Вирок від 04 серпня 2026 р. у справі №734/2548/26 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Справа № 734/2548/26

Провадження № 1-кп/734/368/26

В И Р О К

іменем України

05 серпня 2026 року селище Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 62025100150006312 від 29.12.2005 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянськ Запорізької області, українця, громадянина України, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, яку проходить у військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживав за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-

в с т а н о в и в:

відповідно ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

12.09.2025 солдат ОСОБА_5 призваний на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, солдат ОСОБА_5 з 12.09.2025 почав проходити військову службу під час мобілізації та набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України, отже є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 КК України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.09.2025 № 261 солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , на всі види забезпечення на посаду курсанта навчального взводу навчальної батареї навчального зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 .

Під час проходження військової служби солдат ОСОБА_5 , як військовослужбовець Збройних Сил України, повинен керуватися вимогами ч. ч. 1, 3, 9 ст. 1, ч. ч. 1-4, 6, 13 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 4, 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які зобов`язують його, окрім іншого, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим та не допускати негідних вчинків, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою.

Також, солдат ОСОБА_5 , відповідно до положень Військової присяги та вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Однак, під час дії воєнного стану, напередодні 27.10.2025 у солдата ОСОБА_5 виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 з метою тимчасового незаконного ухилення від виконання обов`язків військової служби, який він реалізував за наступних обставин.

Так, на виконання свого кримінально-протиправного умислу солдат ОСОБА_5 , у порушення вищевказаного законодавства, будучи військовослужбовцем військової служби призваним під час мобілізації, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасового незаконного ухилення від виконання обов`язків військової служби, без поважних причин та дозволу відповідних командирів, в умовах воєнного стану, 27.10.2025,не пізніше 06 год. 10 хв., самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується у АДРЕСА_1 та по 23.04.2026 до розташування військової частини НОМЕР_1 не повернувся, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до військової частини за наявності реальної можливості.

23.04.2026 солдат ОСОБА_5 був затриманий уповноваженою особою в порядку ст. 208 КПК України.

Будучи допитаним у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнав та показав, що вважає, що був мобілізований незаконно, саме тому відмовився виконувати обов`язки військової служби та залишив військову частину. У період з 27.10.2025 по 23.04.2026 працював неофіційно. У цей період до державних органів або медичних закладів з приводу незаконного призиву на військову службу не звертався. Рішення ВЛК не оскаржував. У в/ч НОМЕР_1 йому роз`яснювали наслідки не складання присяги, що він розцінює як психологічний тиск. Вважає, що жодних доказів його законного призиву на військову службу матеріали справи не містять. Військовослужбовцем себе не вважає.

Допитаний у справі у якості свідка ОСОБА_6 у судовому засіданні показав, що проходить військову службу на посаді командира навчальної батареї, старший викладач. ОСОБА_5 був курсантом у його підрозділі. Останній прибув до військової частини, був поставлений на котлове та грошове забезпечення, яке відмовився отримувати. Військову присягу не склав. Військову форму відмовлявся носити, допомагав на кухні. Скарг на незаконний призив, стан здоров`я чи дії ТЦК від ОСОБА_5 не надходило. Курсантам у підрозділі роз`яснювалися наслідки самовільного залишення військової частини та інших, пов`язаних з проходженням військової служби, законів. У жовтні 2025, ОСОБА_5 пішов у «СЗЧ». Посадові особи дозволу на залишення військової частини останньому не давали.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні показав, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді заступника командира з психологічної підтримки персоналу. ОСОБА_5 прибув до військової частини у вересні 2025 року та був поставлений на всі види забезпечення. Від отримання речового майна та грошового забезпечення відмовився, пояснюючи своїми переконаннями, не пов`язаними з релігією. Жодних скарг від нього не надходило. Характеризувався посередньо.

