Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №160/13269/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 рокуСправа №160/13269/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними, скасування довідки та наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18.05.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач-2), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – відповідач-3) у якій просить:

- визнати протиправними дії Військово лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо неналежного проведення медичного обстеження під час проходження військово-лікарської комісії та вчинення дій пов`язаних з визнанням придатності ОСОБА_1 до військової служби з порушенням вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008;

- визнати протиправною та скасувати довідку Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 13.04.2026 №2026-0413-1910-5272-7 про визначення придатності ОСОБА_1 за станом здоров`я до військової служби;

- визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_4 від 13.04.2026 №1028 в частині призову ОСОБА_1 до військової служби під час мобілізації в особливий період та направлення для проходження військової служби з 03.09.2025 до Військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 виключити ОСОБА_1 з військового обліку у зв`язку з визнанням непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (ст. 5 «а» Розкладу хвороб).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що під час проведення військово-лікарської експертизи допущено істотні порушення порядку, визначеного Положенням №402. Органами військово-лікарської експертизи не було забезпечено повноцінного та комплексного медичного огляду, належного аналізу медичних документів у їх сукупності, а також мотивованої оцінки доводів скарг позивача. Позивач вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням Положення №402, а також не відображає реальний стан здоров`я позивача і ступінь придатності його до військової служби, з огляду на що підлягає скасуванню. З огляду на викладене, як наслідок, позивач вважає, що його призов на службу є необґрунтованим та безпідставним.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/13269/26 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

01.06.2026 представником ІНФОРМАЦІЯ_6 направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що під час проходження ВЛК позивачем, Черговою ВЛК на Обласному мобілізаційному центральному пункті №1, за адресою: АДРЕСА_1 , була позаштатна ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 у відповідності до п. 74-1 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду позивачу було сформовано в електронній формі за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Положення законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду, позивачу роз`яснено у письмовій формі у направленні на медичний огляд ВЛК. Відповідно до абзацу 11 п. 3.8. глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджено наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, паперова копія документа з постановою ВЛК, що не потребує затвердження штатною ВЛК, видається особі, що пройшла медичний огляд, за її запитом в день звернення після закінчення медичного огляду у закладі охорони здоров`я, де проводився медичний огляд ВЛК, або у ТЦК та СП за місцем перебування на обліку. Крім цього, весь пакет документів про проходження ВЛК, а саме довідка ВЛК, картка обстеження та медичного огляду, кардіограма, аналізи, тощо передається представнику ТЦК та СП, яким було доставлено обстежуваного. Тому документи щодо проходження ВЛК позивачем перебувають у ІНФОРМАЦІЯ_8 та не передавались позаштатною Військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_6 до ІНФОРМАЦІЯ_9 в архів.

02.06.2026 представником Військової частини НОМЕР_1 направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що на адресу Військової частини НОМЕР_1 надійшов лист, а не рішення НОМЕР_2 РВЛК, з рекомендацією направити позивача на стаціонарне дообстеження та контрольний медичний огляд ВЛК. Лист відповідача від 11.05.2026 за вих. №2124/13095 був направлений представнику позивача ще до отримання цього листа 20-ї РВЛК. На виконання рекомендацій НОМЕР_2 РВЛК, 13.05.2026 позивачу було видано направлення на стаціонарне дообстеження до військової частини НОМЕР_3 , куди він вибув 16.05.2026. Після лікування позивач мав повернутись до тимчасового пункту дислокації відповідача, але з 24.05.2026 перестав виходити на зв`язок, на повідомлення не відповідав. Була проведена звірка з медичним закладом, під час якої було встановлено відсутність позивача у медичному закладі. На підставі доповіді від 25.05.2026, з 24.05.2026 позивач вважається таким, що самовільно залишив відповідача та наразі проводиться службове розслідування.

05.06.2026 представником ІНФОРМАЦІЯ_10 направлено до суду через автоматизовану систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що за результатом проходження військово-лікарської комісії позивачем, від останнього жодних скарг не надходило. Перевірка рішення постійно діючої ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_8 на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402 при проведенні медичного огляду військовозобов`язаного, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби, ВЛК регіону чи ЦВЛК (в межах справи) не приймали, тому позивач не дотримався вимог Положення №402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

13.04.2026 ОСОБА_1 , згідно з довідкою військово-лікарської комісії №2026-0413-1910-5272-7 визнаний придатним до військової служби.

