Вирок від 04 серпня 2026 р. у справі №200/611/18 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Провадження № 1-кп/200/75/18

Справа № 200/611/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра

у складі:

головуючого-судді: ОСОБА_1

при секретарі судового засідання: ОСОБА_2

з участю

прокурора ОСОБА_3

захисника- адвоката ОСОБА_4

потерпілої ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №12017040030003029, за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, менеджера ПП «ПФ «Афіна»», одруженого, який мешкає і зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2017 року близько 13 години 45 хвилин водій ОСОБА_6 , керуючи технічно справним автомобілем «Аudi-А6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався заднім ходом по вул. Воскресенській (вул. Леніна) з боку вул. Князя Володимира Великого (вул. Плеханова) в напрямку пр. Д. Яворницького (пр. К.Маркса) в м. Дніпро

(м. Дніпропетровськ).

Перед початком руху водій ОСОБА_6 , грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожніх обставин та їх змін, не переконався, що він рухом свого транспортного засобу заднім ходом не створить небезпеки іншім учасникам руху та для забезпечення безпеки руху не звернувся по допомогу до інших осіб, внаслідок чого в районі буд. № 6, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5 , яка перетинала проїзну частину дороги вул. Воскресенської зліва направо по ходу його руху.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_8 , спричинено тілесне ушкодження у вигляді закритого двохлодижкового перелому лівої гомілки з задовільним стоянням відламків, садна лівого гомілково-ступневого суглобу; ділянки осаднення - по задній поверхні правого передпліччя у верхній третині, двох синців - по передньо-внутрішній поверхні правого колінного суглобу, по передній поверхні лівого колінного суглобу з переходом на передню поверхню лівої гомілки у верхній третині та далі під гіпсовий лонгет, які відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.

Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що водій ОСОБА_6 , керуючи автомобілем «Аudi-А6», реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги п. 10.9 Правил дорожнього руху України, який свідчить:

-п.10.9 «Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки або перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він при необхідності повинен звернутися по допомогу до інших ociб»,

невиконання якого знаходиться в причинному зв`язку з наслідками, що настали.

Вищезазначені дії ОСОБА_6 , що виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілій ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесне ушкодження, кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України.

Суд вважає доведеним дане обвинувачення, оскільки встановлені судом обставини повністю підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду.

Показами потерпілої ОСОБА_5 , яка в судовому засіданні пояснила, що раніше обвинуваченого ОСОБА_6 не знала, стосунків не підтримувала.

23.09.2017 близько 13.20 виїхала з роботи з проспекту Кірова та рухалася по вул. вул. Воскресенській та припаркувалася на протилежній стороні від Філармонії, щоб придбати дитині атласи. Стала переходити дорогу від Філармонії до Театрального бульвару, оскільки по вул. Воскресенській односторонній рух. Дочекалася поки проїдуть автомобілі та розпочала свій рух, в звичайному темпі. В процесі руху, не очікувано для себе, відчула удар та впала навколішки і побачила біля своєї руки заднє колесо автомобіля та зрозуміла, що її збила машина «Аudi-А6». З цього автомобіля вийшов чоловік, як потім дізналася ОСОБА_9 , який запропонував допомогу, на яку вона погодилась та вони поїхали до лікарні швидкої допомоги, звідки її відправили до іншої лікарні, де їй встановили перелом та наклали гіпс.

Додала, що за кермом автомобіля, який її збив, перебував ОСОБА_10 .

Вказала, що ОСОБА_9 за весь час придбав їй лише милиці, іншої допомоги не надавав.

Цивільний позов підтримала, просила задовольнити в повному обсязі.

Показами свідка ОСОБА_11 , яка в суді пояснила, що потерпіла є її сестрою. Обвинуваченого раніше не знала, стосунків не підтримувала, а тому у неї відсутні підстави казати неправду відносно обвинуваченого та потерпілої.

Точної дати та часу вже не пам`ятає, їй на мобільний телефон надійшов дзвінок від близької подруги її сестри, яка повідомила про те, ОСОБА_12 потрапила до лікарні. Після вона зателефонувала сестрі, втім вона не брала слухавку та вона зателефонувала цивільному чоловіку ОСОБА_12 , який повідомив про те, що сестру збив автомобіль та вони у лікарні.

Пізно ввечері їй зателефонував цивільний чоловік ОСОБА_12 та повідомив, що вони вже вдома. Вона розігріла їсти та піднялася до них додому, оскільки вони мешкали в одному під`їзді. Коли побачила ОСОБА_12 , то вона перебувала в пригніченому стані та весь час плакала.

На наступний день, близько 12.00 години вона зателефонувала ОСОБА_12 , яка попросила спуститися до під`їзду та зустріти її доньку, яку мав привезти ОСОБА_10 . Далі, зустрівши доньку та обвинуваченого, вони разом піднялися до квартири ОСОБА_12 , де між нею ( ОСОБА_13 ) та ОСОБА_9 відбулася розмова, в ході якої вони домовилися про те, що обвинувачений буде возити доньку ОСОБА_12 на заняття.

Однак, в подальшому вони викликали поліцію, які оформили відповідну заяву від ОСОБА_5 .

Далі, вона стала займатися пошуком свідків, для цього розмістила оголошення в мережі Інтернет, на яке відгукнулася дівчина та повідомила, що вона є свідком даної ДТП. Дані свідка вона передала сестрі.

Показами свідка ОСОБА_14 , яка в суді пояснила, що раніше потерпілу та обвинуваченого вона не знала, стосунків з ними не підтримувала, а тому у неї відсутні підстави казати неправду відносно останніх.

Вказала, що вона працює рентген – лаборантом у лікарні швидкої медичної допомоги.

