Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №490/4528/23 — Миколаївський апеляційний суд

28.07.26

22-ц/812/1180/26

Справа №490/4528/23

Провадження № 22-ц/812/1180/26

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 липня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Коростієнко Н.С.,

за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

Акціонерного товариства «Укрсиббанк»

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 березня 2026 року ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Шолох Л.М., дата складання повного тексту не зазначена, у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на спадкове майно

В С Т А Н О В И В:

У травні 2023 року Акціонерне товариство «Укрсиббанк» (далі - АТ «Укрсиббанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказували, що між банком та позичальником ОСОБА_2 25 червня 2007 року укладено договір про надання споживчого кредиту №11175294000, згідно умов якого банк зобов`язується надати позичальнику, а позичальник прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) у формі поновлювальної кредитної лінії в доларах США в сумі ліміту поновлювальної кредитної лінії, що дорівнює 63640 доларів США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором, позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в термін, встановлений графіком погашення кредиту (додаток № 1 до Договору), але не пізніше 22 червня 2018 року.

Між банком та позичальником ОСОБА_2 , як іпотекодавцем, 03 липня 2007 року укладено договір іпотеки, умовами якого передбачено, що іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , як забезпечення виконання усіх грошових зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2015 року стягнуто солідарно з позичальника ОСОБА_2 , майнового поручителя ОСОБА_3 на користь банку суму боргу за кредитним договором в розмірі 109374,48 доларів США та пеню в розмірі 176294,51 грн; - звернуто стягнення на предмет іпотеки - однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить майновому поручителю ОСОБА_3 для задоволення вимог банку на підставі кредитного договору в розмірі 109374,48 доларів США кредитного боргу та 176294,51 грн пені, встановлено спосіб реалізації нерухомого майна шляхом проведення прилюдних торгів предмету іпотеки у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за ціною, визначеною на підставі оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

До спадкової маси після його смерті увійшло квартира за адресою: АДРЕСА_1 . За цією ж адресою ОСОБА_2 мав постійне місце проживання на дату своєї смерті. Проживав померлий сам, без інших осіб. Про смерть ОСОБА_2 . Банку стало відомо у липні 2018 року, про що свідчить звернення Банку із заявами про надання інформації про смерть ОСОБА_2 до Миколаївського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

Вказують, що банк 28 листопада 2018 року звернувся до Першої миколаївської державної нотаріальної контори із претензією-вимогою до спадкоємців померлого боржника ОСОБА_2 30 листопада 2018 року нотаріальна контора повідомила банк про необхідність сплатити 51,00 грн за пошук інформації щодо заведеної спадкової справи, у зв`язку із чим Банк 10 грудня 2018 року направив повторно претензію-вимогу до Першої миколаївської державної нотаріальної контори.

19 грудня 2018 року Першою миколаївською державною нотаріальною конторою повідомлено Банк про заведення спадкової справи № 13/2017 до майна померлого ОСОБА_2 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Юрловою Т.Г. та про направлення претензії-вимоги Банку до цього нотаріуса.

Із матеріалів спадкової справи № 13/2017 встановлено, що 01 серпня 2017 року із заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 , звернулася його мати ОСОБА_4 , яка має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 . Інформації щодо видачі ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 матеріали спадкової справи № 13/2017 не містять.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .13 січня 2020 року банк звернувся до Першої миколаївської державної нотаріальної контори із претензією-вимогою до спадкоємців померлої ОСОБА_4 . 18 січня 2020 року Першою миколаївською державною нотаріальною конторою повідомлено банк про заведення спадкової справи № 14/2020 до майна померлої ОСОБА_4 приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Херсонської області Маршалової Л.В. та про направлення претензії-вимоги Банку до цього нотаріуса.

Із матеріалів спадкової справи № 14/2018 встановлено, що 24 липня 2018 року із заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_4 , звернувся її син ОСОБА_1 , який має зареєстроване місце проживання за однією адресою зі своєю матір`ю у АДРЕСА_3 .

Інформації щодо видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 матеріали спадкової справи № 14/2018 не містять. Відповідно до інформації, наявної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, право власності на квартиру АДРЕСА_4 зареєстроване за померлим позичальником-іпотекодавцем ОСОБА_2 .

