Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №400/1994/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 р. № 400/1994/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачів1. ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , 2. ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 , 3. Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ,

провизнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправною та скасувати довідку від 24.11.2025 №2025-1124-1239-0199-7, визнання протиправними та скасування наказів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі також – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також – відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі також – відповідач 2, ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та Військової частини НОМЕР_1 (далі також – відповідач 3), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати довідку військово-лікарської комісії № 2025-1124 -1239-0199-7 від 24.11.2025 року про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення даних про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов`язаних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині порушення процедури призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1759 від 24.11.2025 року про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення до Військової частини НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою від 03.03.2026 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19.11.2025 року співробітники поліції та ТЦК та СП затримали ОСОБА_1 , у застосунку «Резерв+» зазначено, що він невійськовозобов`язаний, а підстава зняття/виключення – (абз. 3 п. 2 ч. 5 ст. 37) (Мобілізація) які призвані чи прийняті на військову службу. На облік його взяв 24.11.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім того, у графах щодо проходження ВЛК зазначено, що позивач нібито пройшов ВЛК 24.11.2025 року і його визнано придатним.

Разом з тим, позивач має черепно-мозкову травму, через що раніше отримав інвалідність, але ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 даний факт проігнорувала, усні пояснення не прийняла до уваги. При цьому, з постановою ВЛК, оформленою довідкою від 24.11.2025 року позивача ознайомлено не було.

24.11.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 було винесено наказ «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації», яким наказано призвати та направити позивача для проходження військової служби під час загальної мобілізації, в особливий період, в складі Військової частини НОМЕР_1 .

Позивач зазначив, що вся процедура призову позивача на військову службу, включаючи його затримання та доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, проходження військово-лікарської комісії, оформлення документації щодо призову не відповідає вимогам законодавства.

Відповідачі 2 та 3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та Військова частина НОМЕР_1 , надали відзиви, в яких просили у задоволенні позову відмовити.

Відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_3 ухвалу про відкриття провадження та позовну заяву з додатками отримав через електронний кабінет, відзив на адміністративний позов не надав.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2024 року у справі № 640/22958/21 дійшов висновку, що довідка про доставку електронного листа є допустимим доказом, що підтверджує вручення стороні судового рішення, надісланого в електронній формі.

У відповідності до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

ОСОБА_2 згідно військово квитка Серії НОМЕР_2 перебував на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_6 та був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку 23.09. 2001 року. Відомості про непридатність та виключення з військового обліку були занесені до паперового військово-облікового документа.

Згідно з відомостями з електронного військово-облікового документа, сформованого 09.12.2025 року з мобільного застосунку від Міністерства оборони України «Резерв+», позивач є не військовозобов`язаним. Підстава заняття/виключення: абз. 3 п. 2 ч. 5 ст. 37. Дата взяття на облік: 24.11.2025 року, дата ВЛК – 24.11.2025 року. Номер протоколу ВЛК: 2025-1125-1239-0199-7. Постанова ВЛК – придатний.

Відповідно до картки обстеження та медичного огляду Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 від 24.11.2024 року та довідки позаштатної постійної діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 № 2025-1125-1239-0199-7 від 24.11.2025 року, солдат ОСОБА_2 придатний до військової служби.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 24.11.2024 року № 1759 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації на особливий період», на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», відповідно до Законів України «Про військовий обов`язок та військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» для комплектування команд, наказано, окрім іншого, призвати та направити для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 .

Матеріали справи містять посвідчення Серії НОМЕР_3 від 20.02.2009 року про виплату державної допомоги ОСОБА_2 як особі з інвалідністю ІІІ групи. Термін дії: з 20.01.2009 року по 30.01.2010 року.

Вважаючи спірні рішення протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходить з наступного:

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі – відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до ч. 10 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (у редакцію на дату виникнення спірних правовідносин; далі – Положення № 402).

Згідно п. 1.2. розділу 1 Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза – це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі – ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі – ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Згідно з абз. 1-7 п. 2.1 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі – ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі – ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) – дистанційно.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.

Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Відповідно до пп. 2.5.1, 2.5.2 п. 2.5. Розділу 2 Положення № 402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_11; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності. Позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (не менше ніж три лікарі) і секретаря з числа фахівців з медичною освітою. До складу ВЛК можуть призначатися лікарі інших спеціальностей. Порядок створення ЛЛК визначається Положенням про лікарсько-льотну експертизу в державній авіації України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 20.11.2017 року № 602, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2017 року за № 1566/31434.

Пунктами 2.5.5 - 2.5.6 розділу І Положення № 402 передбачено, що за запитом голови ВЛК (ЛЛК), до роботи позаштатних (постійно та тимчасово діючих) ВЛК (ЛЛК) на правах членів ВЛК (ЛЛК) можуть залучатися головні (провідні) медичні спеціалісти, начальники відділень, інші лікарі-спеціалісти закладів охорони здоров`я (установ), спеціалісти інших (не медичних) спеціальностей, начальник медичної служби та/або представник командування (керівництва) військової частини, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається.

Перелік закладів охорони здоров`я (установ), військових частин, при яких організовуються позаштатні постійно діючі ВЛК (ЛЛК), разом зі списком голів та заступників голів цих ВЛК (ЛЛК) на наступний календарний рік затверджується щорічно до 25 грудня начальником ЦВЛК за поданням начальників штатних ВЛК регіонів.

Документи позаштатних ВЛК скріплюються печаткою закладу охорони здоров`я (установи), військової частини, в яких ці комісії утворені (п. 2.5.11 розділу І Положення № 402).

Як передбачено вимогами пп. 2.3.4 п. 2.3 розділу I Положення № 402 ЦВЛК має право оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі – ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз`яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).

Згідно пп. 2.3.5 п. 2.3 розділу I Положення №402 рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Відповідно до пп. 2.4.5 п. 2.4 розділу І Положення № 402 ВЛК регіону має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (п. 2.4.10. п. 2.4 розділу І Положення № 402).

Згідно із п. 3.3 та 3.4 глави 3 розділу І Положення № 402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16.11.2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров`я.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.

Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.

У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду ЛК в інший заклад охорони здоров`я, ніж той, в якому проводився медичний огляд ВЛК, постанова якої оскаржується.

Таким чином, із наведених вище норм Положення № 402 слідує, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених п. 1.1 розділу І Положення № 402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служб, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.

Відповідно до абз. 5-6 п. 3.8 розділу ІІ Положення № 402 під час дії особливого періоду постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу (додаток 11 до цього Положення) у трьох примірниках, які не пізніше десятиденного строку з дня закінчення медичного огляду та перевірки ВЛК обласних (Київського та Севастопольського міських) ТЦК та СП, направляються на затвердження до штатних ВЛК згідно адміністративно-територіальної зони відповідальності за проведення військово-лікарської експертизи.

Інші постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП, на особливий період оформлюються довідкою військово-лікарської комісії (додаток 4 до цього Положення) у трьох примірниках.

У разі коли лікарям ВЛК ТЦК та СП важко остаточно визначити стан здоров`я військовозобов`язаного, він направляється лікарем - членом ВЛК на амбулаторне або стаціонарне обстеження з подальшим оглядом ВЛК ТЦК та СП, з унесенням відповідного запису про направлення до ЕСОЗ. Після проведення обстеження складається Акт дослідження стану здоров`я (додаток 10), який підписується керівником закладу охорони здоров`я (установи). Акт подається до ВЛК ТЦК та СП на розгляд. Якщо обстеження проводилось у закладі охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, то огляд проводиться госпітальною (гарнізонною) ВЛК (п. 3.11 розділу ІІ Положення № 402).

З матеріалів справи вбачається, що позивач пройшов медичний огляд постійно діючої військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 24.11.2025 року, результати якого оформлені довідкою від 24.11.2025 року № 2025-1124-1239-0199-7 про придатність позивача до військової служби.

Вказана довідка військово-лікарської комісії відповідає формі, затвердженій додатком 4 до Положення № 402. Містить всі необхідні реквізити, зокрема, особисті дані позивача, висновок ВЛК з покликанням на відповідні статті Розкладу хвороб, ініціали та підписи голови ВЛК та секретаря ВЛК, місцезнаходження ВЛК та гербову печатку.

У матеріалах справи наявна картка обстеження та медичного огляду позивача, у якій зазначені відомості про обстеження позивача терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, ЛОР, психіатром, стоматологом тобто лікарями огляд яких є обов`язковим під час дії правового режиму воєнного стану.

У спірному випадку позивач оскаржує, зокрема, постанову (оформлену довідкою від 24.11.2025 року № 2025-1124-1239-0199-7 позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії, посилаючись на недотримання процедури проведення медичного огляду.

Оцінюючи зазначені доводи позивача про протиправність рішення позаштатної ВЛК та незаконність постанови, оформленої довідкою від 24.11.2025 року № 2025-1124-1239-0199-7 суд враховує наступне:

Положення № 402 не передбачає право особи, що проходила медичний огляд, оскаржувати постанови позаштатних (штатних) ВЛК у судовому порядку.

Згідно із вищевказаними нормами Положення № 402, у разі непогодження із постановами позаштатних ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із скаргою на дії чи рішення ВЛК.

У свою чергу ВЛК регіону мають право скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військовозобов`язаних на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Оскарженню у судовому порядку, за приписами пп. 2.3.5 та 2.4.10 глави 2 розділу І Положення № 402 підлягають тільки постанови ЦВЛК та ВЛК регіонів.

У відповідності до наведених вище норм Положення № 402, у разі наявності сумніву у позивача щодо правильності висновку стосовно ступеня його придатності до військової служби, він мав право звернутися до ВЛК вищого рівня, чи Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідної постанови.

Згідно з пп. 2.3.4 п. 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі – ЛЛК)) Збройних Сил України.

Крім того враховуючи вищенаведену норму Положення № 402, суд зазначає, що остаточне рішення про придатність чи непридатність військовослужбовця до військової служби може бути прийнято ЦВЛК.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідно до вимог Положення №402 у позивача є право оскаржити до суду постанову ВЛК регіону, або постанову ЦВЛК, а не постанову позаштатної ВЛК.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що оскільки ним не надано доказів проходження переогляду, а також результатів такого огляду, а також доказів оскарження таких результатів до ЦВЛК та проханням провести повторний медичний огляд із дотримання вимог Положення № 402, тому суд вважає, що позивач не скористався своїм правом на проведення повторного медичного огляду з метою визначення придатності його до військової служби. Доказів зворотного позивач суду не надав.

Беручи до уваги ті обставини, що перевірка рішень позаштатних ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402 при проведенні медичного огляду військовозобов`язаного, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, при цьому позивач оскаржує рішення позаштатної ВЛК, а не остаточне рішення, яке підлягає судовому оскарженню з приводу придатності позивача до військової служби, суд дійшов висновку про недотримання позивачем вимог Положення № 402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є окремою підставою для відмови у задоволенні вимог адміністративного позову.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду від 12.06.2020 року у справі № 810/5009/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_5 в частині порушення процедури призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 № 1759 від 24.11.2025 року про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення до Військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі – вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період – період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники – особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники – особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані – особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти – особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Отже, що оскільки на той час позивач перебував в статусі військовозобов`язаного, тому на підставі вказаних вище норм він міг бути прийнятий на військову службу під час мобілізації, а відтак у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити також.

Протилежного під час розгляду справи не було встановлено та доведено, а відтак у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити також.

Щодо вимог визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає наступне:

Оскільки суд вважає, що відсутні підстави для визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов ОСОБА_2 на військову службу під час мобілізації, суд вважає, що похідний наказ командира Військової частини НОМЕР_1 також скасуванню не підлягає.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Суд вважає, що у даній справі ним було надано вичерпну відповідь на всі питання, які входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному аспектах.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні ЄСПЛ від 19.04.1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. Разом із цим, обов`язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 09.12.2009 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 – 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) та Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про: визнання протиправною та скасування довідки військово-лікарської комісії № 2025-1124 -1239-0199-7 від 24.11.2025 року про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби; визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення даних про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов`язаних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині порушення процедури призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації; визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1759 від 24.11.2025 року про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлення до Військової частини НОМЕР_1 ; визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ; зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби та виключити зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 – відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05.08.2026 року.

Суддя О.В. Малих