23.09.2017 до рентген кабінету на каталці привезли жінку, як потім вона дізналася, це була потерпіла ОСОБА_13 , з якою також був чоловік, схожий на ОСОБА_6 та ще одна жінка, а також лікар, який дав розпорядження зробити ОСОБА_13 рентген гомілковостопу.

Під час проведення рентгену, кожного пацієнта вони записують до журналу обліку та уточнюють звідки була отримала травма. ОСОБА_13 повідомила, що вона отримала дану травму в результаті ДТП. Їй було проведено рентген, потім відвезли до відділення травматології, десь через одну годину ОСОБА_13 знову привезли до рентген кабінету, для контрольного знімку.

Показами свідка ОСОБА_15 , який в суді пояснив, що свідком подій він не був. Потерпілу та обвинуваченого раніше не знав, стосунків з ними не підтримував, а тому у нього немає підстав казати неправду відносно останніх.

Вказав, що він працює лікарем ортопед – травматологом в лікарні швидкої допомоги.

23.09.2017 року, після обіду, точного часу вже не пам`ятає, до лікарні невідомим йому чоловіком було доставлено жінку, яка отримала травму в результаті ДТП.

Показами свідка ОСОБА_16 , який в суді повідомив, що до подій ані потерпілу, ані обвинуваченого не знав, стосунків з ними не підтримував, а тому у нього відсутні підстави казати неправду відносно них.

Вказав, що станом на 23.09.2017 року працював слідчим Дніпровського відділення поліції ГУНП в Дніпропетровській області та здійснював досудове розслідування за фактом наїзду ОСОБА_6 на пішохода ОСОБА_5 , в тому числі витребовано відеозапис з камер відео спостереження з вул. Леніна( вул.Воскресенської) та на яких зафіксовані обставини наїзду на пішохода ОСОБА_5 , які в подальшому були долученні до матеріалів кримінального провадження в повному обсязі.

Показами свідка ОСОБА_17 , яка вказала, що раніше обвинуваченого та потерпілу вона не знала, стосунків не підтримувала, а тому в неї відсутні підстави казати неправду відносно останніх.

23.09.2017 року, вдень, вона разом із хлопцем приїхали на вул. Воскресенську, де припаркувалися біля магазину «Веселі карамелі». Після вона вийшла із автомобіля та почула звук «ричання» автомобіля та подумала, що на неї їде автомобіль. Озирнулась та побачила авто марки «Аudi», який рухався заднім ходом, а потім почула крик жінки.

Після чого з цього автомобіля вийшов чоловік та підійшов до жінки та між ними відбувся діалог з приводу лікарні, а в подальшому він її поклав до салону свого автомобіля і вони на цьому автомобілі залишили місце пригоди.

Крім того, в автомобілі «Аudi» ще перебувала жінка, втім вона із автомобіля не виходила.

Додала, що по вул. Воскресенській односторонній рух.

Показами експерта ОСОБА_18 , який в судовому засіданні підтвердив проведене ним дослідження про те, що технічна можливість уникнути даної ДТП для водія автомобіля «Аudi – А6» ОСОБА_6 визначалася шляхом виконання ним вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху та у нього не було будь – яких перешкод технічного характеру, які перешкодили б йому виконати дану вимогу. При заданому механізмові події дії водія автомобіля ««Аudi»– А6» ОСОБА_6 , не відповідали вимогам п. 10.9 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з настанням даної ДТП

Показами експерта ОСОБА_19 , яка в суді підтвердила проведений нею висновок.

Вказала, що виявлені у потерпілої тілесні ушкодження утворилися від дії тупого твердого предмету, предметів, або при ударі о такий,такі, якими могли бути і виступаючі частини рухаючогося транспортного засобу з послідуючим падінням на дорожнє покриття. Саме про такий механізм свідчать як внутрішні так і зовнішні виявлені у потерпілої тілесні ушкодження, у їх сукупності.

Крім того, з урахуванням характеру, локалізації, розташування тілесних ушкоджень в різних анатомічних областях, виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_5 , не могли утворитися від падіння з висоти власного зросту.

А також дослідженими письмовими доказами по справі:

Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.09.2017 року з план-схемою до нього, яким зафіксовано вид події – наїзд транспортного засобу на пішохода, місце ДТП – м.Дніпро, вул.Воскресенська, в районі буд.6, вказані погодні умови - ясно, без опадів, елементи вулиці, вид та стан покриття – асфальтобетонне, сухе, не виявлено нерівностей та пошкоджень дорожнього покриття, зазначено про рух в одному напрямку та наявність дорожньої розмітки 1.5, умов освітленості – темне, міське електричне освітлення, не обмежена загальна видимість та конкретна видимість з робочого місця водія, не виявлено об`єктів, що обмежують оглядовість з робочого місця водія у напрямку руху, праворуч та ліворуч, не виявлено наявність слідів, що свідчать про переміщення об`єктів. Вказано, що транспортний засіб з місця зник. Не виявлено слідів шин та інших слідів на дорожньому покритті, напрямку руху транспортного засобу, наявність відокремлених від транспортного засобу частин, деталей і інших об`єктів, наявність на місці ДТП слідів контактної взаємодії транспортного засобу з навколишніми об`єктами. Не вилучалися речі та документи (том 1 а.с.3-8,9).

Протоколом огляду транспортного засобу від 26.09.2017 з фототаблицею, відповідно до якого, в присутності ОСОБА_6 та двох понятих оглянуто автомобіль «Аudi-А6». При огляді якого зовнішніх пошкоджень, наявність слідів та інших речових доказів не встановлено. Стан рульового управління та гальмівної системи справний. (том 1 а.с.19-20, 21)

Протоколом огляду від 13.11.2017, відповідно до якого оглянуто відеозапис з камер відеоспостереження на ділянці дороги вул. Воскресенської у м.Дніпро (том 1 а.с. 98-100), зафіксованому на електронному носії ( том 1 а.с.102), що визнаний речовим доказом

( том 1 а.с.101) та відтвореним під час судового розгляду.

Протоколом слідчого експерименту від 27.11.2017 з фототаблицею та план-схемою, за участю потерпілої ОСОБА_5 , яка на місці ДТП продемонструвала обставини та механізм дорожньо-транспортної пригоди - наїзду на неї водієм автомобіля «Аudi-А6» (том 1 а.с.104-107, 108, 109-110).

Актом судово-медичного дослідження №3352 від 05.10.2017 року ( том 1 а.с.32-33), згідно якого у ОСОБА_20 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритого двохлодижкого перелому лівої гомілки з задовільним стоянням відламків, садна лівого гомілково – ступневого суглобу; синців та садно на нижніх та правій верхній кінцівках, що спричинені від дії тупого твердого предмету (предметів), або при ударі о такий (такі), можливо в термін, на якій вказує обстежена. За своїм характером виявлені тілесні ушкодження відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день).

Висновком судово-медичної експертизи №4105е від 07.12.2017, відповідно до якого, за даними медичної документації, та при огляді у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритого двохлодижкого перелому лівої гомілки з задовільним стоянням відламків, садна лівого гомілково – ступневого суглобу; ділянки осаднення – по задній поверхні правого передпліччя у верхній третині, двох синців – по передньо внутрішній поверхні правого колінного суглобу, по передній поверхні лівого колінного суглобу з переходом на передню поверхню лівої гомілки у верхній третині та далі під гіпсовий лонгет.

Враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони утворитися від дії тупого твердого предмету (предметів), або при ударі о такий (такі), якими могли бути і виступаючі частини рухаючогося автозасобу з послідуючим падінням на дорожнє покриття, за умов дорожньо – транспортної пригоди.

Враховуючи характер, локалізацію та ступінь ознак загоєння виявлених у неї тілесних ушкоджень, дані медичної документації, можливо вказати, що ушкодження утворилися незадовго до звернення за медичною допомогою у лікувальні заклади, тобто можливо і в термін на який вказує обстежена та слідчий у постанові.

За своїм характером виявлені тілесні ушкодження відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день). (том 1 а.с. 122-124)

Висновком експерта № 6/10.1/1230 від 22.12.2017, відповідно до якого у даній дорожній обстановці водій автомобіля ««Аudi-А6» ОСОБА_6 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху України.

Технічна можливість уникнути даної ДТП для водія автомобіля «Аudi-А6» ОСОБА_6 визначалася шляхом виконання ним вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху та у нього не було будь – яких перешкод технічного характеру, які перешкодили б йому виконати дану вимогу.

При заданому механізмові події дії водія автомобіля «Аudi-А6» ОСОБА_6 , не відповідали вимогам п. 10.9 ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з настанням даної ДТП. (том 1 а.с. 130-131)

Відтвореними під час судового розгляду відеозаписом подій ДТП ( том 2 а.с. 175 )

Суд вважає повністю доведеним дане обвинувачення ОСОБА_6 , оскільки досліджені вищезазначені докази отримані у передбаченому кримінально-процесуальному порядку, є допустимими, належними та достовірними, взаємно узгодженими, підтверджуючими один одного, які мають значення для кримінального провадження та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Допитаний у суді обвинувачений ОСОБА_6 , провину не визнав, та вказав, що раніше потерпілу не знав, стосунків не підтримував, а тому у нього відсутні підстави казати неправду відносно неї.

23.09.2017 близько 12.00 години рухався на власному автомобілі марки «Audi – A6» по вул. Воскресенській. Разом із ним, в салоні автомобілю, на передньому пасажирському сидінні перебувала його дружина – ОСОБА_9 . Зупинившись для здійснення паркування, в районі між пр.Д.Яворницького та театром ім.Шевченка, однак вільних місць для парування не було, і він вирішив припаркуватися трохи далі. Втім, побачивши паркувальника, який регулював іншу автівку, яка виїжджала попереду нього, він вирішив дочекатися поки вона виїде, а він стане на його місце. Для цього він зупинився та чекав. При цьому, будь яких звуків, в тому числі і звуку удару він не чув. В цей час перед його автівкою з`явився невідомий йому чоловік, який став махати руками, він подивився по сторонам та в дзеркало заднього виду, однак нікого не побачив, а після вийшов із автомобіля і позаду свого авто на відстані приблизно 2-3 метрів побачив жінку, як потім дізнався потерпілу ОСОБА_21 , яка сиділа на тротуарі.

Далі, цей чоловік попросив відвести жінку до лікарні, він підійшовши до жінки запитав, чи необхідно їй до лікарні та чи необхідно викликати поліцію. Жінка не заперечувала їхати до лікарні, а від виклику поліції відмовилась. Він також не наполягав на поліції, оскільки він нічого не порушував. Після він допоміг потерпілій піднятися, сісти до його авто, на заднє сидіння та вони поїхали до лікарні швидкої медичної допомоги на вул.Свердлова. Він зайшов в медичний заклад, де попросив медичний візок, щоб транспортувати до закладу потерпілу. В медичному закладі потерпілій надали медичну допомогу, він присутнім при цьому не був. Далі, сказали піднятися до іншої лікарні, де їх прийняли, зробили рентген потерпілій, виявили перелом та наклали гіпс. Ще він привіз потерпілій милиці.

Після, ОСОБА_13 попросила його зателефонувати, чого саме вже не пам`ятає. Ввечері, зателефонував ОСОБА_12 , з метою дізнатися про її стан здоров`я.

На наступний день, в середині дня йому зателефонувала чи сестра ОСОБА_12 , чи сама ОСОБА_22 , вже не пам`ятає та повідомила, що їм необхідно зустрітися. Він погодився та під`їхав до ОСОБА_21 додому, де сестра ОСОБА_12 почала його повідомляти про те, що йому необхідно сплатити 150 тис. грн., за що він не зрозумів та на дану вимогу він відмовився. Після чого ОСОБА_12 попросила повозити її дитину, на цю вимогу він погодився та на наступний день возив її дитину по гуртках. Ввечері він зателефонував ОСОБА_12 та повідомив, що дитину він привіз, ОСОБА_12 попросила зайти до неї, де в ході розмови вона попросила заплатити їй 20 тис. гривень. На дану пропозицію він також відмовився та повідомив, що на цьому його допомога припиняється.

Після чого, десь близько 22.00 йому зателефонував слідчий та повідомив, що відносно нього зареєстровано кримінальне провадження та викликав до відділення поліції.

Прибувши до слідчого, він відмовився давати пояснення та попросив призначити йому захисника.

Далі, слідчий заарештував його авто, склав акт, який йому не надав та наказав відвести автівку на штраф майданчик, без рішення суду. Лише в результаті неодноразових скарг, йому за рішенням суду було повернуто автомобіль.

Додав, що потерпіла була взута у взуття на платформі, а покриття на дорозі було з ямами, нерівностями, взагалі дорога була не рівна.

Цивільний позов не визнав. Потерпілій шкоду не відшкодовував.

Вищевказані ствердження обвинуваченого ОСОБА_6 суд не може прийняти як доказ його не винуватості, бо вони спростовуються дослідженими та перевіреними під час судового розгляду доказами щодо встановлених судом фактичних обставин скоєння кримінального правопорушення і не викликають у суда сумнівів щодо їх достовірності.

Так, під час судового розгляду встановлено, що 23 вересня 2017 року близько 13 години 45 хвилин саме водій ОСОБА_6 , керуючи автомобілем марки «Аudi-А6» державний номерний знак НОМЕР_1 ,рухаючись заднім ходом по вул. Воскресенській (вул. Леніна) з боку вул. Князя Володимира Великого (вул. Плеханова) в напрямку пр. Д. Яворницького (пр. К.Маркса) в м. Дніпро

(м. Дніпропетровськ), проявляючи крайню неуважність до дорожніх обставин та їх змін, не переконався, що він рухом свого транспортного засобу заднім ходом не створить небезпеки іншім учасникам руху та для забезпечення безпеки руху не звернувся по допомогу до інших осіб, чим порушив вимоги п.10.9 Правил дорожнього руху України,внаслідок чого в районі буд. № 6, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5 , яка перетинала проїзну частину дороги вул. Воскресенської зліва направо по ходу його руху

Дані обставини щодо механізму дорожньо-транспортної пригоди підтверджуються показами потерпілої ОСОБА_5 , котра як в ході досудового розслідування, так і в суді стверджувала про те, що саме ОСОБА_6 , керуючи автомобілем «Аudi-А6» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався заднім ходом по вул. Воскресенській та здійснив на неї наїзд.

Дані обставини потерпіла підтвердила і під час проведення з нею слідчого експерименту.

Окрім цього, саме про такий механізм дорожньо – транспортної пригоди вказувала допитана в суді свідок ОСОБА_17 , яка була безпосереднім свідком цих подій, котра як на досудовому розслідуванні так і в суді повідомляла, що водій «Аudi-А6», здійснюючи рух заднім ходом, здійснив наїзд на жінку.

Вищевказані покази потерпілої ОСОБА_5 , свідка ОСОБА_17 не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки вони послідовні, детальні та взаємозв`язані між собою, при цьому будь-які підстави для оговору обвинуваченого у вказаних осіб в ході судового розгляду не встановлені, оскільки останні не були знайомі з обвинуваченим ОСОБА_6 до подій 23 вересня 2017 року, відносин не підтримували.

Також зазначені покази потерпілої ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_17 підтверджується протоколом та схемою ДТП, згідно якої ДТП сталося в районі буд. 6 по вул. Воскресенській в м.Дніпро.

Відповідно до акту СМЕ №3352 від 05.10.2017 року ( том 1 а.с.32-33), висновку судово-медичної експертизи №4105е від 07.12.2017 (том 1 а.с. 122-124), які підтримала допитана під час судового розгляду експерт ОСОБА_19 , у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритого двохлодижкого перелому лівої гомілки з задовільним стоянням відламків, садна лівого гомілково – ступневого суглобу; ділянки осаднення – по задній поверхні правого передпліччя у верхній третині, двох синців – по передньо внутрішній поверхні правого колінного суглобу, по передній поверхні лівого колінного суглобу з переходом на передню поверхню лівої гомілки у верхній третині та далі під гіпсовий лонгет, які за своїм характером виявлені тілесні ушкодження відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день).

Враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони утворитися від дії тупого твердого предмету (предметів), або при ударі о такий (такі), якими могли бути і виступаючі частини рухаючогося автозасобу з послідуючим падінням на дорожнє покриття, за умов дорожньо – транспортної пригоди, що також підтверджує обставини вчиненого кримінального правопорушення обвинуваченим.

Крім того, дані обставини об`єктивно підтверджуються висновком автотехнічної експертизи № 6/10.1/1230 від 22.12.2017, яким встановлено, що технічна можливість уникнути даної ДТП для водія автомобіля «Аudi-А6» ОСОБА_6 визначалася шляхом виконання ним вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху та у нього не було будь – яких перешкод технічного характеру, які перешкодили б йому виконати дану вимогу, що і знаходиться в причинному зв`язку з настанням даної події ДТП.

У суда немає сумнівів у достовірності цього дослідження № 6/10.1/1230 від 22.12.2017, яке проведено з дотриманням встановленого процесуального порядку в експертній установі, особою, що володіє спеціальними знаннями для вирішення поставлених перед ним питань і має тривалий стаж експертної роботи, для їх виконання експерту був наданий необхідний і достатній матеріал, а тому доводи сторони захисту в цій частині не є слушними.

Так, даний висновок експертизи містить докладний опис проведених досліджень, обґрунтованість відповідей на кожне поставлене питання, є зрозумілими, повними, що дають підстави суду визнати всі фактичні дані отримані експертом у передбаченому процесуальному законом порядку достовірним, належним та допустимим доказом, який суд у сукупності з іншим доказами кладе в основу свого рішення по суті висунутого ОСОБА_6 обвинувачення, відхиляючи, як надумані, доводи захисту в цій частині та необхідності по цій справі проводити додаткове автотехнічне дослідження.

Крім того, під час судового розгляду був допитаний експерт ОСОБА_18 для роз`яснення проведенного ним дослідження. При цьому, експертом також надані обґрунтовані, зрозумілі та чіткі відповіді на всі питання учасників судового провадження.

Судом встановлено, що ґрунтування судово-автотехнічної експертизи № 6/10.1/1230 від 22.12.2017 зроблено на відомостях, які сприймались експертом безпосередньо на підставі наданих даних, методик.

При цьому під час даного дослідження, експертом також використовувались вихідні дані, які були отримані під час досудового розслідування, в тому числі за результатами слідчого експерименту з участю потерпілої ОСОБА_5 та не викликали у нього будь- яких сумнівів .

Суд вважає, що слідчий експеримент з участю потерпілої ОСОБА_5 також є належним та допустимим доказом, оскільки дані процесуальні дії були проведені у відповідності до ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, в присутності понятих, статиста.

Також за результатами цієї процесуальної дії складений протокол, схема, які не містять будь-яких зауважень з боку учасників, оформлена фототаблиця ( том 1 а.с. 104-110).

При цьому, протокол слідчого експерименту містить інформацію з показів потерпілої на місті події по вул. Воскресенській в м. Дніпро, де остання шляхом відтворення дій, обстановки, обставин подій від 23 вересня 2017 року, повідомила про механізм ДТП- як автомобіль, рухаючись заднім ходом проти руху, здійснив на неї наїзд, і за даними показами на схемі було зафіксовано місце наїзду на проїздній частині вул.Воскресенській на відстані 3,6 м від правого краю дороги по ходу руху автомобіля; зроблені необхідні заміри розташування автомобіля під час руху заднім ходом по вул. Воскресенській з боку вул. Князя Володимира Великого в напрямку пр. Д.Яворницького на відстані 3,3 м від правого краю дороги; розрахована швідкість руху пішохода експериментальним шляхом, де на окремій ділянці зроблено заміри й за участю статиста, встановлено, що пішохід ОСОБА_5 здолала відстань 5,0 м за t 1= 2,8 с, t 2 = 3,0 с, t 3= 2,8 с, час; також встановлено час в 3,6 с з моменту поновлення руху водієм автомобіля «Аudi-А6» держномер НОМЕР_1 ОСОБА_6 до наїзду на пішохода ОСОБА_5 ; відстань в 9,7 м, яку подолала пішохід ОСОБА_5 з моменту виходу на проїздну частину до наїзду на неї авотомобілем, рухаючись не по пішохідному переходу зліва направо по ходу руху автомобіля«Аudi-А6».

З урахуванням наведеного, суд вважає, що в даній ситуації ОСОБА_6 , рухаючись заднім ходом, повинен був переконатися, що це не створить небезпеки іншим учасникам руху та для безпеки руху повинен був звернутись за допомогою до інших осіб, але цього не зробив, внаслідок чого відбувся наїзд на пішохода ОСОБА_5 , тобто дії водія ОСОБА_6 не відповідали вимогам п.10.9 ПДР України.

Аргументи сторони захисту, що потерпіла переходила дорогу в неналежному місті судом не приймається як підстава, що виключає кримінальну відповідальність. Так, згідно висновку експертизи ( том 1 а.с.130-131) для оцінки дій пішохода не потрібно застосування спеціальних технічних пізнань, тому оцінити дії пішохода ОСОБА_5 органи досудового розслідування можуть самостійно відповідно до розділу 4 «Обов`язки та права пішоходів» ПДР України.

Про це також вказав допитаний під час судового розгляду експерт ОСОБА_18 . Однак, ця обставина ніяк не впливає на встановлені в експертизі порушення обвинуваченим Правил дорожнього руху, що призвели до настанням даної ДТП, оскільки саме внаслідок порушень обвинуваченим ОСОБА_6 п. 10.9 Правил дорожнього руху, трапилось дане ДТП і саме це порушення ( п.10.9ПДР) знаходиться в причинному зв`язку з настанням даної ДТП.

Також, доказом вини ОСОБА_6 є відеозапис дорожньо-транспортної пригоди з камери відеоспостереження, під час перегляду якого в ході судового засідання, суд безпосередньо та наглядно переконався в тому, що автомобіль «Аudi-А6» під керуванням ОСОБА_6 спочатку припаркувався з правої сторони по вул. Воскресенській, а потім рухаючись заднім ходом здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 ( 13.47.24) ( том1 а.с. 102, том 2 а.с.175)

Як вказувала під час судового розгляду потерпіла ОСОБА_5 , дані обставини, які були відтворені під час судового розгляду, це саме ці події ДТП, що відбулись 23.09.2017 року в районі буд.6 по вул. Воскресенські м. Дніпро, під час яких водій автомобіля «Аudi-А6» ОСОБА_6 , рухаючись заднім ходом свого авто, здійснив на неї наїзд.

Заяви сторони захисту щодо недопустимості даного доказу, судом не приймаються, з наступних підстав.

