Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №140/3195/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року ЛуцькСправа № 140/3195/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРІНСТАЛ ЛУЦЬК» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Тихоход Микола Миколайович в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРІНСТАЛ ЛУЦЬК» (далі – ТОВ «Укрінстал Луцьк», товариство, позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 22.12.2025 №0375060701, яким ТОВ «Укрінстал Луцьк» нараховано штраф в розмірі 55 143,00 грн; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 22.12.2025 №0374920701, яким ТОВ «Укрінстал Луцьк» нараховано штраф в розмірі 683 900,00 грн; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 22 грудня 2025 року №0375070701, яким ТОВ «Укрінстал Луцьк» нараховано штраф в розмірі 40 800,00 грн; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 22.12.2025 №0375290701, яким ТОВ «Укрінстал Луцьк» нараховано штраф в розмірі 727 160,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС у Волинській області було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укрінстал Луцьк», за результатом якої було складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства за період діяльності з 01.01.2024 по 31.12.2024 з метою дослідження питань дотримання вимог податкового, валютного іншого законодавства № 33654/07-06/43041548 від 26.11.2025 та встановлено порушення:

пункту 14.1.36., підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1, пункту 44.2, пункту 44.6 статті 44, статті 134 Податкового кодексу України (далі – ПК України), статті 1, пункту 2 статті 3, пункту 1, пункту 3, пункту 8 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі – Закон №996-XIV), статті 1, пункту 2 статті 3, пункту 1, пункту 2 статті 9 Закону №996-XIV; підпункту 1.1 пункту 1, підпункту 1.2 пункту 1, пунктів 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №688 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, пункту 3, пункту 6 розділу III Наказу Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013 про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», ПК України від 02.12.2010 №2755-IV. в результаті чого ТОВ «Укрінстал Луцьк» занижено податок на прибуток за 2024 рік на загальну суму 547 120 грн;

підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.71, підпункту 14.1.191, підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6. статті 198 пункту 201.10 статті 201 ПК України в редакції, яка діяла на момент вчинення правопорушення, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яке підлягає сплати до бюджету в сумі 581 727 грн., в т.ч. за січень 2024 року - 40 400 грн, лютий 2024 року - 24 838 грн, березень 2024 - 12 150 грн, квітень 2024 року - 70 501 грн, травень 2024 року - 8 988 грн, липень 2024 року - 18 340 грн, жовтень 2024 року - 192 130 грн, листопад 2024 року - 151 335 грн, грудень 2024 року - 63 046 грн та завищення від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 55 143 грн, в тому числі за грудень 2024 року;

підпункту 201.1, абзацу першого підпункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстровано в установлені строки в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні.

Не погоджуючись з актом перевірки № 33654/07-06/43041548 від 26.11.2025 ТОВ «Укрінстал Луцьк» було подано заперечення на акт перевірки, за результатом розгляду якого висновки акта перевірки залишені без змін.

Зауважує, що 26.12.2025 ТОВ «Укрінстал Луцьк» отримав від ГУ ДПС у Волинській області оскаржувані податкові повідомлення-рішення на підставі яких позивачем подано скарги до Державної податкової служби України та рішенням про результати розгляду скарги від 16.02.2026 в їхньому задоволенні було відмовлено, а податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Товариство звертає увагу суду на відсутність підстав для проведення позапланової перевірки, оскільки запит від 04.06.2025 № 1800/12/03-20-04-04-12 не містить чітко окреслених обставин, які відповідно до пункту 73.3 ПК України є умовою, за якої податковий орган може звернутися із таким, та не визначено жодної з шести, визначених у пункті 73.3 статті 73 ПК, підстав для направлення такого запиту.

Вказаний запит містить виключно посилання на статистичні данні та порівняльну аналітику, що не є підставою направлення запиту, а крім цього, дана інформація не містить врахування сучасних реалій Українського бізнесу який в час повномасштабної війни, відтоку клієнтів та мобілізації працівників намагається все ж таки вести господарську діяльність та сплачувати податки до бюджету.

Переконаний, що якщо запит органу контролю про надання інформації оформлений з порушенням законодавчо встановленого порядку, зокрема, в ньому чітко не зазначено підстави для його направлення (надсилання), платник податку звільняється від обов`язку надання відповіді на такий запит, що, у свою чергу, виключає право органу контролю призначати проведення перевірки з підстав ненадання пояснень та їх документальних підтверджень на обов`язковий письмовий запит, а у разі прийняття рішення, оформленого наказом, про призначення перевірки за вказаних обставин такий наказ може бути визнано протиправним та скасовано.

З огляду на викладене, у ГУ ДПС у Волинській області не виникло законних підстав для призначення та проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Укрінстал Луцьк» на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, оскільки: 1) запит від 04.06.2025 № 1800/12/03-20-04-04-12 не відповідав вимогам пункту 73.3 статті 73 ПК України щодо наявності конкретних підстав і чітко окреслених обставин можливих порушень; 2) предмет призначеної перевірки та висновки акта фактично виходять за межі питань, які були предметом запиту; 3) товариство надало повні письмові пояснення та їх документальне підтвердження у встановлений строк, що виключає застосування вказаної підстави.

Окрім того звертає увагу суду, що розгляд заперечень відбувся без забезпечення гарантованих пунктом 86.7 ПК України процесуальних прав платника, а отже оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з істотним порушенням процедури, що є самостійною підставою для визнання їх протиправними та скасування.

ТОВ «Укрінстал Луцьк» не погоджується з висновками акта перевірки щодо відсутності реального транспортування товару та «юридичної нікчемності» товарно-транспортних накладних (далі – ТТН), а також із твердженням податкового органу про те, що ТТН є «єдиним юридичним документом» для списання, обліку та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей. Такі висновки суперечать як чинному законодавству, так і усталеній судовій практиці Верховного Суду.

У даному випадку реальність операцій підтверджується: договорами з контрагентами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, відображенням товарів у бухгалтерському обліку. Наявність таких документів виключає можливість робити висновок про «відсутність факту транспортування» лише на підставі окремих формальних недоліків ТТН.

Наведені в акті перевірки висновки про «неможливість встановити приналежність придбаного товару до конкретної партії» та «відсутність ідентифікації подальшого руху» через ненадання поопераційного чи партійного обліку є безпідставними, оскільки суперечать положенням чинного законодавства та підтвердженій практиці Верховного Суду.