Посилаючись на викладене, банк просив з метою погашення заборгованості за договором № 11175294000 від 25 червня 2007 року в розмірі 109 374 ,48 дол. США за курсом НБУ станом на 28 квітня 2014 року становить 1 519 318,06 грн, з яких: 55 443,96 дол. США кредитна заборгованість; 53930,52 дол. США заборгованість за процентами; 176 294,51 грн заборгованість зі сплати пені звернути стягнення на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , що залишилася після смерті ОСОБА_2 та прийнята у спадщину ОСОБА_1 ;

стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 62 639, 49 грн та фактично понесені судові витрати.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 березня 2026 року у задоволенні позову АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що дослідивши матеріали справи №90/4528/23 та № 490/11607/14, суд дійшов висновку, що станом на час розгляду справи наявне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2015 року про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором №11175294000 від 25 червня 2007 року, укладеним з ОСОБА_2 , яке набрало законної сили та на виконання якого судом видано виконавчі листи.

Отже, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2015 року є таким, що підлягає виконанню як у добровільному так і в примусовому порядку.

Відповідно до 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

З огляду на наявність остаточного рішення суду, яке набрало законної сили про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором №11175294000 від 25 червня 2007 року, укладеним з ОСОБА_2 , питання щодо заміни сторони боржника його правонаступниками має вирішуватися у поряду статті 442 ЦПК України.

Звернення ж АТ «УкрСиббанк» з новим позовом до спадкоємців боржника про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором №11175294000 від 25 червня 2007 року, та ухвалення ще одного рішення суду про стягнення заборгованості з правонаступників боржника, призведе до подвійного стягнення наявної за цим договором кредитної заборгованості, оскільки обидва рішення суду відповідно до вимог чинного законодавства є обов`язковими до виконання.

Звертаючись до суду із цим позовом позивачем не наведено визначених законодавством з огляду на наявність рішення суду, яке набрало законної сили, підстав для повторного стягнення кредитної заборгованості з правонаступників боржника. Тому суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та про необхідність відмовити у його задоволенні.

В апеляційній скарзі АТ «Укрсиббанк», посилаючись на ті ж самі обставини, які зазначали у позовній заяві, а також не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, просили про його скасування та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Так, вказували на те, що в межах даної справи, банк у позовній заяві висунув до відповідача-спадкоємця ОСОБА_1 позовну вимогу про звернення стягнення на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що прийнята у спадщину ОСОБА_1 , тобто банком було обрано спосіб захисту його прав та майнових інтересів, що визначений у абзаці 2 частини 2 статті 1282 ЦК України, тобто звернення стягнення на спадкове майно спадкоємця в межах вартості прийнятої спадщини, що не є вимогою про повторне стягнення грошової заборгованості.

Суд першої інстанції неналежним чином визначив спосіб захисту, обраний банком у його позові, і помилково вказав у оскаржуваному рішенні, що банк вимагає стягнення грошових коштів (заборгованості) зі спадкоємця ОСОБА_1 суд першої інстанції, фактично підмінивши предмет позову, ототожнив звернення стягнення на спадкове майно з вимогою про стягнення грошової заборгованості, чого банк у даній справі не заявляв.

У даній справі порушення прав та майнових інтересів банку полягає у неможливості реалізувати право кредитора за рахунок спадкового майна, яке фактично прийняте спадкоємцем, однак не оформлене та продовжує бути зареєстрованим за померлим боржником. За таких обставин існування судового рішення про стягнення заборгованості з померлого боржника не забезпечує реального захисту прав банку, оскільки виконання такого рішення є об`єктивно ускладненим.

Посилання у оскаржуваному рішенні щодо невідповідності обраного банком способу захисту у зв`язку із можливістю замінити померлого боржника його спадкоємцем у виконавчому провадженні по примусовому виконанню рішення суду про стягнення кредитної заборгованості та пені є безпідставними.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що за життя ОСОБА_2 у справі №490/11607/14-ц Центральним районним судом м. Миколаєва 20 травня 2015 року було ухвалене рішення, яким стягнуто з позичальника ОСОБА_2 на користь банку суму боргу за Кредитним договором в розмірі 109374,48 доларів США та пеню в розмірі 176294,51 грн; З метою звернення даного рішення до примусового виконання судом банку були видані відповідні виконавчі листи. Водночас суд першої інстанції помилково поставив реалізацію матеріального права кредитора на задоволення вимог до спадкоємця у залежність від процесуального стану виконавчого провадження щодо померлого боржника, що не передбачено нормами цивільного законодавства.

