Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №440/1372/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/1372/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 привести відомості в системах обліку та електронних системах обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у відповідність, а саме - знятий з військового обліку на підставі пункту а) частини 4 статті 37 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ (в редакції від 16.11.1995);

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невнесення до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» відомостей про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 внести до Єдиного державного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» відомості про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Під час розгляду справи суд

В С ТА Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також відповідач-1, ІНФОРМАЦІЯ_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі також відповідач-2, ІНФОРМАЦІЯ_7 ) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 16.02.2026 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у 1996 році він був визнаний непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку та ІНФОРМАЦІЯ_8 було внесено відповідні записи до його військового квитка. В подальшому позивач змінив своє місце проживання. Та в серпні-вересні 2023 року за місцем проживання звернувся до відповідача-2 задля приведення даних електронних реєстрів у відповідність з військово-обліковим документом. ІНФОРМАЦІЯ_5 у військовому квитку серії НОМЕР_1 було проставлено відмітку про виключення з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби на підставі статті п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Однак, за твердженням позивача, ІНФОРМАЦІЯ_7 допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку до Реєстру, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Крім того, позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_6 не приведено відомості в системах обліку та електронних системах обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у відповідність, а саме - знятий з військового обліку на підставі пункту а) частини 4 статті 37 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ (в редакції від 16.11.1995).

Відповідач-1 проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначав, що згідно наданого позивачем додатку до позовної заяви він перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 . ІНФОРМАЦІЯ_10 є неналежним відповідачем в даному судовому процесі, оскільки позивач в даний час зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 та перебуває в ІНФОРМАЦІЯ_11 , всі зазначені дії в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів має здійснювати вказаний відповідач.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_12 привести відомості в системах обліку та електронних системах обліку ІНФОРМАЦІЯ_12 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у відповідність, а саме - знятий з військового обліку на підставі пункту а) частини 4 статті 37 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ (в редакції від 16.11.1995) представник відповідача-1 пояснював, що перша редакція закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” була прийнята 16.03.2017 (в редакції назви “Про Єдиний державний реєстр військовозобов`язаних”), до моменту прийняття даної редакції закону позивач вже проживав в місті Полтава.

Відповідач-2 правом подання відзиву на позов не скористався, копію ухвали від 16.02.2026 отримав 17.02.2026 в електронний кабінет, зареєстрований в системі Електронний суд.

Також відповідач-2 не виконав вимоги ухвали суду від 16.02.2026 в частині надання документів: заяви позивача про внесення відомостей про виключення з військового обліку, усіх документів, на підставі та з врахуванням яких прийнято рішення, матеріалів справи військовозобов`язаного ОСОБА_1 .

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обставини справи, встановлені судом

Згідно відомостей застосунку "Резерв+" ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_13 .

Згідно записів у його військовому квитку був знятий з обліку ІНФОРМАЦІЯ_14 12.07.2001 року; поставлений на облік ІНФОРМАЦІЯ_7 з 20.07.2001 року та повторно знятий з обліку 08.11.2022 року; повторно поставлений ним же 23.12.2002 року та ним же знятий з обліку 25.07.2003 року.

Військовий квиток ОСОБА_1 містить також запис про виключення з військового обліку ОСОБА_1 у військовому квитку серії НОМЕР_1 /а.с.20/, скріплений відбитком печатки ІНФОРМАЦІЯ_15 .

Однак зазначені дані не відображено в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що не заперечується відповідачами

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідачів, що полягає у невнесенні до Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Норми права, що підлягають застосуванню

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (із подальшим продовженням такого строку).

Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №65/2022 від 24.02.2022 року (з наступними змінами) оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Частинами 1, 3 статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини 9 статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;

призовники - особи, які взяті на військовий облік;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону № 2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

За приписами частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону № 2232-XII персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі -призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначає Закон України від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII).

Відповідно до положень статті 1 Закону № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

З положень статті 2 Закону № 1951-VIII випливає, що одним з основних завдань Реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України (частина 8 статті 5 Закону № 1951-VIII).

Відповідно до абзацу вісімнадцятого пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони.

Згідно з положеннями частини 1 статті 9 Закону № 1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право:

1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Наказом Міністерства оборони України від 28 березня 2022 року № 94 було затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Порядок № 94), пункт 9 розділу ІІІ якого передбачав, що виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а також включення (не включення) до Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, здійснюється за результатами розгляду їхньої мотивованої заяви із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органів ведення Реєстру.

Однак Наказ Міністерства оборони України від 28 березня 2022 року № 94 втратив чинність на підставі Наказу Міністерства оборони № 478 від 16.07.2024.

