Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №486/2484/25 — Миколаївський апеляційний суд

05.08.26

22-ц/812/1737/26

Справа №486/2484/25

Провадження № 22-ц/812/1737/26

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 серпня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,

за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на ухвалу Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 червня 2026 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Далматовою Г.А., дата складання повної ухвали не зазначена, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

22 грудня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі - ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА») звернулось з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обгрунтовуючи позовні вимоги вказували, що 28 серпня 2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір №508406-КС-001 шляхом направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 508406-КС-001 про надання кредиту.

28 серпня 2024 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 508406-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, надало позичальнику грошові кошти в розмірі 11000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника.

Відповідач належним чином не виконував, свої зобов`язання за кредитним договором, а лише частково сплачував кошти, а тому станом на 01 грудня 2025 року утворилась заборгованість у розмірі 14724,40 грн, яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту 7150 грн, суми прострочених платежів по процентах 7574,40 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 14724.40 грн, а також судові витрати.

Заочним рішенням Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 червня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором № 508406-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 28 серпня 2024 року у розмірі 14724 грн 40 копійок, яка складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту 7150 грн, суми прострочених платежів по процентах 7574 грн 40 коп., а також судовий збір в розмірі 2422 грн 40 коп.

20 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Південноукраїнського міського суду Миколаївської області із заявою про перегляд заочного рішення, в якій заявник просив поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 березня 2026 року у справі № 486/2484/25, прийняти заяву про перегляд заочного рішення до розгляду та скасувати дане заочне рішення.

Заява мотивована тим, що у день ухвалення заочного рішення повний текст рішення йому фактично вручений не був, зі змістом рішення він своєчасно не ознайомився. У відповідний період він перебував у складному життєвому, медичному та психоемоційному стані, що об`єктивно ускладнювало йому можливість належним чином контролювати рух судових справ, своєчасно відкривати матеріали в Електронному суді, оцінювати процесуальне значення документів та самостійно готувати правову позицію.

За наявності доступу до Електронного суду він фактично не здійснював належний контроль за конкретною справою №486/2484/25, не відкривав її матеріали своєчасно та не усвідомлював, що у справі вже ухвалено заочне рішення. Про наявність заочного рішення від 23 березня 2026 року у справі №486/2484/25 йому фактично стало відомо лише після системної перевірки справ у Електронному суді у червні 2026 року.

Ухвалою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 червня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду від 23 березня 2026 року у цивільній справі за позовною заявою ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 23 березня 2026 року у цивільній справі за позовною заявою ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду.

Постановлюючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що про наявність заочного рішення від 23 березня 2026 року, як зазначає відповідач ОСОБА_1 , дізнався у червні 2026 року, після ознайомлення з ним у підсистемі «Електронний суд».

Однак, згідно з реєстром підтверджень про отримання документів з «Електронного суду» учасником справи, відповідач ОСОБА_1 отримав повний текст заочного рішення 24 березня 2026 року.

При цьому у резолютивній частині цього заочного рішенні відповідачу роз`яснено строк та порядок подання заяви про його перегляд, а саме вказано, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заяву про перегляд заочного рішення, яка містить клопотання про поновлення процесуального строку, ОСОБА_1 подав до суду через підсистему «Електронний суд» 20 червня 2026 року.

У заяві про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 зазначає, що у день ухвалення заочного рішення він перебував у складному життєвому, медичному та психоемоційному стані, що об`єктивно ускладнювало йому можливість належним чином контролювати рух судових справ, своєчасно відкривати матеріали в Електронному суді, оцінювати процесуальне значення документів та самостійно готувати правову позицію.

На підтвердження погіршення психоемоційного стану, відповідачем до заяви додано консультативний висновок спеціаліста, датований 05 листопада 2025 року.

Інших доказів, що дійсно підтверджують погіршення стану здоров`я, таких, як перебування ОСОБА_1 на відповідному лікуванні на день ухвалення заочного рішення, відповідачем не надано.

Враховуючи дату ухвалення заочного рішення суду (23 березня 2026 року) та дату звернення відповідача до суду із заявою про перегляд заочного рішення (20 червня 2026 року), відповідачем пропущений, перебачений статею 284 ЦПК України тридцятиденний строк для звернення до суду з відповідною заявою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з вказаною ухвалою суду першої інстанції, та посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив її скасувати та постановити нову ухвалу, якою поновити ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 березня 2026 року, направити матеріали заяви про перегляд заочного рішення до Південноукраїнського міського суду Миколаївської області для продовження розгляду заяви по суті; у разі якщо апеляційний суд дійде висновку про неможливість постановлення нової ухвали з цього питання, скасувати оскаржувану ухвалу та передати питання про поновлення строку і прийняття заяви про перегляд заочного рішення на новий розгляд до суду першої інстанції.

Так, вказує, що у заяві про перегляд заочного рішення було зазначено, що у відповідний період ОСОБА_1 перебував у складному життєвому, медичному та психоемоційному стані, що істотно ускладнювало можливість належно контролювати рух судових справ, своєчасно відкривати матеріали в Електронному суді, оцінювати процесуальне значення отриманих документів та самостійно готувати правову позицію.

Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько. Ця тяжка сімейна обставина об`єктивно погіршила його психоемоційний стан та можливість своєчасно, повноцінно й ефективно реалізовувати процесуальні права, готувати документи, контролювати строки та належно реагувати на судові документи. Ця обставина не спростовує інших причин пропуску строку, а навпаки доповнює їх та підтверджує, що ситуація мала комплексний характер.

Вказує, що смерть батька не зазначається ним як єдина причина пропуску строку, однак вона має бути оцінена апеляційним судом у сукупності з іншими обставинами: попереднім медичним та психоемоційним станом, фактичним неусвідомленням процесуальних наслідків документів в Електронному суді, відсутністю умисного зволікання та подальшою активною процесуальною поведінкою заявника. Попередній медичний та психоемоційний стан підтверджується, зокрема, копією медичної консультації від 10 червня 2026 року, що відображає погіршення стану у період, який передував поданню заяви про перегляд заочного рішення.

Вважає, що суд першої інстанції фактично звів оцінку поважності причин лише до питання, чи перебував він на лікуванні саме у день ухвалення заочного рішення. Такий підхід є звуженим, оскільки стаття 284 ЦПК України прямо передбачає можливість поновлення строку також з інших поважних причин, а не лише у випадку лікування в конкретну календарну дату.

Оскаржувана ухвала не містить належної оцінки сукупності наведених заявником обставин.

Вказує, що суд лише зазначив, що консультативний висновок спеціаліста датований 05 листопада 2025 року, та зробив висновок про відсутність доказів лікування на день ухвалення заочного рішення. При цьому суд не оцінив характер і тривалість стану, не з`ясував, чи ці обставини могли впливати на здатність особи належно реалізувати процесуальні права протягом усього строку на подання заяви.

Зауважує, що суд послався на реєстр підтверджень про отримання документів з «Електронного суду» та зазначив, що повний текст заочного рішення був отриманий 24 березня 2026 року. Однак сама технічна фіксація доставки або отримання електронного документа не виключає можливості поновлення строку, якщо особа доводить наявність інших поважних причин, які перешкоджали своєчасному реагуванню.

Наявність електронного кабінету не означає автоматичної, безперервної та належної процесуальної спроможності особи контролювати кожну справу, оцінювати зміст кожного документа та своєчасно складати процесуальні заяви, особливо за наявності обставин, які істотно впливали на здатність особи діяти послідовно і юридично правильно.

При вирішенні питання про поновлення строку має значення не ізольована оцінка однієї дати або одного документа, а сукупний вплив обставин на реальну здатність особи своєчасно реалізувати свої процесуальні права.

Відмова у поновленні строку в цій ситуації фактично позбавила його можливості викласти заперечення проти позову, поставити під сумнів розмір боргу, докази укладення електронного договору, перерахування коштів, розрахунок заборгованості та інші істотні обставини справи.

Посилається на те, що у заяві про перегляд заочного рішення було зазначено, що про наявність заочного рішення ОСОБА_1 фактично дізнався після системної перевірки матеріалів в Електронному суді у червні 2026 року. Після цього заява була подана 20 червня 2026 року, тобто без невиправданого зволікання після фактичного усвідомлення наявності заочного рішення та необхідності реагувати. Вважає, що суд першої інстанції не оцінив цю обставину як окремий елемент добросовісності процесуальної поведінки відповідача.

Після фактичного виявлення судових справ та судових документів в підсистемі «Електронний суд» заявник не залишив їх без реагування, а навпаки - одразу почав вживати активних дій для захисту своїх прав. Зокрема, за короткий проміжок часу ним були підготовлені та подані процесуальні документи у кількох судових справах, у тому числі заяви, клопотання, заперечення, відзиви та інші документи, спрямовані на реалізацію права на судовий захист. Кількість і характер цих документів підтверджують, що ОСОБА_1 не мав наміру ігнорувати судовий розгляд, ухилятися від участі у справі або діяти недобросовісно.

Вважає, що навпаки, його поведінка після фактичного ознайомлення з інформацією в Електронному суді свідчить про те, що він почав діяти одразу після того, як реально усвідомив наявність відповідних судових проваджень та необхідність реагування на них. Це має оцінюватися судом у сукупності з іншими обставинами: медичним та психоемоційним станом, тяжкою сімейною обставиною - смертю батька 12 червня 2026 року, відсутністю умисного затягування процесу та наявністю реальних заперечень проти позовних вимог.

Правом на подачу відзиву позивач не скористався.

Про дату, час та місце розгляду справи учасники справи повідомлені належним чином, проте у судове засідання не з`явилися. Справу розглянуто без їх участі, що не суперечить приписам частини 2 статті 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржувана ухвала суду першої інстанції в повній мірі відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі -Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно із статтею 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана двадцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.

Водночас норми ЦПК України не визначають спеціального механізму процесуального реагування суду на пропуск відповідачем строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо заявник не подав клопотання про поновлення пропущеного строку або якщо причини, зазначені ним у відповідному клопотанні, визнані судом неповажними.

Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.

Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов`язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).

Разом з тим, як передбачено частинами 1, 2 та 4 статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Одночасно з поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.

За такого частину 2 статті 126 ЦПК України треба розглядати у сукупності з нормами статті 127 цього Кодексу, якою встановлено процедуру поновлення пропущеного строку. Тобто законодавець у частині 2 статті 126 ЦПК України під формулою «крім випадків, передбачених цим Кодексом» насамперед мав на увазі застосування норм статті 127 ЦПК України щодо поновлення строку за наявності поважних причин. Крім того, формулу «крім випадків, передбачених цим Кодексом» потрібно розуміти так, що процесуальний закон може передбачати випадки, коли законодавець у певній нормі надав імперативну вказівку про те, що суд не має права залишати без розгляду заяву, подану з пропуском строку на її подачу.

За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio.

Згідно із вимогами частини 5 статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За частиною 6 статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Процесуальне законодавство передбачає два способи надсилання судового рішення: рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет", у тому числі шляхом надсилання листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС. Надсилання судового рішення у той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи є у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4 і 5 частини шостої статті 272 ЦПК України. За відсутності таких відомостей судове рішення вважається неврученим (постанова Верховного Суду від 14 травня 2025 року у справі № 159/1942/22).

У справі, яка переглядається встановлено, що заочним рішенням Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 червня 2026 року позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за у розмірі 14724.40 грн.

Згідно з реєстром підтверджень про отримання документів з «Електронного суду» учасником справи, відповідач ОСОБА_1 отримав повний текст заочного рішення 24 березня 2026 року.

За змістом вищенаведених норм, саме зазначена дата є юридично значущою для визначення моменту вручення повного тексту заочного рішення та початку перебігу строку на подання заяви про його перегляд.

Між тим, заява про перегляд заочного рішення подана відповідачем через підсистему «Електронний Суд» лише 20 червня 2026 року, тобто після спливу встановленого законом строку.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 жовтня 2020 року в справі № 9901/32/20 виснувала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони в причинному зв`язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в процесуальних відносинах сторін, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки, зокрема, залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду.

Більш того, поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності.

Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

За таких обставин, суд першої інстанції проалізувавши наведені відповідачем у клопотанні причини пропуску строку на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність об`єктивних непереборних причин, що не залежали від волевиявлення ОСОБА_1 , для своєчасного подання заяви про перегляд заочного рішення у визначений процесуальним законом строк, та відмовив у його задоволені.

Суд першої інстанції, установивши відсутність у ОСОБА_1 об`єктивних непереборних труднощів для подання заяви про перегляд заочного рішення в строки, визначені частиною 2 статті 284 ЦПК України, з дня отримання повного тексту заочного рішення та відсутність безумовних підстав для поновлення строку на звернення до суду з такою заявою, передбачених у частині 3 статті 284 цього Кодексу, дійшов правильного висновку про залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без розгляду на підставі статті 126 ЦПК України.

Аналогічні висновки зроблені й у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2026 року у справі № 596/459/23, від 21 травня 2025 року у справі № 755/14858/21 та інших.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Ухвала суду першої інстанції про відмову у поновленні пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та її залишення без розгляду у цій справі постановлена відповідно до вимог процесуального законодавства і обґрунтовані підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 червня 2026 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Н.О. Шаманська

Повний текст постанови складено 05 серпня 2026 року.