Так, згідно ст. 132 КПК для оцінки потреб досудового розслідування варто враховувати можливість отримання речей й документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, без застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

Згідно матеріалів кримінального провадження, відповідно до доручення начальникові Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області для з`ясування наявності засобів відеоспостереження у будинках, найближчих до місця ДТП, а саме будинків №6 та №9 по вул. Воскресенській в м.Дніпро ( том 1 а.с.68) , направлено вимогу в порядку ст. 36,84,93, 98 КПК України на адресу представника Національного банку України про надання копії відеозапису з камер спостереження на буд.13 по вул. Воскресенській в м.Дніпро, де розташований Національний банк України за період часу з 13.30 до 14.00 23.09.2017 року ( том 1 а.с. 95-96), який був отриманий представником Нацбанку 01.11.2017 року, в подальшому даний відеозапис оглянутий в присутності понятих 13.11.2017 року, фото диску з відеозаписом зафіксовано в фототаблиці ( том 1 а.с.98-100) та даний відеоматеріал визнаний речовим доказом ( том 1 а.с.101).

Цей відеозапис був відтворений під час судового розгляду 29.03.2018 року та 06.07.2023 року. При цьому, запис на даному диску відповідає даті 23.09.2017 року та часу, місцю подій, хронометражу часу в протоколі ( том1 а.с. 98-100).

Таким чином, оскільки даний відеозапис надано добровільно на виконання вищевказаної вимоги, у відповідності до чинного КПК України, оглянутий належним чином, то заяви сторони захисту щодо недопустимості та неналежності даного доказу ( відеозапису) та протоколу огляду ( том1 а.с.98-100) , судом не приймаються.

Заява сторони захисту про те, що з відеозаписом ( том 1 а.с.102) вони ознайомились лише під час судового розгляду , судом не приймається, оскільки згідно вищенаведеного даний запис було отримано під час досудового розслідування.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження даний відеозапис знаходиться в томі 1 а.с.102. За протоколом про надання доступу до матеріалів досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ознайомились з матеріалами кримінального провадження обсягом в один том на 179 аркушах, тобто із з а.с.102.

Даний протокол будь-яких зауважень, доповнень з боку сторони захисту не містив, а тому посилання під час судового розгляду про ознайомлення з даним відеоматеріалом лише в суді, судом не приймається.

Щодо відеозапису ( том 2 а.с.175), то даний диск з відеозаписом був відкритий стороною обвинувачення та вручений учасникам 20.08.2019 року під час судового розгляду, долучений до матеріалів кримінального провадження 29.10.2019 року, тобто з дотриманням вимог КПК України. В подальшому даний відеозапис відтворювався під час судового розгляду 14.01.2020 року та 06.07.2023 року, містить два відеофайли і перший відеофайл є аналогічним відеозапису щодо подій ДТП, механізму, хронометражу відеозапису на диску в томі 1 а.с. 98-100 з 13.46.01 до 13.47.28. На другому відеофайлі містяться події після ДТП з 13.47.29 по 13.48.59.

Під час судового розгляду 06.07.2023 року, де повторно відтворені відеозаписи ( том 1 а.с.98-100 та том 2 а.с.175), потерпіла, наполягаючи на своїх показах вказала, що це саме ті події та обставини ДТП з участю водія ОСОБА_6 , що відбувались 23.09.2017, під час яких обвинувачений здійснюючи рух заднім ходом ( 13:47:24), здійснив на неї наїзд, потім помістив в салон свого автомобіля, де знаходилась його дружина та відвіз до лікарні швидкої медичної допомоги на вул.Свердлова, де в неї виявили перелом та надали медичну допомогу, а тому заяви сторони захисту щодо показів потерпілої по цьому відеоматеріалу під час судового розгляду 29.03.2018 про те, що вона себе на цьому відео не впізнає, судом не приймаються.

Крім того, даних про те, що вказані відеозаписи мають ознаки монтажу або недостовірну інформацію про обставини ДТП 23.09.2017, матеріали кримінального провадження не містять, і про це не зазначала сторона захисту. При цьому, дані відеозаписи є повними, безперервними та такими, що відповідають подіям ДТП 23.09.2017 року по вул. Воскресенській в м.Дніпро.

Під час судового розгляду, сторона захисту будь-яких конкретних даних щодо обставин, які зображені на відеофайлах, та які, на думку сторони захисту є недостовірними, змонтованими, не наводить. Також, матеріали кримінального провадження не містять будь-яких об`єктивних даних про те, що носій інформації, долучений до кримінального провадження, містить електронні документи, створені не під час події кримінального правопорушення, а в інший час чи за інших обставин, а тому доводи сторони захисту в цій частині й необхідності технічного дослідження, також судом не приймаються.

Також відповідно до акту СМЕ, та висновку судово -медичної експертизи з дослідницької частини вбачається, що згідно медичної картки у ОСОБА_5 23.09.2017 року встановлений діагноз закритий двохлодижковий перелом лівої гомілки з задовільним стоянням відламків, садна лівого гомілково – ступневого суглобу, травма автодорожна. Зі слів травма отримана, коли вона переходила дорогу, її збив легковий автомобіль, який рухався заднім ходом. ( том 1 а.с.32-33,122-124).

Обвинувачений під час судового розгляду заявив, що 23.09.2017, припаркувавшись на вул. Воскресенській в м.Дніпро, він будь-якого руху заднім ходом не здійснював, наїзду на потерпілу ОСОБА_5 не здійснював, а лише стояв та чекав поки звільниться паркувальне місце, а коли ОСОБА_5 впала на дорозі по вул. Воскресенській і на це звернув увагу чоловік, допоміг їй, а потім на її прохання відвіз до лікарні швидкої допомоги на вул. Свердлова, де в неї встановили перелам.

Однак, на відео вбачається, що після наїзду на ОСОБА_5 автомобілем заднім ходом, постраждала на цьому ж автомобілі залишила місце пригоди ( том2 а.с. 175- 13.48.25).

Допитані свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 зазначали, що 23.09.2027 року до лікарні швидкої допомоги невідомим чоловіком була доставлена жінка, як зазначила свідок ОСОБА_14 – ОСОБА_5 , якій було зроблено ренген, надано медичну допомогу. ОСОБА_5 заявила, що травму отримала в результаті ДТП.

Таким чином, вищенаведене також спростовує доводи сторони захисту про не причетність обвинуваченого ОСОБА_6 до подій ДТП 23.09.2017 року по вул. Воскресенській щодо наїзду на ОСОБА_5 .

Слід зазначити, що під час судового розгляду були допитані свідки ОСОБА_23 та ОСОБА_9 .

Так, свідок ОСОБА_9 пояснила, що ОСОБА_6 це її чоловік. Потерпілу ОСОБА_13 до подій не знала, будь – яких стосунків не підтримувала.

Точної дати та часу не пам`ятає, в денний час, вона разом із чоловіком ОСОБА_9 рухалися на автомобілі «Аudi-А6» по вул. Леніна ( вул. Воскресенська) до театру Шевченка. Зупинившись на парковці, чоловік вийшов з автомобілю та через деякий час посадив до їх машини раніше незнайому їй жінку, як потім дізналася потерпілу ОСОБА_13 , у якої були проблеми з ногою. При цьому, у чоловіка вона не запитувала, чому він ОСОБА_5 посадив до їх автомобіля.

Після, вони попрямували до лікарні, де у потерпілої було встановлено перелом лівої ноги.

Додала, що чоловік їй про будь – яке ДТП не повідомляв та й вона не запитувала у нього з приводу ситуації, що відбулася.

Свідок ОСОБА_23 в суді пояснила, що ні з потерпілою, ні з обвинуваченим раніше не була знайома, стосунків не підтримувала.

Точної дати та часу не пам`ятає, вдень, близько 12.00 години, вона йшла на книжковий ринок по вул.Леніна ( вул. Воскресенська) та в районі кафе «Снежинка» побачила жінку, яка була одягнена в світлий одяг і дуже швидко переходила дорогу. Вона звернула на неї увагу, оскільки на тому відрізку дороги пішохідний перехід відсутній, а жінка не дивилася по сторонам, переходила дорогу і в результаті чого, наткнулася на задню ліву частину автомобілю, який стояв перед нею та присіла, чи впала, точно сказати не може. При цьому, вона не звернула уваги, чи перебував водій за кермом автомобіля. Вона не зупинялася, допомогу жінці не надавала, а продовжила свій рух в бік книжкового ринку, а тому, що відбувалося далі вона не знає.

Жінка переходила дорогу від Філармонії до кафе «Снежинка». Автомобіль на який наткнулася жінка був припаркований на парковці, поруч із кафе «Снежинка», він не рухався, двигун у автомобілі також не був заведений, оскільки на вул.Леніна ( вул.Воскресенська) не було машин в той момент, то вона про це може із впевненістю казати.

Десь через декілька днів після цих подій, вона заходила до магазину з канцтоварами на вул.Леніна ( вул. Воскресенська), де почула розмову чоловіка з продавцем, який розповідав про ті обставини, свідком яких вона була декілька днів тому, а саме, як жінка переходила дорогу та наткнулася на автомобіль, а тому вона надала цьому чоловіку свої контактні дані.

В подальшому їй зателефонував адвокат та попросив прийти до його офісу, де надати пояснення з приводу тих обставин, свідком яких вона була. Вона погодилася та прийшла.

Однак, вказані покази свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_9 , судом не приймаються, оскільки нічим, крім їх усних заяв не підтверджуються, а навпаки спростовуються вищезазначеними показами безпосередніх очевидців ДТП – потерпілої та свідка ОСОБА_17 , а також висновками автотехнічної експертизи ( том 1 а.с.130-131), відеозаписом подій.

Окрім цього, твердження обвинуваченого та свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_9 спростовуються і висновком судово-медичної експертизи №4105е від 07.12.2017, а також показами експерта ОСОБА_19 , яка під час допиту в суді підтвердила своє дослідження з приводу характеру, локалізації, тяжкості виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 . При цьому вказала, що виявлені у ОСОБА_5 тілесні ушкодження утворилися від дії тупого твердого предмету (предметів), або при ударі о такий (такі), якими могли бути і виступаючі частини саме рухаючогося транспортного засобу з послідуючим падінням на дорожнє покриття, за умов дорожньо – транспортної пригоди, а не внаслідок падіння з висоти власного зросту.

Лікарі, які допитані судом як свідки, ОСОБА_15 та ОСОБА_14 також підтвердили покази потерпілої, вказавши, що до лікарні була доставлена жінка з тілесним ушкодження отриманим внаслідок ДТП.

Судом не приймаються й доводи обвинуваченого про те, що дорога по вул. Воскресенській має нерівності та ями, оскільки спростовується протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.09.2017 року з план-схемою до нього, відповідно до якого на даному місці по вул. Воскресенській не виявлено нерівностей та пошкоджень дорожнього покриття.

Заяви сторони захисту щодо неналежності як доказу протоколу огляду, то дані обставини судом також не приймаються та є безпідставними, оскільки даний документ містить всі необхідні дані, належну схему, складені слідчим в присутності понятих. Крім того, точність та правильність складання цих документів, їх оформлення засвідчена підписами всіх учасників даної слідчої дії, жодних заперечень чи доповнень до протоколу та схеми відсутні.

