Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №500/2980/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2980/26

05 серпня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо непризначення, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану” від 11.02.2025 №153 (далі – Постанова №153);

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000 грн, передбаченої Постановою №153.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 02.01.2019 по 02.08.2024 проходив військову службу за контрактом у складі Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України; є учасником бойових дій; у період з 17.05.2022 по 21.01.2024 перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України; у березні 2022 року отримав травму (поранення): “ ІНФОРМАЦІЯ_2 (березень 2022р.) в/3 правого плеча, наслідки тортур у вигляді забою м`яких тканин спини, нижніх кінцівок”. Позивача було звільнено з військової служби та розірвано контракт відповідно до підпункту “д” пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу).

Представник позивача, враховуючи, що ОСОБА_1 було прийнято на військову службу у віці до 25 років, він проходив військову службу, брав безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, перебував у полоні російської федерації та отримав травму під час захисту Батьківщини, звернувся до відповідача щодо виплати позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн, передбаченої Постановою №153.

Відповідач відмовив у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн, передбаченої Постановою №153, обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу ще до 24.02.2022, а отже, не відповідає вимогам абзацу другого пункту 4 Постанови №153 в частині проходження військової служби, та звільнений в запас Збройних Сил України до моменту прийняття цієї Постанови і не проходить військову службу, що не відповідає вимогам абзацу другого пункту 4 Постанови №153 в частині прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану.

З такою відмовою позивач не погоджується, бо вважає, що має повне право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно пункту 4 Постанови № 153. Інше тлумачення не відповідатиме меті прийняття Постанови № 153 підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану та матиме ознаки дискримінації. Постанова № 153 не містить жодних обмежень чи застережень відносно отримання одноразової грошової винагороди військовослужбовцями, які проходили службу до введення в Україні воєнного стану.

Представник позивача вважає, що оскільки позивач під час проходження військової служби під час дії воєнного стану у віці від 18-ти до 25-ти років перебував у полоні та у зв`язку із наявністю у нього поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, то він відповідає умовам, визначеним Постановою №153 для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн. Бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо непризначення, ненарахування та невиплати йому одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн, передбаченої Постановою №153, є протиправною, через що звернувся до суду.

Ухвалою суду від 18.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує та зазначає, що позивач не набув права на отримання одноразової грошової допомоги оскільки в Порядку реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153, чітко зазначено критерії, яким повинні відповідати військовослужбовці, щоб отримати передбачену одноразову грошову допомогу, зокрема, бути прийнятим або призваним на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX та дійсно проходити військову службу.

Позивач був призваний на строкову військову службу 16.11.2018, а згодом був прийнятий на військову службу за контрактом 13.09.2019. Такі дії позивача свідчать про його свідомий і добровільний вибір проходити військову службу не за призовом, а саме на контрактній основі в Національній гвардії України. Станом на початок повномасштабного вторгнення російської федерації, позивач вже був підготовленим досвідченим військовослужбовцем за контрактом, а його подальша служба після 24.02.2022 здійснювалася вже в умовах воєнного стану, коли дія контрактів продовжується автоматично на весь період воєнного стану, відповідно до положень частини 8 статті 23 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII). У зв`язку з чим, незалежно від того чи уклав би позивач ще один контракт після закінчення першого, чи ні - він не був би звільнений з військової служби у зв`язку з закінченням строку дії контракту, укладеного до моменту введення воєнного стану. На підставі чого, позивач не є тією особою, яка була призвана або прийнята на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64.

Позивач не відповідає обов`язковим критеріям, встановленим абзацами 2 та 6 пункту 4 Постанови № 153. Відповідач, відмовляючи у нарахуванні та виплаті одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 153, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законом. Вважає, що правові підстави для покладення на відповідача обов`язку щодо нарахування та виплати спірної одноразової грошової винагороди відсутні. Просить в позові відмовити.

Ухвалою суду від 29.06.2026 продовжено Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України строк для подання відзиву на позовну заяву до 25.06.2026 (включно).

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був призваний на строкову військову службу 16.11.2018 ІНФОРМАЦІЯ_3 і направлений для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.

13.09.2019 між позивачем та Міністерством внутрішніх справ України в особі командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України підполковника ОСОБА_2 було укладено контракт на проходження військової служби в Національній гвардії Україні строком на 3 роки.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.05.2019 №29 (по особовому складу) водія (заправника) автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення 2-го батальйону оперативного призначення солдата ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом строком на 3 (три) роки.