Наказом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.04.2026 за №1028 ОСОБА_1 , відповідно до поіменного списку, призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправлений до військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з листом Військової частини НОМЕР_1 від 29.04.2026 за №2124/11633, ОСОБА_1 15.04.2026 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Не погодившись з довідкою військово-лікарської комісії №2026-0413-1910-5272-7 від 13.04.2026, представник позивача звернувся зі скаргою до 20 регіональної військово-лікарської комісії, в якій просив скасувати довідку військово-лікарської комісії №2026-0413-1910-5272-7 від 13.04.2026.

20 регіональною військово-лікарською комісією розглянуто скаргу представника позивача та встановлено, що згідно з наданими копіями медичних документів наявні захворювання, не враховані при огляді ВЛК (довідка ВЛК від 13.04.2026 №2026-0413-1910-5272-7), які можуть змінити встановлений ступінь придатності до військової служби. Відповідно до п. 2.4.6. Положення, рішенням штатної ВЛК призначено проведення контрольного медичного огляду ВЛК.

Командиру військової частини НОМЕР_1 відповідно до пункту 3.4 глави 3 розділу I та пункту 6.1 глави 6 розділу IІ Положення вказано направити встановленим порядком військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 , 1992 р.н. на стаціонарне дообстеження та контрольний медичний огляд ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби в заклад охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України за територіальним принципом.

Не погоджуючись із постановою ВЛК, оформленою довідкою, наказом в частині призову на військову службу та наказом про зарахування до особового складу військової частини, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також засади проходження в Україні військової служби передбачені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із ч. 2 ст. 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Положеннями ч. 3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За змістом ч. 5 ст. 1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону №2232 щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Згідно з абз. 1 ч. 10 ст. 1 Закону №2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату.

Положеннями ч. 2 ст. 2 Закону №2232-ХІІ визначено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Відповідно до ч. 12 ст. 12 Закону №2232-ХІІ військовозобов`язані, які, зокрема, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями під час проведення мобілізації проходять обов`язковий медичний огляд.

Порядок проходження медичного огляду затверджується Міністерством оборони України та центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджене Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).

Відповідно до п. 1.1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

За правилами п. 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза це: медичний огляд, зокрема, військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Згідно з п. 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до п. 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом.

До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.

Згідно із положеннями підпункту 2.5.1 пункту 2.5 розділу І Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК ТЦК та СП; ВЛК розвідувального органу Міністерства оборони України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України (абз.15 п.п.2.3.4 п.2.3 розділу I Положення № 402).

Відповідно до п. 2.4.4 п. 2.4 розділу І Положення №402 на ВЛК регіону покладаються обов`язки, зокрема, з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.

ВЛК регіону має право приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК (абз.5 п.п.2.4.5 п.2.4 розділу I Положення №402)

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (п. 2.4.10. розділу І Положення №402).

Відповідно до п.п. 2.8.1, 2.8.2, 2.8.3 п. 2.8 розділу І Положення №402 ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП.

Для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій при ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя створюються відповідно Кримська республіканська, обласні, Київська міська та Севастопольська міська ВЛК.

Роз`яснення ВЛК регіону та ЦВЛК з питань військово-лікарської експертизи є обов`язковими для виконання ВЛК ТЦК та СП.

ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення.

ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону.

У порядку контролю на ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, області, міста Києва покладається огляд (переогляд) осіб відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. У воєнний час перевірка свідоцтв про хворобу з постановами про непридатність до військової служби проводиться за наданими на розгляд з ТЦК та СП медичними документами, а за медичними показаннями - шляхом проведення контрольного медичного огляду перед направленням на затвердження в штатні ВЛК. (п.п.2.8.5 п.2.8 розділу І Положення №402).

Згідно із п.п. 3.3. та 3.4 глави 3 розділу І Положення №402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16.11.2016 №608 "Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення".

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю, зокрема, до ВЛК регіону, обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК. Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на повторний (контрольний) медичний огляд.

Аналіз наведених норм Положення №402 дозволяє дійти висновку про те, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених п. 1.1 розділу І Положення №402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служби, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, крім інших, ВЛК ТЦК та СП. Положення №402 не передбачає право особи, що проходила медичний огляд, оскаржувати постанови позаштатних ВЛК у судовому порядку. В той же час, у разі непогодження із постановами позаштатних ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із скаргою на дії чи рішення ВЛК. Водночас ВЛК регіону мають право скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Оскарженню у судовому порядку підлягають тільки постанови ВЛК регіонів та постанови ЦВЛК.