Заяви обвинуваченого про те, що потерпіла вимагала з нього відшкодування збитків за не існуюче ДТП як підстава його не причетності та недоведеності, судом не приймається, оскільки обставини вчиненого кримінального правопорушення доведені вищенаведеними аргументами та доказами.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що в даній ситуації потерпіла ОСОБА_5 рухаючись по вул.Воскресенській в м.Дніпро, була вправі розраховувати на те, що водій автомобіля «Аudi-А6» ОСОБА_6 виконає вимоги ПДР, оскільки рух по даній вулиці лише односторонній, а тому потерпіла не передбачала, не була зобов`язана і не мала можливості передбачити, що автомобіль, яким керував ОСОБА_6 буде здійснювати рух заднім ходом, створюючи таким чином перешкоду для її руху.

При цьому, водій ОСОБА_6 перед початком руху заднім ходом зобов`язаний переконатися в безпечності виконуваного маневру, або у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб, але цього не зробив, тим самим порушив вимоги п.10.9 ПДР, які є наслідком настання даної дорожньо-транспортної пригоди та отримання потерпілою середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Враховуючи наведене, суд визнає обвинуваченого ОСОБА_6 винним у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, а його дії, що виразилися в порушенні Правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілій ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесне ушкодження, вірно кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини його вчинення, а також особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченому - судом не встановлено.

Враховуючи вищенаведені обставини, характер та ступінь тяжкості вчиненого, особу обвинуваченого, його майновий стан, суд вважає, що ОСОБА_6 необхідно призначити покарання за ч.1 ст.286 КК України у вигляді штрафу, передбаченому санкцією статті кримінального закону, без позбавлення права керувати транспортними засобами, що буде в даному випадку законним та справедливим, відповідатиме загальним засадам призначення покарання та буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Разом з цим судом встановлено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, вчинене ОСОБА_6 23.09.2017 року.

У відповідності до статті 12 КК України, що діяла на час вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, злочин за ч.1 ст. 286 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

При цьому, на час розгляду справи, стаття ч.1 ст.286 КК України викладена в іншій редакції, що значно посилює кримінальну відповідальність та погіршує становище особи.

Відповідно до ч.4 ст. 5 КК України, якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а тому судом застосовується Закон, який діяв на момент вчинення ОСОБА_6 злочину, а саме станом на 23.09.2017 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, інкримінований йому злочини вчинив 23.09.2017 року, від явки до органів слідства, прокурора та суду не ухилявся та не переховувався від вказаних органів, а строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення не зупинявся та не переривався.

З часу вчинення вказаного кримінального правопорушення минуло більше трьох років, а отже відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України, в редакції що діяла на момент вчинення кримінального правопорушення, ОСОБА_6 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_6 заперечував проти закриття кримінальної справи відносно нього, у зв`язку із закінченням строків давності та наполягав на його виправданні.

Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_6 не згоден про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження на підставі ст.49 КК України, суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_6 від призначеного за ч.1 ст.286 КК України покарання на підставі ч.5 ст. 74 КК України.

Вирішуючи питання про цивільний позов, заявлений під час судового розгляду потерпілою ОСОБА_5 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 матеріальну шкоду у сумі 51 965 грн. 91 коп., суд вважає необхідним задовольнити, з наступних підстав.

Так, статтею 128 КПК України визначено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння.

Відповідно ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з частиною першою статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Згідно ч.1 ст. 1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Так, за цивільним позовом потерпіла просила стягнути з обвинуваченого 44 920 гривень збитків щодо упущеної вигоди, внаслідок перебування на лікарняному, 3 036 гривень 91 копійок як відшкодування витрат на медичні препарати та медичне обстеження, 4000 гривень витрат на правничу допомогу.

Розглядаючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 встановлено, що згідно листків непрацездатності потерпіла ОСОБА_5 перебувала на лікарняному з 25.09.2017 по 12.12.2017 з діагнозом перелом лівої гомілки ( том 2 а.с.34-36).

При цьому, відповідно до доданої до цивільного позову довідки з Державної податкової інспекції у Соборному районі м.Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області загальна сума доходу за період з 01.01.2017 по 30.09.2017 ОСОБА_5 складала 269 520, 00 грн. ( том 2 а.с.26)

Таким чином вирішуючи питання про стягнення матеріальної шкоди в частині відшкодування втраченого заробітку за два місяці непрацездатності потерпілої в сумі 44 920 грн. 00 коп., суд вважає його обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також, судом встановлено, що в результаті дорожньо – транспортної пригоди, що сталася з вини ОСОБА_6 , потерпілою ОСОБА_5 понесені витрати на лікування та обстеження згідно наданих квитанцій ( том 2 а.с.31, 33), а також на правничу допомогу відповідно до договору з адвокатом ОСОБА_24 ( том 2 а.с. 29-30) та квитанцій про перерахунок адвокату ОСОБА_24 4000 гривень ( том 2 а.с. 32), які повністю знайшли своє підтвердження під час судового розгляду та підлягають стягненню з обвинуваченого в загальній сумі 51 965 грн. 91 коп., як це зазначено потерпілою в цивільному позові.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди у сумі 50 000 грн., суд вважає необхідним цивільний позов в цій частині задовольнити повністю, оскільки потерпілій ОСОБА_5 діями ОСОБА_6 дійсно була завдана моральна шкода, яка виразилась у моральних стражданнях із-за отриманої травми, тривалого перебування на лікуванні.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст.49,74 КК України, ст.ст.128, 368, 370-371, 373-376, 615 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Призначити ОСОБА_25 покарання за ч.1 ст.286 КК України у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 (п`ять тисяч сто) грн. 00 коп., без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання, у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п.2 ч.1 ст.49 КК України.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 51 965 грн. 91 коп.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 50 000 гривень.

Речові докази:

-автомобіль «Audi-A6», державний номерний знак НОМЕР_1 (том 1 а.с. 26) вважати повернутим власнику ОСОБА_6 ( том1 а.с.74-75);

- диск (том 1 а.с. 101)- зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На вирок суду може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду, через Шевченківський районний суд міста Дніпра, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1