 по справі №520/8941/25.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Національний університет цивільного захисту України подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі сум індексації грошових доходів громадян) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється у день виплати основної суми доходу. Вказує, що виплати за рішенням суду звільненому працівнику НУЦЗ України ОСОБА_1 включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, без урахування положень пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України. Стверджує, що після звільнення з військової служби особа втрачає статус військовослужбовця, а тому дохід, виплачений такій особі, не може розглядатися як грошове забезпечення. Оскільки дохід у вигляді виплат на підставі судового рішення був нарахований юридичною особою у 2026 році на користь фізичної особи, звільненої з військової служби, такий дохід включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків як інший дохід та підлягає оподаткуванню військовим збором за ставкою 5 відсотків і податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків. Зауважує, що перераховані на виконання судового рішення суми індексації підлягали оподаткуванню на загальних підставах, оскільки на момент їх фактичної виплати позивач уже не мав статусу особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту. Відтак, зазначені виплати не можуть вважатися складовою поточного грошового забезпечення особи, яка проходить службу, у розумінні пункту 2 Порядку №44, а є доходом, виплаченим фізичній особі на виконання судового рішення після звільнення зі служби. Вважає, що відсутні правові підстави щодо стягнення недоотриманої на виконання рішення по справі №520/8941/25 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 40972,59 грн.

Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив публічну службу в Головному управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області та 13.01.2025 звільнений зі служби цивільного захисту та наказом Національного університету цивільного захисту України від 14.03.2025 виключений з кадрів ДСНС України та знятий з усіх видів забезпечення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 у справі №520/8941/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Національного університету цивільного захисту України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з надзвичайних ситуацій (по особовому складу цивільного захисту) №20 від 13.01.2025 «Про звільнення осіб начальницького складу» в частині звільнення із служби цивільного захисту полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальника кафедри фізичної підготовки факультету пожежної безпеки Національного університету цивільного захисту України, - за підпунктом 4 пункту 176 (у зв`язку із скороченням штату), з правом носіння форменого одягу. Визнано протиправним та скасовано наказ Національного університету цивільного захисту України №201 від 14.03.2025 (по особовому складу) в частині: полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальника кафедри фізичної підготовки факультету пожежної безпеки вважати таким, що справи та посаду здав, виключити з кадрів ДСНС України та зняти з усіх видів забезпечення 14.03.2025. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника кафедри фізичної підготовки факультету пожежної безпеки Національного університету цивільного захисту України з 14.03.2025, з одночасним поновленням у кадрах ДСНС України. Стягнуто з Національного університету цивільного захисту України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 14.03.2025 по день ухвалення судового рішення у сумі 341847,88 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Національний університет цивільного захисту України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій подали апеляційні скарги.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2026 апеляційні скарги задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 по справі № 520/8941/25 змінено, викладено п`ятий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути з Національного університету цивільного захисту України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 14.03.2025 по день ухвалення судового рішення у сумі 227625,5 грн».

На виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2026 по справі №520/8941/25 відповідач здійснив нарахування середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у розмірі 227625,50 грн.

25.02.2026 позивачу виплачено середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у сумі 175221,63 грн, утримано податок з доходів фізичних осіб за ставкою 18% у сумі 40972,59 грн та військовий збір за ставкою 5% у сумі 11381,28 грн.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у сумі 40972,59 грн, а також невиплати частини належного грошового забезпечення у сумі 7966,90 грн, що надмірно утримані в якості військового збору з грошового забезпечення позивача, виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2025, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2026, у зв`язку з чим ініціював даний спір.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі – Порядок №44).

Згідно з п.2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Приписами п.п. 4, 5 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Із системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, Порядок №44 розрахований на компенсацію грошового забезпечення, право на яке набуте у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Однак, як встановлено судом, позивач у справі набув право на виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням зі служби, а не у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Тому під час виплати позивачу середнього грошового забезпечення за період вимушеного прогулу відповідач правомірно не застосував Порядок №44 та не компенсував податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.10.2022 у справі №1.380.2019.006549, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов`язковою для врахування при розгляді даної справи.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Національного університету цивільного захисту України щодо виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 40972 (сорок тисяч дев`ятсот сімдесят дві) грн 59 коп., яка утримана з грошового забезпечення ОСОБА_1 , виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2025, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2026 по справі №520/8941/25, та зобов`язання Національного університету цивільного захисту України виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 40972 (сорок тисяч дев`ятсот сімдесят дві) грн 59 коп., яка утримана з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2025, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2026 по справі №520/8941/25.

Щодо утримання військового збору за ставкою 5% у сумі 11381,28 грн та задоволених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Національного університету цивільного захисту України щодо виплати частини належного грошового забезпечення у сумі 7966 (сім тисяч шістдесят шість) 90 коп., що надмірно утримано в якості військового збору з грошового забезпечення ОСОБА_1 , виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2025, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2026 по справі №520/8941/25, та зобов`язання Національного університету цивільного захисту України виплатити на користь ОСОБА_1 частину належного грошового забезпечення у сумі 7966 (сім тисяч шістдесят шість) грн 90 коп., що надмірно утримано в якості військового збору з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2025, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2026 по справі №520/8941/25, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі по тексту – ПК України) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до пп.1 пп.1.1 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно з пп.162.1.1. п.162.1 ст.162 ПК України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до пп.1 пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Як слідує з пп.163.1.1 п.163.1 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу визначено пунктом 164.2 статті 164 ПК України.

Відповідно до пп.164.2.14 п.164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім випадків передбачених, зокрема, пп. «а» пп.164.2.14 п.164.2 ст.164 Кодексу.

Так, пп. «а» пп. 164.2.14 п.164.2 ст.164 ПК України визначено, що не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Разом з тим, пп.164.2.20 п.164.2 ст.164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включаються інші доходи, крім зазначених у ст.165 Кодексу.

Ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).

Так, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" №4015-IX від 10.10.2024 (набрав чинності 01.12.2024) збільшено ставку військового збору з 1,5 % до 5 % від оподатковуваного доходу фізичних осіб.

При цьому, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні" №4113 від 04.12.2024 уточнений перелік доходів військовослужбовців, до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.

Відповідно до пп.4 пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» ПК України зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №4113 від 04.12.2024 зміни до пунктів 16-1 і 25 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України застосовуються з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" від 10 жовтня 2024 року № 4015-IX.

З огляду на те, що Закон України №4015-IX від 10.10.2024 набрав чинності 01.12.2024, то зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України внесені Законом України №4113 від 04.12.2024 щодо ставки військового збору у розмірі 1,5 відсотка застосовуються з 01.12.2024.

Отже, ставка військового збору 1,5% застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Кодексу).

Як зазначено вище, позивач у справі набув право на виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням зі служби, а не у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Тому під час виплати позивачу середнього грошового забезпечення за період вимушеного прогулу відповідач правомірно не застосував Порядок №44 та не компенсував податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

При цьому, позивачу дохід у вигляді виплати на виконання рішення суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу був нарахований податковим агентом за рішенням суду, яке набрало законної сили 15.01.2026, а тому такий дохід включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та оподатковується податком на доходи фізичних осіб (18%) та військовим збором (5%) на загальних підставах.

За цим, доводи позивача стосовно протиправного використання ставки військового збору в 5%, а не 1,5%, яка діяла до 01.12.2024, колегія суддів вважає безпідставними.

Інші аргументи, зазначені сторонами по справі, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

За цим, апеляційна скарга Національного університету цивільного захисту України підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.05.2026 по справі № 520/5247/26 скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий