Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №160/11226/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 рокуСправа №160/11226/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , правил військового обліку;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , правил військового обліку та притягнення його до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач без притягнення його до адміністративної відповідальності у встановленому законодавством порядку вніс до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення позивачем правил військового обліку та надіслав до органів Національної поліції звернення про його доставлення для складення протоколу у зв`язку з неприбуттям за повісткою, тоді як причини неприбуття за повісткою (перебування на стаціонарному лікуванні) є поважними, протоколу чи постанови про адміністративне правопорушення відносно нього не складалося, що підтверджено самим відповідачем, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи.

Відповідач надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що оскільки позивач протягом встановленого законодавством терміну не пройшов повторний медичний огляд, не з`явився за повісткою та не повідомив про наявність поважних підстав щодо не можливості явки у встановлений термін, система “Оберіг” зафіксувала порушення військового обліку.

Згідно з частиною першою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За викладених обставин справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 та 11.07.2024 своєчасно уточнив свої облікові дані.

16.12.2025 керівником ІНФОРМАЦІЯ_1 сформовано повістку № 5950990 на ім`я позивача про явку 08.01.2026 о 09:00 для уточнення даних. Зазначену повістку позивач особисто отримати не зміг, оскільки в період з 25.12.2025 по 02.01.2026 перебував на стаціонарному лікуванні; повістку 26.12.2025 отримала дружина позивача.

У призначені повісткою час та місце позивач не з`явився, оскільки в період з 08.01.2026 по 27.01.2026 перебував на лікуванні у стаціонарі. Про неможливість прибуття 08.01.2026 у зв`язку з перебуванням на лікуванні відповідача було повідомлено, а 09.01.2026 надано відповідну довідку № 4/59 від 09.01.2026.

Попри надану інформацію про поважність причин неявки, у мобільному застосунку «Резерв+» в електронному військово-обліковому документі позивача відображено інформацію про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 25.01.2026 звернувся до органів Національної поліції щодо доставлення позивача для складення протоколу з причини неприбуття за повісткою.

Представник позивача звертався до відповідача із заявами від 11.02.2026 (зареєстрована за № 1/1009) та від 02.03.2026 (зареєстрована за № 1/1511) про зняття позивача з розшуку у зв`язку з поважністю причин неявки. Листами від 20.02.2026 № 1/442 та від 01.04.2026 №1/895 відповідач повідомив, що надані документи щодо поважності причини неявки за повісткою у зв`язку з перебуванням на лікуванні враховані, а протоколи про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно позивача не складалися та стягнення у вигляді штрафу не накладалися.

Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

У силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан. Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію. На час виникнення спірних правовідносин та на дату ухвалення рішення у цій справі на території України продовжує діяти воєнний стан.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-XII). Відповідно до частин першої — третьої статті 1 цього Закону захист Вітчизни є конституційним обов`язком громадян України, а військовий обов`язок включає, зокрема, дотримання правил військового обліку.

Згідно з частинами першою, третьою статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів і ведеться за місцем їх проживання. Частиною п`ятою статті 33 цього Закону визначено, що військовий облік ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону № 2232-XII).

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону № 2232-XII Кабінет Міністрів України затвердив Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів постановою від 30.12.2022 № 1487 (далі Порядок №1487), додатком 2 до якого є Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Правові та організаційні засади створення і функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі Закон № 1951-VIII). Статтею 1 цього Закону визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України. Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1951-VIII дані Реєстру повинні бути достовірними.

Згідно з частинами восьмою, дев`ятою статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України; органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних. З урахуванням наведеного відповідач є органом ведення Реєстру.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру заносяться та зберігаються в базі даних Реєстру персональні дані та службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Пунктом 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII передбачено, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Таким чином, до Реєстру вносяться дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил військового обліку.

Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, з-поміж іншого, розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку; звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів; а також повідомляють Національну поліцію про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.

Відповідно до статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1, 211 цього Кодексу; від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Отже, до повноважень відповідача належить притягнення військовозобов`язаного до відповідальності за порушення правил військового обліку з прийняттям відповідної постанови, а також внесення до Реєстру даних про таке притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому суд акцентує увагу, що «притягнення до адміністративної відповідальності» та «вчинення адміністративного правопорушення» є різними за змістом поняттями, а до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів підлягають внесенню дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил військового обліку. При цьому суд не надає оцінки наявності чи відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, а виходить з того, що протокол чи постанова відносно нього не складалися.

Як установлено судом, доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності в установленому законом порядку за порушення правил військового обліку (складення відносно нього протоколу та/або винесення постанови за статтею 210 чи 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення) матеріали справи не містять. Навпаки, листами ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.02.2026 № 1/442 та від 01.04.2026 № 1/895 відповідач підтвердив, що протоколи про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно позивача не складалися та стягнення у вигляді штрафу не накладалися, а причини неприбуття позивача за повісткою у зв`язку з перебуванням на лікуванні визнані поважними.

Крім того, відповідно до абзацу п`ятого статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, лише якщо особа не з`явилася без поважних причин, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику. Натомість у цій справі причини неприбуття позивача за повісткою визнані відповідачем поважними, що виключає наявність підстав як для складення протоколу, так і для звернення до органів Національної поліції щодо доставлення позивача.

За таких обставин внесення відповідачем до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку та про притягнення його до адміністративної відповідальності, а також направлення звернення до органів Національної поліції щодо доставлення позивача для складення протоколу здійснено за відсутності законних підстав, оскільки до Реєстру підлягають внесенню дані саме про притягнення до відповідальності, факт якого відсутній.

Оскільки відповідачем до органів Національної поліції було надіслано звернення про доставлення позивача, а підстави для адміністративного затримання та доставлення позивача відсутні, належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача в порядку, передбаченому пунктом 79 та абзацом третім пункту 56 Порядку № 1487.

За таких встановлених судом фактичних обставин позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, відзиву на позовну заяву не подав та правомірності оскаржуваних дій не довів.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню, присуджуються на її користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Оскільки позивач не є суб`єктом владних повноважень, а позов задоволено, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1331,20 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , правил військового обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , правил військового обліку та притягнення його до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова