Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №560/8215/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/8215/26

РІШЕННЯ

іменем України

05 серпня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Драновського Я.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби у зв`язку із сімейними обставинами відповідно до частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", а саме через необхідність здійснення постійного догляду за дружиною, яка є особою з інвалідністю ІІ групи. Однак, відповідач відмовив у задоволенні його рапорту у зв`язку із тим, що у копії витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №6972/26/257/В, виданого ОСОБА_2 , не зазначено потребу в постійному догляді. Вважає вказану відмову безпідставною та протиправною і просить задовольнити позов.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На адресу суду надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач зазначив, що за результатами розгляду рапорту, позивачу було надано письмову відповідь від 13.11.2025, якою роз`яснено, причину відмови у звільненні з військової служби за сімейними обставинами. Вказано, що відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 10.12.2024 №2067, потреба у постійному сторонньому догляді має бути прямо відображена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив, в якій просить позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.

06.04.2026 ОСОБА_1 , інспектор прикордонної служби 2 категорії – водій секції розвідки групи управління відділення вогневої підтримки (реактивних систем залпового вогню НОМЕР_2 ) відділу вогневої підтримки « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ), дійсно звернувся із рапортом про звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, відповідно до пункту 3 частини 12 статті 26 закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

У підтвердження свого звернення було долучено копії наступних документів: копії паспортів громадянина України, картки РНОКПП, свідоцтва про шлюб, витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №6972/26/257/В, висновку №351 від 30.03.2026 про наявність порушення функції організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 .

Відповідачем розглянуто рапорт позивача та складено лист співбесіди, де позивачу доведено до відома про прийняте рішення, та зазначено, що поданих документів, які підтверджують підставу для звільнення, недостатньо для задоволення клопотання про звільнення з військової служби за сімейними обставинами.

Оскільки, відповідно до «Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338, саме на експертні команди покладено «встановлення потреби в постійному сторонньому догляді».

Зазначена потреба має бути зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 10.12.2024 № 2067. Та подана копія витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №6972/26/257/В, яка видана ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , не визначає потреби дружині в постійному догляді.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини 5 статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII.

За змістом підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII (в редакції станом на день виникнення спірних відносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно з абзацом 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, у разі необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Отже, обов`язковою умовою для звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII є документальне підтвердження необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною, як особою з інвалідністю II групи.

Згідно із висновком ЛКК від 30.03.2026 №351 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_2 визначено потребу в постійному сторонньому догляді.

Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 за №170 затверджена Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Додатком до цієї Інструкції є Перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.

Пункт 5 зазначеного Переліку визначає документи, які підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, передбачених частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи підтверджується сукупністю таких документів: копія свідоцтва про шлюб; один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, визначеною МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді (для осіб з інвалідністю II групи).

Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 за №1317 (далі - Положення №1317).

Відповідно до пункту 3 зазначеного Положення медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Згідно з пунктом 4 Положення №1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (МСЕК), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення №1317 міські, міжрайонні, районні медико-соціальні експертні комісії визначають:

- ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;

- потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування.

Таким чином, медико-соціальна експертна комісія має повноваження визначати потребу особи у сторонньому нагляді, догляді або допомозі в межах процедури проведення медико-соціальної експертизи, тобто під час встановлення (чи перегляду) інвалідності або ступеня обмеження життєдіяльності.

Відповідно до положень частин 1, 10 статті 7 Закону №2961-IV медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я.

Лікарсько-консультативні комісії закладів охорони здоров`я: визначають наявність стійкого розладу функцій організму дитини та відповідно можливі обмеження її життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем; складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми; надають консультативну допомогу з питань реабілітації та стороннього догляду, диспансерного нагляду або допомоги дітям з інвалідністю; забезпечують своєчасний огляд (переогляд) дітей з порушеннями стану здоров`я та дітей з інвалідністю.

Відповідно до статті 7 Закону №2961-IV постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 за №917 затверджене Положення про лікарсько-консультативну комісію, яке визначає механізм проведення медико-соціальної експертизи хворих, що не досягли повноліття, і потерпілих від нещасного випадку на виробництві дітей віком від 15 до 18 років, дітей з інвалідністю з метою встановлення ступеня обмеження життєдіяльності під час взаємодії із зовнішнім середовищем та часу настання інвалідності (далі Положення №917).

Підпункт 1 пункту 7 Положення №917 передбачає, що лікарсько-консультативні комісії, з-поміж іншого, визначають, зокрема, наявність стійкого розладу функцій організму та відповідно можливі обмеження життєдіяльності дитини під час взаємодії із зовнішнім середовищем; потребу дитини з інвалідністю у медичній допомозі та соціальних послугах, в тому числі додатковому харчуванні, у забезпеченні лікарськими засобами, постійному сторонньому догляді, диспансерному нагляді, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування тощо.

Отже, лікарсько-консультативні комісії не наділені повноваженнями щодо визначення потреби у постійному сторонньому догляді повнолітніх осіб.

Тому, рішення ЛКК від 30.03.2026 №351 про потребу ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді прийняте з ЛКК з перевищенням повноважень, наданих законодавством.

Разом з тим, вирішуючи спір суд враховує, що з 01.01.2025 набув чинності Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 (далі - Порядок №1338), який визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (далі - особа) з метою встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, соціальній та психологічній реабілітації, а також складення та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на основі комплексного реабілітаційного обстеження особи та індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) (пункт 1).

Відповідно до пунктів 7, 8 Порядку №1338 проведення оцінювання організовується у закладі охорони здоров`я, в якому затверджено перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання. Оцінювання проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди).

Як передбачає підпункт 9 пункту 9 цього Порядку, експертні команди встановлюють потребу в постійному сторонньому догляді.

Згідно з пунктом 40 Порядку №1338 за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства, зокрема потреби у постійному сторонньому догляді.

Пунктами 44, 45 Порядку №1338 визначено, що рішення експертної команди підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису користувача електронної системи відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". У разі складення експертною командою документів в паперовій формі такі документи підписуються всіма членами експертної команди.

Таким чином, на момент звернення позивача із рапортом про звільнення з військової служби діяли норми Порядку №1338, який чітко визначає процедуру встановлення потреби особи з інвалідністю в постійному сторонньому догляді шляхом проведення експертними командами оцінювання повсякденного функціонування особи.

Проте, позивач до рапорту надав копію витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №6972/26/257/В, яка видана ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який не визначає потреби дружині в постійному догляді.

Тому, відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні його рапорту.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведена правомірність відмови щодо звільнення позивача з військової служби. Тому у задоволенні позову слід відмовити.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову суд не вирішує питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 )

Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 )

Головуючий суддя Я.В. Драновський