У ході розгляду справи судом встановлено, що 13.04.2026 ОСОБА_1 , згідно з довідкою військово-лікарської комісії №2026-0413-1910-5272-7 визнаний придатним до військової служби.

Не погодившись із прийнятим рішенням з підстав неврахування при його прийнятті значеного погіршення стану здоров`я, наявності хронічних захворювань та результатів медичних досліджень, позивач оскаржив його через свого представника до 20 регіональної військово-лікарської комісії.

20 регіональною військово-лікарською комісією розглянуто скаргу представника позивача та встановлено, що згідно з наданими копіями медичних документів наявні захворювання, не враховані при огляді ВЛК (довідка ВЛК від 13.04.2026 №2026-0413-1910- 5272-7), які можуть змінити встановлений ступінь придатності до військової служби. Відповідно до п. 2.4.6. Положення, рішенням штатної ВЛК призначено проведення контрольного медичного огляду ВЛК.

Командиру військової частини НОМЕР_1 відповідно до пункту 3.4 глави 3 розділу I та пункту 6.1 глави 6 розділу IІ Положення вказано направити встановленим порядком військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 , 1992 р.н. на стаціонарне дообстеження та контрольний медичний огляд ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби в заклад охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України за територіальним принципом.

Отже, 20 регіональною військово-лікарською комісією розглянуто скаргу позивача та надано обґрунтовану відповідь.

Судом встановлено, що військовою частиною НОМЕР_1 складено направлення на стаціонарне до обстеження та контрольний медичний огляд ВЛК для визначення ступеня придатності позивача до військової служби від 13.05.2026 №1728.

Однак, матеріали справи не містять доказів проходження позивачем стаціонарного дообстеження та контрольного медичного огляду ВЛК для визначення ступеня придатності до військової служби в закладі охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України за територіальним принципом, як виснувано 20 регіональною військово-лікарською комісією.

Водночас позивач вважає, що в даному випадку постанова ВЛК, оформлена довідкою, підлягає скасуванню та, як наслідок, наказ в частині призову на військову службу та наказ про зарахування до особового складу військової частини, також слід визнати протиправними та скасувати.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд зважає на те, що, Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16 зазначив: "…що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі".

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Суд також зазначає, що питання визначення наявності або відсутності показань для додаткових обстежень або ж певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18.

Суд наголошує, що позивач у позовній заяві, як підставу позову зазначив, що при прийнятті спірного рішення відповідачем не враховано великий обсяг медичних документів та не надано їм оцінку, не проведено додаткові медичні дослідження, на яких наполягав позивач, не обґрунтовано відсутність діагнозів, при цьому жодних доводів щодо порушення процедури прийняття таких рішень позивачем не наведено.

Приписами п. 3.11 р. ІІ Положення №402 визначено, що у разі коли лікарям ВЛК військового комісаріату важко остаточно визначити стан здоров`я військовозобов`язаного, він направляється на амбулаторне або стаціонарне обстеження у лікувально-профілактичний заклад МОЗ України з подальшим оглядом ВЛК військового комісаріату. Якщо обстеження проводилось у військовому лікувальному закладі, то огляд проводиться госпітальною (гарнізонною) ВЛК.

Аналізуючи в системному зв`язку п. 3.11 та ст. 61 Додатку №2 Положення №402, суд доходить висновку про те, що законодавцем прямо не визначено обов`язку ВЛК при виявленні певних хвороб направляти особу на стаціонарне обстеження, в той же час, такий обов`язок обумовлюється неможливістю остаточно визначити стан здоров`я військовозобов`язаного та потребою в його додатковому обстеженні. Тобто ВЛК приймає рішення про направлення особи на стаціонарне обстеження та лікування в індивідуально визначеному випадку.

Таким чином, в контексті спірних правовідносин, на момент ухвалення рішення, позивачем не доведено, а судом не встановлено протиправності постанови-довідки військово-лікарської комісії №2026-0413-1910-5272-7 від 13.04.2026 щодо придатності позивача для несення ним військової служби.

А тому, як наслідок, у суду відсутні підстави вважати протиправними дії в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації в особливий період, направлення для проходження військової служби та зарахування до особового складу військової частини.

Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок про відмову у задоволенні позовної заяви.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не вирішується.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування довідки та наказу, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський