Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №480/1820/26 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року Справа № 480/1820/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1820/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 30.06.2018 індексації грошового забезпечення відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у фіксованій величині 4463,15 грн щомісячно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 30.06.2018 індексацію грошового забезпечення відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у фіксованій величині 4463,15 грн щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку № 44;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.06.2018;

- визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.07.2018 по 30.04.2019 індексації грошового забезпечення відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у фіксованій величині 4463,15 грн щомісячно;

- зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.07.2018 по 30.04.2019 індексацію грошового забезпечення відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у фіксованій величині 4463,15 грн щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку № 44;

- зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2018 по 30.04.2019.

Також позивач просить стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн з військової частини НОМЕР_1 та 5000,00 грн з Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України.

Свої вимоги мотивує тим, що у спірний період відповідачами протиправно не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення із застосуванням березня 2018 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін, що, як вважає позивач, призвело до порушення його права на належне грошове забезпечення.

Ухвалою суду від 20.03.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідачами подано відзиви на позов, у яких позовні вимоги не визнали, просили у їх задоволенні відмовити.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якому з позицією відповідачів не погодився, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 05.08.2026 у задоволенні клопотання представника Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 у період з 01.06.2015 по 30.06.2018 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника автомобільної служби, а з 01.07.2018 по 30.04.2019 - у військовій частині НОМЕР_2 на посаді старшого офіцера групи планування забезпечення матеріальними засобами класу II. У зазначений період військова частина НОМЕР_2 перебувала на фінансовому забезпеченні Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України.

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 29.12.2025 № 6299/2 про розмір грошового забезпечення, сформованої на підставі карток особових рахунків, за лютий 2018 року позивачу нараховано:

оклад за військовим званням - 125,00 грн, посадовий оклад - 1065,00 грн, надбавку за вислугу років - 416,50 грн, надбавку за таємність - 106,50 грн, надбавку за виконання особливо важливих завдань - 803,25 грн та премію - 4600,80 грн. Загальна сума грошового забезпечення за вказаними складовими становила 7117,05 грн.

Крім того, за лютий 2018 року позивачу нараховано грошову винагороду у розмірі 60 відсотків у сумі 4270,23 грн. Разом за цим нарахуванням сума грошового забезпечення становила 11387,28 грн.

Також у картці особового рахунку за лютий 2018 року окремо відображено нарахування винагороди за АТО:

6451,61 грн - винагорода за АТО у ВОП, РОП та 1016,13 грн - винагорода за АТО за межами ВОП, РОП, а всього 7467,74 грн;

4285,71 грн - винагорода за АТО у ВОП, РОП та 2571,43 грн - винагорода за АТО за межами ВОП, РОП, а всього 6857,14 грн.

За березень 2018 року позивачу нараховано оклад за військовим званням у розмірі 1340 грн, посадовий оклад - 5070 грн, надбавку за вислугу років - 2884,50 грн, надбавку за таємність - 507 грн, надбавку за особливості проходження служби - 929,45 грн та премію - 1870,83 грн. Загальна сума нарахованого грошового забезпечення за березень 2018 року становила 12601,78 грн.

Окремо за березень 2018 року позивачу нараховано винагороду за АТО у ВОП, РОП у розмірі 1935,48 грн та винагороду за АТО за межами ВОП, РОП у розмірі 1741,94 грн, а всього - 3677,42 грн.

При цьому, за спірні періоди позивача не була нарахована та виплачена індексація-різниця грошового забезпечення, всупереч приписам пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078.

Вважаючи, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення у належному розмірі, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, а право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Спеціальним законом, який регулює відносини між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII.

Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця та підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII.

Згідно зі статтею 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами України механізмом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону № 1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України та які не мають разового характеру, зокрема оплата праці та грошове забезпечення.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який до 01.01.2016 становив 101 відсоток, а з 01.01.2016 - 103 відсотки.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення здійснюється наростаючим підсумком. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією проводиться з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно зі статтею 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці та грошового забезпечення у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 № 77 в абзаці другому пункту 1-1 Порядку № 1078 цифри "101" замінено цифрами "103". Зазначені зміни застосовуються з 01.01.2016.

Індекс споживчих цін обчислюється Державною службою статистики України та не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, оприлюднюється в офіційних періодичних виданнях.