Виконавчий лист по стягненню кредитної заборгованості та пені з ОСОБА_2 в межах виконавчого провадження № 52649516 перебував на примусовому виконанні в Центральному ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області – інформація про дане ВП загальнодоступна на інтернет-сторінці (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors) при пошуку за номером ВП, стан ВП: «Завершено».

Виконавчий лист по стягненню кредитної заборгованості та пені з ОСОБА_3 , по зверненню стягнення на предмет іпотеки ОСОБА_3 в межах виконавчого провадження № 63711735 (ідентифікатор доступу 37643ДД2411Д) перебуває на примусовому виконанні в Центральному відділі ДВС у м. Миколаєві ОМУМЮУ, стан ВП: «Відкрито».

Вказують, що враховуючи послідовну практику Верховного Суду, саме позивачу належить обирати спосіб захисту своїх прав шляхом подання заяви про заміну сторони виконавчого провадження або ж шляхом подання позову, отже звернення позивача у цій справі з позовом до спадкоємця було самостійним, допустимим і ефективним способом захисту, який не може бути обмежений чи виключений посиланням суду на можливість застосування статті 442 ЦПК України.

Зауважують, що рішення щодо обрання способу захисту своїх прав лишається за кредитором спадкодавця. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції фактично не застосував спеціальну норму абзацу другого частини другої статті 1282 ЦК України, якою прямо передбачено право кредитора звернутися до суду з вимогою про звернення стягнення на спадкове майно, передане спадкоємцям у натурі, у разі незадоволення його вимог у позасудовому порядку.

Таким чином, місцевим судом при ухваленні оскаржуваного рішення була допущена низка процесуальних порушень. Банк, як кредитор спадкодавця, звернувся з позовом до спадкоємця боржника про звернення стягнення на успадковане майно задля погашення боргу за кредитним договором. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що законодавець згідно частини 2 статті 1282 ЦК України передбачив застосування спеціального, додаткового способу захисту прав кредитора у вигляді звернення стягнення на успадковане майно.

Зазначають, що суд не врахував, що звернення позовної вимоги до спадкоємця померлого боржника потребує викладення інших (відмінних) підстав та предмету позову, ніж ті, які були розглянуті судом у справі за позовом Банку про стягнення боргу до позичальника спадкодавця, оскільки вимоги до боржника за кредитним договором та вимоги до спадкоємців боржника мають різні матеріально-правові підстави. Правовідносини, що виникли між Банком-кредитором та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцем боржника, та вирішуються як із врахуванням порядку, визначеного ст. 1282 ЦК України, так і загальних положень цивільного законодавства.

Правом на подачу відзиву відповідач не скористався.

Про дату, час та місце розгляду справи учасники справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, апеляційну скаргу підтримують у повному обсязі, просять її задовольнити.

Справу розглянуто за відсутності учасників справи, що не суперечить приписам частини 2 статті 372 ЦПК України

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 25 червня 2007 року укладено договір про надання споживчого кредиту №11175294000 (САП, поновлювана кредитна лінія фізичній особі в іноземній валюті, забезпечення відразу), за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику, а позичальник прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) у формі поновлювальної кредитної лінії в доларах США в сумі ліміту поновлювальної кредитної лінії, що дорівнює 63 640,00 доларів США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 321 382,00 грн за курсом Національного банку України на день укладення цього договору. Позичальник зобов`язався повернути банку кредит у повному обсязі в термін, встановлений графіком погашення кредиту (додаток №1 до договору), але не пізніше 22 червня 2018 року.

За використання кредитних коштів протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі, процентна ставка встановлюється у розмірі 13,0% річних. Нарахування процентів за договором здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом «факт/360». Період нарахування процентів починається з дня фактичного надання кредиту, а в наступному з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються на суму кредиту, що фактично надані банком позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність банку. Позичальник в день видачі кредиту сплачує банку комісію у національній валюті за надання кредиту у розмірі еквівалентному 20 доларів США.

Кредит надавався позичальнику для його особистих потреб, шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 ( т.2 а.с.70-74).

ОСОБА_2 також підписано графік погашення кредиту (додаток №1до договору про надання споживчого кредиту №11175294000 від 25.06.2007 року) який є невід`ємною частиною договору про надання споживчого кредиту №11175294000 від 25.06.2007 року, який передбачає внесення з 25 червня 2007 року по 10 червня 2018 року відповідних платежів, у розмірі 482,12 доларів США щомісячно.

