Вирок від 04 серпня 2026 р. у справі №587/2609/26 — Сумський районний суд Сумської області

Суд: Сумський районний суд Сумської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна

Дата: 04 серпня 2026 р.

Справа: №587/2609/26

Суддя: Вортоломей І. Г.

Справа № 587/2609/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року Сумський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Вортоломей І. Г., за участю секретаря судового засідання Джепи В. Г., прокурора Моісеєнка О. В., представника потерпілої Казміренко Л. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025205560000087 від 16 квітня 2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Павлівка, Сумського (Білопільського) району, Сумської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , перебуваючого на обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку ст. 89 КК раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Так, 15 квітня 2025 року приблизно о 16 год. 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи поблизу домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин вчинив словесну сварку з рідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У ході сварки у ОСОБА_1 виник протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 . Реалізуючи свій протиправний намір, ОСОБА_1 15 квітня 2025 року приблизно о 16 год. 05 хв., перебуваючи за вищевказаною адресою, умисно наніс ОСОБА_2 два удари дерев`яною палицею, тримаючи останню в правій руці, в тім`яну ділянку голови, 1 удар по зовнішній поверхні в ділянку лівого плечового суглобу та 1 удар по тильній поверхні лівого плеча в ділянку правого променево-зап`ясткового суглобу ОСОБА_2 , від чого остання впала на землю. Не зупинившись на досягнутому, ОСОБА_1 , знаходячись зверху над потерпілою ОСОБА_2 , завдав останній не менше 3 ударів кулаком правої руки в ліву виличну ділянку та в область нижньої губи зліва.

У результаті протиправних дій ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 згідно з висновком судово-медичної експертизи спричинені такі тілесні ушкодження: в лівій виличній ділянці синець неправильної овальної форми розміром 4x3см, червоно-світло-синюшного кольору; в тім`яній ділянці по середній лінії голови набряк м`яких тканин на площі 2,5x3см, на фоні набряку садно смугасте, розміром 0,5x0,3 см, вкрите темно-червоним згортком крові; на червоній каймі нижньої губи зліва крововилив під слизову оболонку, що переходить на внутрішню поверхню нижньої губи, розміром 2x1,7см, темно-червоного кольору; на зовнішній поверхні в ділянці лівого плечового суглобу синець неправильної овальної форми, розміром 2,5x3,5 см, червоного кольору на фоні синця садно смугасте, розміром 2,5x0,3 см, вкрите червоною кіркою на рівні навколишніх тканин; на зовнішній поверхні лівого плеча, на тильній поверхні в ділянці правого променево-зап`ясткового суглобу синці неправильної овальної форми, розміром 3x2,5 см та 4x3 см, синюшного кольору.

Вищевказані тілесні ушкодження кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину визнав повністю та пояснив, що дійсно 15 квітня 2025 року приблизно о 16 год. 00 хв., перебуваючи поблизу домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив сварку з рідною сестрою ОСОБА_2 та наніс їй два удари палицею в тім`яну ділянку голови та 1 удар по лівому плечу ОСОБА_2 , від чого остання впала на землю. Після чого завдав ще декілька ударів в обличчя.Щиро розкаявся, запевнив, що в подальшому не вчинятиме подібних дій.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про місце, дату та час повідомлена належним чином.

Представник потерпілої ОСОБА_2 – адвокат Казміренко Л. О. у судовому підтримала позовну заяву, подану в інтересах потерпілої про стягнення на її користь 5000,00 грн матеріальної та 20 000,00 грн моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення обвинуваченим вказаного кримінального проступку.

Зважаючи на повне і беззаперечне визнання вини обвинуваченим, роз`яснивши учасникам кримінального провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України, з`ясувавши, що обвинувачений правильно розуміє зміст обвинувачення, переконавшись у добровільності його позиції, роз`яснивши обвинуваченому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, заслухавши думку учасників процесу, які не заявляли заперечень проти розгляду справи із застосуванням ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і вирішив обмежитись допитом обвинуваченого з дослідженням матеріалів справи, які характеризують його особу.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані органами досудового розслідування за ч. 1 ст. 125 КК України як умисні легкі тілесні ушкодження.

Таким чином, суд приходить до переконання, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, доведена в повному обсязі та його протиправні дії кваліфікує за ч. 1 ст. 125 КК України, так як він умисно спричинив легкі тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_2 .

Дослідженими в судовому засіданні матеріалами, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що компрометуючі матеріали відносно нього відсутні, в силу ст. 89 КК України не судимий.

Суд, призначаючи покарання, керується положеннями ст. 65 КК України, зокрема, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю проступку.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який в силу ст. 89 КК України не судимий, не працюючий, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, щире каяття, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без його ізоляції від суспільства та вважає необхідним призначити йому покарання у виді громадських робіт.

Саме такий вид покарання дозволить усвідомити обвинуваченому його негативну поведінку по відношенню до потерпілої.

Окрім цього, за правилами п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України суд вважає за необхідне одночасно з призначенням покарання у виді громадських робіт застосувати до ОСОБА_1 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників.

Представником потерпілої ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 пред`явлено цивільний позов про стягнення моральної шкоди в розмірі 20000,00 гривень та матеріальних збитків в розмірі 5000 гривень, який обґрунтовано тим, що спричинені потерпілій тілесні ушкодження потягли за собою необхідність відновлення стану здоров`я, лікування, у зв`язку з чим нею було витрачено кошти на придбання лікарських засобів. Внаслідок спричинення тілесних ушкоджень вона відчувала не лише надзвичайно сильний фізичний біль, а й труднощі при здійсненні харчування, вимушена була приймати знеболюючі препарати, терпіти голод, від чого схудла. Також був порушений нормальний спосіб життя, вона змушена була докладати додаткові зусилля для захисту своїх прав, звертатись в поліцію, до судового експерта, лікарів.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У п. 7 ч. 1 ст. 368 КПК України зазначено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною 1 ст. 1177 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування судом враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31 березня 1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31 березня 1995 року при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц, розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справа "Науменко проти України").

Суд погоджується з доводами представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката Казміренко Л. О., що протиправна винна поведінка ОСОБА_1 , внаслідок якої ОСОБА_2 було спричинено легке тілесне ушкодження, перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з істотними негативними змінами в її житті, що в розумінні ст. 23 ЦК України є моральною шкодою.

Також суд вважає слушними доводи представника потерпілої про те, що завдана потерпілій моральна шкода полягає у стражданнях, яких вона зазнала через негативні зміни у житті, а саме проявах фізичного болю, психологічного стресу, що, на переконання суду, безумовно призвело до необхідності прикладення зусиль для відновлення свого стану здоров`я та нормального ритму життя.

Водночас, оскільки закон не містить чітких приписів щодо розміру відшкодування моральної шкоди для таких випадків, оцінюючи розмір позовних вимог, ураховуючи обставини справи, а саме характер правопорушення, встановлену в ході судового розгляду вину обвинуваченого, характер, обсяг і тривалість фізичних, душевних та моральних страждань потерпілої, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 5000,00 гривень моральної шкоди.

Саме такий розмір грошового відшкодування моральної шкоди, на переконання суду, враховуючи особу обвинуваченого і характер його дій, відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості і за вказаних конкретних обставин не може вважатися явно завищеним чи надмірним.

Таким чином, цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Щодо позовних вимог потерпілої про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди, то суд вважає, що такі вимоги є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню, оскільки в позовній заяві зазначено, що матеріальні витрати були понесені на придбання лікарських обезболюючих та протизапальних засобів, проте відповідних доказів, які б підтверджували понесення витрат саме в заявленій сумі, до матеріалів справи не додано та в ході судового розгляду справи не здобуто.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 349, 369, 371, 373 - 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_1 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників на строк 3 місяці.

Виконання програми для кривдників відносно ОСОБА_1 відповідно до ст. 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» покласти на Миколаївську об`єднану територіальну громаду (Сумська область, Сумський район, с.Миколаївка, вул. Шевченка, буд. 1).

Роз`яснити ОСОБА_1 , що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених ст. 91-1 КК України, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.

Цивільний позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ть тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Вирок може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя І. Г. Вортоломей

Оригінал: reyestr.court.gov.ua