Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №560/7668/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/7668/26

РІШЕННЯ

іменем України

05 серпня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Драновського Я.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до командування повітряних сил України (військова частина НОМЕР_1 ) , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до командування повітряних сил України (військова частина НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби, оскільки його батько має ІІ групу інвалідності та потребує постійного стороннього догляду. Проте відповідач повідомив, що підстав для його звільнення немає.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та просить у їх задоволенні відмовити. Відповідач вважає, що відмова у задоволенні рапорту позивача про звільнення за сімейними обставинами є обґрунтованою та прийнятою відповідно до норм чинного законодавства. Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до акту обстеження сімейного стану військовослужбовця не можна стверджувати про беззаперечну відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд.

У відповіді на відзив та в запереченнях на відповідь на відзив сторони не погоджуються з доводами один одного.

Третя особа подала пояснення по суті спору, в яких зазначила про те, що військова частина НОМЕР_2 в межах спірних правовідносин діяла на підставі та в межах повноважень.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

17.09.2025 ОСОБА_1 зараховано до списків військової частини НОМЕР_2 .

27 листопада 2025 року позивач подав рапорт, в якому просив звільнити його з військової служби у запас на підставі підпункту «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини) п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Потреба звільнення обґрунтована необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком позивача – ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю 2 групи та потребує постійного стороннього догляду.

В якості підтвердження підстави для звільнення з військової служби додано: копію довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №1110574, виданої Хмельницькою обласною МСЕК 10.12.2018; копію висновку №329 від 27.08.2025 про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №139 (форма №080-4/о), виданого лікарсько-консультативною комісією КНП "Старосинявський центр первинної медико-санітарної допомоги"; копію медичного висновку №329, виданого 27.08.2025 лікарсько-консультативною комісією КНП "Старосинявський центр первинної медико-санітарної допомоги".

Вказані документи були повернуті командиру військової частини НОМЕР_2 для їх доопрацювання згідно вимог чинного законодавства України, оскільки до подання про звільнення солдата ОСОБА_1 не додано документів, які б підтверджували підставу для його звільнення.

Позивачем у справі було зібрано додаткові документи та долучено їх з ще одним рапортом від 09 березня 2026 року.

За результатами розгляду, командувачем Повітряних Сил Збройних Сил України прийнято рішення від 26.03.2026 №9336 про залишення зазначеного подання без реалізації у зв`язку із тим, що підстав для звільнення солдата ОСОБА_1 з військової служби у запас за підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої та пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико- соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи) не вбачається.

Згідно акту перевірки сімейного стану військовослужбовця у громадянина ОСОБА_2 (батька військовослужбовця) є син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , капітан цивільного захисту, який проходить службу в органах та підрозділах цивільного захисту ДСНС України, але, який не є військовослужбовцем.

У громадянина ОСОБА_2 (батька військовослужбовця) наявний інший член сім`ї першого ступеня спорідненості, ОСОБА_3 (брат військовослужбовця), який може здійснювати постійний догляд за громадянином ОСОБА_2 .

Не погоджуючись із вказаною відмовою відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу").

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, зокрема, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно з ч.12 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Отже, положеннями Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" встановлено, що для звільнення з військової служби військовослужбовець має довести відсутність у батька позивача інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати за нею постійний догляд, або неможливості здійснення постійного догляду за матір`ю позивача такими особами через їх самостійну потребу в постійному догляді за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Згідно з п.233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затверджених указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008) військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Відповідно до п.14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби.

Так, позивачем подано відповідачу рапорт про звільнення з військової служби у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за батьком, який є особою з інвалідністю ІІ групи.

Однак, суд звертає увагу, що відповідачем було відмовлено позивачу у звільненні з військової служби.

Поряд з цим, відповідно до пункту 1 чистини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.

Отже, виходячи зі змісту вказаного вище положення закону та доданих позивачем до позовної заяви довідки ГУ ДСНС у Хмельницькій області від 26.11.2025 та витягу з наказу ГУ ДСНС у Хмельницькій області (по особовому складу) від 14.01.2025 року за № 28, суд дійшов висновку, що брат позивача, ОСОБА_3 є військовозобов`язаним проте є заброньованим від призову на військову службу під час мобілізації під час дії режиму воєнного стану, а відтак не являється військовослужбовцем.

Позивач також посилається на судову практику, зокрема, постанову Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24, однак вказана постанова не може бути в цілому застосована до розгляду даної справи, оскільки у згаданій постанові питання звільнення стосувалося одного із двох наявних військовослужбовців.

Також суд звертає увагу на те, що зі змісту позовної заяви та доданих до неї доказів, право на звільнення як з військової служби так і зі служби в органах ДСНС мають як позивач, ОСОБА_1 , так і ОСОБА_3 (рідний брат позивача), який також може здійснювати догляд за батьком, особою з інвалідністю ІІ групи.

Однак, позивачем не додано, як до рапорту про звільнення так і до позовної заяви довідок про те, що ОСОБА_3 не використав своє право на звільнення, та не звертався із рапортом про звільнення за місцем своєї служби.

Також, на підставі пункту 14.30 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, позивачем до рапорту на звільнення додано акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 11.11.2025, затверджений ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , в якому значиться, що за ОСОБА_2 догляд на даний час ніхто не здійснює, а також необхідність здійснення постійного догляду за громадянином ОСОБА_2 підтверджено.

Поряд з цим, у вказаному акті зазначено осіб першого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд, якими є: син ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 (позивач) та син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (рідний брат позивача). Осіб другого ступеня не встановлено, оскільки на запит ІНФОРМАЦІЯ_2 направленого на адресу Старосинявської селищної ради щодо отримання інформації на предмет наявності/відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення та про отримання компенсації у разі здійснення догляду за громадянином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , на дату складання даного акта відповіді не отримано.

Отже, виходячи зі змісту вказаного вище акту перевірки сімейного стану військовослужбовця, не можна стверджувати про беззаперечну відсутність осіб першого та другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд.

Крім того, позивачем не додано до позову доказів наявності/відсутності у батька позивача членів сім`ї, які належать до другого ступеня спорідненості.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд відповідно до статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, а факт наявності у позивача порушеного права не знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до командування повітряних сил України (військова частина НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - військова частина НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )

Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )

Третя особа:Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 )

Головуючий суддя Я.В. Драновський