Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №620/7201/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року Чернігів Справа № 620/7201/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

23.06.2026 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований у суді 24.06.2026), у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги після укладання першого контракту про проходження військової служби відповідно до підпункту 8 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – постанова № 704) у розмірі, що становить вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомоги після укладання першого контракту про проходження військової служби відповідно до підпункту 8 пункту 6 постанови №704 у розмірі, що становить вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо нарахування та виплати йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 та 2025 роки, у розмірі що не перевищує місячного грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України нарахувати та виплатити йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 та 2025 роки, у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо нарахування та невиплати йому середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 28.06.2025 по день фактичного розрахунку по 25.12.2025 відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі – Порядок № 100);

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України нарахувати та виплатити йому середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 28.06.2025 по день фактичного розрахунку по 25.12.2025 відповідно до Порядку №100.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що внаслідок бездіяльності відповідача порушено його право в частині отримання виплат (одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) у відповідності до положень Порядку № 100, постанови №704, Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі – Порядок № 260).

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 29.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на вказану позовну заяву.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.

02.05.2024 у між позивачем та Міністерством оборони України в особі ТВО командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_2 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу строком на 3 роки (далі – Контракт).

У період з 06.05.2024 по 08.06.2024 року ОСОБА_1 пройшов навчання за програмою базової загальної військової підготовки та отримав фахову підготовку «Стрілець ІІІ класу», про що було видано наказ командира військової частини НОМЕР_2 №326 від 08.06.2024 та міститься відмітка у розділі VII «Службові відмітки» у військовому квитку серії НОМЕР_3 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 23.04.2024 року (далі – Військовий квиток).

У період з 12.06.2024 по 24.06.2024 ОСОБА_1 пройшов фахову підготовку за програмою «Кулеметник ДШКМ» (з 14-деним терміном навчання) та отримав фахову підготовку «Кулеметник ДШКМ» ІІІ класу ВОС-101, про що було видано наказ командира військової частини НОМЕР_2 №353 від 26.06.2024, що підтверджується відміткою у розділі VII «Службові відмітки» у Військовому квитку.

На підставі наказу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України від 12.07.2024 №203 ОСОБА_1 був призначений на проходження військової служби на посаду навідника-оператора до військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, про що міститься відмітка у пункті 17 «Проходження військової служби» Військово квитка.

В період з 12.07.2024 по 11.08.2024, з 29.09.2024 по 31.10.2024 позивач безпосередньо брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Лиман Лиманської територіальної громади Краматорського району Донецької області, с. Балка Журавка, с. Макіївка Красноріченської селищної громади Сватівського району Луганської області, що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 31.05.2025 №1645/6/2962, підписаної командиром військової частини НОМЕР_1 .

31.10.2024 під час виконання бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини я отримав мінно вибухову травму, у зв`язку з чим у період з 31.10.2024 по 29.04.2025 проходив стаціонарне лікування у спеціалізованих медичних закладах (основний діагноз: ізольовані проникаючі поранення рогівки з випадінням внутрішньоочних оболонок, скальповане непроникаюче поранення склери, множинні сторонні тіла рогівки та кон`юнктиви, гіфема, іридодіаліз, травматична катаракта правого ока) зокрема в Комунальному підприємстві «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня» (далі - КП «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня»), Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний центр» (далі – НВМКЦ «Головний військовий клінічний центр»), Комунальному некомерційному підприємстві «Київська міська клінічна лікарня №1» виконавчого органу Київської міської ради (далі – КНП «Київська міська клінічна лікарня №1» ВО КМР), що підтверджується медичною документацією, а саме випискою №у/2246 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого відділення Мікрохірургії ока, виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 06.11.2024№15227, від 10.12.2024 №25442, від 06.02.2025 №1118, від 29.04.2025 №8241.

У зв`язку з тривалим лікуванням наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2024 №370 позивача було переведено у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується відміткою у пункті 17 «Проходження військової служби» Військово квитка.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 24.06.2025 №113-РС повивача було звільнено з військової служби у відставку, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.06.2025 року №180 (далі – Витяг №180).

Згідно Витягу №180 позивач було направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 та з 27.06.2025 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Зі змісту Витягу №180 видно, що при звільненні позивачу були нараховані та виплачені наступні матеріальні, грошові та інші види забезпечення:- оклад за військовим званням та надбавка за вислугу років за період з 01 по 27 червня 2025 року; - грошова компенсація за 18 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік та за 30 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік; - грошова компенсація по 14 календарних днів невикористаної додаткової відпустки за 2024-2025 роки; - грошова допомога для оздоровлення за 2025 рік в розмірі місячного грошового забезпечення. Також у Витязі №180 зазначено, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік не виплачена.

17.09.2025 позивачем була направлена заява до Міністерства оборони України із проханням здійснити наступні виплати: грошову компенсацію за 18 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік; грошову компенсацію за 30 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік; грошову компенсацію по 14 календарних днів невикористаної додаткової відпустки за 2024-2025 роки; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 та 2025 рік; грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік; одноразову грошову допомогу за підписання першого контракту; одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за контрактом за один повний календарний рік служби.

За результатом розгляду вищевказаної заяви відповідачем мені було здійснено виплати, що підтверджується випискою Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» за період з 01.06.2024 — 31.12.2025 по рахунку НОМЕР_4 (далі – Банківська виписка), зокрема: грошове забезпечення у розмірі 10 553,40 грн, було нараховане 06.11.2025; додаткова винагорода у розмірі 14 704,38 грн, була нарахована 25.12.2025.

З метою отримання повної інформації від відповідача про всі види нарахованих та виплачених мені видів забезпечення за період проходження військової служби 02.03.2026 року мною була направлена заява від 27.02.2026 року з додатками (копії доказів відправлення заяви додаються) на Міністерство оборони України з такими проханнями:- надати інформацію чи проводилась індексація грошового забезпечення, яке було нараховано та виплачено ОСОБА_1 в період, починаючи з 02.05.2024 та по дату його звільнення з військової служби; надати довідку про розмір матеріального та інших видів забезпечення, яке було нараховано та виплачено ОСОБА_1 , за період, починаючи з 02.05.2024 по дату його звільнення з військової служби, із зазначенням розміру (одноразово або по місяцях) та підстав для нарахування відповідного забезпечення із посиланням на норми чинного законодавства України; надати довідку про розмір грошового забезпечення та розмір індексації грошового забезпечення, яке було нараховано та виплачено ОСОБА_1 , за період, починаючи з 02.05.2024 року по дату його звільнення з військової служби, із зазначенням розрахунку сум індексації грошового забезпечення по місяцях.

За результатом розгляду вищевказаної заяви відповідач листом від 25.03.2025 №1645/1/2791 повідомив про таке: право на індексацію вперше у 2024 році виникло у серпні; на грудень 2024 року відбулося повторне перевищення порогу індексації та розрахунковий коефіцієнт індексації зріс до 8,4%; січень 2025 року став базовим місяцем для обрахунку індексації у році, розмір індексації склав 0,00 грн; до листа було додано деталізований розрахунок грошового забезпечення та інших виплат військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 за період з липня 2024 року по листопад 2025 року, яким передбачені такі виплати: грошове забезпечення, додаткова винагорода, відрахування та утримання, одноразові виплати (допомога на оздоровлення 2024 2025 роки, одноразова допомога при звільненні, компенсація за невикористану відпустку, заохочення (наказ КСВ №1043 від 04.12.2024). З Розрахунку вбачається, що відповідачем були здійснені нарахування у період після виключення мене із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (після 27.06.2025), зокрема у жовтні 2025 - 10 553,40 грн, у листопаді 2025 - 14 704,38 грн, фактично були виплачені 10 553,40 грн 06.11.2025, а 14 704,38 грн - 25.12.2025р, що підтверджується Банківською випискою.

З метою досудового врегулювання спору 06.04.2026 ОСОБА_1 було направлено заяву до Міністерства оборони України та військової частини НОМЕР_1 з таким проханням: виплатити середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 122 274 гривні 55 копійок (сто двадцять дві тисячі двісті сімдесят чотири гривні п`ятдесят п`ять копійок); нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як особі, що уклала перший контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України відповідно до підпункту 8 пункту 6 постанови №704 у розмірі, що дорівнює восьми розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року; видати належним чином засвідчену копію рапорту солдата ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги за укладення першого контракту, поданого у 2024 році до військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (орієнтовно у вересні); видати належним чином засвідчені копії наказу КСВ №1043 від 04.12.2024 або витягу з наказу КСВ №1043 від 04.12.2024 із зазначенням виплаченого солдату ОСОБА_1 заохочення у розмірі 5000,00 грн та рапортів солдата ОСОБА_1 щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, поданих до військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України у 2024 року (орієнтовно у вересні) та 2025 рік (орієнтовно у червні); нарахувати та виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за 2024 та 2025 роки в розмірі місячного грошового забезпечення з компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 .

Станом на дату звернення з цією позовною заявою відповіді від військової частини НОМЕР_1 на вказану заяву, не надходило, виплати відповідачем не були нараховані та сплачені.

ОСОБА_1 , вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги після укладання першого контракту про проходження військової служби відповідно до підпункту 8 пункту 6 постанови № 704 у розмірі, що становить вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року; щодо нарахування та виплати йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 та 2025 роки, у розмірі що не перевищує місячного грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років; а також щодо нарахування та виплати йому середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 28.06.2025 по день фактичного розрахунку по 25.12.2025 відповідно до №100, звернувся до суду з цим позовом.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Абзац п`ятий статті 17 Конституції України встановлює, що Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі статтею 40 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон №2232-XII) гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Частина перша статті 43 Закону №2232-XII встановлює, що фінансове забезпечення заходів, пов`язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов`язку, здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.

Отже нарахування грошового забезпечення військовослужбовців здійснюється за рахунок Державного бюджету.

Вимогами статті 92 Конституції України визначено, що Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України.

Виключно законом про Державний бюджет України відповідно до статті 95 Конституції України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Держава прагне до збалансованості бюджету України.

Згідно зі статтею 96 Конституції України Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.

Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року.

Відповідно до статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

За військовослужбовцями, які тимчасово проходять військову службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Фінансове забезпечення витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, відповідно до статті 23 Закону №2011-XII здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при укладенні Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704.

Пунктами 1, 2 Постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 3 Постанови №704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (державні органи).

Підпунктом 8 пункту 6 Постанови №704 визначено виплачувати одноразову грошову допомогу військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту в таких розмірах: одноразову грошову допомогу військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту в таких розмірах: особам рядового складу - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; особам сержантського і старшинського (молодшого начальницького) складу - дев`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; особам офіцерського (середнього, старшого та вищого начальницького) складу - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Отже, одноразова грошова допомога за підписання першого контракту є різновидом одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Це одноразова виплата, яку держава надає громадянам, що вперше укладають контракт на проходження військової служби і спрямована на підтримку новобранців та стимулювання громадян до вступу на військову службу.

Відповідно до пункту 8 постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.

Тобто, безпосередньо Законом та постановою №704 визначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони України.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (набрав чинності з 20.07.2018), відповідно до статті 9 Закону № 2011-ХІІ, постанови № 704 затверджений Порядок №260, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Розділ XXII Порядку №260 регулює питання виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладення ними першого контракту.

Відповідно до пункту 1 розділу ХХІІ Порядку №260 одноразова грошова допомога військовослужбовцям після укладення ними першого контракту виплачується: особам, які приймаються на посади рядового складу строком на 3 роки; особам, які приймаються на посади сержантського і старшинського складу строком на 3 роки і більше; особам, які приймаються на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу строком на 1 рік і більше; особам, які підписали контракт строком на 5 років і більше, із числа військовослужбовців, призначених на посади осіб сержантського і старшинського складу, осіб офіцерського складу після закінчення вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти (підготовка яких здійснюється за державним замовленням), за умови вступу до виконання обов`язків за цими посадами.

Пунктом 3 розділу ХХІІ Порядку №260 визначено, що виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця після набрання чинності першим контрактом, призначення на посаду та вступу до виконання обов`язків за посадою на підставі наказу командира.

За твердженням повивача, він починаючи з серпня 2024 року я неодноразово звертався до командуванням військової частини НОМЕР_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги та подавав рапорт (орієнтовно у вересні) про виплату одноразової грошової допомоги за укладення першого контракту до військової частини НОМЕР_1 у 2024 році; водночас відповідачем не було вчинено жодних дій щодо призначення та виплати такої допомоги, не видано відповідного наказу та не надано жодних мотивованих пояснень причин її невиплати.

Судом встановлено, що з метою отримання копії поданого рапорту позивачем 06.04.2026 було направлено заяву до військової частини НОМЕР_1 з проханням видати належним чином засвідчену копію рапорту за 2024 рік солдата ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги за укладення першого контракту, проте, відповідь на цю заяву не надійшло. Окрім того судом ухвалою витребувано у відповідача копію відповідного рапорту.

При цьому, суд зазначає, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Таким чином з огляду на відсутність будь-якого реагування з боку відповідача на запит позивача, цей позов, також ухвалу суду, суд презюмує, що поривач звертався до відповідача із відповідним рапортом та трактується як пасивна згода відповідача з позовними вимогами, тому суд кваліфікує бездіяльність відповідача щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту як протиправну та таку, що порушує його право на належне грошове забезпечення, тому в окресленій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо невиплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, суд зазначає, що згідно пункту 1 розділу XXIV Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Пункт 2 постанови №704 передбачає, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до абзацу 1 пункту 7 Розділу XXIV Порядку № 260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Пунктом 9 розділу XXIV Порядку № 260 передбачено, що виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Отже, з огляду на вищевикладене, варто зазначити, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

З метою отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань позивачем складені та подані рапорти у 2024 (орієнтовно у вересні) та 2025 роках (орієнтовно у червні).

Однак, відповідачем не було надано мені жодних доказів розгляду зазначених рапортів, прийняття за ними відповідних рішень або повідомлення його про результати їх розгляду чи то виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Таким чином, суд визнає протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, тому в окресленій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо не виплати середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає, що статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною третьою статті 24 Закону №2232-XII передбачено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Із змісту пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, визначено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Як було зазначено вище наказом командира військової НОМЕР_1 від 24.06.2025 №113-РС позивача було звільнено з військової служби у відставку за станом здоров`я, а 27.06.2025 виключено зі списків особового складу військової частини, що підтверджується Витягом №180. Проте у день звільнення та виключення зі списків особового складу повний розрахунок з позивачем проведений не був.

Слід зазначити, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців врегульовані положенням Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Частиною першою статті 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Таким чином, з вищевикладеного слідує, що закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать та видати письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні. При цьому у разі невиконання цього обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 зазначена наступна правова позиція: «Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).»

Порядок обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум визначено Порядком № 100.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Підпунктом "б" пункту 4 Порядку № 100 передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Таким чином, за правилами Порядку №100 у розрахунок середньої заробітної плати для цілей визначення розміру відшкодування середнього заробітку за час затримки при звільненні включаються виплати, які були нараховані працівникові за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням.

Як було зазначено вище, днем звільнення ОСОБА_1 зі служби є 27.06.2025, тобто останніми двома календарними місяцями, що передували звільненню є травень та квітень 2025 року.

Розрахунком передбачено, що грошове забезпечення ОСОБА_1 за травень 2025 року становило 20 604,30 грн., а за квітень 2025 року 20 604,30 грн. Отже, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становила 675,55 грн (41 208,60 грн (20 604,30 грн + 20 604,30 грн. / 61 (30 + 31) календарних дні).

Таким чином, оскільки період затримки розрахунку при звільненні становить 181 календарних днів, відтак розмір середнього заробітку за цей період становить 122 274,55 грн (181 * 675,55 грн).

А відтак, зазначена сума підлягає стягненню з відповідача як спеціальний вид відповідальності за порушення положень КЗпП України.

Враховуючи наведене, відповідачем протиправно не було виплачено позивачу одноразової грошової допомоги як особі, що уклала перший контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань за 2024 та 2025 роки, середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 122 274, 55 грн відповідно до положень Порядку №260, постанови №704, Кодексу законів про працю України, Порядку № 100.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини п`ятої статті 139 цього Кодексу якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 250-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги після укладання першого контракту про проходження військової служби відповідно до підпункту 8 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у розмірі, що становить вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомоги після укладання першого контракту про проходження військової служби відповідно до підпункту 8 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у розмірі, що становить вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 та 2025 роки, у розмірі що не перевищує місячного грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 та 2025 роки, у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 28.06.2025 по день фактичного розрахунку по 25.12.2025 відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 28.06.2025 по день фактичного розрахунку по 25.12.2025 відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач – військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; унікальний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_6 ).

Суддя Марія ДУБІНА