Відсутність у платника обліку у розрізі окремих партій чи серій не є порушенням вимог законодавства, якщо аналітичний облік забезпечує ідентифікацію загального руху запасів і їх залишків. Податковий орган не має повноважень вимагати створення платником додаткових регістрів чи форм обліку, не передбачених нормативними актами, оскільки це виходить за межі статті 19 Конституції України та порушує принцип правової визначеності.

Крім того, оборотно-сальдова відомість за рахунком 281 є належним регістром аналітичного обліку запасів, який відображає їх надходження, рух і вибуття у вартісному та кількісному вираженні. За наявності такої відомості, інвентаризаційних описів і первинних документів (накладних, актів, договорів), контролюючий орган не має підстав стверджувати про відсутність можливості простежити рух товарів або встановити їх походження. Оцінка запасів за методом ФІФО є способом формування собівартості, а не способом ведення обліку за партіями, і не зумовлює обов`язку деталізувати кожну партію окремо.

Наведені в акті перевірки висновки про «недостовірність шляхових листів» та «неможливість підтвердження використання пального у господарській діяльності» є безпідставними, оскільки недоліки у заповненні шляхових листів (відсутність маршруту, підписів чи інших реквізитів) не свідчать про відсутність господарської операції, якщо фактичне використання транспортних засобів та пального у діяльності підтверджується іншими належними документами — зокрема, договорами, фіскальними чеками з АЗС, актами списання тощо. Первинні документи слід оцінювати у сукупності, а не формально, виходячи лише з їх зовнішнього вигляду. Крім цього, шляховий лист не є первинним документом.

В акті перевірки викладено недостовірну інформацію щодо особи орендодавця транспортного засобу марки BMW 528i, державний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 . У документі безпідставно зазначено, що орендодавцем цього автомобіля є ОСОБА_1 , тоді як фактичним орендодавцем відповідно до укладеного договору оренди транспортного засобу є ОСОБА_2 (орендодавець згідно з договору, що надавався інспекторам) яка не є працівником товариства.

Також звертає увагу на те, що лист Національної поліції України №12779/41/17/3/02-2025 від 21.11.2025, на який контролюючий орган посилається в акті перевірки № 33654/07-06/43041548 від 26.11.2025 як на доказ для спростування відомостей, зазначених у товарно-транспортних накладних, не був доданий до акта перевірки. У зв`язку з цим позивач був позбавлений можливості своєчасно ознайомитися зі змістом такого документа, перевірити джерело та характер наведеної в ньому інформації, а також надати повні та вмотивовані заперечення щодо її доказового значення.

Окрім того інформація Національної поліції України, отримана з інтегрованих інформаційних систем та систем фото- і відеофіксації МВС, не може розглядатися як належний, допустимий і достатній доказ, який спростовує зміст товарно-транспортних накладних або підтверджує відсутність фактичного транспортування товару. Відповідні висновки акта перевірки є припущеннями контролюючого органу та не можуть бути покладені в його основу.

Враховуючи наведені обставини уважає податкові повідомлення-рішення протиправними та просить адміністративний позов задовольнити (том 1 арк. спр. 1-12).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (том 6 арк. спр. 221).

У відзиві на позовну заяву від 08.04.2026 представник відповідача позовні вимоги не визнала та зауважила, що ГУ ДПС у Волинській області звернулось до ТОВ «Укрінстал Луцьк» із запитом від 04.06.2025 №1800/12/03-20-04-04-12 щодо надання пояснень та документів із чіткими викладеними підставами та перелік документів, який витребовується.

Зауважує, що в запиті ГУ ДПС у Волинській області викладено підстави для надсилання запиту: «за результатами аналізу даних Інформаційних систем ДПС України виявлено індикатори ризиковості в діяльності ТОВ «УКРІНСТАЛ ЛУЦЬК» за 2024 рік, що може свідчити про ймовірні порушення платником податків податкового законодавства, пов`язані з оподаткуванням податку на прибуток, податку на додану вартість».

Після чого викладено вичерпний перелік обставин, які загалом і вказують на ймовірні порушення податкового законодавства, та є підставою для надсилання запиту платнику податків з метою отримання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, що повністю відповідає вимогам статті 73 ПК України.

Таким чином уважає, що запит ГУ ДПС у Волинській області від 04.06.2025 №1800/12/03-20-04-04-12 є цілком правомірним та законним, а також відповідає усім вимогам, встановлених ПК України.

Також, звертає увагу суду, що у запиті наведено чіткий перелік витребуваних документів, проте товариством у своїй відповіді на запит від 25.07.2025 не надало всіх витребуваних документів, хоча такі документи були наявні у платника податків.

Повідомляє, що ГУ ДПС у Волинській області було сформовано запрошення платника податків на розгляд заперечень №22951/6/03-20-07-01-06 від 12.12.2025 та направлено платнику податків, який отримано 17.12.2025, тобто відповідно перед розглядом заперечень платник був проінформований про здійснення розгляду заперечень.

Позивачем не було вчинено будь-яких дій щодо участі у запереченнях (повідомлення про неможливість прибуття та перенесення розгляду, подання заяви щодо участі в режимі відео конференції тощо), а тому посилання щодо не забезпечення процесуальних прав платника є безпідставним.

Перевіркою повноти задекларованих показників у рядку 02 Декларації «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 встановлено його заниження на загальну суму 3 039 554,28 грн.

В ході проведення перевірки встановлено, що протягом періоду, що перевіряється, ТОВ «Укрінстал» декларує придбання сантехнічних виробів в асортименті у контрагентів-постачальників, в тому числі у: ТОВ «Укрінстал», ТОВ «Укрінстал Львів» та ТОВ «Укрінстал Хмельницький».

Факт транспортування товару у заявлені дати відсутній, що повністю спростовує зміст поданих ТТН, а саме:

- не заповнені, або заповнені недостовірно графи що є обов`язковими первинними реквізитами (в графі «маса брутто» зазначена «0», в відомостях про вантаж зазначені видаткові накладні, які відсутні в регістрах, даних бухгалтерського та податкового обліку, проте в графі деяких з них зазначена їх маса брутто, при відсутності зазначення вартості товару; частково відсутні дані в відомостях про параметри транспортного засобу, та вантажувально-розвантажувальних операціях; частково не зазначено ПІБ осіб які прийняли/здали вантаж, наявний лише підписи осіб.