Водночас необхідно врахувати, що Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п. 1 Порядку № 559 військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа.

Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку № 559 відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

За змістом пункту 4 Порядку № 559 у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:

у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;

в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Висновки щодо правозастосування

Ведення військового обліку, який передбачає персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, закон покладає на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

З метою забезпечення ведення військового обліку громадян України функціонує Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, органами ведення якого, є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів

Згідно з вимогами Порядку № 559 у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін звертається із відповідною заявою до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Предметом спору у цій справі є бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_15 , що полягає у незавершенні процедури виключення позивача з військового обліку.

ОСОБА_1 було виключено з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що у військовому квитку серії НОМЕР_1 було зроблений відповідний запис, скріплений гербовою печаткою /а.с.20/.

Суд не ставить під сумнів цей запис з огляду на відсутність будь-яких заперечень відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_15 на позов; а також з огляду на попередні записи, за змістом яких ОСОБА_1 з 1996 року був знятий з військового обліку, після чого поновлювався та знову був неодноразово знятий.

Водночас за твердженням позивача, він, ОСОБА_1 , у державному реєстрі військовозобов`язаних " ІНФОРМАЦІЯ_16 " значиться як військовозобов`язаний. Відповідачем протилежне не доведено.

Отже, ІНФОРМАЦІЯ_7 не завершено процедуру виключення позивача з військового обліку.

Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_7 зобов`язаний був внести відомості про позивача, а саме те, що останній виключений з військового обліку у зв`язку з тим, що він визнаний непридатним до військової служби військово-лікарською комісією та знятий з військового обліку з відміткою "виключено" в Реєстр, що зроблено не було. Цією бездіяльністю порушені права позивача, адже внесення даних до Реєстру про його непридатність до військової служби породжує для нього певні юридичні наслідки, на які позивач має обґрунтоване право розраховувати, але які не настали.

Відповідачем-2 не надано жодних належних та допустимих доказів того, що проставлена відмітка про виключення з військового обліку /а.с. 20/ містить ознаки підробки або внесена до військово-облікового документа позивачу з порушенням норм діючого законодавства, про що було б повідомлено компетентні органи та прийнято відповідні рішення.

В силу імперативних вимог пункту 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII виключенню із військового обліку підлягають військовозобов`язані, визнані непридатними до військової служби.

Суд зауважує, що виключення особи з військового обліку за станом здоров`я свідчить про те, що в розумінні Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" така особа вже не може вважатися військовозобов`язаною, оскільки згідно частини 6 статті 37 цього закону громадяни України, які визнані непридатними до військової служби, виключаються з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.

Обов`язок дотримання процедури виключення особи з військового обліку, як вже зазначалось вище, покладено на посадових осіб районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Підсумовуючи наведе, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача-2 щодо незавершення процедури виключення з військового обліку - невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" відповідно до запису у військовому квитку серії НОМЕР_1 , згідно якого ОСОБА_1 з виключенням з військового обліку - є протиправною.

Також, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Так само й відповідно до положень частини четвертої статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Вказана норма, не містить імперативних приписів щодо дій суду в разі неподання суб`єктом владних повноважень відзиву. В той же час ця норма наділяє суд повноваженнями на власний розсуд вирішувати як діяти в зазначеній ситуації.

Відповідачем-2 до суду не подано відзив на позов, також не зазначено про причини такої бездіяльності.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість кваліфікувати таку пасивну поведінку відповідача-2 як визнання позову.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач-2 всупереч приписам закону своєю протиправною бездіяльністю не завершив процедуру виключення позивача з військового обліку, а саме не вніс належних відомостей до Реєстру про виключення позивача з військового обліку, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_15 внести до Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Позовна вимога, звернена до ІНФОРМАЦІЯ_12 , задоволенню не підлягає, оскільки перша редакція закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” була прийнята 16.03.2017 (в редакції назви “Про Єдиний державний реєстр військовозобов`язаних”), Тобто, станом на дату зняття позивача з обліку до моменту прийняття даної редакції закону позивач вже проживав в місті Полтава та перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_13 . Тому суд не вбачає жодних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_12 щодо ОСОБА_1 .

Отже, позов ОСОБА_1 належить задовольнити частково.

Розподіл судових витрат

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1311,20 грн.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, за приписами частини 8 цієї статті, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У відповідності до зазначеної норми суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення всіх судових витрат на відповідача-2.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1311,20 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невнесення до Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про непридатність ОСОБА_1 до військової служби та виключення його з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 внести до Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про непридатність ОСОБА_1 до військової служби та виключення його з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

У задоволенні позовної вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1311,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.С. Шевяков