Вирок від 04 серпня 2026 р. у справі №591/6358/26 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/6358/26

Провадження № 1-кп/591/319/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 м.СУми

Зарічний районний суд м. Суми в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №62025170040017610, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 жовтня 2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Крива Руда Семенівського району Полтавської області, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з средньої освітою, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який діяв упродовж усіх інкримінованих ОСОБА_5 періодів.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30 листопада 2024 року № 339 ОСОБА_5 призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника десантно-штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_2 .

Будучи військовослужбовцем, ОСОБА_5 був зобов`язаний додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України і Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, сумлінно виконувати обов`язки військової служби та накази командирів.

02 грудня 2024 року ОСОБА_5 , діючи умисно, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану самовільно залишив місце служби - пункт тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_2 на території Курської області російської федерації, точне місце якого досудовим розслідуванням не встановлено. Перебуваючи поза місцем служби, він проводив час на власний розсуд, обов`язків військової служби не виконував і заходів для повернення до військової частини не вживав до 15 грудня 2024 року.

15 грудня 2024 року ОСОБА_5 самостійно прибув до Кременчуцького районного управління поліції ГУНП у Полтавській області за адресою: м. Кременчук, вул. 29 Вересня, буд. 6, де заявив про себе та вчинене ним кримінальне правопорушення. Отже, з 02 грудня 2024 року до 15 грудня 2024 року він без законних підстав не виконував обов`язків військової служби.

Відповідно до направлення командира військової частини НОМЕР_2 від 28 квітня 2025 року №484 ОСОБА_5 з 29 квітня 2025 року направлено на обстеження та лікування до військової частини НОМЕР_3 у АДРЕСА_2 .

Однак 29 квітня 2025 року ОСОБА_5 , діючи умисно, повторно, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану без поважних причин не прибув до місця розташування військової частини НОМЕР_3 у АДРЕСА_2 . Він проводив час на власний розсуд, не виконував обов`язків військової служби та не вживав заходів для повернення до служби до 11 серпня 2025 року.

11 серпня 2025 року представники Військової служби правопорядку доставили ОСОБА_5 до місця тимчасового розташування військової частини НОМЕР_2 у населеному пункті АДРЕСА_3 , чим його протиправну відсутність було припинено. Отже, з 29 квітня 2025 року до 11 серпня 2025 року він без законних підстав не виконував обов`язків військової служби.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 13 серпня 2025 року №230 ОСОБА_5 призначено на посаду стрільця-номера обслуги десантно-штурмового взводу 2 десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21 серпня 2025 року № 238 ОСОБА_5 евакуйовано до шпиталю військової частини НОМЕР_4 на стаціонарне лікування. 24 серпня 2025 року його виписано з лікувального закладу та направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 .

Однак 26 серпня 2025 року ОСОБА_5 , діючи умисно, повторно, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану без поважних причин не прибув до місця розташування військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_4 . Він проводив час на власний розсуд, не виконував обов`язків військової служби та не вживав заходів для повернення до служби до 15 квітня 2026 року.

15 квітня 2026 року ОСОБА_5 затримано в порядку статей 208, 615 КПК України у приміщенні Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у місті Сумах) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, за адресою: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 98-А, чим його протиправну відсутність було припинено. Отже, з 26 серпня 2025 року до 15 квітня 2026 року він без законних підстав не виконував обов`язків військової служби.

У судовому засіданні ОСОБА_5 винуватість у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, підтвердив викладені в обвинувальному акті фактичні обставини та не заперечував проти розгляду провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України. Пояснив, що він декілька один раз самовільно залишив військову частину а інші рази не повертався з лікувального закладу до військової частини. На даний час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 і бажає в подальшому проходити військову службу. У вчиненому розкаюється просив суворо не карати.

Оскільки обвинувачений повністю визнав свою вину, а фактичні обставини кримінального провадження ніким із учасників судового провадження не оспорювалися, суд, з`ясувавши правильність розуміння ними змісту цих обставин, переконавшись у добровільності їхньої позиції та роз`яснивши, що в такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються. Суд обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.

Таким чином, суд вважає, що в судовому засіданні вина ОСОБА_5 вчиненні кримінальних правопорушень доведена в повному обсязі, а його дії слід кваліфікувати за ч. 5 ст. 407 КК України: за першим епізодом - як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану; за другим і третім епізодами - як нез`явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Призначаючи покарання, суд відповідно до статей 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, конкретні обставини трьох окремих періодів незаконної відсутності, значну тривалість другого і третього періодів, вчинення діянь під час воєнного стану, дані про особу обвинуваченого та його поведінку після вчиненого.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає визнання вини та щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, передбачених ч.1 ст. 67 КК України, не встановлено.

ОСОБА_5 раніше не судимий, під наглядом у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, проходить військову службу за контрактом, за місцем служби характеризується посередньо, є учасником бойових дій. Згідно з медичною характеристикою має поранення, пов`язані з участю у бойових діях.

З огляду на характер і тривалість діянь, їх повторне вчинення, потребу у відновленні військової дисципліни та запобіганні новим кримінальним правопорушенням, суд вважає, що виправлення ОСОБА_5 без реального відбування покарання у виді позбавлення волі неможливе.

Водночас повне визнання вини, відсутність у матеріалах обвинувального акта відомостей про заподіяння шкоди, а також те, що перший епізод ОСОБА_5 припинив добровільним прибуттям до органу поліції, дають підстави призначити покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 5 ст. 407 КК України, - п`ять років позбавлення волі.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Арешт на майно у кримінальному провадженні не накладався.

Щодо запобіжного заходу суд ураховує, що застосування будь-якого запобіжного заходу потребує встановлення передбачених КПК України підстав і ризиків та не є автоматичним наслідком ухвалення обвинувального вироку. За відсутності належно обґрунтованого клопотання і встановлених ризиків підстав для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили немає.

Керуючись статтями 368, 370, 373, 374, ч. 3 ст. 349 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання обчислювати з дня фактичного затримання ОСОБА_5 на виконання цього вироку.

На підставі ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 15 квітня 2026 року по 15 червня 2026 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_5 не застосовувати.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду та дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1