Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №380/11280/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року м. Львівсправа № 380/11280/26

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (відповідач/Шевченківський ВДВС), у якому просить:

- скасувати арешт майна ОСОБА_1 , винесеного на підставі постанови ВП № 46305823 про арешт майна боржника з примусового виконання виконавчого листа № 1-2/12, виданого 05 січня 2011 року Апеляційним судом Львівської області.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вироком Апеляційного суду Львівської області від 03 жовтня 2011 року його було визнано винним у вчиненні низки злочинів та призначено покарання. На виконанні у Шевченківському ВДВС було виконавче провадження № 46305823 з примусового виконання виконавчого листа № 1-2/12, виданого 05 січня 2011 року Апеляційним судом Львівської області, про конфіскацію у засудженого ОСОБА_1 усього майна, яке є його власністю. 26 червня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі пункту 2 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (стара редакція), а саме: Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на все майно боржника накладено арешт. Здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку належного боржнику на праві власності майна виявилися безрезультатними, про що складено акт державного виконавця. Ліквідного майна, на яке можна звернути стягнення, не виявлено. Відповідно до відповідей УДАІ при ГУМВСУ у JI/o транспортних засобів за боржником не зареєстровано та інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно державна реєстрація прав власності об`єктів нерухомого майна не здійснювалася. Позивач став на шлях виправлення, створив власну справу та мав намір набути майно, однак йому було повідомлено про наявність обтяжень щодо його особи відповідно до вищевказаного вироку. Станом на день подання цієї позовної заяви відсутні записи в Єдиному реєстрі боржників щодо ОСОБА_1 , однак наявний арешт на його майно та на момент виконання рішення виконавцем будь-якого майна не встановлено, відповідно усі необхідні та допустимі виконавчі дії було проведено. Зважаючи на те, що виконавче провадження завершене, питання про зняття арешту з майна не вирішене державним виконавцем самостійно, продовження арешту майна перешкоджає позивачу у реалізації прав щодо такого майна.

З огляду на вказане просить позов задовольнити повністю.

Також до позовної заяви позивач додав заяву, в якій повідомляє, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 10000,00 грн.

Відповідач, належно повідомлений про відкриття спрощеного позовного провадження у цій справі та про своє право на подання відзиву на позовну заяву, а також доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 29 червня 2026 року, у встановлений судом строк (до 14 липня 2026 року) відзиву на позовну заяву не подав.

Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на вказане, враховуючи неподання належно повідомленим відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, суд вирішує цю справу за наявними матеріалами.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 08 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 29 червня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у відповідача інформацію та відомості щодо виконавчого провадження № 46305823.

Ухвалою суду від 17 липня 2026 року продовжено строк розгляду справи на двадцять днів.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Вироком Апеляційного суду Львівської області від 03 жовтня 2012 року ОСОБА_1 визнано винним та призначено покарання:

- за ст. 69 КК України (1960 року) на 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ст. 89 ч. 1 КК України (1960 року) на 1 рік позбавлення волі і на підставі ст. 48 КК України (1960 року), ст. 74 п. 5 КК України звільнити ОСОБА_1 від покарання у зв`язку із закінченням строків давності;

- за ст. 142 ч. 3 КК України (1960 року) на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за ст. 215-3 ч. 3 КК України (1960 року) на 7 років позбавлення волі;

- за ст. 187 ч. 4 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_1 - виправдати:

за ст. 69 КК України (1960 року) по епізоду МП «Плай».

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно призначити покарання ОСОБА_1 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо майна позивача наявне обтяження: арешт (архівний запис), реєстраційний номер обтяження: 4377084, підстава обтяження «постанова, 2210, 31.01.2003, ВДВС Шевченківського рай.упр.юст., 513».

Згідно з листом Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 06 травня 2026 року № 42925 на виконанні у Шевченківському ВДВС було виконавче провадження № 46305823 з примусового виконання виконавчого листа № 1-2/12, виданого 05 січня 2011 року Апеляційним судом Львівської області, про конфіскацію у засудженого ОСОБА_1 усього майна, яке є його власністю. 26 червня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (стара редакція), а саме: Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на все майно боржника накладено арешт. Здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку належного боржнику на праві власності майна виявилися безрезультатними, про що складено акт державного виконавця. Ліквідного майна, на яке можна звернути стягнення, не виявлено. Відповідно до відповідей УДАІ при ГУМВСУ у JI/o транспортних засобів за боржником не зареєстровано та інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно державна реєстрація прав власності об`єктів нерухомого майна не здійснювалася. Відповідно до номенклатури справ Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України завершені виконавчі провадження зберігаються в архіві протягом трьох років з подальшим їх знищенням.

Також у цьому листі зазначено, що підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначені статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках, не передбачених вказаною нормою, арешт може бути знятий за рішенням суду.

Позивач, уважаючи, що наявні підстави для скасування арешту його майна, накладеного на підставі постанови ВП № 46305823 про арешт майна боржника з примусового виконання виконавчого листа № 1-2/12, виданого 05 січня 2011 року Апеляційним судом Львівської області, звернувся з цим позовом до суду.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом частини першої, абзацу першого частини п`ятої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

Частиною п`ятою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Суд зазначає, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» виконується примусово.

Своєю чергою, відсутність виконавчого провадження свідчить про відсутність правової підстави для здійснення примусового виконання рішення, а отже, і відсутність правової підстави для забезпечення його реального виконання.

Водночас визначений частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» перелік підстав для зняття виконавцем арешту з майна (коштів) боржника є вичерпним, а згідно з частиною п`ятою цієї статті - у всіх інших випадках, не передбачених цією нормою, арешт може бути знятий за рішенням суду.

Суд відзначає, що предметом цього позову є скасування арешту майна позивача, накладеного на підставі постанови ВП № 46305823 про арешт майна боржника з примусового виконання виконавчого листа № 1-2/12, виданого 05 січня 2011 року Апеляційним судом Львівської області.

Як на підставу позову позивач покликається на лист Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 06 травня 2026 року № 42925, у якому зазначено про те, що на виконанні у Шевченківському ВДВС було виконавче провадження № 46305823 з примусового виконання виконавчого листа № 1-2/12, виданого 05 січня 2011 року Апеляційним судом Львівської області, про конфіскацію у позивача усього майна, яке є його власністю, однак 26 червня 2015 року державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у старій редакції.

Однак, зі змісту наведеного листа не випливає, що арешт на майно позивача був накладений на підставі постанови ВП № 46305823 про арешт майна боржника з примусового виконання виконавчого листа № 1-2/12, виданого 05 січня 2011 року Апеляційним судом Львівської області, а у цьому листі йдеться саме про те, що вказаний виконавчий документ був на примусовому виконанні у Шевченківському ВДВС в рамках виконавчого провадження № 46305823 та надалі був повернутий стягувачу на підставі постанови державного виконавця.

Натомість, відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, який долучений позивачем до матеріалів справи, підставою для накладення арешту на майно позивача є саме «постанова, 2210, 31.01.2003, ВДВС Шевченківського рай.упр.юст., 513».

Суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні будь які докази на підтвердження того, що арешт на майно позивача накладений на підставі постанови ВП № 46305823 про арешт майна боржника з примусового виконання виконавчого листа № 1-2/12, виданого 05 січня 2011 року Апеляційним судом Львівської області, як стверджує позивач, а натомість відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вказують, що підставою для накладення арешту на майно позивача є саме «постанова, 2210, 31.01.2003, ВДВС Шевченківського рай.упр.юст., 513».

З огляду на викладене позовна вимога позивача про скасування арешту його майна, накладеного саме на підставі постанови ВП № 46305823 про арешт майна боржника з примусового виконання виконавчого листа № 1-2/12, виданого 05 січня 2011 року Апеляційним судом Львівської області, не може бути задоволена судом, оскільки вищевказана постанова не є підставою для обтяження майна позивача, а «постанова, 2210, 31.01.2003, ВДВС Шевченківського рай.упр.юст., 513», згідно з якою на майно позивача накладено арешт, не зазначена ні у змісті позовних вимог (предмет позову), ні в підставах позову, тож така не стосується правовідносин у розглядуваній справі.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини п`ятої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» суд не скасовує арешт майна, а такий може бути знятий за рішенням суду.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Котлярська, 6, м. Львів, 79007, код ЄДРПОУ 3509321) про скасування арешту майна – відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повне рішення складено 04 серпня 2026 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна