Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №520/24664/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 р. Справа № 520/24664/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 (головуючий суддя І інстанції: Ширант А.А.) у справі №520/24664/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд:

- дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо передання заяви від 19.03.2024 ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років для розгляду до ГУ ПФУ в Кіровоградській області - визнати протиправними та зобов`язати утриматись від подібних дій;

- встановити нікчемність, визнати протиправним та скасувати рішення заступника начальника відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області ОСОБА_2 №203750006223 від 27.03.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років;

- негайно зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області призначити ОСОБА_1 з 19.03.2024 відповідно до ч.3 ст. 53, п. “а” ст. 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” пенсію за вислугу років за ШВП 221, як особі льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (бортовому оператору, який виконував в польотах спеціальні роботи) та обчислити з 19.03.2024р. пенсію ОСОБА_1 відповідно до п.7 “Порядку призначення та виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації”, затвердженого ПКМУ від 21.07.1992 №418 (в редакції ПКМУ від 09.08.2005 №713) у розмірі 56 відсотків від середньомісячного заробітку із застосуванням при обчисленні пенсії станом на 19.03.2024р. показника середньої заробітної плати працівників зайнятих в галузях економіки за лютий 2024 року, нарахувати з 19.03.2024 згідно п. “г” ст.21 Закону України “Про пенсійне забезпечення” щомісячні надбавки у розмірі 40 % від основного розміру пенсії за вислугу років за її одержання з більш пізнього строку, нарахувати з 19.03.2024 компенсацію втрати частини доходів та здійснити виплати нарахованих сум пенсії з надбавками та компенсації втрати частини доходів;

- допустити рішення суду до негайного виконання в межах суми стягнення пенсії за один місяць з 19.03.2024 по 18.04.2024.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області №203750006223 від 27.03.2024 щодо відмови призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. "а" ст.54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як особі льотних екіпажів повітряних суден.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 з 19.03.2024 пенсію за вислугу років як особі льотних екіпажів повітряних суден, обчислити пенсію з 19.03.2024 відповідно до ч.3 ст.53 Закону України “Про пенсійне забезпечення” і п.7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418 та здійснити її виплату.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

ГУ ПФУ в Кіровоградській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просило скасувати таке рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог скарги зазначає, що коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Зазначає, що позивачем не надавалась до пенсійного органу уточнююча довідка для підтвердження спеціального трудового стажу, вік позивача становить 60 років, страховий стаж - 20 років 25 днів, до страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності.

Вважає, що позивач не має право на призначення пенсії за вислугу років, в зв`язку з відсутністю уточнюючої довідки для підтвердження спеціального трудового стажу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений склад колегії суддів: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Бегунц А.О., П`янова Я.В.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді П`янової Я.В., на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Присяжнюк О.В., Бегунц А.О.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника, просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 19.03.2024 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно з п."а" ст.54 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та згідно з п.2-1 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Заяву позивача за принципом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФУ в Кіровоградській області, рішенням якого від 27.03.2024 №203750006223 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за вислугу років.

Підставою відмови в призначені пенсії за вислугу років зазначено відсутність уточнюючої довідки для підтвердження спеціального трудового стажу відсутня. Право на призначення пенсії відповідно до ст.26 Закону № 1058 з урахуванням наданих документів, заявник набуде після досягнення 65 років з 02.01.2029

Вік заявника 60 років, не працює, страховий стаж особи становить 20 років 25 днів. До страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності.

Позивач, не погоджуючись із рішенням пенсійного органу, звернувся з позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі по тексту - Закон №1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно ч.1 ст.54 Закону №1788-XII (в редакції станом на час спірних правовідносин) право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті:

а) працівники льотного і льотно-випробного складу при вислузі років на цих посадах не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок та після цієї дати при набутті вислуги років на цих посадах.

Перелік посад працівників льотного складу, порядок обчислення строків вислуги років для призначення їм пенсії, а також порядок призначення і виплати пенсій льотно-випробному складу затверджується в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної норми Закону №1788-XII, Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 21.07.1992 року №418 "Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу".

Згідно з п.4 Переліку посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років визначені парашутисти всіх найменувань, рятувальники, а також десантники-пожежники всіх найменувань, інструктори авіапожежної служби, керівники парашутних (парашутно-рятувальних, пошуково-рятувальних) підрозділів, працівники позаштатних і штатних парашутно-десантних груп, які здійснюють стрибки з парашутом або спуски (підйоми) на спеціальних спуско - піднімальних пристроях з вертольотів, що перебувають на висоті не менше 10 метрів.

Судом встановлено, що згідно оспорюваного рішення відповідача за результатами розгляду документів, доданих до заяви позивача про призначення пенсії за віком встановлено, що вік заявника 60 років; страховий стаж 20 років 25 днів.

Підставою відмови пенсійним органом у призначенні пенсії за вислугу років слугувало відсутність уточнюючої довідки для підтвердження спеціального трудового стажу.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок №637).

Так, згідно п.1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналіз наведеного вище вказує на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Трудова книжка серії НОМЕР_1 від 30.12.1990 містить записи про роботу позивача:

- з 26.04.1980 - 10.04.1982 у Богодухівському учбово-авіаційному центрі ДОСААФ СРСР парашутистом-рятівником і по суміщенню бортоператором-спостерігачем, бортоператор по випуску парашутистів у позаштатну парашутно-десантну групу Єдиної державної авіаційної пошуково-рятувальної служби СРСР;

- 15.05.1984 - 15.01.1994 парашутистом-рятувальником і по суміщенню бортоператором-спостерігачем, бортоператорм по випуску парашутистів до складу позаштатної парашутно-десантної групи Єдиної державної авіаційної пошуково-рятувальної служби СРСР.

28.02.1994 Богодухівський учбово - авіаційний центр Товариства сприяння обороні України директивою Генерального Штабу Збройних Сил України від 01.02.1994 №115/1/045 переформовано у Військову частину НОМЕР_2 (а.с.15, зворотний бік арк.).

Окрім того, робота позивача з 26.04.1980 по 10.04.1982 та з 15.05.1984 по 15.01.1994 парашутистом-рятівником і по суміщенню у весь вказаний час бортовим оператором по випуску парашутистів позаштатної парашутно - десантної групи Харківської повітряної зони Єдиного Державної пошуково-рятувальної служби, виконанням ним річної норми стрибків з парашутом , а також по сумісництву щорічних планів учбово-льотної підготовки бортоператора-наглядача (спасателя) та бортоператора по випуску парашутистів, підтверджується довідкою Богодухівського учбово-авіаційного центру ДОСААФ СССР від 31.03.1994 №24/1 (а.с.18)

До посадових обов`язків позивача як парашутиста-рятівника входили обов`язки щорічного виконання річної норми стрибків з парашутом на точність приземлення в задану місцевість відповідно до Збірника програм по парашутній та парашутно-рятувальній підготовці авіації ДТСААФ СРСР, майстерність виконання спусків (підйомів) на спеціальних спуско-піднімальних пристроях з вертольотів, що перебувають на висоті не менше 10 метрів, уміння виконувати обов`язки бортового оператора по випуску інших парашутистів-рятівників з борту повітряного судна, чергування під час льотних змін на аеродромі для участі в пошуково-рятувальних роботах та після десантування (приземлення) надання першої - невідкладної допомоги у разі виникнення авіаційного лиха або аварійних ситуацій під час проведення польотів.

З урахуванням вимог ч.ч.2,3 ст.36 КЗпП України, трудові договори позивача на штатній посаді авіаційного техніка та за суміщенням парашутиста-рятівника позаштатної парашутно-десантної групи були продовжені, останнього переведено на роботу до Військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується записами в трудовій книжці позивача.

Згідно з пп. "д" п."1" Порядку обчислення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 21.07.1992 року №418 "Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу", один рік роботи на посадах, передбачених у п.4 Переліку посад працівників льотного складу, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, - за півтора року вислуги за умови виконання річної норми стрибків з поршневих літаків, вертольотів, дирижаблів та аеростатів, спусків (піднімань) на спеціальних спуско - піднімальних пристроях з вертольотів, які перебувають у режимі висіння не менше 10 метрів, а при виконанні річної норми стрибків із реактивних літаків і вертольотів - за два роки вислуги.

Відтак, враховуючи наведене вище, періоди роботи позивача у період з 26.04.1980 по 10.04.1982 та з 15.05.1984 по 15.01.1994 є такими, що мають бути зараховані останньому до вислуги років, як особі льотного складу, відповідно до п. "а." ст.54 Закону №1788-ХІІ, про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу, що разом з заявою позивача від 19.03.2024 про призначення пенсії за вислугу позивачем надалася до пенсійного органу довідка № 24/1 від 31.03.1994 (а.с.79).

Проте, рішення пенсійного органу не містить обґрунтування підстав не врахування довідки № 24/1 від 31.03.1994

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено (доказано) правомірність власного рішення, що є предметом оскарження у даній справі.

З урахуванням наведеного вище, доводи скаржника щодо правомірності оспорюваного рішення відповідача, є необґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в частині задоволення позову без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі №520/24664/24 в частині задоволення позову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді О.В. Присяжнюк А.О. Бегунц