- транспортні засоби, зазначені в ТТН, фактично не здійснювали перевезення (підтверджено даними Департаменту патрульної поліції).

Крім того зазначає, що автомобільним перевізником, відповідно до товаро-транспортних накладних було підприємство ТОВ «В2В Логістик», проте акти наданих послуг та задекларовані податкові накладні, з номенклатурою перевезень по маршрутах: місто Львів, вулиця Жовківська, будинок 29 - Волинська область, місто Луцьк, вулиця Рівненська, будинок 48 та місто Хмельницький, вулиця Трудова будинок 9/3 - Волинська область, місто Луцьк, вулиця Рівненська, будинок 48, - відсутні.

Також, відповідно до баз даних органів ДПС встановлено, що постачальники ТОВ «Укрінстал Хмельницький», ТОВ «Укрінстал Львів», ТОВ «Укрінстал» та ТОВ «Укрінстал Луцьк» є пов`язаними особами, так як засновником всіх підприємств є ОСОБА_3 .

Для перевірки фактичної можливості здійснення господарських операцій та переміщення товарів від ТОВ «Укрінстал Хмельницький», ТОВ «Укрінстал Львів», ТОВ «Укрінстал» до ТОВ «Укрінстал Луцьк» ГУ ДПС у Волинській області було направлено запит до Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції у Волинській області за №11130/5-03-20-07-01 від 14.11.2025 року, щодо фактичного пересування транспортних засобів, зазначених у ТТН, наданих до перевірки.

За результатами отриманої відповіді за №12779/41/17/3/02-2025 від 21.11.2025, встановлено, що відповідно до даних системи фотофіксації та відеоспостереження автошляхів МВС, частина транспортних засобів, зазначених у ТТН, у вказані дати та за зазначеними маршрутами не пересувалась та відповідно не здійснювали перевезення вантажу від постачальника до покупця.

Зокрема, згідно з даними інтегрованих інформаційних систем Національної поліції України, встановлено такі випадки: транспортні засоби не зафіксовані на автошляхах, зазначених у ТТН; автомобілі не перебували в районах пунктів навантаження та розвантаження; не зафіксовано перетину контрольних точок фіксації руху (відеокамери/ аналітичні комплекси МВС); окремі автомобілі у відповідні дати взагалі не здійснювали пересування за частиною транспортних засобів отримано відповідь про їх рух іншими маршрутами за іншими напрямками, ніж зазначеними в ТТН.

Окрім того зауважує, що в ході проведення перевірки встановлено списання пального ТОВ «Укрінстал Луцьк», проте за результатами перевірки документально не підтверджено факт використання ПММ, облікованих на 203 рахунку «Паливо» та списаних на 92 рахунок «Адміністративні витрати» в господарській діяльності підприємства на загальну суму 144 844,20 грн, зокрема в операціях що пов`язані з виникненням об`єкту оподаткування податком на додану вартість.

На 203 рахунку «Паливо» ТОВ «Укрінстал Луцьк» обліковувалися ПММ, зокрема Бензин А-95. Протягом 2024 року товариство списано з 203 рахунку «Паливо» бензин марки А-95, на автомобілі, які взяті в оренду відповідно до договорів оренди транспортних засобів у фізичних осіб.

Шляхові листи, які надані до перевірки, не відповідають вимогам первинних документів та не можуть підтверджувати реальність здійснених поїздок та використання їх у господарській діяльності підприємства.

У шляхових листах зазначені одинакові залишки пального на початок та на кінець робочого дня/тижня незалежно від різного маршруту, пробігу та кількості заправленого пального. Така ідентичність даних свідчить про їх недостовірність та відсутність фактичного контролю за витратами пального. Фактичні норми втрат та пробіг транспортних засобів не співвідносяться з обсягами списаного пального, що унеможливлює підтвердження його використання в операціях, пов`язаних із господарською діяльністю.

Також, у наданих ТОВ «Укрінстал Луцьк» шляхових листах маршрути руху транспортних засобів взагалі не зазначені. Документи не містять жодних даних щодо адресу пункту відправлення, пункту прибуття, не зазначено мету поїздки, не наведено інформацію про вантаж, виконані роботи, чи інші операції які містили інформацію щодо використання транспортних засобів у господарській діяльності ТОВ «Укрінстал Луцьк».

Відсутність маршруту унеможливлює встановлення факту здійснення транспортних переміщень та їх зав`язку із господарською діяльністю товариства. Надані шляхові листи не дають можливості визначити реальний обсяг виконаної роботи, фактичний пробіг, відповідність навіть факт використання автомобіля у відповідний день.

Звертаємо увагу, що позивачем у позовній заяві на наведено фактів, які б спростовували інформацію, викладену в акті перевірки, а саме щодо того, що згідно інформації мережі інтернет, встановлено, що орендоване авто BMW, 5281 НОМЕР_3 , WBA5A7C52ED219798, було реалізоване через страховий онлайн-аукціон США COPART 03.02.2021 року, де на інтернет-платформі зазначено з фотофіксацією пробіг авто: 191645 миль, що відповідає 308422,721 км. (1 миля - 1,609344 км).

Проте, відповідно до шляхових листів показник спідометра BMW, 5281 НОМЕР_3 , WBA5A7C52ED219798 станом на 01.01.2024 становив 247451 км., а на 31.12.2024 - 268621 км., отже пробіг авто за перевірюваний період є меншим, ніж на дату придбання даного авто (том 6 арк. спр. 225-230).

Крім того, представник відповідача просила у відзиві розглядати справу за участю представника ГУ ДПС у Волинській області.

Суд зауважує, учасники справи не зверталися із клопотаннями про розгляд справи в судовому засіданні, оформленими відповідно до вимог Кодексом адміністративного судочинства України (далі – КАС України). За змістом статті 162 КАС України у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, позаяк заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Відтак, заявлене у відзиві на позовну заяву клопотання про розгляд справи за участю представників відповідача не підлягало судом вирішенню по суті.

Інших заяв по суті справи, передбачених КАС України до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

У товариства наявний код основного виду діяльності: 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього. Інші види діяльності: 46.15 Діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування.

