Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №620/4776/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року Чернігів Справа № 620/4776/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Беляєва Ірина Георгіївна до Військова частина НОМЕР_1 (Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 "), ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Беляєва Ірина Георгіївна звернулись до суду з позовом до Військова частина НОМЕР_1 (Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 "), ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просять:

-визнати протиправною відмову від 26.03.2026 №502/2/9/2/308 Військової частини НОМЕР_1 у вжитті заходів дисциплінарного впливу щодо посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , посвідчень членів сім`ї військовослужбовців, що загинули (померли) під час проходження військової служби;

-визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06.01.2026 №17/178/с у видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , посвідчень членів сім`ї військовослужбовців, що загинули (померли) під час проходження військової служби;

-зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 про вжиття заходів дисциплінарного впливу відносно посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , посвідчень членів сім`ї військовослужбовців, що загинули (померли) під час проходження військової служби;

-зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , посвідчення членів сім`ї військовослужбовців, що загинули (померли) під час проходження військової служби.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 18.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову.

Військовою частиною НОМЕР_1 поданий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, оскільки обов`язковою умовою надання правового захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду, тобто негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок протиправних дій або рішень суб`єктів владних повноважень. Проте представник позивача не зазначає у позовній заяві, в чому саме полягають законні права, свободи або інтереси позивача стосовно вжиття заходів дисциплінарного впливу Військовою частиною НОМЕР_1 по відношенню до третіх осіб, та в чому проявляється протиправність дій Військової частини НОМЕР_1 .

Позивачем подана відповідь на відзив на позов, в якій відхиляє наведені відповідачем у відзиві на позов заперечення з наступних мотивів. В заяві зазначалося про призначення службового розслідування за фактом порушення соціальних гарантій членів сім`ї військовослужбовця, що підриває авторитет Збройних Сил України та завдає непоправних та глибоких моральних страждань членам сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця; притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності та зобов`язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 , усунути порушення соціальних гарантій громадян та видати посвідчення членам сім`ї військовослужбовця. Проте військовою частиною НОМЕР_1 службових обов`язків, визначених Статутом внутрішньої служби ЗСУ, Дисциплінарним статутом ЗСУ, наказом МОУ №608 у вигляді не вжиття заходів щодо усунення порушень Закону, поновлення гарантованих Державою соціальних гарантій членам сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця підлеглим начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 та не вжиття заходів дисциплінарного впливу до винних осіб безпосередньо стосується прав, свобод та інтересів позивача внаслідок допущеної бездіяльності суб`єктом владних повноважень – відповідачем Військовою частиною НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 поданий відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позову, оскільки факт перебування ОСОБА_3 у стані алкогольного сп`яніння (0,42%0 вмісту етилового спирту в крові) на момент настання смерті підтверджується лабораторними висновком експерта Київського обласного бюро судово-медичної експертизи № 745 від 09.01.2025. Висновком №745 встановлено, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок отруєння чадним газом. Актом НВ-2 на підставі експертних висновків встановлено, що алкогольне сп`яніння не є основною причиною загибелі ОСОБА_3 . Вважають, що дії сержанта ОСОБА_3 становлять порушення встановлених обов`язків військовослужбовця у формі активних дій, а саме – вживання алкогольних напоїв на службі і на території місця несення служби, а також невиконання команди щодо евакуації по сигналу « ІНФОРМАЦІЯ_7 ».

Позивачем подана відповідь на відзив, в якій наголошують, що причинно-наслідковий зв`язок між незначним алкогольним сп`янінням та настанням смерті ОСОБА_3 висновком експерта та актом проведення спеціального розслідування не встановлений.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зважає на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дружиною загиблого солдата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_2 , виданого Лівобережним відділом реєстрації шлюбів м. Києва 30.06.2010.

У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син – ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві 29.10.2010.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 16.06.2023 №179 ОСОБА_3 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 на посаді командира зенітного ракетного відділення 39 взводу 10 групи підрозділів.

ОСОБА_3 був учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням УБД, серії НОМЕР_4 від 28.04.2015.

ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_3 загинув у бліндажі, внаслідок отруєння чадним газом при неконтрольованій пожежі. Травма, яка призвела до смерті та причина смерті пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується копією Акту форми НВ-2 про проведення спеціального розслідування групового нещасного випадку зі смертельними наслідками, що стався 29 листопада 2024 року у військовій частині НОМЕР_3 , затвердженого т.в.о. командувача Повітряних Сил Збройних Сил України генерал-лейтенантом ОСОБА_4 ; копією Акту форми НВ-3 про нещасний випадок зі смертельними наслідками, що стався 29 листопада 2024 року у військовій частині НОМЕР_3 ; копією Протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії №2025-0724 0834-3048-0 від 24.07.2025.

Позивач звернулася до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про видачу посвідчень членів сімей військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби, проте листом від 06.01.2026 №17/178/c за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_5 у видачі цих посвідчень відмовлено.

Позивач вважає зазначену відмову незаконною, безпідставною, протиправною та такою, що порушує права позивача, а також права та законні інтереси її неповнолітнього сина, оскільки всі необхідні документи, які підтверджують право на отримання відповідних посвідчень, були надані, а тому звернулася до суду за захистом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Відповідно до пункту 1 статті 10 Закону України 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ( далі – Закон № 3551-XII) до сімей загиблих військовослужбовців належать сім`ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва), одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.

Процедуру видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (далі - посвідчення) визначає Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 28.05.1993 №379 (далі – Порядок №379, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно пунктів 2 – 6, 9 - 10 Порядку №379 посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Підставою для видачі посвідчення є:

витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв`язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу;

свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім;

документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;

постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).

Посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби.

Для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку (далі - заявник) звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі), зокрема, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.

У заяві зазначаються прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка звертається для отримання посвідчення, спосіб комунікації (поштова адреса та/або адреса електронної пошти, номер телефону), сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, військове звання такого військовослужбовця, його прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), військове формування, у списках особового складу якого він/вона перебував/перебувала на дату смерті/зникнення безвісти.

Разом із заявою подаються:

копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус (за наявності технічної можливості доступу до відомостей про зазначені документи стосовно заявника копії таких документів заявником не подаються);

документи, що підтверджують сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження або шлюб);

фотокартка члена сім`ї (крім дітей, які не досягли повноліття) розміром 2,5 х 3,5, де зображення обличчя має складати 65-70 відсотків фото;

висновок медико-соціальної експертної комісії або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо повнолітньої дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, про визнання її особою з інвалідністю з дитинства;

рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, селищної, сільської, районної в місті (у разі утворення) ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування, влаштування у прийомну сім`ю або дитячий будинок сімейного типу (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, чи влаштування їх у прийомну сім`ю або дитячий будинок сімейного типу).

Посвідчення видається протягом 30 календарних днів з дня надходження відповідної заяви з усіма необхідними документами.

Батьку, матері, дружині, чоловіку, повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства, група інвалідності яким встановлена без зазначення строку повторного огляду, посвідчення видається безстроково за формою згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 р. № 379 (ЗП України, 1993 р., № 10, ст. 220) - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2023 р. № 1366.

Дитині військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби, посвідчення видається до досягнення нею повноліття за формою згідно з додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 р. № 379 (ЗП України, 1993 р., № 10, ст. 220) - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2023 р. № 1366.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 26.02.2022 мобілізований до лав Збройних Сил України та проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 на посаді командира зенітного ракетного відділення 39 взводу 10 групи підрозділів.

З матеріалів справи слідує, що 29.11.2024 у бліндажі підземного типу на території Військової частини НОМЕР_3 сталася пожежа, причиною якої згідно висновків Дослідно- випробувальної лабораторії 5 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Київській області від 02.12.2024 № 36/ В/02.12.2024 могло стати загоряння ізоляції електропроводів холодильника невстановленої марки та моделі від короткого замикання внаслідок аварійних режимів роботи електромережі (аварійні відключення світла).

Актом проведення спеціального розслідування групового нещасного випадку зі смертельними наслідками НВ-2 від 05.06.2025 встановлено, що внаслідок пожежі у бліндажі/заглибленому контейнері №2, де розміщувався особовий склад, 2 військових травмувалися і ще 4 загинули, включно із молодшим сержантом ОСОБА_3 .

Факт перебування ОСОБА_3 у стані алкогольного сп`яніння (0,42%0 вмісту етилового спирту в крові) на момент настання смерті підтверджується лабораторними висновком експерта Київського обласного бюро судово-медичної експертизи №745 від 09.01.2025 та що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок отруєння чадним газом.

Комісія дійшла висновку, що алкогольне сп`яніння ОСОБА_3 не є основною причиною його загибелі, нещасний випадок вважати таким, що стався під час виконання обов`язків військової служби, тому підлягає обліку та складається акт за формою НВ-3.

Згідно акту про нещасний випадок №90 форми НВ-3 від 19.06.2025 встановлено, що причина нещасного випадку - загорання ізоляції електропроводів холодильника невстановленої марки та моделі від короткого замикання внаслідок аварійних режимів роботи електромережі; смерть ОСОБА_3 настала внаслідок отруєння чадним газом; перебування ОСОБА_3 у стані алкогольного сп`яніння не є основною причиною його загибелі.

Зі змісту лікарського свідоцтва про смерть №745 від 30.11.2024, слідує, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок отруєння чадним газом.

З протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії Центральної ВЛК ЗСУ (м.Київ) №2025-0724 0834-3048-0 від 24.07.2025 вбачається, що травма молодшого сержанта ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 – травма, яка призвела до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків.

Згідно пункту 11 Порядку №379 посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

Аналіз наведеного припису дає підстави для висновку, що посвідчення не видається у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться, зокрема, у стані алкогольного сп`яніння.

При цьому, сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на час загибелі (смерті) не є підставою для відмови у видачі посвідчення.

Смерть під час виконання військового обов`язку, внаслідок нещасного випадку, не може прирівнюватися до смерті, що настала внаслідок власної поведінки військовослужбовця у стані сп`яніння. Водночас висновок про те, що смерть стала наслідком такої поведінки, має ґрунтуватися не на суб`єктивній оцінці особи загиблого, а виключно на правовій оцінці належних і допустимих доказів.

Наведений висновок узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, які викладені, зокрема, у його постановах від 29.06.2022 у справі № 640/6477/19, від 10.05.2023 у справі № 640/5320/19, від 15 травня 2026 року у справі № 280/1655/25, від 03.06.2026 у справі № 640/31619/20.

Отже визначальним при вирішенні питання щодо наявності права члена сім`ї на отримання посвідчення, є не сам стан алкогольного сп`яніння військовослужбовця, а наявність причинно-наслідкового зв`язку між вживанням алкогольних напоїв та смертю військовослужбовця.

Натомість причинно-наслідковий зв`язок між алкогольним сп`янінням та настанням смерті ані лікарським свідоцтвом про смерть №745, ані висновком експерта, ані Актом проведення спеціального розслідування не встановлений, проте як Актом проведення спеціального розслідування групового нещасного випадку зі смертельними наслідками НВ-2 від 05.06.2025 та Актом про нещасний випадок №90 форми НВ-3 від 19.06.2025, так і висновком штатної військово-лікарської комісії Центральної ВЛК ЗСУ (м.Київ) №2025-0724 0834-3048-0 від 24.07.2025 встановлено, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок отруєння чадним газом; травма, яка призвела до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків.

Поряд з цим, відповідач ні у спірному рішенні, ні в ході розгляду даної справи не довів наявності причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою позивача (у тому числі, перебуванням його у стані алкогольного сп`яніння) та його смертю. Жодних доказів на обґрунтування такої обставини суду не надав та в матеріалах справи відсутні.

З огляду на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що правові підстави вважати, що смерть ОСОБА_3 є наслідком перебування у стані алкогольного сп`яніння у відповідача були відсутні.

При цьому передбачене пунктом 11 Порядку №379 обмеження права на отримання посвідчення пов`язане не з формальним встановленням стану алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння у військовослужбовця, а з доведеністю того, що смерть настала саме як наслідок поведінки особи у такому стані.

Тому для застосування зазначеного положення вирішальне значення має встановлення об`єктивного причинно-наслідкового зв`язку між станом сп`яніння, поведінкою військовослужбовця та настанням смерті, що повинно підтверджуватися належними та допустимими доказами у їх сукупності.

Сам по собі факт перебування особи у стані алкогольного сп`яніння на момент смерті без встановлення причинно-наслідкового зв`язку між таким станом, конкретними діями особи та настанням смерті не є достатньою та самостійною підставою для відмови у видачі посвідчення членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.

З огляду на наведене, відмовляючи позивачу та її сину у видачі посвідчень членів сім`ї військовослужбовців, що загинули (померли) під час проходження військової служби з цих підстав, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, а отже таке рішення, оформлене листом від 06.01.2026 №17/178/с не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, а отже є протиправним.

Суд зазначає, що відповідно до першого абзацу частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_5 оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , посвідчення членів сім`ї військовослужбовців, що загинули (померли) під час проходження військової служби підлягають задоволенню за обґрунтованістю.

Позовні вимоги про визнання протиправною відмову від 26.03.2026 №502/2/9/2/308 Військової частини НОМЕР_1 у вжитті заходів дисциплінарного впливу щодо посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , посвідчень членів сім`ї військовослужбовців, що загинули (померли) під час проходження військової служби та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 про вжиття заходів дисциплінарного впливу відносно посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , посвідчень членів сім`ї військовослужбовців, що загинули (померли) під час проходження військової служби не підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів відмови Військової частини НОМЕР_1 від 26.03.2026 у вжитті таких заходів впливу, підпорядкованості ІНФОРМАЦІЯ_2 Військовій частині НОМЕР_1 та повноважень командира Військової частини НОМЕР_1 вживати заходів дисциплінарного впливу щодо посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При цьому суд зауважує, що зміст позову також не містить належного обґрунтування щодо можливих повноважень командира Військової частини НОМЕР_1 щодо вживання заходів дисциплінарного впливу стосовно посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши фактичні обставини справи, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи учасників справи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 від 06.01.2026 №17/178/с у видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , посвідчень членів сім`ї військовослужбовців, що загинули (померли) під час проходження військової служби.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , посвідчення членів сім`ї військовослужбовців, що загинули (померли) під час проходження військової служби.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064 (одну тисячу шістдесят чотири ) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") ( АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).

Суддя В.В. Падій