Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №587/4532/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №587/4532/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Гончаренко Л. М.

Номер провадження 33/816/759/26 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.

Категорія 124 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 липня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 587/4532/25 за апеляційною скаргою захисника ЮШКЕВИЧ Є. Ю. на постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 11.11.2025, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1

визнана винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,

учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_2 ,

захисника – адвоката Юшкевич Є. Ю.,

установив:

У поданій апеляційній скарзі захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 – адвокат ЮШКЕВИЧ Є. Ю. просить скасувати постанову судді суду першої інстанції та закрити провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, оскільки протокол та схема місця ДТП є недопустимими доказами, ОСОБА_2 рухалася із дотриманням ПДР, зіткнення відбулося через дії іншого учасника ДТП, поліцейський формально віднісся до складання матеріалів справи.

Постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 11.11.2025 ОСОБА_2 визнана винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і на неї накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Згідно постанови судді, 21.09.2025 о 21 год. 50 хв с. Старе Село (Червоне), вул. Громадянська, 2, водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем Fiat Doblo д. н. з. НОМЕР_1 , була неуважною, не стежила за зміною дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати керований нею т/з, в умовах недостатньої видимості не вжила всіх заходів щодо завчасної зупинки т/з, в результаті чого допустила зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz Vito д. н. з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим спричинено матеріальні збитки. Тілесні ушкодження отримані незначного ступеня тяжкості, від госпіталізації учасники відмовились. Зафіксовано на відеореєстратор ПНУ 4222, чим порушила вимоги п. 2.3.б, 12.2 ПДР.

Вислухавши доводи ОСОБА_2 та її захисника Юшкевич Є. Ю., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновки судді суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за обставин, викладених у постанові, відповідають матеріалам справи, ґрунтуються на досліджених в суді першої інстанції доказах і є вмотивованими.

На підтвердження викладених у протоколі фактичних обставин правопорушення суддя суду першої інстанції у своїй постанові послалася на належні, допустимі та достовірні докази, які у своїй сукупності та взаємозв`язку є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_2 поза розумним сумнівом.

Так, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 461114 від 21.09.2025, суддя суду першої інстанції цілком вірно дійшла висновку, що 21.09.2025 о 21 год. 50 хв с. Старе Село (Червоне) по вул. Громадянська, 2, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Fiat Doblo д. н. з. НОМЕР_1 , була неуважною, не стежила за зміною дорожньої обстановки, щоб мати змогу постійно контролювати керований нею т/з, в умовах недостатньої видимості не вжила всіх заходів щодо завчасної зупинки т/з, в результаті чого допустила зіткнення з автомобілем Mercedes-Benz Vito, д. н. з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушила п. 2.3.б, 12.2 ПДР, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано та об`єктивно підтверджується доказами у справі, зокрема:

- схемою місця ДТП від 21.09.2025, яке сталося у с. Старе Село Сумського району. На схемі зафіксовано дорожню обстановку, розташування та пошкодження т/з, відповідні заміри тощо; фотографіями пошкоджень т/з;

- письмовими поясненнями ОСОБА_3 , згідно яких він керував автомобілем Mercedes-Benz Vito д. н. з. НОМЕР_2 по вул. Громадянська в с. Старе Село Сумського району. Перед поворотом він увімкнув правий покажчик повороту та одразу відчув удар у задню частину його т/з. Вийшовши з автомобіля він побачив, що з його т/з зіткнувся автомобіль Fiat Doblo;

- письмовими поясненнями ОСОБА_2 , згідно яких вона керувала автомобілем Fiat Doblo д. н. з. НОМЕР_1 по вул. Громадянська в с. Старе Село Сумського району. Під час руху зустрічний вантажний т/з її засліпив світлом фар, після чого вона побачила перед собою т/з, який здійснював поворот праворуч та з яким відбулося зіткнення.

Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП).

Оцінюючи наведений вище доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності та достатності для ухвалення відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.

Адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП, настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження, крім іншого, т/з. Оскільки зазначена норма матеріального закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому у протоколі мається посилання на порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. 2.3б, 12.2 ПДР, згідно яких: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом т/з і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити т/з у межах видимості дороги.

Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення через те, що вона була засліплена світлом зустрічного т/з, після роз`їзду з яким вона одразу побачила на смузі руху, по якій вона рухалася, нерухомий т/з без увімкнених зовнішніх світлових приладів, то вони є необґрунтованими, оскільки наведені вище положення ПДР покладають на водія підвищений обов`язок щодо оцінки дорожньої обстановки та вибору безпечної швидкості руху, особливо в умовах обмеженої видимості. Водій, рухаючись у темну пору доби та усвідомлюючи можливість виникнення ситуації із погіршенням оглядовості дороги, повинен діяти таким чином, щоб мати реальну можливість своєчасно виявити перешкоду та зупинити т/з.

З матеріалів справи вбачається, що ДТП сталася в межах населеного пункту, у темну пору доби та за умов недостатньої видимості. За таких обставин ОСОБА_2 , як водій т/з, була зобов`язана проявляти підвищену уважність, враховувати конкретні дорожні умови, у тому числі обмежену видимість, та обрати таку швидкість руху, яка б забезпечувала можливість постійного контролю за керованим т/з, своєчасного реагування на зміну дорожньої обстановки, а також зупинки т/з в межах видимості дороги.

При цьому зазначений обов`язок водія існує незалежно від того, чи перебував т/з, який знаходився попереду на смузі руху, у нерухомому стані чи здійснював маневр, оскільки саме на водія покладається обов`язок обирати таку швидкість руху, яка дозволяє уникнути зіткнення з будь-якою перешкодою, що може виникнути або перебувати на його смузі руху.

Посилання ОСОБА_2 на те, що причиною неможливості своєчасної зупинки стало її засліплення світлом зустрічного т/з, не спростовує висновків про порушення нею вимог ПДР, оскільки виникнення такої ситуації вимагало від водія вжиття додаткових заходів обережності, зокрема зменшення швидкості руху до безпечної з урахуванням фактичної видимості дороги.

Крім того, з письмових пояснень ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_3 слідує, що т/з під керуванням останнього, не перебував у нерухомому стані, як на це посилається ОСОБА_2 у своїх показаннях у суді, а здійснював маневр повороту праворуч. Вказана обставина додатково спростовує твердження сторони захисту про раптову появу на її смузі руху нерухомої перешкоди, яку вона нібито не мала об`єктивної можливості виявити та уникнути.

Таким чином, опис об`єктивної сторони правопорушення, викладений у протоколі про адміністративне правопорушення, а також посилання на порушення ОСОБА_2 вимог п. 2.3б, 12.2 ПДР є достатніми для правової кваліфікації її дій за ст. 124 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження т/з чи іншого майна. При цьому апеляційний суд звертає увагу, що, враховуючи напрямок та послідовність руху т/з, саме на ОСОБА_2 , як на водія т/з, який рухався позаду, покладався обов`язок вибору безпечної швидкості руху та здійснення такого контролю за дорожньою обстановкою, який би дозволив своєчасно виявити перешкоду та уникнути зіткнення.

Дотримання ОСОБА_2 вимог вказаних вимог ПДР, зокрема щодо обов`язку бути уважною, враховувати дорожню обстановку, а також рухатися з такою швидкістю, щоб мати можливість зупинити т/з у межах видимості дороги, у даній конкретній дорожній ситуації об`єктивно дозволило б уникнути зіткнення т/з і настання його наслідків у виді їх механічного пошкодження.

Таким чином, між допущеним ОСОБА_2 порушенням вимог ПДР і наслідками у виді ДТП наявний прямий причинний зв`язок, що свідчить про наявність у її діях складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Не можуть бути прийнятими до уваги доводи апеляційної скарги щодо недопустимості як доказу схеми місця ДТП через невірне зазначення марки та моделі т/з ОСОБА_2 , оскільки стороною захисту не заперечується, що остання керувала т/з Fiat Doblo д. н. з. НОМЕР_1 , що також підтверджується іншими матеріалами справи. Тобто відомості, зазначені в схемі місця ДТП, є технічною опискою, допущеною поліцейським при складанні матеріалів справи про адміністративне правопорушення, що з огляду на вимоги ст. 266 КУпАП не впливає на фактичні обставини вчиненого правопорушення та автоматично не створює ситуацію, за якої процесуальний документ є недійсним, а докази недопустимими, оскільки при вирішенні цього питання необхідно виходити насамперед з істотності можливого порушення прав, законних інтересів і свобод ОСОБА_2 , так як не усі порушення процесуального закону, допущені під час оформлення документів та збирання доказів стороною провадження у справі є підставою для визнання цих доказів недопустимими.

В своєму рішенні від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O’Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O’Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971), тому апеляційний суд вважає, що поліцейським при складанні у відношенні ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останньої, а вказаний вище протокол містить всі обов`язкові елементи, які закон встановлює до змісту протоколу (ст. 256 КУпАП), зокрема суть правопорушення (об`єктивна сторона), конкретний пункт ПДР – п. 2.3б, 12.2, і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за недотримання цієї норми ПДР – ст. 124 КУпАП.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП), тому послідовність викладення в диспозиціях наведених правових норм завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов`язків.

Належна правова процедура – це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини.

Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України, тому вирішуючи питання про вплив будь-яких порушень чи допущення недоліків при складанні протоколу про адміністративні правопорушення (інших процесуальних документів) тощо, суддя повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень і недоліків на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні порушення/недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Сукупність всіх фактичних обставин справи, безсторонній і неупереджений аналіз зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин ОСОБА_2 допустила порушення п. 2.3б, 12.2 ПДР, так як будь-який наявний у справі обґрунтований сумнів був спростований фактами, встановленими в судовому засіданні на підставі належних, достовірних, допустимих і достатніх доказів.

Суддя суду першої інстанції не вийшла за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення – ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, –

постановив:

Постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 11.11.2025 відносно ОСОБА_4 залишити без змін, а апеляційну скаргу її захисника ЮШКЕВИЧ Є. Ю. на цю постанову – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В. Ю. Рунов