ГУ ДПС у Волинській області на підставі пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України та наказу ГУ ДПС у Волинській області від 30.11.2025 №3499-п (том 7 арк. спр. 3) проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Укрінстал Луцьк» з метою дослідження питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, та у зв`язку з наданням ТОВ «Укрінстал Луцьк» у неповному обсязі пояснень та їх документального підтвердження на запит від 04.06.2025 №1800/12/03-20-04-04-12, в результаті якого винесено акт «про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «УКРІНСТАЛ ЛУЦЬК» (код ЄДРПОУ 43041548) за період діяльності з 01.01.2024 по 31.12.2024 з метою дослідження питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, законодавства» від 26.11.2025 №33654/07-06/43041548 (далі – акт перевірки) (том 1 зворот арк. спр. 15-35), яким встановлено порушення:

1) пункту 14.1.36., підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1, пункту 44.2, пункту 44.6 статті 44, статті 134 ПК України, статті 1, пункту 2 статті 3, пункту 1, пункту 3, пункту 8 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV, статті 1, пункту 2 статті 3, пункту 1, пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996; підпункту 1.1 пункту 1, підпункту 1.2 пункту 1, пунктів 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, пункту 3, пункту 6 розділу ІІІ Наказу Міністерства фінансів України №73 від 07.02.2013 про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», ПК України від 02.12.2010 №2755-ІV, в результаті чого ТОВ «Укрінстал Луцьк» занижено податок на прибуток за 2024 рік на загальну суму 547 120 грн.

2) підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.71, підпункту 14.1.191, підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6, статті 198 пункту 201.10 статті 201 ПК України (в редакції, яка діяла на момент вчинення правопорушення), в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яке підлягає сплати до бюджету в сумі 581 727 грн, в т.ч. за січень 2024 року - 40 400 грн, лютий 2024 року - 24 838 грн, березень 2024 року - 12 150 грн, квітень 2024 року - 70 501 грн, травень 2024 року - 8 988 грн, липень 2024 року - 18 340 грн, жовтень 2024 року - 192 130 грн, листопад 2024 року - 151 335 грн, грудень 2024 року - 63 046 грн та завищення від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 55 143 грн, в тому числі за грудень 2024 року;

3) підпункту 201.1, абзацу першого підпункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстровано в установлені строки в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні.

ТОВ «Укрінстал Луцьк» 12.12.2025 подало заперечення на акт перевірки №25/13 (том 6 арк. спр. 234-239) та ГУ ДПС у Волинській області листом від 12.12.2025 №22951/6/03-20-07-01-06 повідомлено, що розгляд заперечення відбудеться в приміщенні податкового органу 18.12.2025 о 09:30 год (том 6 арк. спр. 240).

За наслідками розгляду заперечення, ГУ ДПС у Волинській області складено висновок за результатами розгляду заперечень №182/07-01/43041548 від 18.12.2025, яким встановлено, що вимоги, викладені у запереченні, не підлягають задоволенню та не спростовують обставини, викладені у акті перевірки (том 6 арк. спр. 231-232).

На підставі висновків, встановлених актом перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

форми «В4» від 22.12.2025 №0375060701, яким за ТОВ «Укрінстал Луцьк» встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 55 143,00 грн (том 1 арк. спр. 53);

форми «Р» від 22.12.2025 №0374920701, яким збільшено суму податкових та/або інших зобов`язань із податку на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства, у розмірі 547 120,00 грн та 136 780,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том 1 арк. спр. 54-55);

форми «ПН» від 22.12.2025 №0375070701, яким ТОВ «Укрінстал Луцьк» нараховано штраф в розмірі 40 800,00 грн (том 1 зворот арк. спр. 55-56);

форми «Р» від 22.12.2025 №0375290701, яким збільшено суму податкових та/або інших зобов`язань з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) у розмірі 581 728,00 грн та 145 432,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том 1 зворот арк. спр. 56-57).

ТОВ «Укрінстал Луцьк» звернулось до ДПС України зі скаргами на винесені ГУ ДПС у Волинській області податкові повідомлення-рішення від 22.12.2025 №0375060701, №0374920701, №0375070701, №037529070 та рішеннями ДПС України від 16.02.2026 №3936/6/99-00-06-01-01-06, №3937/6/99-00-06-01-01-06, №3933/6/99-00-06-01-01-06, від 24.02.2026 №4673/6/99-00-06-01-01-06 скарги товариства залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін (том 1 зворот арк. спр. 37-52).

Позивач, не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями контролюючого органу звернулось із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.

Підпунктами 16.1.2 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 ПК України).

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:

податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;

акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Згідно з пунктом 75.1. статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно правової позиції Верховного суду викладеної у постанові від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18, Верховний Суд зазначив, що при оскарженні податкового повідомлення-рішення платник податків не позбавлений можливості посилатися на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність такого рішення. Таким підставам позову, за їх наявності, суди мають надавати правову оцінку в першу чергу. Протиправність призначення та проведення контролюючим органом перевірки, за наслідками якої було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатньою підставою для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, що зумовлює відсутність необхідності перевірки порушення пункту 181.1 статті 181 ПК України як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання.

Однією з підстав заявленого позову є призначення відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки за відсутності на то підстав, передбачених ПК України.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 сформувала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 22.09.2020 у справі № 520/8836/18 і є усталеною у практиці Верховного Суду.

Судом у цій справі встановлено, що правовими підставами проведення перевірки є підпункти 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, про що свідчить наказ від 30.10.2025 №3499-п та акт перевірки.

Пунктом 78.1 статті 78 ПК України визначені підстави проведення документальної позапланової перевірки, серед яких:

78.1.1. отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

78.1.4. виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Аналіз положень підпункту 78.1.1 та підпункту 78.1.4 статті 78 ПК України, свідчить про те, що на підставі наведених правових підстав може бути проведена перевірка тільки в разі не надання платником податків пояснень та їх документальних підтверджень на запити контролюючого органу щодо порушень цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, або щодо виявленої недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Таким чином, призначенню документальної позапланової перевірки, зокрема з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України, передує ненадання (надання не в повному обсязі) платником податків пояснень та документальних підтверджень на письмовий запит контролюючого органу з відповідного питання, якщо такий запит оформлено і направлено відповідно до вимог законодавства.

Тобто, виникнення права на призначення контролюючим органом перевірки за кожною із вказаних підстав є наслідком ненадання (надання не в повному обсязі) відповідних пояснень платником податків на законний запит контролюючого органу, поданий за наявності відповідних обставин.

Зазначений правовий висновок сформований Верховним Судом у постанові від 19.08.2024 у справі №420/5252/19.

Також Верховний Суд у постановах від 31.05.2019 у справі № 813/1041/18, від 14.03.2019 у справі № 808/2603/17, від 24.10.2018 у справі № 815/343/18, аналізуючи наведені правові положення, виклав позицію, що підпункти 78.1.1 та 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачають абсолютно різні підстави для проведення позапланових перевірок, проте спільним для обох підстав є обставина ненадання або надання не у повному обсязі пояснень та документальних підтверджень протягом десяти календарних днів на письмовий запит контролюючого органу.

В разі надсилання запиту, де зазначено порушення платником податків законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та в разі недотримання платником податків вимог щодо надання пояснень та документальних підтверджень, відповідна перевірка може бути призначена на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

У випадку надсилання запиту, в якому містяться відомості про виявлену недостовірність даних щодо відповідної декларації та не вжиття особою дій щодо надання у встановленому порядку відповіді на вказаний запит, перевірка може бути призначена на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України.

З підстав для винесення наказу «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «УКРІНСТАЛ ЛУЦЬК» від 30.10.2025 №3499-п убачається, що така перевірка була проведена у зв`язку з наданням товариством у неповному обсязі пояснень та їх документального підтвердження на запит від 04.06.2025 №1800/12/03-20-04-04-12.

Як видно зі змісту спірного запиту, контролюючий орган навів результати аналізу показників фінансової та податкової звітності товариства, інформаційних баз ДПС, Єдиного реєстру податкових накладних, визначив конкретні індикатори ризиковості діяльності позивача, зазначив встановлені розбіжності між окремими показниками фінансової та податкової звітності, навів конкретні обставини, які, на його думку, можуть свідчити про можливе заниження податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також чітко визначив перелік пояснень і документів, необхідних для підтвердження правильності формування відповідних показників податкової та фінансової звітності.

Отже, на переконання суду, такий запит не обмежується лише загальними посиланнями на норми ПК України чи формальним зазначенням про наявність ризиків, а містить конкретний опис встановлених контролюючим органом обставин, які стали підставою для його направлення, що забезпечувало платнику податків можливість зрозуміти зміст виявлених розбіжностей та надати мотивовані пояснення з їх документальним підтвердженням.

Разом із тим суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений, зокрема, у постанові від 19.08.2024 у справі №420/5252/19, відповідно до якого право контролюючого органу на призначення документальної позапланової перевірки за підпунктами 78.1.1 або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України виникає лише за умови, що платнику податків було направлено належним чином оформлений запит із зазначенням конкретних обставин можливого порушення чи недостовірності даних, а також у разі ненадання ним пояснень або їх документального підтвердження.

Оскільки у спірному випадку запит містив конкретні підстави його направлення, перелік встановлених контролюючим органом розбіжностей та чітко визначений перелік документів, які необхідно було надати для їх підтвердження або спростування, суд приходить до висновку, що вимоги пункту 73.3 статті 73 ПК України при його оформленні були дотримані.

Окрім того, як встановлено судом, відповідачем, на виконання вимог пункту 73.3 статті 73 ПК України, скеровано на адресу товариства запит, який скріплений гербовою печаткою та відповідає вимогам податкового законодавства.

За таких обставин у позивача виник обов`язок надати повні та належним чином документально підтверджені пояснення щодо кожної із обставин, викладених у запиті. Відтак у разі ненадання таких пояснень або надання їх не в повному обсязі контролюючий орган був наділений правом вирішувати питання щодо призначення документальної позапланової перевірки за наявності передбачених ПК України підстав.

Здійснивши дослідження відповіді від 25.07.2025 №25/07 на вказаний запит (том 1 зворот арк. спр. 62-65) судом встановлено, що позивачем надано: оборотно-сальдову відомість за 2024 рік; аналіз рахунків бухгалтерського обліку 79 «Фінансові результати», 90 «Собівартість реалізації», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності», 97 «Інші витрати» в розрізі субрахунків за 2024 рік; оборотно-сальдову відомість та аналіз рахунку бухгалтерського обліку 28 «Товари»; інвентаризаційні описи запасів станом на 31.12.2024; акти інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованості станом на 31.12.2024; Договір оренди нерухомого приміщення; Договори оренди транспортних засобів; заяви за формою 20-ОПП та Договори купівлі-продажу транспортних засобів.

Водночас, як вірно зауважує представник ГУ ДПС у Волинській області, товариством у повній мірі не надано витребуваних документів, зокрема відсутні підтверджуючі документи щодо використання придбаних та орендованих транспортних засобів у господарській діяльності, так само як і інших документів, які були витребувані запитом ГУ ДПС у Волинській області.

Отже, за встановлених судом обставин саме факт надання позивачем пояснень та документів не в повному обсязі свідчив про наявність у відповідача передбачених ПК України підстав для призначення документальної позапланової перевірки.

Щодо розгляду заперечень на акт перевірки суд зазначає, що пункт 86.7 статті 86 ПК України передбачає, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Відповідно до підпункту 86.7.1 пункту 86.7 статті 86 ПК України акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу. Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За правилами підпункту 86.7.2 пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду.

Платник податків має право брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки особисто або через свого представника. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податку має право надавати письмові та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду. Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки (підпункт 86.7.3 пункту 86.7 статті 86 ПК України).

Судом встановлено, що заперечення на акт перевірки було подано ТОВ «Укрінстал Луцьк» 12.12.2025 та зареєстровані ГУ ДПС у Волинській області 12.12.2025 №44168/6 (том 6 арк. спр. 234-239).

Листом від 12.12.2025 №22951/6/03-20-07-01-06 контролюючим органом повідомлено позивача, що розгляд заперечення відбудеться в приміщенні податкового органу 18.12.2025 о 09:30 год (том 6 арк. спр. 240).

Вказаний лист був направлений товариству 15.12.2025 та вручено 17.12.2025, що підтверджується трекінгом поштового відправлення №4302703315411 (том 1 арк. спр. 66-67).

Суд зауважує, що відповідачем дотримано строки надіслання вказаного повідомлення, тобто протягом двох робочих днів з дня отримання від ТОВ «Укрінстал Луцьк» заперечень, однак таке надіслання відбулося за три робочі дні до дня їх розгляду.

Водночас суд зазначає, що ключовим в даному випадку є момент вручення такого повідомлення, тобто 17.12.2025, за день до проведення розгляду такого заперечення.

Суд враховує доводи представника відповідача про те, що ТОВ «Укрінстал Луцьк» не скористалося процесуальними можливостями, передбаченими пунктом 86.7 статті 86 ПК України, для забезпечення своєї участі у розгляді матеріалів перевірки, зокрема не повідомляло контролюючий орган про неможливість прибуття, не порушувало питання про перенесення розгляду заперечень та не заявляло клопотання про участь у режимі відеоконференції.

При цьому позивачем не наведено конкретних доводів щодо того, які саме обставини або аргументи, викладені у запереченнях до акта перевірки, не були враховані контролюючим органом та могли б бути додатково заявлені або уточнені у разі особистої участі у їх розгляді.

Суд також зазначає, що зазначене порушення податкового органу має формальний характер і не свідчить про обмеження права позивача на участь у процедурі розгляду матеріалів перевірки.

Ключовим у даному випадку є факт належного отримання позивачем відповідного повідомлення про дату розгляду заперечень, що забезпечувало можливість реалізації ним процесуальних прав, передбачених пунктом 86.7 статті 86 ПК України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що встановлене порушення не вплинуло на можливість позивача реалізувати право на участь у розгляді заперечення та не призвело до порушення його прав чи законних інтересів, у зв`язку із чим, на переконання суду, формальне недотримання відповідачем строку направлення повідомлення (за три робочих дні, замість чотирьох) не є самостійною підставою для визнання протиправних та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Окрім того суд відхиляє посилання представника ТОВ «Укрінстал Луцьк» на постанову Верховного Суд від 29.07.2025 у справі №320/1303/23, оскільки обставини у даній справі не є релевантними.

У вказаній справі Верховним Судом встановлено, що заперечення на акт перевірки позивачем було своєчасно направлено до контролюючого органу, в останній (десятий) робочий день строку на подання таких заперечень, відповідно, висновки контролюючого органу щодо їх порушення є помилковими та безпідставними, а заперечення мали бути розглянути контролюючим органом у відповідності до вимог статті 86 ПК України.

Водночас у даній справі податковим органом взято до уваги подані ТОВ «Укрінстал Луцьк» заперечення та комісією з розгляду заперечень та пояснень до актів перевірки прийнято рішення про відмову у його задоволенні (том 6 арк. спр. 231-232).

Щодо встановлених ГУ ДПС у Волинській області порушень, які були виявлені під час проведення документальної позапланової визнаної перевірки, суд зазначає наступне.

Як встановлено контролюючим органом під час проведення перевірки та не заперечується позивачем, за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 платником податків задекларовано у рядку 02 Декларації «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» фінансовий результат до оподаткування у сумі 172 800,00 грн.

Перевіркою повноти задекларованих показників у рядку 02 Декларації «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності» за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 встановлено його заниження на загальну суму 3 039 554,28 грн.

В ході проведення перевірки встановлено, що протягом періоду, що перевіряється, ТОВ «Укрінстал» декларує придбання сантехнічних виробів в асортименті у контрагентів-постачальників, в тому числі у: ТОВ «Укрінстал», ТОВ «Укрінстал Львів» та ТОВ «Укрінстал Хмельницький».

Відповідно до даних оборотно-сальдової відомості по рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по взаємовідносинах:

з ТОВ «Укрінстал», встановлено, що Кт сальдо, станом на 01.01.2024 становить 2 025 407,19 грн, оборот по Дт- 19 287 980,85 грн, оборот по Кт-20 339 305,76 грн, сальдо станом на 31.12.2024 - 3 076 732,10 грн;

з ТОВ «Укрінстал Львів», встановлено, що Кт сальдо, станом на 01.01.2024 становить 669 382,00 грн, оборот по Дт - 2 335 150,84 грн, оборот по Кт - 2 125 833,06 грн, сальдо станом на 31.12.2024 - 460 064,22 грн;

з ТОВ «Укрінстал Хмельницький», встановлено, що Кт сальдо, станом на 01.01.2024 становить 1 400 029,77 грн, оборот по Дт - 1 407 796,23 грн, оборот по Кт - 708 747,24 грн, сальдо станом на 31.12.2024 - 700 980,78 грн.

За наслідками аналізу первинних документів, наданих позивачем та отриманої податкової інформації, контролюючим органом сформовані висновки, що операції з придбання ТОВ «Укрінстал Луцьк» у ТОВ «Укрінстал» наведених у додатку №2 до акту перевірки, ТОВ «Укрінстал Львів» наведених у додатку №3 до акту перевірки та ТОВ «Укрінстал Хмельницький», наведених у додатку №4 до акту перевірки, перевіркою визнані, як такі, що містять ознаки нереальності, та відповідно, платник податків не мав права відображати такі операції, як операції з придбання ТМЦ у складі витрат бухгалтерським записом.

Як випливає із акту перевірки, такі висновки податкового органу обґрунтовано наступним.

У ході документальної позапланової перевірки ТОВ «Укрінстал Луцьк» за період 01.01.2024 - 31.12.2024 було досліджено первинні документи, надані платником на підтвердження придбання товарів у ТОВ «Укрінстал Хмельницький», а саме: видаткові накладні, ТТН, податкові накладні, тощо.

Для перевірки фактичної можливості здійснення господарських операцій та переміщення товарів від ТОВ «Укрінстал Хмельницький», ТОВ «Укрінстал Львів», ТОВ «Укрінстал» до ТОВ «Укрінстал Луцьк» ГУ ДПС у Волинській області було направлено запит до Департаменту патрульної поліції управління патрульної поліції у Волинській області від 14.11.2025 №11130/5-03-20-07-01, щодо фактичного пересування транспортних засобів, зазначених у ТТН, наданих до перевірки (том 6 арк. спр. 246).

За результатами отриманої відповіді за №12779/41/17/3/02-2025 від 21.11.2025, встановлено, що відповідно до даних системи фотофіксації та відеоспостереження автошляхів МВС, частина транспортних засобів, зазначених у ТТН, у вказані дати та за зазначеними маршрутами не пересувалась (наведено в додатку № 1 до акту перевірки) та відповідно не здійснювали перевезення вантажу від постачальника до покупця:

Зокрема, згідно з даними інтегрованих інформаційних систем Національної поліції України, встановлено такі випадки:

транспортні засоби не зафіксовані на автошляхах, зазначених у ТТН;

автомобілі не перебували в районах пунктів навантаження та розвантаження;

не зафіксовано перетину контрольних точок фіксації руху (відеокамери/аналітичні комплекси МВС);

окремі автомобілі у відповідні дати взагалі не здійснювали пересування

за частиною транспортних засобів отримано відповідь про їх рух іншими маршрутами за іншими напрямками, ніж зазначеними в ТТН.

Отже, факт транспортування товару у заявлені дати відсутній, що повністю спростовує зміст поданих ТТН.

А саме:

не заповнені, або заповнені недостовірно графи що є обов`язковими первинними реквізитами (в графі «маса брутто» зазначена «0», в відомостях про вантаж зазначені видаткові накладні, які відсутні в регістрах, даних бухгалтерського та податкового обліку, проте в графі деяких з них зазначена їх маса брутто, при відсутності зазначення вартості товару; частково відсутні дані в відомостях про параметри транспортного засобу, та вантажувально-розвантажувальних операціях; частково не зазначено ПІБ осіб які прийняли/здали вантаж, наявний лише підписи осіб.

транспортні засоби, зазначені в ТТН, фактично не здійснювали перевезення (підтверджено даними Департаменту патрульної поліції).

Такі порушення унеможливлюють підтвердження реального переміщення товарів за даними ТТН (наведених в додатку № 7 до акту перевірки).

Надаючи оцінку таким висновкам контролюючого органу, суд враховує наступне.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 ПК України).

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 ПК України).

Відповідно до вимог пункту підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Також пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що

не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.

Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Крім того наведеною статтею Закону також встановлено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

При цьому слід зазначити, що в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат та податкового кредиту, врахованих платником під час визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток та з ПДВ відповідно, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 КАС України щодо достовірності доказів.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є нереальними (фіктивними), сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат, якщо ж господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або врахування відповідних витрат при визначенні об`єкту оподаткування податком на прибуток.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Отже, підсумовуючи наведене, суд констатує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податку на додану вартість, а також формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Верховний Суд неодноразово висловлював аналогічні правові висновки, зокрема у постановах від 26.02.2020 у справі №826/1308/18), від 28.04.2020 (справа № 826/15568/16), від 10.04.2020 (справа №808/954/17), від 09.09.2021 (справа №460/2315/19), від 26.09.2023 (справа № 120/6732/22), 17.12.2024 (справа № 805/500/17-а).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Самі по собі такі обставини, як-от: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів чи відсутність деяких із них - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Крім того, зробивши акцент на реальному здійсненні господарської операції як складової юридичного факту, що породжує у платника податків право на податковий кредит та на збільшення витрат, Велика Палата в вказаній постанові акцентувала увагу також на тому, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду також зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум витрат та податкового кредиту, є підставною для врахування таких при формуванні об`єктів оподаткування податком на прибуток, ПДВ та одержання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду та з огляду на положення статті 90 КАС України обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Крім того, при вирішенні податкових спорів Суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Нормами ПК України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.

Дана позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 09.06.2026 у справі №160/25879/24.

Як видно з матеріалів справи, між ТОВ «Укрінстал Луцьк» (Покупець) та ТОВ «Укрінстал Львів» (Постачальник) від 01.07.2019 укладено Договір поставки №190705 (том 2 арк. спр. 182-183), відповідно до якого Постачальник зобов`язується поставити й передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товари, що пропонуються Постачальником до продажу згідно з умовами цього Договору. Під товарами у цьому Договорі слід розуміти, але не виключно: обладнання, залізні вироби, водопровідне і опалювальне устаткування, матеріали та інструмент для монтажу систем опалення, водопостачання, водовідведення, каналізації (пункт 1.1. Договору).

Між ТОВ «Укрінстал Луцьк» (Покупець) та ТОВ «Укрінстал Хмельницький» (Постачальник) від 01.07.2019 укладено Договір поставки №01/07-19 (том 2 арк. спр. 184), відповідно до якого Постачальник зобов`язується поставити й передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товари, що пропонуються Постачальником до продажу згідно з умовами цього Договору. Під товарами у цьому Договорі слід розуміти, але не виключно: обладнання, залізні вироби, водопровідне і опалювальне устаткування, матеріали та інструмент для монтажу систем опалення, водопостачання, водовідведення, каналізації (пункт 1.1. Договору).

Між ТОВ «Укрінстал Луцьк» (Покупець) та ТОВ «Укрінстал» (Постачальник) від 01.07.2019 укладено Договір поставки №01072019 (том 2 арк. спр. 185-187), відповідно до якого Постачальник зобов`язується поставити й передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товари, що пропонуються Постачальником до продажу згідно з умовами цього Договору. Під товарами у цьому Договорі слід розуміти, але не виключно: обладнання, залізні вироби, водопровідне і опалювальне устаткування, матеріали та інструмент для монтажу систем опалення, водопостачання, водовідведення, каналізації (пункт 1.1. Договору).

На виконання вказаних договорів між позивачем та вказаними контрагентами укладено ряд видаткових накладних (том 2 арк. спр. 155-167, том 3 арк. спр. 13-94) та здійснено оплату за товар, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями (том 3 арк. спр. 179-200).

Для здійснення перевезень між товариством (Замовник) та ТОВ «В2В Логістик» (Перевізник) укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом від 19.09.2022 №22/09-4 (том 2 арк. спр. 180-181), відповідно до якого перевізник, на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується доставити автомобільним транспортом довірений йому Замовником Вантаж до пункту призначення у встановлений цим Договором термін та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а Замовник зобов`язується заплатити Перевізнику передбачену цим Договором плату.

