Рішення від 12 липня 2026 р. у справі №175/8097/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/8097/25

Провадження № 2/175/1812/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року с-ще. Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

в складі: головуючого судді – Бойко О.М.

із секретарем судового засідання – Грицай К.С.

за участі:

позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства,–

ВСТАНОВИВ:

24 червня 2026 року до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства.

Справу згідно автоматизованої системи «Д-3» було розподілено до провадження судді Бойка О.М.

В позовній заяві просить суд:

Встановити факт батьківства громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який відповідно до повідомлення на тих, хто зник безвісти № 31/1462 від 11.04.2025 рахується з 10.04.2025 безвісти зниклим, відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився у місті Краматорськ, Донецької області (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Краматорського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 146 від 30.01.2015 року).

Зобов`язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести відповідні зміни до актового запису №146 від 30.01.2015 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Краматорського управління юстиції у Донецькій області, де у графі «відомості про батька» записати батьком дитини « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України» та видати нове свідоцтво про народження, залишивши ОСОБА_4 прізвище « ОСОБА_5 ».

Обґрунтовує позовні вимоги тим, що у 2012 році ОСОБА_1 познайомилась з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким в них склались близькі відносини та вони почали зустрічатись. З січня 2013 року ОСОБА_1 стала спільно проживати з ОСОБА_3 , в своїй квартирі розташованій за адресою АДРЕСА_1 . Проживали однією родиною, але шлюб між ними не реєструвався.

24.01.2015 року, у ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , народилась спільна дитина - син, якого вони за спільним бажанням назвали ОСОБА_6 . У зв`язку з тим що з ОСОБА_3 , на час народження сина ОСОБА_1 не була офіційно у шлюбі, то сина записала на своє прізвище, а по батькові записала по імені цивільного чоловіка, тобто ОСОБА_4 .

Так при реєстрації народження сина запис про батька був зроблений зі слів ОСОБА_1 , тобто відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, в якій зазначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Після народження сина, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 , продовжували спільно мешкати однією сім`єю у Краматорську за вказаною вище адресою. Жодних матеріальних, або будь яких інших питань на утримування сина в них не виникало, будь яких вимог до ОСОБА_3 з цього приводу вона не висувала, оскільки вони мешкали однією родиною, виховували сина та вели побут разом.

Сина не записали на прізвище батька у зв`язку з тим що вирішили це зробити після офіційного одруження, яке було в їх подальших спільних планах.

Батьки цивільного чоловіка ОСОБА_3 мешкають в м. Добропіллі Донецької області, з ними в них добрі родинні стосунки, вони спілкувались зі своїм внуком.

20.08.2024 року ОСОБА_3 (цивільний чоловік ОСОБА_1 та батько їх сина ОСОБА_6 ) був мобілізований до ЗСУ, останній час службу проходив в ВЧ - НОМЕР_2 .

З 7 квітня 2025 року було отримано «Повідомлення на тих, хто зник безвісті №31/1462» від 11.04.2025, про те що стрілець 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу І стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 . солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 призваний до лав ЗСУ 20.08.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 виконував бойове завдання по захисту територіальної цілісності та суверенітету України через військову агресію російської федерації на лінії зіткнення з 10.04.2025 року рахується безвісти зниклим. В ході особистої бесіди з військовими, останні повідомили, що ОСОБА_7 , загинув, забрати його тіло не було та не має на даний час фізичної можливості, оскільки територія на якій відбувався бій, захоплена окупаційними військами рф, що підтверджується зазначеним вище повідомленням.

Той факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_3 , підтверджує висновок молекулярно-генетичного експертного дослідження для подання до суду № 47827 від 12.05.2025 року, згідно якого ймовірність того, що учасник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є біологічним батьком батька учасника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складає 99,97%, також довідка про фактичне проживання, пояснення та інші докази.

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про час та місце був належним чином повідомлений. Надав заяву в якій позовні вимоги не заперечує та просить суд слухати справу за його відсутності.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши наданні докази, суд встановив, що у 2012 році ОСОБА_1 познайомилась з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким в них склались близькі відносини та вони почали зустрічатись. З січня 2013 року ОСОБА_1 стала спільно проживати з ОСОБА_3 , в своїй квартирі розташованій за адресою АДРЕСА_1 . Проживали однією родиною, але шлюб між ними не реєструвався.

24.01.2015 року, у ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , народилась спільна дитина - син, якого вони за спільним бажанням назвали ОСОБА_6 . У зв`язку з тим що з ОСОБА_3 , на час народження сина ОСОБА_1 не була офіційно у шлюбі, то сина записала на своє прізвище, а по батькові записала по імені цивільного чоловіка, тобто ОСОБА_4 .

Так при реєстрації народження сина запис про батька був зроблений зі слів ОСОБА_1 , тобто відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, в якій зазначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Після народження сина, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 , продовжували спільно мешкати однією сім`єю у Краматорську за вказаною вище адресою. Жодних матеріальних, або будь яких інших питань на утримування сина в них не виникало, будь яких вимог до ОСОБА_3 з цього приводу вона не висувала, оскільки вони мешкали однією родиною, виховували сина та вели побут разом.

Сина не записали на прізвище батька у зв`язку з тим що вирішили це зробити після офіційного одруження, яке було в їх подальших спільних планах.

Батьки цивільного чоловіка ОСОБА_3 мешкають в м. Добропіллі Донецької області, з ними в них добрі родинні стосунки, вони спілкувались зі своїм внуком.

20.08.2024 року ОСОБА_3 (цивільний чоловік ОСОБА_1 та батько їх сина ОСОБА_6 ) був мобілізований до ЗСУ, останній час службу проходив в ВЧ - НОМЕР_2 .

З 7 квітня 2025 року було отримано «Повідомлення на тих, хто зник безвісті №31/1462» від 11.04.2025, про те що стрілець 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу І стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 . солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 призваний до лав ЗСУ 20.08.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 виконував бойове завдання по захисту територіальної цілісності та суверенітету України через військову агресію російської федерації на лінії зіткнення з 10.04.2025 року рахується безвісти зниклим. В ході особистої бесіди з військовими, останні повідомили, що ОСОБА_7 , загинув, забрати його тіло не було та не має на даний час фізичної можливості, оскільки територія на якій відбувався бій, захоплена окупаційними військами рф, що підтверджується зазначеним вище повідомленням.

Той факт, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_3 , підтверджує висновок молекулярно-генетичного експертного дослідження для подання до суду № 47827 від 12.05.2025 року, згідно якого ймовірність того, що учасник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є біологічним батьком батька учасника ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складає 99,97%, також довідка про фактичне проживання, пояснення та інші докази.

В ст.128 Сімейного кодексу України визначено, що за відсутності заяви, право па подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запне про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 134 СК на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування

судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 встановлено, що спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою, котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов?язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці. зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, заява №38722/02). Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК України, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані до неї докази та посилання на докази, прослухавши ствердження сторін по справі, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити.

Отже, на підставі вищезазначеного, та керуючись ст.ст. 2, 4, 76, 80, 81, 82, 89, 263, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання батьківства – задовольнити.

Встановити факт батьківства громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який відповідно до повідомлення на тих, хто зник безвісти № 31/1462 від 11.04.2025 рахується з 10.04.2025 безвісти зниклим, відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився у місті Краматорськ, Донецької області (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Краматорського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 146 від 30.01.2015 року).

Зобов`язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести відповідні зміни до актового запису №146 від 30.01.2015 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Краматорського управління юстиції у Донецькій області, де у графі «відомості про батька» записати батьком дитини « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України» та видати нове свідоцтво про народження, залишивши ОСОБА_4 прізвище « ОСОБА_5 ».

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду з дня складання повного судового рішення.

Суддя Бойко О.М.