Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №320/45569/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року м.Київ № 320/45569/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Лебєдєву Тетяну Олександрівну звернувся до суду із позовом до Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України», в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати Рішення Центральної медичної (військово-лікарської комісії) при Державній установі «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» (ЄДРПОУ 08735882) щодо відмови у встановленні причинного зв`язку захворювань ОСОБА_1 у формі «ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини»;

зобов`язати Центральну медичну (військово-лікарську комісію) при Державній установі «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України» (ЄДРПОУ 08735882) внести зміни у свідоцтво про хворобу від 17.09.2024 року №1336/С щодо захворювань ОСОБА_1 у формі «ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі статті 64 «а», 23 «б», 39 «в», 52 «в», 55 «б», 31 «б», 30«в», 68 «в» графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017 №285, у редакції наказу МВС України від 23.05.2024 №331 визнаний непридатним до військової служби. Не погоджуючись із висновком В(МЛ)К щодо зв`язку захворювання із проходженням військової служби, Позивач через представника звернувся до Центральної медичної (військово-лікарської) комісії при ДУ «ГМКЦ МВС України» з метою встановлення зв`язку із Захистом батьківщини. 14 лютого 2025 року від Центральної медичної (військово-лікарської) комісії при ДУ «ГМКЦ МВС України» надійшла відповідь, якою було відмовлено у задоволенні. Вважаючи вказане рішення протиправним, звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18вересня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що 17 вересня 2024 року медична (військово-лікарська) комісія ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» за розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 здійснила медичний огляд щодо ОСОБА_1 . За результатами медичного огляду було складено свідоцтво про хворобу №1336/С від 17.09.2024 та на підставі статей на підставі статті 64 «а», 23 «б», 39 «в», 52 «в», 55 «б», 31 «б», 30«в», 68 «в» графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017 року №285, у редакції наказу МВС України від 23.05.2024 №331 визнаний непридатним до військової служби. У лютому 2025 року ДУ «ГМКЦ МВС України» розглянула звернення від 02.12.2024 направлене з метою встановлення зв`язку із захистом Батьківщини та з приводу незгоди з рішенням медичної (військово - лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» в свідоцтві про хворобу №1336/С від 17.09.2024. Наявними у справі доказами не підтверджено незастосування методу індивідуальної оцінки придатності до служби, порушення процедури проведення медичного огляду, що призвело до неправомірного висновку щодо стану здоров`я Позивача та придатності до служби. Підстави вважати, що рішення медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській», оформленого у формі Довідки №343/4 від 28.04.2025, є протиправною за процедурою її прийняття відсутні.

Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , 1974 р.н., проходив військову службу у Національній гвардії України.

У період з 18.09.2023 до 30.09.2023 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією РФ проти України, перебуваючи у населеному пункті Оріхів Пологівського району Запорізької області, що підтверджується довідкою про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією РФ проти України від 14.04.2024 року №9180.

17 вересня 2024 року медична (військово-лікарська) комісія ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» за розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 здійснила медичний огляд щодо ОСОБА_1 , про що було видано свідоцтво про хворобу від 17.09.2024 року №1336/С

Не погоджуючись із висновком В(МЛ)К щодо зв`язку захворювання із проходженням військової служби, Позивач через представника звернувся до Центральної медичної (військово-лікарської) комісії при ДУ «ГМКЦ МВС України» з метою встановлення зв`язку із Захистом батьківщини.

14 лютого 2025 року від Центральної медичної (військово-лікарської) комісії при ДУ «ГМКЦ МВС України» надійшла відповідь, якою було відмовлено у задоволенні.

Не погодившись із рішенням відповідача, адвокат Лебєдєва Т.О. звернулася до суду із цим позовом за захистом прав та інтересів свого довірителя ОСОБА_2.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив із такого.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-третя статті 1 Закону).

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина сьома статті 1 Закону № 2232-XII).

Згідно з частиною дев`ятою статті 1 №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини десятої статті 2 Закону № 2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи, наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).

Відповідно до статей 50, 61, 65, 77 Закону України «Про Національну поліцію», частини десятої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статті 21 Закону України «Про Національну гвардію України», статті 70 «Основи законодавства України про охорону здоров`я» та з метою нормативно-правового врегулювання організації медичного обстеження кандидатів на службу в поліцію, поліцейських, кандидатів на військову службу за контрактом, резервістів та військовослужбовців Національної гвардії України наказом Міністерства внутрішніх справ України 03 квітня 2017 року № 285 затверджено Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС (далі по тексту - Положення №285).

Відповідно до пункту 1 розділу І Положення №285 це Положення визначає порядок проведення лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз медичними (військово-лікарськими) комісіями (далі - М(ВЛ)К), утвореними в закладах охорони здоров`я, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України (далі - ЗОЗ МВС), та закладах охорони здоров`я, що входять до складу Національної гвардії України (далі - ЗОЗ НГУ).

Основними завданнями М(ВЛ)К є зокрема, визначення за станом здоров`я та фізичного розвитку придатності кандидатів на військову службу за контрактом, у військовому резерві, кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах Національної гвардії України (далі - ВВНЗ), курсантів, військовослужбовців Національної гвардії України (далі - військовослужбовці) до подальшого проходження військової служби (пп.2 п.2 розділ І Положення №285).

М(ВЛ)К відповідно до покладених на них завдань зокрема проводять військово-лікарську експертизу щодо кандидатів на військову службу за контрактом, у військовому резерві, на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, колишніх осіб рядового і начальницького складу (пп.2 п.3 розділ І Положення №285).

Відповідно до п.4 розділу І Положення №285 рішення М(ВЛ)К щодо придатності (непридатності) осіб до військової служби приймаються відповідно до Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (неприданості) до військової служби, служби у військовому резерві (додаток 3) (далі - Розклад хвороб), Пояснення щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності (неприданості) до військової служби, служби у військовому резерві (додаток 4) та Таблиці додаткових вимог до стану здоров`я (додаток 5) (далі - ТДВ).

Згідно з п.1-4 розділу ІІ Положення №285 лікарська та військово-лікарська експертизи проводяться штатними та позаштатними М(ВЛ)К. Лікарсько-льотна експертиза проводиться позаштатними ЛЛК, які утворюються у штатних М(ВЛ)К (за потреби).

Штатними М(ВЛ)К є Центральна медична (військово-лікарська) комісія (далі - ЦМ(ВЛ)К) Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» (далі - ДУ ГМЦ), М(ВЛ)К державних установ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України» по областях, місту Києву та Київській області (далі - ДУ ТМО).

ЦМ(ВЛ)К - штатна М(ВЛ)К, на яку покладається організація лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз у ЗОЗ МВС. ЦМ(ВЛ)К здійснює координацію діяльності М(ВЛ)К ДУ ТМО та позаштатних М(ВЛ)К з питань проведення лікарської та військово-лікарської експертиз.

До позаштатних М(ВЛ)К належать госпітальна М(ВЛ)К, гарнізонна М(ВЛ)К, ЛЛК (постійно діючі) та М(ВЛ)К ЗВО, М(ВЛ)К ВВНЗ, які утворюються за потреби (тимчасово діючі). Госпітальні М(ВЛ)К утворюються в госпіталях або лікарнях ДУ ТМО, госпіталі ДУ ГМЦ та у військовому госпіталі НГУ. Гарнізонні М(ВЛ)К утворюються при поліклініках ДУ ТМО або ЗОЗ НГУ (за потреби). Позаштатні М(ВЛ)К з питань лікарської та військово-лікарської експертиз підпорядковуються відповідним штатним М(ВЛ)К.

Пунктом 14 розділу ІІ Положення №285 передбачено функції штатних М(ВЛ)К, зокрема:

1) організація та проведення лікарської і військово-лікарської експертиз;

2) розгляд звернень, заяв і скарг з питань лікарської і військово-лікарської експертиз, аналіз та узагальнення результатів розгляду;

3) контроль за проведенням лікарської і військово-лікарської експертиз у підзвітних позаштатних М(ВЛ)К, затвердження (незатвердження) чи скасування їхніх рішень, надання їм (за потреби) методичної і практичної допомоги.

Розділом ІІІ Положення №285 визначено організацію проведення лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз.

Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку осіб на дату огляду в цілях визначення придатності до служби в поліції, військової служби, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням. Під придатністю до служби в поліції, військової служби в цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку осіб, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки в поліції та обов`язки військової служби в НГУ в мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не збігаються з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участю провідних (головних) медичних фахівців ЗОЗ МВС, під час якого може бути прийнято рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення (п.1 розділу ІІІ Положення №285).

Згідно з п.19 розділу ІІІ Положення №285 за результатами проходження медичного огляду та вивчення даних про особу, яка проходить медичний огляд, М(ВЛ)К приймає експертне рішення у формі постанови щодо придатності (непридатності) особи до служби, причинного зв`язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), що відображається в заключній частині Акта медичного огляду. Залежно від результату медичного огляду оформляються такі документи: Довідка медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 16) (далі - Довідка М(ВЛ)К) або Свідоцтво про хворобу (додаток 17). Інформація про прийняте М(ВЛ)К рішення вноситься до Книги обліку документації медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 18) (далі - Книга обліку документації).

Відповідно до п.21 розділу ІІІ Положення №285 у разі незгоди з рішенням штатної М(ВЛ)К особа, яка проходила медичний огляд, може оскаржити його в ЦМ(ВЛ)К. Рішення (постанови) ЦМ(ВЛ)К можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Згідно з п.1 підрозділу 1 розділу VII Положення №285 Медичний огляд з метою проведення військово-лікарської експертизи проводиться М(ВЛ)К для визначення придатності зокрема військовослужбовців до військової служби.

Відповідно до п.4, 6, 8 підрозділу 3 розділу VII Положення №285 у разі виявлення під час обстеження або лікування в ЗОЗ, ЗОЗ МВС, ЗОЗ НГУ у військовослужбовця захворювання, наслідків поранення (травми, контузії, каліцтва), які зумовлюють непридатність до військової служби, ця особа направляється на медичний огляд для встановлення придатності до військової служби за рішенням керівника ЗОЗ, ЗОЗ МВС, ЗОЗ НГУ на підставі подання керівника лікувального відділення, у якому обстежується (лікується) військовослужбовець, з одночасним інформуванням військової частини за місцем служби, про що робиться запис у медичній карті амбулаторного хворого (медичній карті стаціонарного хворого, медичній книжці), який підписується керівником ЗОЗ, ЗОЗ МВС, ЗОЗ НГУ.

Військовослужбовці оглядаються М(ВЛ)К у ЗОЗ МВС за територіальним принципом або за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні, за місцем проведення відпустки.

Медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, поранення (травми, каліцтва, контузії), з метою визначення придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, поранення (травми, каліцтва, контузії). Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва) - це такий стан здоров`я, коли результати обстеження та лікування дають підстави М(ВЛ)К винести рішення про придатність до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби. У разі якщо військовослужбовець визнається непридатним до служби в підрозділах спеціального призначення, М(ВЛ)К одночасно приймає постанову про придатність його до військової служби.

Відповідно до пунктів 1-3 розділу VIII Положення №285 за результатами лікарської (військово-лікарської) експертизи М(ВЛ)К приймають рішення (постанови) М(ВЛ)К, які включають відомості про діагноз, придатність (непридатність) до служби в поліції або військової служби та причинний зв`язок захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв).

Рішення (постанови) М(ВЛ)К щодо поліцейських, військовослужбовців приймаються станом на дату їх медичного огляду, а щодо колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби,- на дату фактичного звільнення зі служби, військової служби за результатами розгляду документації, складеної в період проходження служби, військової служби.

Рішення (постанови) приймаються з урахуванням мети проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи, зазначеної в Направленні на медичний огляд.

Залежно від результатів проведеної лікарської та/або військово-лікарської експертизи М(ВЛ)К приймається рішення, яке може бути оформлене як Свідоцтво про хворобу, Довідка М(ВЛ)К або Постанова медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 23) (далі - Постанова М(ВЛ)К) (п.1 розділу Х Положення №285).

Рішення М(ВЛ)К оформлюється як Свідоцтво про хворобу, якщо за результатами медичного огляду поліцейський, військовослужбовець, здобувач вищої освіти у ЗВО, курсант визнані непридатними до служби (військової служби). В інших випадках рішення М(ВЛ)К щодо осіб, зазначених у пункті 2 розділу I цього Положення, оформлюється як Довідка М(ВЛ)К або Постанова М(ВЛ)К (п.2 розділу Х Положення №285).

Як встановлено судом, згідно Свідоцтва про хворобу позивачу встановлено діагноз дискогенна радикулопатія L5-S1 ліворуч, хронічний рецедивуючий перебіг, стадія ремісії, виражений стійкий больовий та помірний м`язово -тонічний синдроми, парез лівої стопи до 3,5-4,0 б., синдром чутливих розладів на глі розповсюдженого остеохондрозу хребта, протрузії дисків СЗ-С6, кила дисків Th5, Th12, L4, клиноподібна деформація тіл C7, Thl 1, спондильоартроз фасеткових суглобів поперекового відділу хребта І ст. (Операції: 16.02.2024- інталамінарна мікродискектомія L4-LS ліворуч; 15.05.2024- МОС задній траспедикулярний корпородез L4-S1, гемілямінектомія L4-LS ліворуч, фораменотомія L4-L5 ліворуч) зі значним порушенням статико-динамічної функції хребта. Гіпертонічна хвороба І стадії, 1 ступінь, середнього ризику. Шлуночкова екстрасистолія. Хронічний гастродуоденіт, не асоційований з Нр., стадія ремісії. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба: з езофагітом, стадія ремісії. Грижа стравохідного отвору діафрагми.

Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби.

Не погодившись із висновками М(ВЛ)К, ОСОБА_1 , оскаржив постанову М(ВЛ)К до Центральної медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ГМКЦ МВС України» з проханням змінити формулювання причинно-наслідкового зв`язку захворювання.

Даючи оцінку відмові відповідача у зміні формулювання причинно-наслідкового зв`язку захворювання, суд виходив з такого.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).

Відповідно до п. 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі -ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Пунктом 2.4.5 розділу І Положення №402 передбачено, що ВЛК регіону має право: приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (п.5.4.10 розділу І Положення №402).

Згідно із п. 2.3.3 розділу І Положення № 402, на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

Відповідно до п.п. 2.3.4. п. 2.3 Положення №402 ЦВЛК (серед іншого) має право розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.

Положеннями п. 2.1. п.2.2 Положення №402 передбачено, що ЦВЛК є штатною військово-лікарською установою яка приймає постанови що є обов`язковою для штатних та позаштатних ВЛК.

Згідно із п. 2.3.5 Положення №402 рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Суд зазначає, що розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підстав прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері, і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

У позовній заяві позивач звертає увагу, що висновок ЦМ(ВЛ)К було зроблено без повного врахування всіх наданих медичних довідок, проте не вказує які саме медичні документи не було взято до уваги.

Суд погоджується з доводами відповідача, що ЦМ(ВЛ)К в ході розгляду звернення громадянина вивчає медичну-експертну документацію, контролює порядок і якість проведення військово-лікарської експертизи, відповідність рішення М(ВЛ)К вимогам нормативно-правових актів - пункти 14, 15, 16 розділу II Положення.

Суд бере до уваги доводи відповідача про те, що «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» встановлюється, якщо воно виникло під час безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, за наявності документів, що етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання в період участі в бойових діях або коли захворювання, яке виникнуло до цього, у зазначені період служби досягло такого розвитку, що призводить до непридатності до військової служби.

Таку інформацію позивачем не надано, а судом не здобуто.

З огляду на правові позиції Верховного Суду, суд позбавлений можливості надати оцінку медичному діагнозу позивача, оскільки це питання спеціальної компетенції, а не питання права.

З огляду на викладене, під час розгляду справи не встановлено порушення відповідачем процедури прийняття ним рішення щодо позивача.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд дійшов висновку, що поведінка відповідача у спірних правовідносинах відповідає визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, тому у задоволенні позову потрібно відмовити.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.