За змістом наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 12.10.2021 №235 (по стройовій частині) солдат ОСОБА_1 12.10.2021 направлений у відрядження для виконання бойових та спеціальних завдань у складі угруповання НГУ ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » під час участі у проведенні ООС із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях.

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 16.04.2026 №1693, позивач дійсно в період з 24.02.2022 по 16.05.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

17.05.2022 солдат ОСОБА_1 потрапив у полон внаслідок збройної агресії проти України та перебував у місцях несвободи до 21.01.2024.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2024 №33 (по стройовій частині) солдат ОСОБА_1 вважається таким, що прибув з полону.

Згідно з довідкою Військового госпіталя Національної гвардії України від 26.04.2024 №433 позивач визнаний придатним до військової служби.

02.08.2024 з позивачем припинено (розірвано) контракт, виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення та звільнено з військової служби відповідно до підпункту “д” пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу).

Також судом встановлено, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є учасником бойових дій.

Згідно з довідкою про перебування громадянина України з числа осіб, визначених пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України “Про соціальний і правових захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їх сімей”, у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах від 12.02.2024 №108, позивач у період з 17.05.2022 по 21.01.2024 перебував в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України. Перебування позивача в полоні з 17.05.2022 по 21.01.2024 підтверджується також витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 18.05.2022 №127, витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 31.01.2024 №33, довідкою №09-07/1336 від 06.02.2024.

У березні 2022 року ОСОБА_1 отримав травму (поранення): “ ІНФОРМАЦІЯ_2 (березень 2022р.) в/3 правого плеча. Наслідки тортур у вигляді забою м`яких тканин спини, нижніх кінцівок”, що підтверджується актом № 56/24 розслідування нещасного випадку (в тому числі поранення) за формою Н-5* від 11.04.2024 та актом №56/24 про нещасний випадок (у тому числі поранення) за формою Н-1* від 11.04.2024.

14.04.2026 позивач через представника звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн гривень.

Листом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за вих. № 10/29-Л-294-ЕП від 29.04.2026 представнику позивача було повідомлено про відмову у задоволенні його заяви. Підставами прийнятого рішення вказано те, що позивач не відповідає визначеним в Постанові № 153 критеріям, а саме: був призваний 16.11.2018, тобто до моменту введення воєнного стану, та звільнений з військової служби 14.04.2024 та не проходить військову службу на момент прийняття Постанови №153.

Не погоджуючись з діями і рішенням відповідача про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі правові положення.

Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який триває й до теперішнього часу.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Згідно з частиною шостою статті 2 Закону № 2232-ХІІ передбачені види військової служби, зокрема, базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу.

Відповідно до частин першої та другої статті 15 Закону № 2232-ХІІ для проходження базової військової служби направляються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі (жіночої статі - добровільно), яким до дня відправлення на базову військову службу виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку. Зазначені громадяни України можуть один раз обрати рік проходження базової військової служби до досягнення ними 24-річного віку.

Громадяни України, які перебувають на військовому обліку призовників, у добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на умовах, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, та в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України.

На підставі частини першої статті 20 Закону № 2232-ХІІ на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби: особи рядового складу з числа військовослужбовців базової військової служби, які пройшли базову загальновійськову підготовку, проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, резервісти, військовозобов`язані, які не мають військових звань сержантського, старшинського і офіцерського складу, особи віком від 18 років, які мають вищу, фахову передвищу, професійну (професійно-технічну), повну або базову загальну середню освіту, та не досягли граничного віку перебування на військовій службі та/або пройшли базову загальновійськову підготовку - на військову службу за контрактом осіб рядового складу.

11.02.2025 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”, якою затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі – Порядок № 153).

Підпунктом 1 пункту 3 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу, Збройні Сили, Міністерство оборони, військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил.

В подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 01.04.2025 № 387 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153» (чинна з 08.04.2025), якою розширено коло учасників вказаного експериментального проекту та, серед іншого, підпункт 1 пункту 3 Постанови № 153 викладено в такій редакції: « 1) учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби».

Тобто, учасниками експериментального проекту є громадян України від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом.

Також пунктом 4 Постанови № 153 (в редакції на час її прийняття) установлено, що

особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень (абзац другий);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абзац третій);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі (абзац четвертий);

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується (абзац п`ятий).

У подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 01.04.2025 № 387 та від 30.07.2025 № 942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153» внесено зміни, зокрема, у пункт 4 Постанови № 153.

Відповідно до абзаців другого-дев`ятого пункту 4 Постанови № 153 (в редакції з урахуванням вищенаведених змін) установлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Аналізуючи вище вказані положення пункту 4 Постанови № 153 (в редакціях як на час її прийняття, так і з урахуванням вищевказаних змін), суд зазначає, що для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої вказаними нормами, мають бути дотримані такі умови:

(1) бути особою рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

(2) бути прийнятим або призваним на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за №2102-IX до набрання чинності цією постановою [до 13.02.2025] у віці до 25 років;

(3) проходити військову службу (при цьому, судом ураховано, що законодавцем застосовано теперішню форму часу дієслова «проходять». Як наслідок така умова повинна існувати на час набрання чинності названою Постановою №153, або на час звернення із відповідною заявою про виплату такої допомоги);

(4) брати безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою [13.02.2025].

А беручи до уваги розглядуваний випадок, має враховуватися ще така умова:

брати безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон).

При цьому, розмір вказаної грошової винагороди залежить від строку безпосередньої участі вищевказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій та інших обставин, а саме:

якщо такий строк сукупно становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153, то одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах виплачується у розмірі 1 млн. гривень;

якщо такий строк сукупно становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153 у зв`язку із наявністю у вказаних військовослужбовців захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі, тобто також у розмірі 1 млн. гривень (про що й просить позивач у позовній заяві);

якщо такий строк сукупно становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153 та за відсутності наведених вище обставин щодо захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Метою експериментального проекту було підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Як слідує з матеріалів справи, позивач у віці 20 років з 02.01.2019 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України, тобто до початку воєнного стану, строком на три роки.

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 16.04.2026 №1693, позивач дійсно в період з 24.02.2022 по 16.05.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Позивач у період з 17.05.2022 по 21.01.2024 перебував у полоні.

За змістом наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2024 №33 (по стройовій частині) солдат ОСОБА_1 вважається таким, що прибув з полону.

Згідно з довідкою Військового госпіталя Національної гвардії України від 26.04.2024 №433 позивач визнаний придатним до військової служби.

02.08.2024 з позивачем припинено (розірвано) контракт, виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення та звільнено з військової служби відповідно до підпункту “д” пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу).

Позивач, уклав контракт про проходження військової служби до введення воєнного стану в Україні, проходив військову службу лише до 02.08.2024, тобто на дату набрання чинності Постановою №153 (13.02.2025) не був діючим військовослужбовцем у розумінні приписів Постанови №153, а тому нього не розповсюджуються положення цієї Постанови.

Судом встановлено, що позивач реалізував своє право на звільнення з військової служби у серпні 2024 року, тобто задовго до запровадження експериментального проекту. При цьому звільнення з військової служби у зв`язку зі звільненням з полону не є достатньою підставою вважати, що позивач підпадає під дію Постанови №153.

Однією з умов отримання спірної грошової винагороди є факт того, що особа проходить військову службу.

Суд також звертає увагу, що метою прийняття Постанови № 153 є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Мотивом визначених заходів, є саме залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом, що реалізується шляхом створення додаткових фінансових стимулів та забезпечення відповідного матеріального підґрунтя для підвищення престижу служби.

При цьому йдеться не про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, звільненим із військової служби до моменту набрання чинності Постановою № 153, а про застосування механізмів, спрямованих на формування належної мотивації для потенційних військовослужбовців, а також стимулювання діючих військовослужбовців, які прийняті на військову службу у віці до 25 років та продовжують проходити військову службу.

До аналогічних висновків прийшов за схожих обставин справи Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 30.07.2026 у справі №160/3123/26, Восьмий апеляційний адміністративний суд у постановах від 15.07.2026 у справі № 460/667/26, від 15.07.2026 у справі №380/19991/25.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши доводи суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваних дій та рішення, докази надані сторонами у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 05 серпня 2026 року.

Суддя Чепенюк О.В.