Вирок від 22 липня 2026 р. у справі №235/2637/24 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 235/2637/24

№ провадження 1-кп/208/183/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам?янського у складі:

Головуючого судді ОСОБА_1

при секретареві ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження №12023052410000726 від 12.11.2023 року відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Стецьківка Сумської області, громадянина України, з середньою освітою, не маючого на утриманні дітей, військовослужбовця військової служби в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , сержанта, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,раніше неодноразово судимий, останній раз вироком Сумського районного суду Сумської області від 26.11.2021 року за ч.1 ст.162 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік,звільнений 18.07.2023 року по відбуттю покарання,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.121 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Сержант ОСОБА_5 , обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем за призовом під час мобілізації, на особливий період, та проходячи її на посаді командира 2 кулеметного відділення 1 кулеметного взводу роти вогневої підтримки, військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. ст. 3, 17, 28, 29, 65, 68 Конституції України, п. п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 28-33, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, близько о 21 години 00 хвилин 11 листопада 2023 року, перебуваючи в місці тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 , а саме в одній з кімнат дитячого садка розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де між ним та військовослужбовцем ОСОБА_6 - солдатом 1 кулеметного відділення 2 кулеметного взводу роти вогневої підтримки, який перебував в стані алкогольного сп?яніння, розпочався словесний конфлікт на ґрунті невдоволення ОСОБА_6 виконанням бойового завдання військовослужбовцем ОСОБА_5 , після чого ОСОБА_6 завдав удар ОСОБА_5 кулаком в обличчя та повалив останнього на підлогу. Присутній при цьому військовослужбовець тієї ж військової частини ОСОБА_7 , намагаючись припинити конфлікт, почав розбороняти ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , віддаливши їх одне від одного. На цьому грунті у ОСОБА_5 , обуреного такою поведінкою ОСОБА_6 , виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , при цьому не переслідуючи за мету спричинити йому смерть останньому.

Реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, ОСОБА_5 , діючи з метою спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, з мотивів гострої неприязні до нього, близько о 21 годині 30 хвилин 11 листопада 2023 року, знаходячись в приміщенні дитячого садка, за адресою: АДРЕСА_2 , використовуючи в якості знаряддя скоєння злочину ніж, який він носив при собі в поясному чохлі, та утримуючи його в правій руці, наблизився до солдата ОСОБА_6 , після чого без будь-яких вагань та попередження, в порушення вимог ст.ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 13, 14, 16, 30, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України, завдав солдату ОСОБА_6 , один удар мисливським ножом загального призначення в область задньої поверхні грудної клітини - місце розташування життєво важливих органів людини, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаного поранення задньої поверхні грудної клітини ліворуч, проникаючого в ліву плевральну та черевну порожнину, з ушкодженням нижньої частки лівої легені, діафрагми, верхнього полюсу селезінки, яке ускладнилося лівобічним відкритим пневмогемотораксом, крововиливом в черевну порожнину, які згідно висновку судово-медичної експертизи за своїм характером відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент спричинення.

Таким чином, сержант ОСОБА_5 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України - умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

У судовому засіданні обвинувачений пояснив, що події відбувалися у селі Миролюбівка Покровського району Донецької області в приміщенні дитячого садка приблизно об 11 годині. Після прибуття за бойовим розпорядженням він зайшов до приміщення та поклав зброю.

Зі слів обвинуваченого, згодом до нього зайшов потерпілий ОСОБА_8 , який почав висловлювати на його адресу звинувачення, кричати та завдавати йому ударів. Коли потерпілий замахнувся на нього, він завдав потерпілому одного удару бойовим ножем.

Обвинувачений зазначив, що очевидцями події були троє осіб, однак їхніх анкетних даних він не пам`ятає.

Після події, за його словами, він викликав бригаду екстреної медичної допомоги та вийшов із приміщення.

Обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав, пояснив, що усвідомлює неправомірність своїх дій, зазначив, що на момент події перебував у шоковому стані, щиро шкодує про скоєне та має намір надалі проходити військову службу.

- Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , разом з обвинуваченим проходили службу, зазначає, що 11.11.2023 року вони перебували на службі. Виїзд їхньої групи було скасовано, у зв`язку з чим військовослужбовці повернулися з бойового завдання. Це було у вечірній час, коли він уже відпочивав.

За словами свідка, між обвинуваченим ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_6 виникла сварка, під час якої вони почали битися. Потерпілий, як зазначив свідок, перебував у стані алкогольного сп`яніння. Свідок намагався їх розборонити, після чого вони продовжили з`ясовувати стосунки у словесній формі. Він намагався їх заспокоїти, однак це не дало результату, у зв`язку з чим він вирішив піти відпочивати.

Свідок зазначив, що після цього ОСОБА_5 обігнав його та пішов у напрямку виходу. Коли свідок повернувся назад, то побачив потерпілого ОСОБА_8 , який був у крові та лежав обличчям донизу. Потерпілому почали надавати допомогу, зокрема обробляти рану. Також свідок пояснив, що на цей момент ОСОБА_9 вже залишив місце розташування їхньої групи, а його місцезнаходження було невідоме. Після цього було повідомлено командирів про подію.

Вина ОСОБА_5 встановлена в судовому засіданні та підтверджена відповідними та належними доказами, які були предметом дослідження у цьому кримінальному провадженні, а саме:

- витягом з ЄРДР від 12.11.2023 року, як підстави початку досудового слідства, з правовою кваліфікацією за ст. 121 ч.1 КК України, з фабулою, що 12.11.2023 року до ЧЧ Покровського РУП ГУПП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення від військовослужбовців ЗСУ, про те, що за адресою: АДРЕСА_2 (приміщення дитячого садочку), військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , умисно наніс проникаюче ножове поранення військовослужбовцю ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.2 а.с. 1);

- протоколом огляду місця події від 27.08.2024 року та 12.11.2023 року, якими зафіксовано обстановку на місці вчинення злочину, вилучені на підлозі кімнати нашарування речовини бурого кольору (т.2 а.с.8-12);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 12.11.2023 року, згідно якого свідок ОСОБА_10 , зазначив, що 11.11.2023 року приблизно о 21:00 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 – який перебував в стані алкогольного сп`яніння, розпочався словесний конфлікт, який переріс у бійку. Після чого свідок ОСОБА_10 підійшов до них та намагався розборонити, але його спраби були даремні, тому він вирішив не вплутуватись в цей конфлікт та пішов до свого ліжка. Відійшовши приблизно на 4 метри, він озирнувся та побачив, як ОСОБА_5 уходить у невідомому напрямку, а саме на вихід з дитячого садка, а потерпілий ОСОБА_6 в той час впав на підлогу. Далі інші військовослужбовці почали надавати потерпілому першу медичну допомогу. До того поряд із ОСОБА_8 нікого, окрім ОСОБА_9 , не було. (т.2 а.с. 22-27);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 12.11.2023 року, згідно якого свідок ОСОБА_11 , зазначив, що 11.11.2023 року приблизно о 21:00 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 – який перебував в стані алкогольного сп`яніння, розпочався словесний конфлікт, який переріс у бійку. Після чого ОСОБА_5 , дістав ніж, який він носив при собі на поясному чохлі, та утримуючи його в правій руці, завдав ОСОБА_6 один удар в область задньої поверхні грудної клітини, після чого пішов у невідомому напрямку з приміщення дитячого садка. Свідок розмістив макет людини у відповідному положенні, якому знаходився потерпілий ОСОБА_6 , обличчям один до одного, після чого показав як було завдано удар макетом ножа, зафіксувавши місце прикладання на задній поверхні в області грудної клітини ліворуч в ділянці серця. Після чого поклав макет людини, у положенні, як саме впав на підлогу потерпілий (т.2 а.с. 29-34);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 12.11.2023 року, згідно якого свідок ОСОБА_12 , зазначив, що 11.11.2023 року приблизно о 21:00 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - який перебував в стані алкогольного сп`яніння, розпочався словесний конфлікт, який переріс у бійку. Після чого свідок вирішивши, що це не його справа повернувся та продовжив вечеряти. А коли почув звук падіння, він повернувся та побачив на підлозі ОСОБА_6 обличчям донизу, після чого одразу почав надавати останньому домедичну допомогу разом з іншими військовослужбовцями (т.2 а.с. 36-41);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 13.11.2023 року, під час якого обвинувачений ОСОБА_5 продемонстрував механізм заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 , а саме показав обставини нанесення удару ножем у область лівої частини тулуба потерпілого, вказав місце нанесення удару, а також пояснив свої подальші дії після події, зокрема напрямок свого руху та місце, куди він пішов після вчинення кримінального правопорушення (т.2 а.с. 46-56);

- протоколом додаткового огляду місця події від 16.09.2025 року, відповідно до якого на території дитячого садка, розташованого за адресою: Донецька область, с. Миролюбівка, вул. Молодіжна, 31, було виявлено ніж, встромлений у землю. Під час проведення слідчої дії ОСОБА_5 зазначив, що саме цим ножем він користувався 11.11.2023 року під час події, яка є предметом судового розгляду (т.2 а.с.51-57);

- висновком експерта №67 судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_6 ,згідно з висновками якої на тілі ОСОБА_6 , встановлено ушкодження: Колото-різане поранення задньої поверхні грудної клітини ліворуч, проникаюче в ліву плевральну та черевну порожнину, з ушкодженням нижньої частки лівої легені, діафрагми, верхнього полюсу селезінки, яке ускладнилося лівобічним відкритим пневмогемотораксом надходження повітря і крові в ліву плевральну порожнину, крововиливом в черевну порожнину.

Заподіяна потерпілому травма зажадала проведення оперативного втручання торакоцентезу, дренування лівої плевральної порожнини за Бюлау, лапоратомії, лапораскопічної спленкектомії, яке було виконано 12 листопада 2023 року.

Дане поранення починається колото-різаною раною, розташованою на шкірі лівої задньої поверхні грудної клітини в проекції 11 ребра по лопатковій лінії, від якої проходить рановий канал (який у медичних документах не описаний), та проникає у ліву плевральну порожнину, пошкоджує нижню частку лівої легені, діафрагму, проникає у черевну порожнину, пошкоджує верхній полюс селезінки.

Зазначене тілесне ушкодження, виходячи з його морфологічного характеру та анатомічного розташування, утворилося за механізмом однократної цілеспрямованої ударної дії сплощеного предмета, який володів колючо-ріжучими властивостями, яким і міг бути клинок ножа, по задній поверхні грудної клітини ліворуч, можливо в строк 11 листопада 2023 року, та при обставинах, зазначених у теперішній постанові та потерпілим і згідно з пунктам 2.1.2 і 2.1.3(й,к) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом N?6 МОЗ України від 17.01.95р. «Про розвиток та удосконалення судово-медичної служби України» та узгоджених з Верховним Судом України, Генеральною прокуратурою України, Службою Безпеки України та Міністерством Внутрішніх Справ України, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечне для життя в момент спричинення.

Також експерт, зазначає, що удар колюче-ріжучим предметом був завданий силою, достатньою для формування відповідного поранення. У момент заподіяння його потерпілий міг перебувати як у вертикальному положенні (стоячи), або близькому до такого положення, так і в горизонтальному положенні (лежачи), або близькому до такого становища (за виключенням лежачі на спині), і був звернений лівою задньою поверхнею грудної клітини до сплощеного предмета, який володів колючо-ріжучими властивостями. Судити про конкретне становище тіла потерпілого на момент спричинення йому тілесних ушкоджень, виходячи з наявних даних, неможливо.

Згідно показань підозрюваного ОСОБА_5 , дані щодо механізму спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, розкритому ним при проведенні слідчого експерименту за його участю, не суперечать механізму, встановленому лікарем судово-медичним експертом, а саме те, що пошкодження в область задньої поверхні грудної клітки ліворуч в результаті однократної дії сплощеного предмета, який, володів колючо-ріжучими властивостями, шляхом удару у відповідну ділянку задньої до верхні грудної клітки ліворуч.(т.2 а.с.77-79);

- висновком експерта №2339/3187-БД судово-біологічної експертизи щодо зразка крові підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та потерпілого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , при дослідженні вирізки зі зразка крові, висушених на марлевих серветках, експертом встановлено, що потерпілому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлена група А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0 та встановлено, що зі зразка крові підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлена група 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0 (т.2 а.с.82-84).

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

Суд вважає, що дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено обвинуваченим, а його вина доведена поза розумним сумнівом, суд виключає.

Враховуючи викладене, підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України суд не вбачає, оскільки під час судового розгляду не встановлено обставин, які б перешкоджали ухваленню законного та справедливого судового рішення.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд відповідно до ст. 66 КК України визнає повне визнання вини та щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

При вирішенні питання про вид та міру покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, який свою вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, раніше судимий, військовослужбовець, позитивно характеризується за місцем проходження служби та має намір після відбуття покарання продовжити військову службу. Також суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Ізмайлов проти Росії», відповідно до якої призначене покарання має відповідати принципу пропорційності, тобто відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та не становити для особи надмірного особистого тягаря.

При цьому суд бере до уваги позицію прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років один місяць, однак не вбачає підстав для призначення покарання понад мінімальну межу санкції ч. 1 ст. 121 КК України.

З огляду на сукупність наведених обставин, наявність пом`якшуючих покарання обставин, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також дані про особу обвинуваченого, суд приходить до висновку, що покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією зазначеної статті, буде відповідати принципам законності, справедливості, індивідуалізації та пропорційності покарання.

З урахуванням наведеного, думки прокурора, даних про особу обвинуваченого, а також принципів законності, справедливості, індивідуалізації покарання та його достатності, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливі лише в умовах ізоляції від суспільства, а тому вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років.

Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого.

Цивільний позов обвинувачений ОСОБА_5 , визнав у повному обсязі.

Доля речових доказів вирішується судом відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до ст. 124 КПК України, процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченої.

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі.

Початок відбуття строку призначеного ОСОБА_5 покарання, рахувати з дня затримання, з 12.11.2023 року.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком законної сили залишити без змін – тримання під вартою.

Цивільний позов прокурора Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, поданий в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах, – Комунального некомерційного підприємства «Хмельницька обласна лікарня» Хмельницької обласної ради, до ОСОБА_5 про стягнення витрат, понесених на стаціонарне лікування особи, яка постраждала внаслідок злочину, – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Комунального некомерційного підприємства «Хмельницька обласна лікарня» Хмельницької обласної ради витрати, понесені на стаціонарне лікування особи, яка постраждала внаслідок злочину, у розмірі 7 898 (сім тисяч вісімсот дев`яносто вісім) гривень 31 копійка.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи зброї в Луганському НДЕКЦ МВС України за висновком експерта № СЕ-19/113-24/495-ХЗ від 23 січня 2024 року, у розмірі 2 271 (дві тисячі двісті сімдесят одна) гривня 84 копійки.

Речові докази по справі: куртка військового типу кольору піксель; штани військового типу кольору піксель; залишки змивів з об`єктів №1;№2 (1 конверт); зразок крові ОСОБА_5 (один паперовий конверт); Зразок крові ОСОБА_6 (один паперовий конверт); ніж який був вилучений в ході огляду місця події 13.11.2023, який є холодною зброєю колюче-ріжучої дії, які знаходяться на зберіганні кімнати речових доказів ВП №1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області – знищити.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Заводський районний суд міста Кам`янського на протязі тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1