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

У рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення її реального рівня з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами і зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Таким чином, індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

До внесення змін постановою КМУ від 09.12.2015 № 1013 пунктом 5 Порядку № 1078 передбачалося, що місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсії, стипендії, виплат із соціального страхування або зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів, вважався базовим місяцем. У такому місяці значення індексу споживчих цін приймалося за 1 або 100 відсотків, а індексація грошових доходів не проводилася.

Постановою КМУ від 09.12.2015 № 1013 до Порядку № 1078 внесено зміни, які застосовуються з 01.12.2015.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, чинній у спірний період, у разі підвищення тарифних ставок або посадових окладів значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбулося таке підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення доходу.

Сума індексації у місяці підвищення грошового доходу не нараховується, якщо розмір підвищення доходу перевищує суму індексації, що склалася у цьому місяці.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу та розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Водночас Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу: поточної індексації та індексації-різниці.

Право на поточну індексацію виникає у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 установлений у розмірі 103 відсотки.

Сума поточної індексації визначається шляхом множення грошового доходу, що підлягає індексації у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділену на 100 відсотків.

З 01.12.2015 абзацами третім, четвертим, п`ятим та шостим пункту 5 Порядку № 1078 фактично врегульовано механізм нарахування індексації-різниці, право на яку виникає у разі, коли в місяці підвищення тарифних ставок або посадових окладів розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму можливої індексації, що склалася у цьому місяці.

У такому разі сума індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації та розміром підвищення грошового доходу.

Якщо в місяці підвищення тарифних ставок або посадових окладів виникає право на індексацію-різницю, така сума виплачується до наступного підвищення тарифних ставок або посадових окладів. До неї надалі додається сума поточної індексації, яка виникає у разі перевищення величиною індексу споживчих цін установленого порогу індексації.

Системний аналіз абзаців третього, четвертого та шостого пункту 5 Порядку № 1078 свідчить, що нарахування і виплата індексації-різниці мають щомісячний характер, гарантуються законом та є обов`язковими для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання.

З огляду на те, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, повноваження суб`єкта владних повноважень стосовно нарахування та виплати індексації-різниці не є дискреційними.

01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Отже, березень 2018 року є місяцем підвищення доходу позивача, у якому підлягало вирішенню питання про наявність у нього права на індексацію-різницю.

Для правильного застосування абзаців третього, четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078 необхідно встановити:

- розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року;

- суму можливої індексації грошового забезпечення, що склалася у березні 2018 року;

- співвідношення між розміром підвищення доходу та сумою можливої індексації.

Розмір підвищення доходу у березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення у березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року. При цьому до складу грошового забезпечення за обидва місяці включаються його складові, які не мають разового характеру.

Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21 та від 12.04.2023 у справі № 420/6982/21.

У березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762,00 грн, а величина приросту індексу споживчих цін - 253,30 відсотка.

Відтак сума можливої індексації у березні 2018 року становила 4463,15 грн: 1762,00 грн х 253,30 відсотка / 100.

Вирішуючи питання щодо розміру підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року, суд враховує, що відповідно до абзацу п`ятого пункту 5 Порядку № 1078 у місяці підвищення тарифної ставки (посадового окладу) враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру.

У постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 Верховний Суд зазначив, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення у березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року, при цьому до обох сум включаються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру. Аналогічний підхід викладений у постановах Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21 та від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22.

Таким чином, визначальним для включення виплати до складу грошового доходу за лютий та березень 2018 року є характер такої виплати, а не однаковість її розміру у відповідних місяцях.

Як установлено судом, у лютому 2018 року позивачу нараховано оклад за військовим званням у розмірі 125,00 грн, посадовий оклад - 1065,00 грн, надбавку за вислугу років - 416,50 грн, надбавку за таємність - 106,50 грн, надбавку за виконання особливо важливих завдань - 803,25 грн та премію - 4600,80 грн, а всього - 7117,05 грн.

Крім того, у лютому 2018 року позивачу нараховано грошову винагороду у розмірі 60 відсотків у сумі 4270,23 грн.

Оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавка за вислугу років, надбавка за таємність, надбавка за виконання особливо важливих завдань та премія належали до щомісячних складових грошового забезпечення позивача, виплата яких була пов`язана з проходженням ним військової служби та займаною посадою, а не з настанням окремої разової події.