У забезпечення виконання зобов`язань позичальника за даним договором між між Банком та ОСОБА_3 було укладено 25 червня 2007 року договір іпотеки б/н, за умовами якого ОСОБА_3 передала в іпотеку належну їй на праві власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_5 , оціночною вартістю 165 453 грн.

03 липня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 03 укладено договір іпотеки та передано банку в іпотеку нерухоме майно:трикімнатну квартиру АДРЕСА_4 , яка на підставі договору купівлі-продажу від 19 липня 2005 року належить ОСОБА_2 , оціночною вартістю 296 162,00 грн.

Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань ОСОБА_2 , а саме зобов`язання по поверненню в повному обсязі отриманих, в порядку та на умовах відповідно за кредитним договором №11175294000 від 25 червня 2007 року та за кредитним договором №11175442000 від 25 червня 2007 року, зокрема зобов`язання по поверненню в повному обсязі отриманих в порядку та на умовах відповідно до кредитного договору, кредитних коштів в сумі 63 640,00 доларів США 00 центів, що за курсом Національного Банку України на день укладання Кредитного договору складало еквівалент 321 382,00 грн у термін до 22 червня 2018 року та зобов`язання по сплаті процентів.

Також умовами договору іпотеки, розділом 2, передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами. У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язань за кредитним договором, а у разі невиконання іпотекодавцем цієї вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва (справа №490/11607/14-ц) від 20 травня 2015 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсиббанк» суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту №11175294000 від 25.06.2007 року в розмірі 109 374,48 долари США, що за курсом НБУ станом на 28.04.2014 року становить 1 519 318,06 грн. з яких: 55 443,96 доларів США, що за курсом НБУ станом на 28.08.2014 року становить 770 170,61 грн. - кредитна заборгованість; 53 930,52 долари США, що за курсом НБУ станом на 28.08.2014 року становить 749 147,45 - заборгованість по процентам та заборгованість по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів в розмірі 176 294,51 грн.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором б/н від 25 червня 2007 року на однокімнатну квартиру, загальною площею 36,9 кв. м., житловою площею 18,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що є приватною власністю ОСОБА_3 та належить їй на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Машковою С.М. 26.04.2002 року за реєстровим № 4196 для задоволення вимог ПАТ «Укрсиббанк», що виникли на підставі договору про надання споживчого кредиту № 11175294000 від 25.06.2007 року в розмірі 109 374,48 долари США, що за курсом НБУ станом на 28.04.2014 року становить 1 519 318,06 грн. з яких: 55 443,96 доларів США, що за курсом НБУ станом на 28.08.2014 року становить 770 170,61 грн. - кредитна заборгованість; 53 930,52 долари США, що за курсом НБУ станом на 28.08.2014 року становить 749 147,45 - заборгованість по процентам та заборгованість по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів в розмірі 176 294,51 грн.

Встановити спосіб реалізації нерухомого майна - предмету іпотеки за іпотечним договором б/н від 25.06.2007 року (за реєстровим № 1562), а саме: шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», та встановити початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна здійсненої суб`єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства. Також вирішено питання щодо розподілу судових витрат( т.2 а.с.77-79).

Вказане рішення набрало законної сили, на його виконання видано виконавчі листи.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

На час смерті останньому на праві приватної власності (1/1) частка належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (том ІІ а.с. 41).

За вказаною адресою ОСОБА_2 мав і зареєстроване місце проживання де проживав сам (один, що підтверджується довідкою ОСББ «Дніпро - 5» №135 від 02.08.2017 року (том ІІ а.с. 108).

АТ «УкрСиббанк» 28 листопада 2018 року звернулося до Першої миколаївської державної нотаріальної контори з претензією кредитора щодо боржника ОСОБА_2 .

Першою миколаївською державною нотаріальною конторою 30 листопада 2018 року на цю претензію надано відповідь про те, що позивачу у цій справі слід повторно звернутися до нотаріуса із такою претензією та сплатити 51 грн 00 коп. в оплату послуги щодо пошуку інформації щодо заведення чи не заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_2

АТ «УкрСиббанк» 10 грудня 2018 року повторно звернулося до Першої миколаївської державної нотаріальної контори з вимогою до спадкоємців, у якій просило повідомити про наявність заведеної спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Одночасно з цим позивач в порядку статті 1281 ЦК України подав до Першої миколаївської державної нотаріальної контори вимогу до спадкоємців, про сплату спадкоємцями ОСОБА_2 кредитної заборгованості у розмірі 141 389,60 доларів США.

Із змісту вимоги до спадкоємців №23-1-02/1613 від 10 грудня 2018 року вбачається, що АТ «УкрСиббанк» стало відомо про сперть 13 лютого 2017 року боржника ОСОБА_2 при озняйомлені з матеріалами виконавчого провадження у листопаді 2018 року ( т.2 а.с.87).

Першою миколаївської державної нотаріальною конторою 19 грудня 2018 року повідомлено АТ «УкрСиббанк» про те, що запитувана спадкова справа заведена приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Юрловою Т.Г. та додатково направлено на її адресу претензію з вимогою до спадкоємців.

Із матеріалів спадкової справи №13/2017, заведеною приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Юрловою Т.Г. щодо майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що 01 серпня 2017 року із заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після його смерті, звернулася його мати - ОСОБА_4 , яка має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 . Батько спадкодавця ОСОБА_2 - ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини не звертався (т.І а.с. 169, т.ІІ а.с. 26).

В матеріалах цієї спадкової справи також міститься лист приватного нотаріуса Юрлової Т.Г. до ОСОБА_6 , в якому нотаріус останньому роз`яснює право звернутися із відповідною заявою про прийняття спадщини.

22 січня 2019 року приватним нотаріусом вимогу до спадкоємців АТ «УкрСиббанк» додано до справи та направлено відомості про її надходження спадкоємцю ОСОБА_6 .

Інформації щодо видачі ОСОБА_4 свідоцтва про право власності у порядку спадкування спадкова справа №13/2017 не містить.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При ознайомлені з матеріалами справи №487/2575/19 у Заводському районному суді м. Миколаєва позивачеві стало відомо про смерть ОСОБА_4 ,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ( т.2 а.с.138-139).

13 січня 2020 року АТ «УкрСиббанк» направив до Першої миколаївської державної нотаріальної контори вимогу до спадкоємців боржника ОСОБА_2 про повернення банку заборгованості у загальному розмірі 141 380.60 дол США.

Першою миколаївською державною нотаріальною конторою 18 січня 2020 року повідомлено АТ «УкрСиббанк» про те, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходиться у приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Херсонської області Маршалової Л.В. Вимога до спадкоємців ОСОБА_4 від 13 січня 2020 року за №24-0-01/23 направлено на адресу приватного нотаріуса ( т.2 а.с.124).

Із матеріалів спадкової справи №14/2018, заведеної приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Херсонської області Маршаловою Л.В. щодо майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що 24 липня 2018 року із заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після її смерті звернувся її син - ОСОБА_1 , який має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 (т. ІІ а.с. 23-24, 26).

Вказаним приватним нотаріусом, вимогу до спадкоємців АТ «УкрСиббанк» додано до справи та 26 травня 2020 року Банку направлено відомості про її надходження спадкоємцю ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями статей 608, 1218, 1219 ЦК України у зв`язку зі смертю особи боржника припиняються лише ті зобов`язання, які нерозривно пов`язані з його особою і не можуть бути виконані іншою особою, у той час як у результаті спадкування до спадкоємця переходять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на час відкриття спадщини й не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами 1,2 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 1,2 статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України).

Оцінивши наведені докази у сукупності суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_4 є такою, що прийняла спадщину після смерті сина ОСОБА_2 , до складу якої входить спадкове майно - квартира АДРЕСА_4 .

Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняв її син ОСОБА_1 . До складу спадкової маси увійшла квартира АДРЕСА_4 , яку спадкодавець ОСОБА_4 прийняла після смерті сина ОСОБА_2 .

За такого апеляційний суд констатує, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 входять як зобов`язання по сплаті заборгованості за кредитним договором, покладені рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2015 року у справі 490/11607/14, так і квартира АДРЕСА_4 .

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання покладені рішенням суду входять до складу спадщини, то застосуванню підлягають норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.

Колегією суддів встановлено, що саме на підставі норм статей 1281, 1282 ЦК України позивач заявив вимоги до спадкоємця.

Стаття 1281 ЦК України ( в редакції чинній на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ), спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання щодо повернення позики входять до складу спадщини, то застосуванню підлягають норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.

Відповідно до статті 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

У разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

При цьому необхідно враховувати, що спадкування - це вольовий акт (окрім деяких винятків), яким спадкоємець свідомо приймає рішення про прийняття спадщини або свідомо не користується правом відмовитися від такого прийняття спадщини, тобто безпосереднє волевиявлення або презюмується, якщо особа проживала зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини і не відмовилася від її прийняття або якщо законний представник неповнолітньої чи недієздатної особи не відмовився від прийняття спадщини.

Враховуючи існування вольового критерію, у цивільних правовідносинах прийнято вважати, що кожен спадкоємець діє добросовісно, як добрий господар, який є зваженим, передбачливим і розсудливим під час прийняття юридично значущих рішень та обрання варіанта власної поведінки. Дотримання наведених норм забезпечуватиме стабільність цивільного обороту.

У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.

Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, за правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців у межах вартості отриманої спадщини є справедливим щодо законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

Урахування вартості спадщини дає підстави стверджувати, що спадкоємець може задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за рахунок іншого власного майна, що не входить до складу спадщини, якщо успадковане майно становить для спадкоємця більший інтерес, ніж те власне майно, яке спадкоємець може передати кредитору в рахунок погашення заборгованості.

Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов`язки на нового боржника.

Право на захист є складовою будь-якого суб`єктивного права. Визнавши за особою певне цивільне право, законодавець тим самим визнає за кредитором право вимагати надання захисту, у тому числі й у судовому порядку.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 1282 ЦК України вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. Наведене дає підстави для висновку, що у Кодексі визнається право кредитора на вимогу до спадкоємців.

Відповідно до усталеної судової практики судами традиційно визнавались за кредиторами спадкодавця права на вимогу до спадкоємців щодо виконання зобов`язань попереднього боржника, спадкодавця.

Аналіз структури та змісту ЦК України дає підстави для висновку, що застосування спеціальних способів захисту, які визначені законодавцем для захисту окремих категорій цивільних прав, не виключає можливості також застосовувати загальні способи захисту цивільних прав та інтересів.

Зокрема, відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 1282 ЦК України у разі відмови від одноразового платежу, суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

У наведеній нормі права передбачається спеціальний, додатковий за своєю правовою природою, спосіб захисту цивільних прав та інтересів кредитора спадкодавця у разі, якщо спадкоємці не виконають його вимоги.

Отже, застосування правила статті 1282 ЦК України не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України про примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідно до структури ЦК України кредитор має право обирати один із усіх способів захисту, які надаються йому законом, якщо інакше правило в імперативному порядку не визначено у цивільному законі. При цьому вибір способу захисту кредитор здійснює на власний розсуд.

Застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

Таке розуміння права кредитора на обрання ефективного способу захисту не порушуватиме прав та інтересів спадкоємців, оскільки завжди в основі вирішення питання про прийняття спадщини лежить вольовий акт, пов`язаний із наміром спадкоємця прийняти спадщину.

Іншими словами, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження під час обрання джерела права задля вирішення конкретного спору.

Саме таке розуміння особливостей захисту прав кредиторів у спадкових відносинах відповідає основній меті цивільного права, якою є забезпечення стабільності цивільного обороту.

Зважаючи на наведене, позикодавець (кредитор) вправі вимагати з відповідачів стягнення суми заборгованості за договорами позики (кредитними договорами), оскільки обов`язок спадкоємців боржника перед позикодавцем (кредитором) спадкодавця полягає у поверненні сум за позикою (кредитом) та іншими нарахуваннями за позикою, що виникли до дня смерті спадкодавця, але в межах вартості одержаного у спадок майна та відповідно до розміру часток кожного з них.

При цьому вимога може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений статтею 1281 ЦК України, приймає вимоги кредиторів спадкодавця. Такі правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 645/3265/13-ц.

У постанові Верховного Суду від 14 травня 2024 року у справі № 350/1578/22 вказано, що за змістом частини 1 статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). Отже, відсутність у спадкоємця, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину, не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про смерть боржника.

Як вбачається із матеріалів справи про смерть боржника ОСОБА_2 банк дізнався у листопаді 2018 року при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження.

АТ «УкрСиббанк» 10 грудня 2018 року повторно звернулося до Першої миколаївської державної нотаріальної контори з вимогою до спадкоємців, у якій просило повідомити про наявність заведеної спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Одночасно з цим позивач в порядку статті 1281 ЦК України подав до Першої миколаївської державної нотаріальної контори вимогу до спадкоємців про сплату спадкоємцями ОСОБА_2 кредитної заборгованості у розмірі 141 389,60 доларів США.

