Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №207/3103/26 — Південний районний суд міста Кам’янського

№ 207/3103/26

№ 3/207/712/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року суддя Південного районного суду міста Кам`янського Бушанська О.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працює, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 182 КпАП України,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу Серії ВБА №167371 від 19.04.2025 року: 25.05.2026 гр. о 01.30 год. ОСОБА_1 знаходячись в стані алкогольного сп`яніння за місцем мешкання порушив вимоги ч.2 ст. 182 КУпАП кричав, стукав, висловлювався нецензурною лайкою, чим порушив тишу та спокій мешканців будинку у заборонений час, чим створив своїми діями комунальний дискомфорт та перевищив допустимий рівень шуму.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 9 КУпАП: адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Диспозиція ч. 2 ст. 182 КУпАП передбачає відповідальність за порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення.

Означена норма є бланкетною, тобто відсилає до конкретних нормативно правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму, зокрема до Закону України «Про систему громадського здоров`я» або до локальних правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, затверджених органами місцевого самоврядування.

Частиною 2 статті 32 Закону України «Про систему громадського здоров`я» регламентовано, що шум на захищених об`єктах під час здійснення будь-яких видів діяльності не повинен перевищувати рівні, встановлені державними медико-санітарними нормативами для відповідного часу доби.

Захищеними об`єктами, за переліком, визначеним в частині 1 статті 32 Закону України «Про систему громадського здоров`я», є:

- приміщення житлових будинків і на прибудинковій території;

- приміщення закладів охорони здоров`я, санаторно-курортних закладів, закладів соціального захисту населення, надавачів соціальних послуг, закладів освіти, культури;

- приміщення готелів і гуртожитків;

- приміщення закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, розташованих у межах населених пунктів;

- приміщення інших будівель і споруд, в яких постійно чи тимчасово перебувають люди;

- території парків, скверів, зон відпочинку, розташованих на території мікрорайонів і груп житлових будинків.

Відповідно до частини 3 статті 32 Закону України «Про систему громадського здоров`я», на захищених об`єктах із 22 години до 8 години забороняються гучний спів і гучні вигуки, користування звуковідтворювальною апаратурою та іншими джерелами побутового шуму, проведення салютів, феєрверків, використання піротехнічних засобів.

Згідно з ч.5 ст. 32 Закону України «Про систему громадського здоров`я», передбачені частинами другою, третьою і четвертою цієї статті вимоги щодо додержання тиші та обмеження певних видів діяльності, що супроводжуються шумом, не поширюються на випадки:

1) здійснення в закритих приміщеннях будь-яких видів діяльності, що супроводжуються шумом, за умов, що виключають проникнення шуму за межі таких приміщень;

2) запобігання виникненню та/або ліквідації наслідків аварій, стихійного лиха, інших надзвичайних ситуацій;

3) надання невідкладної допомоги, запобігання або припинення правопорушень;

4) запобігання крадіжкам, пожежам, а також виконання завдань цивільної оборони;

5) проведення зборів, мітингів, демонстрацій, походів, інших масових заходів, про які завчасно сповіщено органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування;

6) роботи обладнання і механізмів, що забезпечують життєдіяльність житлових і нежитлових громадських будівель, за умови вжиття вичерпних заходів для максимального обмеження проникнення шуму до прилеглих приміщень, у яких постійно чи тимчасово перебувають люди;

7) відзначення встановлених законом святкових і неробочих днів, дня міста, інших свят відповідно до рішення місцевої ради, проведення спортивних змагань.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 282 КУпАП, полягає у порушенні вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення.

Оцінюючи доведеність наявності вказаної об`єктивної сторони правопорушення, суд приймає до уваги, що згідно ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б об`єктивно підтверджували факт порушення ОСОБА_1 тиші у розумінні ст. 182 КУпАП. До справи не долучено пояснень потерпілих чи свідків, результатів вимірювання рівня шуму, аудіо- чи відеозаписів або інших доказів, які б підтверджували викладені у протоколі обставини.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, за відсутності інших доказів, не може бути достатнім доказом винуватості особи.

Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б доводили, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 182 КУпАП.

Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку, що наданими матеріалами не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 182 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на вищевикладене, провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 182 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 182, ст. ст. 7, 9, 221, 245, 247, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 182 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Південний районний суд міста Кам`янського в строк 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя Бушанська О.В.