Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №686/3225/26 — Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

686/3225/26

2/179/973/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Хорольській І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганської міської ради в особі Луганської міської військової адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради, про визнання права власності на житловий будинок,

В С Т А Н О В И В:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Луганської міської ради в особі Луганської міської військової адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради, про визнання права власності на житловий будинок.

Позивач в позові посилається на те, що 07.09.2001 року на підставі Договору дарування (реєстровий № 2008), посвідченого приватним нотаріусом Беседою З.П., ОСОБА_1 набула у власність житловий будинок АДРЕСА_1 .

З метою актуалізації даних у ДРРП, Позивач звернулась до державного реєстратора Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради, однак державним реєстратором було відмовлено у вчиненні реєстраційних дій у зв`язку з неможливістю встановити відповідність поданих документів даним БТІ м.Луганськ через тимчасову окупацію та відсутності доступу до архіву.

У зв`язку з чим Позивач змушена звернутись до суду про визнання права власності на житловий будинок.

Позивач в судове засідання не зявилася, надавши до суду заяву в якій прохала розглянути справу без її участі, підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача – Луганської міської ради в особі Луганської міської військової адміністрації в судове засідання не з`явився, повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно Договору дарування від 07.09.2001 року зареєстрованого за №2206 приватним нотаріусом Беседа З.П., ОСОБА_1 набула у власність житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 . (а. с. 4-5).

Згідно реєстраційного напису на правовстановлюючому документі Бюро технічної інвентаризації зареєструвало в реєстраційну книгу 11 жовтня 2001 року право приватної власності на будинок за ОСОБА_1 за №30682. (а.с.5)

Рішенням №74176390 від 18.07.2024 року державний реєстратор Ачкасова А.З. відмовила у вчиненні реєстраційної дії. Відмова обґрунтована тим, що з метою отримання інформації та керуючись пунктом з частини статті 10 ЗаконуУкраїни "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державним реєстратором направлено запит до Луганської обласної державної адміністрації для з?ясування місця перебування архівів, які велися бюро технічної інвентаризації по місту Луганськ (запит від 15.07.2024 за N? 04-10/640). Згідно з відповіддю Луганської обласної військової адміністрації від 16.07.2024 за N? 4/01.01-13-3169 надання інформації не є можливим. Повідомляється, що враховуючи, що місцем знаходження нерухомого майна є місто Луганськ, державна реєстрація права власності на нерухоме майно на той час здійснювалась Міським комунальним пдприємством "Бюро технічної інвентаризації", власником якого є територіальна громада міста Луганськ, в особі Луганської міської ради. Місто Луганськ увійшло до складу луганського району Луганської області, територія якого, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (селися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 N? 309, з 7 квітня 2014 року є тимчасово окупованою. Міське комунальне пдприємство "Бюро технічної інвентаризації" не відновило своєї діяльності на підконтрольній території України.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 р. № 1952-IV (далі - Закон №1952-IV) (в редакції, діючої на час виникнення правовідносин).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із ч. 3 ст. 3 Закону № 1952-IV, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

В силу ч. 4 ст. 3 Закону № 1952-IV будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

За правилом абз. 4 ч. 5 ст. 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого статтею 31-2 цього Закону, та автоматичної державної реєстрації прав у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 6 Закону № 1952-IV, визначено, що суб`єктами державної реєстрації прав є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Так, частиною 3 статті 10 Закону № 1952-IV врегульовано, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Пунктом 1 статті 20 Закону № 1952-IV визначено, що заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).

Згідно із статтею 23 Закону № 1952-IV розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках: 1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством; 2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.

При цьому, ч.1 ст.321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З приписів статті 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Також, нормами статті 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України. За державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, у тому числі територіальною громадою міста Севастополя, державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

За фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.

Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону, запроваджена в Україні з 01.01.2013 року, до цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон про державну реєстрацію не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.

Тобто, до 2013 року державна реєстрація таких об`єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.

З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 321,392,328 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на житловий будинок АДРЕСА_3 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.А.Ковальчук