Щодо грошової винагороди у розмірі 60 відсотків суд враховує, що її виплата була передбачена постановою КМУ від 22.09.2010 № 889 та здійснювалася щомісячно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17 зазначила, що щомісячна додаткова грошова винагорода за своєю правовою природою є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення. У постанові від 02.06.2021 у справі № 240/11441/19 Верховний Суд також виходив із того, що така винагорода має щомісячний та систематичний характер.

Отже, грошова винагорода у розмірі 60 відсотків у сумі 4270,23 грн не мала разового характеру та підлягає врахуванню у складі грошового доходу позивача за лютий 2018 року. Припинення її виплати з 01.03.2018 у зв`язку зі зміною системи грошового забезпечення не змінює характеру виплати, нарахованої позивачу за лютий 2018 року.

Таким чином, загальний розмір грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року за складовими, які не мали разового характеру, становив 11387,28 грн: 7117,05 грн + 4270,23 грн.

У березні 2018 року позивачу нараховано оклад за військовим званням у розмірі 1340,00 грн, посадовий оклад - 5070,00 грн, надбавку за вислугу років - 2884,50 грн, надбавку за таємність - 507,00 грн, надбавку за особливості проходження служби - 929,45 грн та премію - 1870,83 грн. Загальна сума грошового забезпечення за березень 2018 року становила 12601,78 грн.

Водночас відображені в картці особового рахунку суми винагороди за участь в антитерористичній операції суд не враховує під час визначення розміру підвищення грошового доходу.

У постанові від 02.06.2021 у справі № 240/11441/19 Верховний Суд дійшов висновку, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції не має постійного та систематичного характеру, оскільки її виплата та розмір залежать від фактичної участі військовослужбовця у відповідних заходах, тривалості такої участі, місця виконання завдань та видання відповідного наказу командиром військової частини.

Тому винагорода за участь в антитерористичній операції не належить до складових грошового доходу, які не мають разового характеру, у розумінні абзацу п`ятого пункту 5 Порядку № 1078, та не підлягає включенню до сум грошового забезпечення за лютий і березень 2018 року для визначення розміру підвищення доходу.

За таких обставин розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року порівняно з лютим 2018 року становив 1214,50 грн: 12601,78 грн - 11387,28 грн.

Оскільки розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 року не перевищив суму можливої індексації, що склалася у цьому місяці, позивач набув право на отримання індексації-різниці.

Розмір індексації-різниці становить 3248,65 грн щомісячно: 4463,15 грн - 1214,50 грн.

Доводи військової частини НОМЕР_1 про те, що розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року становив 5484,73 грн, суд відхиляє, оскільки відповідач порівняв суму грошового забезпечення за березень 2018 року у розмірі 12601,78 грн лише із сумою 7117,05 грн, нарахованою за лютий 2018 року, не врахувавши щомісячну додаткову грошову винагороду у сумі 4270,23 грн.

Матеріали справи не містять доказів нарахування та виплати військовою частиною НОМЕР_1 позивачу індексації-різниці у розмірі 3248,65 грн щомісячно за період з 01.03.2018 по 30.06.2018.

Отже, бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації-різниці за вказаний період є протиправною, а позовні вимоги до цього відповідача підлягають частковому задоволенню, оскільки заявлений позивачем розмір 4463,15 грн не враховує суму підвищення його грошового доходу у березні 2018 року.

Переведення позивача до іншого місця проходження військової служби не припинило його право на отримання визначеної у березні 2018 року індексації-різниці.

Відповідно до пункту 10-2 Порядку № 1078 для військовослужбовців, яких переведено на інше місце проходження служби, у разі продовження ними військової служби обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець.

Отже, зміна місця проходження служби або органу, який здійснює фінансове забезпечення військовослужбовця, сама по собі не є підставою для припинення виплати індексації-різниці, визначеної відповідно до абзаців четвертого та шостого пункту 5 Порядку № 1078. Така індексація підлягає щомісячній виплаті до наступного підвищення тарифних ставок або посадових окладів.

Як установлено судом, з 01.07.2018 по 30.04.2019 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України.

Відтак саме Фінансове управління у зазначений період здійснювало нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення і, відповідно, було зобов`язане нараховувати та виплачувати належну йому індексацію-різницю.

Посилання Фінансового управління на відсутність у нього відомостей щодо розміру підвищення доходу позивача у березні 2018 року не спростовує встановленого обов`язку. Відомості про складові та розмір грошового забезпечення позивача за лютий і березень 2018 року містяться у наданій військовою частиною НОМЕР_1 довідці, а розмір належної позивачу індексації-різниці визначається відповідно до обов`язкових приписів пункту 5 Порядку № 1078.

Матеріали справи не містять доказів нарахування та виплати Фінансовим управлінням позивачу індексації-різниці у розмірі 3248,65 грн щомісячно за період з 01.07.2018 по 30.04.2019.

За таких обставин бездіяльність Фінансового управління щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації-різниці за вказаний період є протиправною, а позовні вимоги до цього відповідача також підлягають частковому задоволенню шляхом зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю у розмірі 3248,65 грн щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум.

Умови та механізм виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманих із грошового забезпечення, визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Відповідно до пунктів 2 та 3 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям, а також особам, звільненим із військової служби, для відшкодування сум податку, утриманих із грошового забезпечення та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктами 4 та 5 Порядку № 44 передбачено, що грошова компенсація здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з відповідної виплати.

Оскільки індексація грошового забезпечення є його складовою та право на її отримання виникло у позивача у зв`язку з проходженням військової служби, нарахування та виплата присудженої індексації-різниці мають здійснюватися з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку № 44.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню щодо кожного з відповідачів за відповідні періоди перебування позивача на їх фінансовому забезпеченні.

Щодо позовних вимог про виплату компенсації втрати частини доходів суд зазначає таке.

Питання, пов`язані з компенсацією громадянам втрати частини доходів у разі порушення строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.

Відповідно до статей 1, 2 Закону № 2050-III підприємства, установи й організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у разі порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу.

Компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянину. До таких доходів належать, зокрема, заробітна плата, грошове забезпечення та сума індексації грошових доходів громадян.

Згідно зі статтями 3, 4 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць після утримання податків та обов`язкових платежів на індекс інфляції в період невиплати доходу. Виплата компенсації проводиться у тому самому місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Аналогічні положення передбачені пунктами 2-5 Порядку № 159.

Отже, необхідними умовами для виплати компенсації втрати частини доходів є порушення встановленого строку виплати нарахованого доходу та подальша виплата такого доходу. При цьому компенсація обчислюється одночасно з виплатою відповідної заборгованості, оскільки лише на цей момент можливо визначити остаточний розмір невиплаченого доходу та період затримки його виплати.

Подібний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 05.03.2020 у справі № 140/1547/19, від 21.09.2022 у справі № 816/1627/18 та від 16.11.2022 у справі № 674/22/17.

У цій справі індексація-різниця за спірні періоди відповідачами не нараховувалася та не виплачувалася. Обов`язок щодо її нарахування і виплати покладається на відповідачів цим судовим рішенням.

Таким чином, на час розгляду справи виплата заборгованості з індексації грошового забезпечення ще не відбулася, а тому неможливо визначити остаточний період затримки та розрахувати суму компенсації втрати частини доходів.

За таких обставин позовні вимоги про зобов`язання відповідачів виплатити компенсацію втрати частини доходів є передчасними та задоволенню не підлягають.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до частин першої, третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

За змістом частин третьої, четвертої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт і їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Для визначення розміру таких витрат учасник справи подає детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 02.03.2026 №21/26ш, акт приймання-передачі виконаних робіт від 02.03.2026 № 1, розрахунок витрат на правову допомогу та квитанція про сплату відповідних послуг.

Водночас зі змісту цих документів вбачається, що передбачені ними послуги стосувалися підготовки адміністративного позову про нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу.

Натомість предметом розгляду цієї справи є вимоги про нарахування та виплату індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 30.04.2019 відповідно до абзаців третього, четвертого та шостого пункту 5 Порядку № 1078.

Отже, подані позивачем документи стосуються надання правничої допомоги щодо інших позовних вимог та не підтверджують обсяг і вартість послуг, наданих адвокатом саме у межах цієї справи.

За таких обставин підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Відповідно до викладеного вище, суд визнає про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.06.2018 включно.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.06.2018 включно у розмірі 3248,65 грн щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.07.2018 по 30.04.2019 включно.

Зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.07.2018 по 30.04.2019 включно у розмірі 3248,65 грн щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

У задоволенні інших вимоги відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал