Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №320/45921/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року м. Київ № 320/45921/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 засобами підсистеми «Електронний суд» через свого представника - адвоката Охтень А.А. звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 у порядку, межах, спосіб і строки, визначені законом, розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та прийняти за результатами розгляду заяви рішення.

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення інформації до Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані відносно військовозобов`язаного ОСОБА_1 про «Порушення правил військового обліку» та направити лист про виключення ОСОБА_1 з бази інформаційного ресурсу Інформаційної підсистеми «Розшук» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» як такого, що перебуває у розшуку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що подана ним заява про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як військовозобов`язаному, якщо мають одного із своїх батьків з інвалідністю І чи ІІ групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати. До заяви додано перелік документів для підтвердження обставин зазначених у заяві. Однак Відповідач у листі-відповіді на вищезазначену заяву наголосив про необхідність подання заяви про відстрочку від призову на військову службу особисто, а не засобами поштового зв`язку, пред`явивши військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Крім цього, відповідно до застосунку «РЕЗЕРВ+» в електронному кабінеті позивача наявна інформація про порушення ним правил військового обліку. Внесення до Реєстру даних про позивача, як порушника правил військового обліку, призвело до порушення його прав, оскільки, до Національної поліції надсилалося звернення уповноваженими особами Відповідача про доставлення позивача за вчинення ним правопорушення передбаченого статтею 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення. При цьому, факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого статтею 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення не доведено, протокол не складався, факт притягнення до відповідальності відсутній. Просить суд задовольнити позов.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає позивачу надано відстрочку на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк з 28.11.2025 по 02.02.2026 системою автоматично, порушення правил військового обліку полягає у не проходженні військово-лікарської комісії. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Як зазначає представник позивача в позовній заяві ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою, в якій просив надати відстрочку від призову, оскільки перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 та має право на відстрочку від мобілізації, згідно пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Представник позивача зазначає, що до вказаної вище заяви було додано копію паспорта, довідку про присвоєння РНОКПП заявника, копію військового квітка НОМЕР_1 , копію свідоцтва про народження № НОМЕР_2 , копію паспорта та РНОКПП матері позивача, копію довідки НОМЕР_3 , копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 , письмові заяви ОСОБА_2 , свідоцтво про смерть батька позивача, та витяги з РТГ.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_4 від 01.08.2025 № 6282 позивача повідомлено про результати його звернення щодо надання відстрочки.

Також в позовній заяві представник позивача зазначила, що відповідно до застосунку «РЕЗЕРВ+» в електронному кабінеті позивача наявна інформація про порушення ним правил військового обліку.

Вважаючи бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» протиправною, а також дії щодо внесення інформації до Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку протиправними, адвокат Охтень А.А. звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частини п`ятої статті 1 Закону №2232-ХІІ).

Частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з абзацу 2 частини другої статті 2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направленням) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом (частина перша статті 4 Закону №2232-ХІІ).

Відповідно до абзацу 3 частини шостої статті 2 Закону №2232-ХІІ до видів військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Абзацом 1 частини першої статті 39 Закону №2232-ХІІ встановлено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).

Згідно пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Згідно пункту 11 цього Положення районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім іншого, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2024 у справі № 160/10728/23 звернув увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Проте в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження того, які документи надавались ОСОБА_1 на підтвердження в нього права на відстрочку відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ, з огляду на що суд позбавлений надати належну оцінку діям відповідача щодо розгляду вказаного звернення.

Крім того, з відзиву ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що позивачу було надано відстрочку на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк з 28.11.2025 по 02.02.2026 системою автоматично.

З матеріалів справи вбачається, що ані позивач ані його адвокат вказане твердження не спростували та не заперечили. Правом надання відповіді на відзив не скористались.

Крім того, суд позбавлений надати правову оцінку діям дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення інформації до Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, оскільки матеріали справи №320/45921/25 не містять будь яких доказів порушення прав позивача.

Так, адвокат Охтень А.А. в позовній заяві вказує, що із застосунку «РЕЗЕРВ+» в електронному кабінеті позивача наявна інформація про порушення ним правил військового обліку, проте вказаний витяг чи скріншот із застосунку «РЕЗЕРВ+» ОСОБА_1 не надає, як і не надає будь-який інший військово-обліковий документ позивача.

Верховним Судом у постанові від 15.05.2024 у справі №160/14647/22 висновано, що при вирішенні спору суд зобов`язаний надати оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного способу захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, з урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати на користь позивача відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Шевченко А.В.