Першою миколаївської державної нотаріальною конторою 19 грудня 2018 року повідомлено АТ «УкрСиббанк» про те, що запитувана спадкова справа заведена приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Юрловою Т.Г. та додатково направлено на її адресу претензію з вимогою до спадкоємців, які направлені нею спадкоємцям.

Інформація щодо видачі ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 матеріали спадкової справи 13/2017 не містять.

Після смерті ОСОБА_4 спадщину, до якої увійшла і квартира АДРЕСА_4 , прийняв її син ОСОБА_1

13 січня 2020 року АТ «УкрСиббанк» направив до Першої миколаївської державної нотаріальної контори вимогу до спадкоємців померлої ОСОБА_4

18 січня 2020 року Першою миколаївською державною нотаріальною конторою вимога АТ «УкрСиббанк» до спадкоємців від 13 січня 2020 року за №24-0-01/23 направлено до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Херсонської області Маршалової Л.В., яка відкрито спадкову справу №14/2018 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Інформація щодо видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 матеріали спадкової справи не містять.

Таким чином, колегія суддів приймає доводи позивача, і вважає, що ним не пропущено строк на пред`явлення позову до спадкоємця померлого.

Встановивши зазначені вище фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач не пропустив строк на пред`явлення позову до спадкоємця померлого. А відтак відповідач, як спадкоємець померлого ОСОБА_2 зобов`язаний задовольнити вимогу кредитора зі сплати боргу в обсязі отриманої спадщини.

Колегія суддів вважає, що за встановлених фактичних обставин у цій справі, саме позивачу належить обирати спосіб захисту своїх прав шляхом подання заяви про заміну сторони виконавчого провадження або ж шляхом подання позову, отже звернення позивача у цій справі в порядку позовного провадження було об`єктивно необхідним для захисту їх порушених прав.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів встановивши наявність порушеного права (наявність непогашеної спадкодавцем заборгованості за рішенням суду), факт прийняття спадщини відповідачем після смерті ОСОБА_4 , яка є спадкоємцем майна боржника ОСОБА_2 , своєчасне звернення кредитора з вимогою до спадкоємців, наявність спадкового майна у вигляді квартири та її вартості, приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що заслуговують на увагу.

Висновок суду першої інстанції у вказаній справі, який зводиться до того, що оскільки вимога кредитодавця про стягнення заборгованості за кредитним договором вже захищена в судовому (примусовому) порядку, тому в даному випадку Банк мав право ставити питання про заміну боржника у виконавчому провадженні, а стягнення цієї ж суми заборгованості за тим же самим договором може призвести до подвійного стягнення, у зв`язку із чим звернення до суду з позовом про стягнення грошових коштів з спадкоємця боржника у цьому випадку є не належним способом захисту, є необґрунтованим, оскільки застосування спеціальних способів захисту, які визначені законодавцем для захисту окремих категорій цивільних прав, не виключає можливості також застосовувати загальні способи захисту цивільних прав та інтересів; застосування правила статті 1282 ЦК України не виключає можливості застосування альтернативного способу захисту, зокрема пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України про примусове виконання обов`язку в натурі.

Крім того, фактично предметом спору в цій справі є звернення стягнення на майно, у зв`язку з відмовою від одноразового платежу спадкоємця ОСОБА_1 , який прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_4 , яка в установленому законом порядку прийняла спадщину після смерті сина ( брата відповідача) ОСОБА_2 , але не оформила свої спадкові права.

Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

За подання позовної заяви з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 62639 грн 49 коп.; та за подання апеляційної скарги 75167 грн 39 коп, а разом 137 804 грн 88 коп.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на спадкове майно задовольнити.

Звернути стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцеві ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та прийнята у спадщину ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за договором № 11175294000 від 25 червня 2007 року в розмірі 109 374 ,48 дол. США за курсом НБУ, яка станом на 28 квітня 2014 року становить 1519 318,06 грн, з яких: 55 443,96 дол. США кредитна заборгованість; 53930,52 дол. США заборгованість за процентами; 176 294,51 грн заборгованість зі сплати пені, що були стягнуті з ОСОБА_2 за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 травня 2015 року.

Звернення стягнення здійснити в межах вартості майна, одержаного ОСОБА_1 у спадщину, після смерті ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» судовий збір у розмірі 137 804 грн 88 коп.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 05 серпня 2026 року.