Рішення від 03 серпня 2026 р. у справі №260/3844/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 серпня 2026 рокум. Ужгород№ 260/3844/26

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі представника Пересоляка Олександра Сергійовича ( АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

01 червня 2026 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника Пересоляка Олександра Сергійовича звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 , якою просить: 1) визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.05.2026 року щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації; 2) визнати протиправним та скасувати наказ Командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) в частині що стосується зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини НОМЕР_2 та зобов`язати виключити з особового складу військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 ; 3) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести запис про ОСОБА_1 до бази даних інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» для взяття (відновлення) на військовий облік як «військовозобов`язаного».

03 червня 2026 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

03 липня 2026 року ухвалою суду клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи – задоволено. Відкладено розгляд справи на 04 серпня 2026 року.

1. Позиції сторін.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 08.05.2026 року ОСОБА_1 фактично здійснює постійний догляд за своїм Батьком. Вищеозначене підтверджує, що ОСОБА_1 має підстави для оформлення відстрочки за п. 9 ч. 1 ст. 23 ЗУ, та з 08.05.2026 в нього виникло право на відстрочку. З метою реалізації вищезазначеного права ОСОБА_1 відразу 08.05.2026 р. зареєструвався на прийом до адміністратора ЦНАП послуги соціального характеру АДРЕСА_3 , та отримав талон №54 на 18.05.2026 року о 15 год. 10 хв. для оформлення документів, що підтверджують право на відстрочку. Однак останнього було затримано. При затриманні ОСОБА_1 було надано всі підтверджуючі документи про початок процедури оформлення відстрочки та документи які підтверджують право на відстрочку працівникам поліції та працівникам ІНФОРМАЦІЯ_3 , (оригінали документів були при Позивачі для безпечного пересування, який ще на той момент вірив що у нього є не лише обов`язки, але права та свободи), тобто ІНФОРМАЦІЯ_4 вже був обізнаний про наявність підстав і права на відстрочку, а також про те, що останній фактично почав процедуру оформлення відстрочки 08.05.2026 року. У приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , 12.05.2026 р., Позивачем було подано заяву про оформлення відстрочки за п. 9 з всіма додатками, після чого Позивачу повернули оригінальний пакет документів (який посвідчує право на відстрочку, і який був відібраний службовими особами РТЦК). Позивачу дали повістку про явку до РТЦК для дооформлення відстрочки. Однак, через певний час, дії уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 стали протилежними, вони відмовились відпускати Позивача, та мобілізували. В момент затримання, 12.05.2026 року, представником позивача Пересоляк О.С. до ІНФОРМАЦІЯ_3 було подано заяву про надання можливості для оформлення відстрочки від призову. Тобто, ще з 08.05.2026, одразу після виникнення права на відстрочку ОСОБА_1 перебував в процесі оформлення відстрочки, та вжив всіх від нього залежних та можливих заходів для оформлення відстрочки як на момент отримання талону в ЦНАПі так і на момент затримання 12.05.2026 року, проте, не зміг оформити таку з незалежних від його волі підстав.

19 червня 2026 року відповідачем 1 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначають, що сама по собі наявність обставин, які можуть бути підставою для надання відстрочки, не означає автоматичного набуття особою статусу військовозобов`язаного, який користується правом на відстрочку. Право на відстрочку та реалізація права на відстрочку є різними правовими категоріями. Відповідно до Порядку №560 від 16.05.2024 підставою для розгляду питання про надання відстрочки є звернення військовозобов`язаного із відповідною заявою та документами, що підтверджують наявність підстав для її надання. Однак позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що ним до ІНФОРМАЦІЯ_1 подавалася заява про надання відстрочки від призову під час мобілізації. До матеріалів справи не долучено копії відповідної заяви, відсутні докази її отримання відповідачем, відсутні відомості про її реєстрацію, вхідний номер, дату та час подання, а також будь-які інші докази, які б підтверджували факт звернення позивача із заявою про надання відстрочки. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Отже саме на позивача покладено обов`язок доведення факту звернення із заявою про надання відстрочки та подання документів, необхідних для її оформлення. Оскільки таких доказів суду не надано, твердження позивача про подання відповідної заяви є недоведеними. Посилання позивача на здійснення запису через центр надання адміністративних послуг також не підтверджує факту реалізації права на відстрочку. Запис до центру надання адміністративних послуг не є заявою про надання відстрочки, не свідчить про звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки із відповідною заявою та не породжує для відповідача обов`язку розглядати питання про надання відстрочки. Таким чином, позивачем не доведено виникнення у відповідача обов`язку щодо розгляду питання про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації. Також безпідставними є посилання позивача на положення пункту 63 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560, відповідно до яких військовозобов`язані, які звернулися із заявою про надання відстрочки, не направляються на медичний огляд до прийняття відповідного рішення. Зазначена норма підлягає застосуванню виключно у випадку фактичного звернення особи із заявою про надання відстрочки. Оскільки факт такого звернення позивачем не доведений, підстави для застосування зазначених положень Порядку у даному випадку відсутні. Як вбачається з матеріалів справи, 12.05.2026 позивач пройшов військово лікарську комісію, за результатами якої був визнаний придатним до військової служби, після чого був призваний на військову службу під час мобілізації у встановленому законодавством порядку. На момент проведення зазначених заходів будь-яке рішення про надання позивачу відстрочки від призову було відсутнє. Відповідач звертає увагу суду, що позивач фактично ототожнює наявність потенційних підстав для отримання відстрочки із фактом надання відстрочки, що суперечить вимогам чинного законодавства. Наявність певних життєвих обставин не звільняє військовозобов`язаного від необхідності реалізувати право на відстрочку у встановленому законом порядку. Крім того, позивач просить суд скасувати рішення та дії, які вже реалізовані та наслідком яких стало набуття ним статусу військовослужбовця.

19 червня 2026 року відповідачем 2 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначають, що рішення щодо призову позивача на військову службу за мобілізацією приймалося ІНФОРМАЦІЯ_4 , на який законом покладений обов`язок визначити придатність особи до військової служби та наявність або відсутність юридичних і фактичних перешкод для такого призову, визначених законом. Видаючи наказ про зарахування позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , відповідач-2 розумно і об`єктивно виходив з того, що направляючи особу до військової частини, ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснено всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав, що звільняли б позивача від призову на військову службу. Відповідач-2 не мав юридичних підстав не зарахувати позивача до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , адже мав беззаперечні правові підстави для видання наказу про зарахування позивача до списків особового складу, повідомлені та надані ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до актів чинного законодавства в оборонній та мобілізаційній сферах. Крім того, згідно з пп.1 п.32 Розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу в Збройних Силах України, затвердженої Наказом МОУ від 15.09.2022 №280, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2022 р. за № 1407/38743, зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу, є іменні списки команд, приписи та документи, що посвідчують особу військовозобов`язаного. У свою чергу пунктом 8 Положення №154 на ІНФОРМАЦІЯ_4 покладено функцію здійснення призову громадян на військову службу. Виходячи із зазначеного, командування військової частини НОМЕР_2 не мало правових підстав відмовити в зарахуванні позивача до списків особового складу даної військової частини. Таким чином, наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 13.05.2026 №137/нст (додається), в частині зарахування позивача до списків особового складу, відповідає нормам чинного законодавства у сфері оборони. За таких обставин правових підстав для задоволення позову не вбачається.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 12 травня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_4 наказом № М2775 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» призвано ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_2 , (а.с. 51).

13 травня 2026 року наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 137/нст ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №65/2022, призначено на посаду кулеметника кулеметного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки НОМЕР_3 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 , ВОС 101627А. З 13 травня 2026 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення, (а.с. 57).

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання щодо даних правовідносин передбачене Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232).

Як встановлено частиною 3 статті 1 даного Закону №2232 військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Щодо позовної вимоги визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13 травня 2026 року щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на військову службу у зв`язку з мобілізацією, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 12 травня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_4 наказом № М2775 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» призвано ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_2 , (а.с. 51).

Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022р. №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р. №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ).

Частиною 5 статті 22 Закону №3543-XII передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Спеціальним нормативним-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частинами 5 - 7 статті 1 Закону №2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Військовий обов`язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні.

У випадках, передбачених законом, іноземці та особи без громадянства (у тому числі звільнені з полону до завершення бойових дій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України), які на законних підставах перебувають на території України (далі - іноземці та особи без громадянства), можуть у добровільному порядку (за контрактом) проходити військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період (частина 9 статті 1 Закону №2232-XII).

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону №2232-XII проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі регламентується Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 Положення №1153/2008 громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.

З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2.

За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Підпунктом 1 пункту 252 Положення №1153/2008 передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов`язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону №3543-XII, а також прийом громадян на військову службу за контрактом.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 р. №154 (далі - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Відповідно до пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку); надають командирам військових частин інформацію про військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку, з метою добору громадян для проходження служби у військовому резерві та військової служби за контрактом.

У відповідності до пункту 12 цього Положення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.

Відповідно до пункту 253 Положення №1153 призови на військову службу військовозобов`язаних у воєнний час проводяться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а резервістів - командирами військових частин на підставі указів Президента України.

За частиною 1 статті 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Судом встановлено, що позивач є військовозобов`язаним, який Військово-лікарською комісією не визнаний непридатним до військової служби, що не оскаржується сторонами.

Також позивач не був заброньований в установленому законом порядку, оскільки доказів суду не надано.

Крім того, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що ним до ІНФОРМАЦІЯ_1 подавалася заява про надання відстрочки від призову під час мобілізації.

Оскільки таких доказів суду не надано, твердження позивача про подання відповідної заяви є недоведеними.

Посилання позивача на здійснення 08 травня 2026 року запису через центр надання адміністративних послуг (ЦНАП) та отримав талон № 54 від 08.05.2026 року на 15:00 год 10 хв для оформлення документів, що підтверджують право на відстрочку також не підтверджує факту реалізації права на відстрочку.

Суд виходить із того, що юридичний статус запису до ЦНАПу це технічна дія: це виключно бронь черги для відвідин адміністратора, а не подача документів. Запис на послугу - не означає подання заяви із повним пакетом документів, отже поки документи не прийняті і заява не сфоромована/зареєстрована у належний спосіб - обов`язку розглядати питання про відстрочки у ТЦК не виникає, оскільки не запущена процедура розгляду заяви.

Запис до центру надання адміністративних послуг не є заявою про надання відстрочки, не свідчить про звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки із відповідною заявою та не породжує для відповідача обов`язку розглядати питання про надання відстрочки.

Таким чином, позивачем не доведено виникнення у відповідача обов`язку щодо розгляду питання про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації.

Враховуючи наведені обставини, а також Указ Президента України №69/2022, суд приходить до висновку, що відповідачем 1 правомірно здійснено призов позивача на військову службу по мобілізації з подальшою відправкою для проходження військової служби до військової частини, оскільки це є його конституційним обов`язком, а відтак наказ від 12 травня 2026 року № М2775 в частині призову ОСОБА_1 не підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) в частині, що стосується зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини НОМЕР_2 , судом встановлено наступне.

Початком проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період є день, визначений статтею 24 Закону №2232-XII.

Відповідно до пункту 4 частини 1 та абзацу 1 частини 3 статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається, зокрема, день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 р. №280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 р. за №1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - Інструкція 280, у редакції чинній на момент спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 1- 2, 4-5 Розділу XII Інструкції №280 для обліку особового складу в особливий період використовуються: 1) на особовий склад, який перебуває на військовій службі (здійснює трудову діяльність), а також військовослужбовців, які проходили службу у військовому резерві за контрактом та призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період,- облікові документи, які велися на нього у військовій частині в мирний час; 2) на військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період - особові справи, обліково-послужні та послужні (скорочені послужні) картки (відповідно до категорії обліку таких осіб за видами військової служби), отримані з ТЦК та СП.

Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції.

Військовослужбовцям, переміщеним під час мобілізації до нового місця служби у військові частини, що не входять до складу військ (сил), які беруть участь у бойових діях, одночасно із врученням припису видається на руки в опечатаному пакеті їхні облікові документи (крім особових справ). Особові справи таких військовослужбовців (для осіб офіцерського складу - перші примірники) пересилаються встановленим порядком до нового місця проходження військової служби. Другі примірники та послужні картки осіб офіцерського складу, а також послужні картки осіб рядового, сержантського і старшинського складу пересилаються до служб персоналу вищих рівнів або кадрових центрів, відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців.

Якщо військовослужбовці вибувають у складі команди, то їхні особові справи, обліково-послужні картки (в залежності від категорії обліку таких осіб) можуть бути видані в опечатаному пакеті під підпис старшому команди. Про видачу пакетів з особовими справами та рештою облікових документів робиться відмітка в приписах (поіменних списках команд).

Під час переміщення військовослужбовців до військових частин, які беруть участь у бойових діях, їхні особові справи, послужні та обліково-послужні картки (відповідно до категорії обліку таких осіб за видами військової служби) пересилаються до служб персоналу вищих рівнів, в яких ведеться персональний облік цих військовослужбовців. У разі постійного розташування служби персоналу штабу військової частини, яка бере участь у бойових діях, у районі відновлення або в місці евакуації (постійне місце дислокації військової частини знаходиться поза межами ведення бойових дій), перші примірники особових справ та обліково-послужні картки військовослужбовців (відповідно до категорії обліку таких осіб за видами військової служби) направляються до місця розташування служби персоналу штабу військової частини, до якої їх було переміщено. Другі примірники особових справ осіб офіцерського складу, а також послужні картки осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу пересилаються до служб персоналу вищих рівнів, відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців.

Пунктом 30 Розділу ІІ Інструкції №280 встановлено, що виключно на підставі наказів по стройовій частині здійснюється зарахування особового складу до списків військової частини і виключення зі списків військової частини.

Відповідно до пункту 32 Розділу ІІ Інструкції №280 зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини (про прийом на роботу працівника) є:

1) для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця;

2) для військовослужбовців, військову службу яким було призупинено,- виправдувальний вирок суду (його належним чином завірена копія), що набрав законної сили, постанова органу досудового розслідування про закриття кримінального провадження відповідно до пунктів 1-3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, наказ відповідного командира (начальника) по особовому складу про продовження військовослужбовцю військової служби та дії контракту;

3) для працівників - трудові договори (або контракти) та особисті заяви про прийом на роботу з відповідним рішенням командира (начальника) щодо їх прийняття.

До списків особового складу військової частини не зараховуються особи, відряджені з інших військових частин.

Зараховування до списків особового складу військової частини або виключення із них здійснюється із поіменним зазначенням кожного військовослужбовця в наказі по стройовій частині.

Таким чином, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, приписів і документів, що посвідчують особу військовослужбовця.

Судом встановлено, що 12 травня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_4 наказом № М2775 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» призвано ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_2 , (а.с. 51).

13 травня 2026 року наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 137/нст ОСОБА_1 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №65/2022, призначено на посаду кулеметника кулеметного відділення взводу вогневої підтримки роти вогневої підтримки НОМЕР_3 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 , ВОС 101627А. З 13 травня 2026 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення, (а.с. 57).

Командир Військової частини НОМЕР_2 не мав права не зарахувати позивача до особового складу військової частини, адже отримав усі передбачені чинним законодавством документи та беззаперечні правові підстави для видання оспорюваного позивачем наказу.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ командира військової частини в частині зарахування до особового складу військової частини є правомірним та таким, що прийнятий відповідно до вимог частини 2 статті 2 КАС України, доводи позивача про незаконність наказу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування вказаного наказу слід відмовити.

Щодо позовної вимоги зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини, судом встановлено наступне.

Частиною 1 статті 39 Закону №2232-ХІІ визначено, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.

Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом №2232-ХІІ.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Таким чином, з 12 травня 2026 року (день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки) позивач проходить військову службу та набув правового статусу «військовослужбовець».

Згідно з пункту 2 пункту 225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Пункт 233 Положення №1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.

Статтею 26 Закону №2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби.

Суд звертає увагу, якщо позивач на теперішній час не може проходити військову службу з підстав, визначених статтею 26 Закону №2232-ХІІ, то він має право у встановленому порядку ініціювати питання про звільнення з військової служби.

Враховуючи вищенаведене, відповідна позовна вимога позивача задоволенню не підлягає.

Позовна вимога про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 внести запис про ОСОБА_1 до бази даних інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» для взяття (відновлення) на військовий облік як «військовозобов`язаного» є похідною. Враховуючи, що судом не встановлено протиправності наказів відповідачів та відмовлено у задоволенні основних позовних вимог, відсутні правові підстави і для задоволення вимоги про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 внести запис про ОСОБА_1 до бази даних інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» для взяття (відновлення) на військовий облік як «військовозобов`язаного».

Суд також зазначає, що решта доводів позовної заяви не мають визначального впливу на правильне вирішення судом позовних вимог у спірних правовідносинах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, доводи позивача, викладені в адміністративному позові, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, то у суду відсутні підстави для задоволення позову.

Згідно приписів статті 139 КАС України у випадку прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в особі представника Пересоляка Олександра Сергійовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04 серпня 2026 року.

СуддяТ.В.Скраль