Крім показів обвинуваченого та свідків, вина ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, підтверджується іншими зібраними по кримінальному провадженню та дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:

-військовим квитком ОСОБА_5 , відповідно до якого 25.09.2025 на підставі Указу Президента України №6512022 останній був призваний у Збройні сили України(СЗРУ). Медичною комісією від 12.09.2025 при ІНФОРМАЦІЯ_3 був визнаний придатним до військової служби;

-наказом №261 від 13.09.2025 командира військової частини НОМЕР_1 , яким з 13.09.2025 року зараховано до списків особового складу частини НОМЕР_1 та поставлено на всі види забезпечення, на котлове забезпечення з 13.09.2025 вважати призначеним на посаду солдата ОСОБА_5 – курсанта навчального взводу навчальної батареї навчального зенітного ракетного взводу навчальної батареї навчального зенітного ракетного дивізіону, ВОС 100221 з посадовим окладом 2 470, 00 гривень на місяць. Вважати, що з 13.09.2025 справи та посаду прийняв;

-даними акту службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_5 ;

-доповіддю №8898 від 27.10.2025 командира військової частини НОМЕР_1 про самовільне залишення військової частини (без зброї) військовослужбовцем військової служби за призивом під час мобілізації НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) НОМЕР_2 солдатом ОСОБА_5 ;

-повідомленням №9199 від 03.11.2025 командира військової частини НОМЕР_1 правоохоронні органи про вчинення військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України;

-рапортом від 27.10.2025 командира навчального зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 про те, що 27 жовтня 2025 року близько 06 години 10 хв. було виявлено відсутність курсанта ОСОБА_5 . Пошуки військовослужбовця позитивних результатів не принесли. На даний час місцезнаходження невідоме. Самовільне залишення військової частини здійснив без зброї;

-наказом №308 від 27.10.2025 командира військової частини НОМЕР_1 про те, що солдат ОСОБА_5 , курсанта навчального взводу навчальної батареї навчального зенітного ракетного дивізіону, який 27 жовтня 2025 року був відсутній під час проведення підйому особового складу, вважати, що самовільно залишив військову частину; виключити військовослужбовця з 27 жовтня 2025 року з всіх видів забезпечення;

-журналом роботи посадових осіб психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якого 25.10.2025 з військовослужбовцями було проведено бесіду стосовно СЗЧ, доводилися статті ККУ та правові наслідки за їх порушення;

-довідкою військово-лікарської комісії №2025-0912-2246-5764-3 від 12.09.2025 відповідно до якої солдат ОСОБА_5 придатний до військової служби.

Дослідивши безпосередньо та оцінивши всі вищезазначені докази відповідно до вимог статей 86, 87, 94 КПК України, суд вважає їх належними і допустимими, оскільки вони у своїй сукупності прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та отримані у порядку встановленому цим Кодексом.

З приводу невизнання своєї вини обвинуваченим з тих підстав, що на його думку він був призваний на військову службу незаконно, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань. Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ч.5 ст. 4 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

Відповідно до положень ч.1 ст. 15 ЗУ « Про військовий обов`язок та військову службу» ( в редакції на час вчинення кримінального правопорушення) для проходження базової військової служби направляються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі (жіночої статі - добровільно), яким до дня відправлення на базову військову службу виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку. Зазначені громадяни України можуть один раз обрати рік проходження базової військової служби до досягнення ними 24-річного віку

Отже,з аналізу зазначених нормативних актів вбачається,що під час воєнного стану призов за мобілізацією військовозобов`язаних осіб здійснюється у разі їх придатності за станом здоров`я.

Згідно до довідкою військово-лікарської комісії №2025-0912-2246-5764-3 від 12.09.2025 солдат ОСОБА_5 придатний до військової служби.

