Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №160/30259/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 рокуСправа №160/30259/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період з 07.05.2022 по 02.03.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 рік та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період з 07.05.2022 по 02.03.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 рік та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період з 04.03.2023 по 19.05.2023 (включно) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період з 04.03.2023 до 19.05.2023 (включно) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого розміру грошового забезпечення за період з 07.05.2022 року по день фактичної виплати грошового забезпечення у належному розмірі за весь час затримки виплати;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого розміру грошового забезпечення за період з 04.03.2023 року по день фактичної виплати грошового забезпечення у належному розмірі за весь час затримки виплати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , а в подальшому - у військовій частині НОМЕР_3 , єдиним правонаступником якої є військова частина НОМЕР_2 . Позивач вважає, що у спірний період відповідачі протиправно обчислювали його посадовий оклад та оклад за військовим званням із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (1762 грн), тоді як після визнання протиправним та скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 діє попередня редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, яка передбачає використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Позивач посилається на те, що грошове забезпечення підлягає індексації, а внаслідок несвоєчасної виплати належних сум він набув права на компенсацію втрати частини доходів. Крім того, позивач зазначає, що є ветераном війни - особою з інвалідністю внаслідок війни, тривалий час перебував на лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням, а про порушення свого права дізнався лише 16.10.2025 з відповіді військової частини НОМЕР_1 на адвокатський запит.

Військова частина НОМЕР_1 подала відзив, у якому просила відмовити в задоволенні позову. Свою позицію обґрунтовує тим, що при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача правомірно застосовано розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, оскільки відповідні зміни до пункту 4 постанови № 704 внесено лише постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481; вимоги про відрахування військового збору та компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, а також про нарахування компенсації втрати частини доходів вважає передчасними та зверненими на майбутнє; окремо заявляє про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Військова частина НОМЕР_2 подала відзив, у якому також просила відмовити в задоволенні позову, долучивши довідку про розміри щомісячних видів грошового забезпечення, додаткової винагороди та інших виплат позивача. Зазначає, що позивач проходив службу у підпорядкованій їй військовій частині НОМЕР_3 з 04.03.2023 по 06.03.2024, а величина 1762 грн є лише сталою розрахунковою одиницею, з якої обчислюються складові грошового забезпечення, і не є державною соціальною гарантією; зростання грошового забезпечення забезпечувалося збільшенням розміру премії за рішеннями Міністра оборони України від 01.03.2022 № 248/1210, від 01.02.2023 № 2683/з та від 16.01.2024 № 183/уд; вимогу про компенсацію втрати частини доходів вважає заявленою за відсутності порушеного права; також посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Згідно з частиною п`ятою статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , а в подальшому - у військовій частині НОМЕР_3 , підпорядкованій військовій частині НОМЕР_2 . Відповідно до директиви Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 13.06.2025 № Д-35/ДСК з 17.07.2025 проведено реорганізацію військової частини НОМЕР_2 та підпорядкованих їй військових частин, у результаті якої 22.07.2025 військову частину НОМЕР_3 припинено як відокремлений підрозділ, а військова частина НОМЕР_2 стала єдиним її правонаступником.

За уточненими позовними вимогами спірними є періоди проходження позивачем служби у військовій частині НОМЕР_1 - з 07.05.2022 по 02.03.2023 та у військовій частині НОМЕР_3 , правонаступником якої є військова частина НОМЕР_2 , - з 04.03.2023 по 19.05.2023 включно. За даними відзиву військової частини НОМЕР_2 позивача зараховано до списків військової частини НОМЕР_3 04.03.2023 та виключено зі списків частини у зв`язку зі звільненням 06.03.2024.

25.06.2023 позивач отримав вогнепальний перелом стегнової кістки, що наказом командира військової частини НОМЕР_3 від 25.06.2023 № 176/1 визнано пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, у зв`язку з чим позивач тривалий час перебував на лікуванні. Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 572839 позивачу встановлено третю групу інвалідності, пов`язану із захистом Батьківщини. Позивач є ветераном війни - особою з інвалідністю внаслідок війни, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_5 від 30.06.2025.

Листом від 16.10.2025 № 10-55 військова частина НОМЕР_1 у відповідь на адвокатський запит повідомила, що при нарахуванні позивачу грошового забезпечення та одноразових виплат розрахунок посадового окладу та окладу за військовим званням здійснювався шляхом множення на відповідні тарифні коефіцієнти розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», - 1762 грн. Ці ж обставини військова частина НОМЕР_1 підтвердила у відзиві на позовну заяву. На адвокатський запит, направлений 09.10.2025 на адресу військової частини НОМЕР_2 , відповідь позивачу не надійшла.

Військова частина НОМЕР_2 у відзиві на позовну заяву підтвердила, що протягом усього строку служби позивача його посадовий оклад та оклад за військовим званням розраховувалися виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018, тобто з 1762 грн, а регулювання розміру грошового забезпечення здійснювалося за рахунок премії, розмір якої встановлювався рішеннями Міністра оборони України від 01.03.2022 № 248/1210, від 01.02.2023 № 2683/з та від 16.01.2024 № 183/уд.

Отже, обома відповідачами - військовою частиною НОМЕР_1 за період з 07.05.2022 по 02.03.2023 та військовою частиною НОМЕР_2 як правонаступником військової частини НОМЕР_3 за період з 04.03.2023 по 19.05.2023 - грошове забезпечення позивача нараховувалося та виплачувалося з посадового окладу і окладу за військовим званням, обчислених із розрахункової величини 1762 грн, тобто без застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, який становив 2481 грн у 2022 році та 2684 грн у 2023 році.

На підтвердження розмірів нарахованого та виплаченого позивачу грошового забезпечення військова частина НОМЕР_2 надала довідку від 27.11.2025 № 1665 про розміри щомісячних видів грошового забезпечення, додаткової винагороди та інших виплат, отриманих старшим сержантом військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) за період проходження військової служби з 04.02.2023 по 06.03.2024. За цією довідкою посадовий оклад позивача, починаючи з березня 2023 року, становив 2820,00 грн, оклад за військовим званням - 810,00 грн, надбавка за вислугу років - 907,50 грн, надбавка за особливості проходження служби - 2949,38 грн, премія - 14748,60 грн на місяць. За спірні місяці позивачу нараховано: за березень 2023 року - 122353,13 грн, за квітень 2023 року - 108902,15 грн, за травень 2023 року - 38364,51 грн; усього за охоплений довідкою період нараховано 1581251,72 грн, утримано військовий збір у розмірі 17615,83 грн та податок з доходів фізичних осіб у розмірі 284625,33 грн, виплачено грошову компенсацію сум цього податку в розмірі 284625,33 грн, до виплати перераховано 1563635,89 грн.

Наведені у довідці розміри посадового окладу та окладу за військовим званням узгоджуються з поясненнями військової частини НОМЕР_2 про застосування нею розрахункової величини 1762 грн, тобто розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а не на 1 січня відповідного календарного року.

Військова частина НОМЕР_1 довідки чи розрахунку про розміри нарахованого і виплаченого позивачу грошового забезпечення за період з 07.05.2022 по 02.03.2023 суду не надала; доказів нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за цей період матеріали справи також не містять. Обчислення позивачу грошового забезпечення в іншому, ніж зазначено вище, порядку відповідачами не доведено. Загальної суми недоплати позивач не визначав, а позов не містить вимог майнового характеру.

Вважаючи бездіяльність відповідачів щодо нарахування та виплати грошового забезпечення у визначеному законом розмірі протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Насамперед суд вирішує питання дотримання позивачем строку звернення до суду. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з частиною другою цієї статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За частиною другою статті 233 КЗпП України у редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Судом встановлено, що 25.06.2023 позивач отримав тяжке поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, тривалий час перебував на лікуванні, за наслідками якого йому встановлено третю групу інвалідності та видано посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни. Про застосований відповідачами порядок обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням позивач достеменно дізнався лише з листа військової частини НОМЕР_1 від 16.10.2025 № 10-55, наданого на адвокатський запит, тоді як на аналогічний запит до військової частини НОМЕР_2 відповідь не надійшла; до суду з цим позовом позивач звернувся 20.10.2025. Крім того, Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 зазначив, що протягом усього періоду дії воєнного стану суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За таких обставин суд визнає причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновлює його, а підстав для залишення позовної заяви без розгляду не вбачає.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, а право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Частиною третьою статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, пунктом 1 розділу II якого передбачено, що посадові оклади виплачуються у розмірах, визначених додатками 1, 2, 12 і 13 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, а пунктом 1 розділу III - що оклади за військовими званнями виплачуються в розмірах, визначених у додатку 14 до цієї постанови.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Додатком 1 до постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів. Пунктом 4 постанови № 704 у первинній редакції передбачалося, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» пункт 4 постанови № 704 було викладено в новій редакції, за якою відповідні оклади визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103. Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Отже, з 29.01.2020 пункт 4 постанови №704 діє в тій редакції, що існувала до внесення до нього змін, тобто передбачає визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.12.2019 у справі № 240/4946/18 дійшла висновку, що після набрання чинності зазначеним Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають. Відтак єдиною розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року. Аналогічні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 та від 06.02.2023 у справі № 160/2775/22.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 установлено в розмірі 2481 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 01.01.2023 - у розмірі 2684 грн, тоді як Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» цей показник становив 1762 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, яка набрала чинності 20.05.2023, пункт 4 постанови № 704 викладено в редакції, згідно з якою розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Отже, обчислення окладів із зазначеної сталої величини має нормативну підставу лише з 20.05.2023, тоді як до 19.05.2023 включно така підстава була відсутня.

З огляду на наведене у період з 07.05.2022 по 19.05.2023 включно посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача, а відтак і похідні від них щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення, підлягали обчисленню із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, тобто 2481 грн у 2022 році та 2684 грн у 2023 році. Оскільки такого обчислення відповідачами не проведено, бездіяльність військової частини НОМЕР_1 за період з 07.05.2022 по 02.03.2023 та бездіяльність військової частини НОМЕР_2 за період з 04.03.2023 по 19.05.2023 є протиправними, а належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання кожного з відповідачів нарахувати та виплатити позивачу відповідні види грошового забезпечення за визначений для нього період.

Щодо вимог про здійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає таке. Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44). За пунктами 2-6 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується для відшкодування утриманих сум податку, здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення та за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Таким чином, обов`язок відповідачів як податкових агентів утримати військовий збір і податок з доходів фізичних осіб та одночасно виплатити грошову компенсацію сум цього податку виникає безпосередньо з наведених норм та одночасно з виплатою грошового забезпечення. Зі змісту довідки військової частини НОМЕР_2 від 27.11.2025 № 1665 вбачається, що з нарахованих позивачу сум військовий збір та податок з доходів фізичних осіб утримувалися, а грошова компенсація сум податку виплачувалася одночасно з виплатою грошового забезпечення. Натомість спірні суми грошового забезпечення станом на час вирішення спору позивачу не нараховані та не виплачені, відповідні утримання з них не здійснювалися, а отже право позивача в цій частині не порушене. Захист права є похідним від факту його порушення, а превентивного захисту суд не здійснює, тому ці вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають. Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 815/5826/16 та від 28.05.2024 у справі № 160/14683/23.

Щодо вимог про зобов`язання відповідачів нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати суд зазначає таке.

Верховний Суд в постанові від 14.05.2025 по справі № 160/672/24 зазначив:

«Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16.11.2022 у справі № 674/22/17, від 24.07.2024 у справі № 520/2674/2020 від 31.07.2024 у справі № 480/1704/19, в яких зазначено, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Тобто виплата компенсації втрати частини доходів пов`язана з виплатою основної суми доходу.»

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: обґрунтованими є вимоги про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 і про зобов`язання кожної з них нарахувати та виплатити позивачу відповідні види грошового забезпечення за визначені для них періоди; натомість вимоги про здійснення перерахунку із одночасним відрахуванням військового збору та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, а також вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є передчасними і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період з 07.05.2022 по 02.03.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення за період з 07.05.2022 по 02.03.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше нарахованих і виплачених за цей період сум.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення за період з 04.03.2023 по 19.05.2023 включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення за період з 04.03.2023 по 19.05.2023 включно з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше нарахованих і виплачених за цей період сум.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова