Вирок від 03 серпня 2026 р. у справі №177/1187/26 — Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/1187/26

Провадження № 1-кп/177/189/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №62026170030008071 від 31.03.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, раніше не судимого, із середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, в посаді стрільця Національної гвардії України, у військовому званні «солдат»;

за ч. 4 ст. 402 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Солдат ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, та проходячи її на посаді стрільця 3-го відділення 3-го стрілецького взводу стрілецької роти (з ОВДО N? 297) НОМЕР_1 стрілецького батальйону (з ООВДО) військової частини НОМЕР_2 Центрального оперативно-територіального об?єднання Національної гвардії України, 17 жовтня 2025 року, приблизно о 08 год. 20 хв., перебуваючи за місцем тимчасової дислокації окремих підрозділів військової частини НОМЕР_2 НГУ, за адресою: АДРЕСА_2 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), був повідомлений командиром НОМЕР_1 стрілецького батальйону (з ООВДО) військової частини НОМЕР_2 Центрального оперативно-територіального об?єднання Національної гвардії України підполковником ОСОБА_6 про наявність бойового розпорядження командира НОМЕР_3 окремої бригади охорони громадського порядку N? 1222 док від 16.10.2025 ОСОБА_7 щодо подальшого проходження ОСОБА_4 військової служби.

Так, згідно зазначеного розпорядження, яке було зачитано ОСОБА_6 вголос, ОСОБА_4 з 17 жовтня 2025 року і до окремого розпорядження необхідно вибути на службовому транспорті до складу сил і засобів Гр Цн ОТО НГ України в оперативному підпорядкуванні командира НОМЕР_4 броп НГ України 1 К НГ України «Азов» ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » УВ (с) «Схід» і після прибуття в район виконання завдань виконувати поставлені бойові завдання зі стримування збройної агресії Російської Федерації.

Після зачитування тексту ОСОБА_6 надав ОСОБА_4 усний наказ приступити до виконання зазначеного бойового розпорядження.

Однак ОСОБА_4 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов?язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України у безпосередньому зіткненні з противником, 17 жовтня 2025 року, близько 08 год. 20 хв., перебуваючи на території тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_2 НГУ за адресою: Дніпропетровська обл., Криворізький район (інформація про більш точну адресу місця розташування підрозділу не розголошується з метою збереження життів особового складу в умовах збройної агресії російської федерації), відмовився виконувати наказ командира, тобто обвинувачується вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України - непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 4 ст. 402 КК України – непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю за обставин, що викладені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості. Обвинувачений просив суд затвердити укладену між ним та прокурором угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Обвинувачений вказав, що щиро розкаюється у вчиненому, цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди про визнання винуватості, що передбачені статтею 473 КПК України, а також наслідки її невиконання, які йому були роз`яснені судом в ході підготовчого судового засідання та вид покарання, який буде до нього застосовано.

Прокурор вважав доцільним затвердити угоду про визнання винуватості, укладену із обвинуваченим як таку, що відповідає вимогам закону.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 вказав, що угода про визнання винуватості відповідає вимогам закону та просив її затвердити.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні угоду про визнання винуватості, вислухавши з приводу її затвердження думки учасників судового провадження, суд дійшов наступного висновку.

Пунктом 2 частини 1 статті 468 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до абз. 5 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Суд, дослідивши наявні матеріали, заслухавши учасників судового провадження щодо можливості затвердження укладеної угоди про визнання винуватості, переконався, що укладення угоди між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Угода відповідає вимогам КПК України, в тому числі щодо змісту та порядку укладення угоди, її умови не суперечать Закону України про кримінальну відповідальність, зокрема щодо узгодженої міри покарання. Правова кваліфікація кримінального правопорушення вчиненого обвинуваченим ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 402 КК України є вірною, за ознаками непокори, тобто відкритої відмови виконати наказ начальника, вчиненої в умовах воєнного стану.

Умови угоди не суперечать інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, а обвинувачений в судовому засіданні підтвердив, що має можливість виконання взятих на себе за угодою зобов`язань.

В судовому засіданні також встановлено, що сторони угоди розуміють наслідки затвердження угоди, що передбачені ст. 473 КПК України, а також обмеження їх прав щодо оскарження вироку про затвердження угоди про визнання винуватості.

Підстави для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України, відсутні.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 .

При призначенні покарання обвинуваченому, суд керується положеннями ст. 65 КК України і бере до уваги характер і ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання останнього.

Вивчаючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 судом встановлено, що останній скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 402 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, вину визнав повністю, розкаявся в скоєному.

Обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 згідно зі ст. 66 КК України – щире каяття.

Обставин, що відповідно до статті 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Зважаючи на всі обставини справи, характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також особу обвинуваченого, маючи на меті досягнення цілей, визначених ч. 2 ст. 50 КК України, суд вважає, що для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів необхідне призначення покарання за ч. 4 ст. 402 КК України у виді позбавлення волі на строком на два роки, із застосуванням ст. 69 КК України.

Суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців строком два роки з відрахуванням із суми грошового забезпечення двадцяти відсотків в дохід держави, із застосуванням вимог ст. 58 КК України.

Тільки таке покарання, на думку суду, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та відповідатиме загальним засадам призначення покарання, його меті та принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання.

Керуючись ст. ст. 314, 368, 369, 370, 373-374, 468-470, 472-475 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 31.07.2026 між прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника, адвоката ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026170030008071 від 31 березня 2026 року.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 58 КК України замінити призначене покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді у виді службових обмежень для військовослужбовців строком на 2 (два) роки з відрахуванням із суми грошового забезпечення 20 (двадцяти) відсотків в дохід держави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності встановленою законом.

Вирок може бути оскаржено з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати її в суді, особам, які не були присутні в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя ОСОБА_1