Солдат ОСОБА_5 наказом №261 від 13.09.2025 командира військової частини НОМЕР_1 , яким з 13.09.2025 року був зарахований до списків особового складу частини НОМЕР_1 та поставлений на всі види забезпечення, та з 13.09.2025 його вважати призначеним на посаду солдата ОСОБА_5 – курсанта навчального взводу навчальної батареї навчального зенітного ракетного взводу навчальної батареї навчального зенітного ракетного дивізіону, ВОС 100221 з посадовим окладом 2 470, 00 гривень на місяць

Відомості щодо оскарження рішення ВЛК відповідно до якого ОСОБА_5 призвано на військову службу під час мобілізації та звернення обвинуваченого із заявою про проведення повторного огляду військово-лікарською комісією через погіршення стану здоров`я відсутні.

Матеріали справи не містять доказів, що довідка військово-лікарської комісії № 025-0912-2246-5764-3 від 12.09.2025 де зазначено, що ОСОБА_5 придатний до військової служби, є нечинною. Обвинувачений у судовому засіданні підтвердив, що перебуваючи поза межами військової частини у період з 27.10.2025 по 23.04.2026 року питанням щодо своєї можливої незаконної мобілізації не займався, перед державними органами дане питання не порушував. Слід зазначити, якщо мобілізація була дійсно силовою, з порушенням закону на думку обвинуваченого, ефективним способом захисту є оскарження дій ТЦК та СП, а не ухилення від служби після прийняття на службу до військової частини, а тому доводи обвинуваченого до уваги не приймаються.

Суд звертає увагу на те, що навіть у випадку наявності у військовослужбовця, призваного на військову службу під час мобілізації, будь-яких проблем зі здоров`ям під час проходження ним військової служби в умовах воєнного стану, це не надає йому права самовільно залишати місце служби всупереч встановленому порядку проходження та несення військової служби, оскільки подібні дії підривають боєздатність підрозділів Збройних Сил України та інших формувань, залучених до захисту держави від збройної агресії рф, а також викликають у інших військовослужбовців виникнення відчуття вседозволеності та безкарності за вчинені всупереч інтересам служби діяння, які полягають, зокрема, у самовільному залишенні місця служби.

Суд зазначає, що обвинувачений у судовому засіданні не заперечив самовільного залишення військової частини. Судом встановлено, що правомірної підстави на залишення військової частини обвинувачений не мав.

При встановлених обставинах суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, а саме самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

Обставин, які згідно із ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.

Обставин, які згідно із ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.

З урахуванням тяжкості вчиненого злочину, характеру і ступеня його суспільної небезпеки, тривалості періоду, на який обвинувачений залишив військову службу, надання обвинуваченим переваги особистим інтересам перед виконанням обов`язків військовослужбовця з захисту України, її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, водночас з урахуванням встановлених обставин, а саме не перебування на обліку у лікаря нарколога та психіатра, вперше притягується до кримінальної відповідальності, негативної характеристики з місця служби, суд вважає, що ОСОБА_5 слід призначити покарання, передбачене санкцією вказаної статті кримінального закону для даного виду покарання у виді позбавлення волі.

На переконання суду, призначена міра покарання у виді реального позбавлення волі є справедливою і достатньою для виправлення обвинуваченого.

При цьому суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13.12.2022 встановлено заборону для застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України у разі засудження за кримінальні правопорушення, передбачені статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинені в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Отже, враховуючи те, що в умовах воєнного стану обвинуваченим було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, відсутні правові підстави застосування положень ст. 69 та ст.75 КК України.

Речові докази у справі відсутні.

Цивільний позов не заявлений, судові витрати та речові докази відсутні.

Оскільки обвинуваченому призначено покарання у виді позбавлення волі до набрання вироком законної сили ОСОБА_5 слід залишити запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Керуючись статтями 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

Початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_5 обчислювати з часу його затримання, тобто з 23 квітня 2026 року.

На підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 23 квітня 2026 по день набрання вироком законної сили з розрахунку день за день.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_5 залишити запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд Чернігівської області протягом 30 днів з дня проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 7 ст. 376 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя