Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №536/1085/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 р.Справа № 536/1085/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Нерубацької А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 02.06.2026 р. (ухвалене суддею Баранською Ж.О.) по справі № 536/1085/26

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа Поліцейська 1 взводу 1 роти УПП Батальйону патрульної поліції в м.Кременчук УПП в Полтавській області Велько Карина Андріївна

про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просив: скасувати постанову поліцейської 1 взводу 1 роти УПП батальйону патрульної поліції в м. Кременчук УПП в Полтавській області сержанта поліції Велько К.А. від 0.04.2026 року, серії ЕНА № 6984323 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (в подальшому –КУпАП) із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн.; закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 02.06.2026 р. позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 02.06.2026 р. та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, вимог: КУпАП, Кодексу адміністративного судочинства України, та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, просили розгляд справи проводити за їх відсутністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що 07.04.2026 р. поліцейською 1 взводу 1 роти УПП Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук УПП в Полтавській області сержантом поліції Велько К.А. винесено постанову серії ЕНА № 6984323, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП з накладенням адміністративного штрафу в сумі 340 грн., за те, що він 07.04.2026 р. о 14.01 год. в м. Кременчуці по вулиці В. Пугачова, 210/2, керуючи транспортним засобом «DAF XF 480 FT», державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ПП «Транзит-Сервіс» не виконав вимогу дорожнього знаку 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено» та здійснив подальший рух в зоні дії знаку, чим порушив пункт 8.4 в Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р. (в подальшому – Правила).

Не погоджуючись із вищевказаною постановою у справі про адміністративне правопорушення, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова необґрунтована, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, а провадження необхідно закрити.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про Національну поліцію”, поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пункт 8.4. Правил дорожнього руху України містить перелік груп дорожніх знаків, а підпунктом «в» визначено, зокрема, заборонні дорожні знаки, які запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Відповідно до визначення дорожнього знаку 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено», забороняється рух вантажних автомобілів і составів транспортних засобів з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т (якщо на знаку не зазначена маса) або з такою, що перевищує зазначену на знаку, а також тракторів, самохідних машин і механізмів.

Згідно з пункту 3 розділу 33 Правил, дія зазначеного дорожнього знаку не поширюється на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні. У таких випадках транспортні засоби повинні в`їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення. Зона дії дорожнього знаку 3.3 від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, до кінця населеного пункту. Дія знака не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , власником транспортного засобу «DAF XF 480 FT», спеціалізованого вантажного сідлового тягача-Е, державний номерний знак НОМЕР_1 , є ПП «Транзит-Сервіс».

Згідно наказу № 111-к від 02.08.2013 р., ОСОБА_1 з 02.08.2013 р. працює в ПП «Транзит-Сервіс» водієм автотранспортних засобів.

Відповідно до договору оренди № 01/11/25 від 01.11.2025 р., укладеного між СПД-ФО ОСОБА_2 (Власник) та ПП «Транзит-Сервіс» (Користувач), Користувачу надано в користування автомобільну стоянку, майстерні по ремонту транспортних засобів та складські приміщення, що розташовані за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, с. Кривуші, вулиця Весняна, 37-д.

Згідно договору найму (оренди) нерухомого майна № 01/01-26 від 01.01.2026 р., укладеного між ТОВ «Житлоінвест» (Орендодавець) та ПП «Транзит-Сервіс» (Орендар), орендарю передано в користування нежитлові приміщення загальною площею 82, 5 кв.м., що знаходиться в будівлях загальною площею 1784,7 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з подорожнього листа № 833706 вантажного автомобіля від 07.04.2026 р., виданого ПП «Транзит-Сервіс», водій ОСОБА_1 здійснював перевезення вантажу автомобілем «DAF XF 480 FT», державний номерний знак НОМЕР_1 , від адреси вул. Юрія Кондратюка, 33 в м. Кременчуці до с. Кривуші Кременчуцького району по вул. Весняна, 37 д.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова відповідача необґрунтована, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю, оскільки при винесенні оскаржуваної постанови не враховано, що дія знаку 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено» не поширюється: на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із врахуванням вищевикладеного, оцінюючи в сукупності наявні в справі докази, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова необґрунтована, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, а провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 02.06.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 77, 242, 243, 308, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 02.06.2026 р. по справі № 536/1085/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді О.А. Спаскін Я.В. П`янова