Між ТОВ «В2В Логістик» та ТОВ «Укрінстал Луцьк» щодо перевезення товару, придбаного у зазначених вище контрагентів, укладено ряд актів надання послуг (том 2 арк. спр. 105-154) та, відповідно, ТТН (том 2 арк. спр. 236-250, том 3 арк. спр. 1-12).

Щодо продажу вказаного товару ТОВ «Укрінстал», ТОВ «Укрінстал Львів» та ТОВ «Укрінстал Хмельницький» здійснено виписку та реєстрацію податкових накладних (том 2 арк. спр. 222-235, том 3 арк. спр. 95-178).

Суд зауважує, що під час проведення перевірки відповідач не зазначав про відсутність будь-яких первинних документів, які є обов`язковими для певного виду господарської операції.

Ключовим аргументом контролюючого органу є те, що в ході проведення перевірки було встановлено неможливість реального переміщення товарів за наданими ТТН, з огляду на те, що транспортні засоби фактично не здійснювали перевезення, що підтверджується даними Департаменту патрульної поліції та у таких ТТН не заповнені, або заповнені недостовірно графи що є обов`язковими первинними реквізитами.

Суд зауважує, що листом Управління патрульної поліції у Волинській області від 21.11.2025 №12779/41/17/3/02-2025 (том 7 арк. спр. 91) надано витяг з інформаційно – комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» щодо зареєстрованих фактів переміщення транспортних засобів з номерними знаками: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 (том 7 арк. спр. 33-250, том 8 арк. спр. 1-31).

На переконання суду, відсутність інформації в системі «Інформаційний портал Національної поліції» не є аналогією того, що перевезення не здійснювались взагалі, особливо за тієї умови, що відповідачем не надано відомостей ані щодо наявності вказаної інформаційно-комунікаційної системи патрульної поліції можливості фіксувати переміщення транспортних засобів за маршрутами перевезення згідно товарно-транспортних накладних, ані щодо повноти інформації, яка створюється системою на теперішньому етапі її розвитку.

Інформація про відсутність фіксації камерами відеоспостереження номерних знаків автомобілів системою «Інформаційний портал Національної поліції», не містить беззаперечно повної інформації щодо руху вказаних транспортних засобів між пунктами навантаження та розвантаження, оскільки докази покриття вказаною системою усіх доріг України і її безперебійної роботи відсутні.

Дані висновки узгоджуються із постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.10.2020 у справі №0340/1408/19, від 10.11.2021 у справі №380/1552/20 та застосовані Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 19.09.2024 у справі №460/24957/22.

Порядок формування та ведення інформаційної підсистеми «Гарпун» інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» передбачений Інструкцією з формування та ведення інформаційної підсистеми «Гарпун» інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 13.06.2018 №497.

Відповідно пункту 1 наведеної Інструкції, ІП «Гарпун» є інформаційно-телекомунікаційною системою «Інформаційний портал Національної поліції України», призначеної для обробки відомостей про транспортні засоби (далі - ТЗ) усіх типів (автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них ТЗ та мопеди) та номерні знаки ТЗ (далі - номерні знаки), що розшукуються у рамках кримінального, виконавчого проваджень, проваджень у справах про адміністративні правопорушення, оперативно-розшукової діяльності, а також за ухвалою слідчого судді, суду.

Облік об`єктів в ІП «Гарпун» відповідно пункту 5 наведеної Інструкції ведеться за такими категоріями: орієнтування про незаконне заволодіння ТЗ; орієнтування про залишення ТЗ місця дорожньо-транспортної пригоди; орієнтування про залишення ТЗ місця вчинення іншого правопорушення; орієнтування оперативне про ТЗ; орієнтування про неправомірну експлуатацію ТЗ з номерним знаком, що йому не належить; евакуйовані ТЗ; розшук ТЗ у зв`язку із незаконним заволодінням; розшук ТЗ, що залишив місце дорожньо-транспортної пригоди; розшук ТЗ за іншими кримінальними правопорушеннями; розшук ТЗ боржника державним виконавцем; розшук ТЗ боржника приватним виконавцем; розшук викраденого номерного знака; розшук втраченого номерного знака; знищені номерні знаки; розшук ТЗ на підставі судового рішення.

Відповідач не довів, що транспортні засоби, зазначені у ТТН на перевезення товару від підлягали обліку в ІП «Гарпун», який передбачає системний характер спостереження за відповідними транспортними засобами, та не надав докази перебування транспортних засобів, що використовувались для перевезення товару, в розшуку в рамках кримінального, виконавчого проваджень, проваджень у справах про адміністративні правопорушення, оперативно-розшукової діяльності.

Разом із тим суд враховує, що ймовірність розпізнавання, застосованої Управлінням патрульної поліції у Волинській області, системи становить 90%, що, в свою чергу, додатково підтверджується можливість похибки та недосконалість такої системи для встановлення фактів або ж спростування перевезень товарів.

З урахуванням наведених обставин, суд уважає помилковою позицію відповідача про те, що відсутність фіксації спеціальною системою «Інформаційний портал Національної поліції України» факту переміщення зазначених в ТТН автомобілів, свідчить про нереальність операцій щодо придбання товарів у ТОВ «Укрінстал», ТОВ «Укрінстал Львів» та ТОВ «Укрінстал Хмельницький».

Щодо недоліків у заповненні ТТН суд зазначає, що у відповідності до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту від 14.10.1997 за №363 з наступними змінами і доповненнями - ці Правила визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

Ці Правила встановлюють, що товарно - транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно - матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Крім цього, оформлення товарно - транспортної накладної є обов`язковим для учасників транспортного процесу (власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників).

Угода поставки товару не є договором про перевезення вантажу, а тому її реальне виконання не повинно підтверджуватись товарно-транспортними накладними. Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення».

Товарно-транспортна накладна - це не первинний документ, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення для договорів поставки.

Відтак, наявність або відсутність товарно-транспортних накладних, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а, від 11.09.2018 у справі №804/4787/16, від 17.01.2024 у справі № 320/2332/19, від 15.07.2024 у справі № 820/5088/16 від 13.03.2026 у справі № 808/3386/17.

Поряд із тим суд зауважує, що контролюючий орган не ставить під сумнів можливість здійснення господарських операцій між ТОВ «В2В Логістик» та ТОВ «Укрінстал Луцьк». Разом із тим, зазначаючи щодо неможливості поставлення товарів у зв`язку із отриманням інформації від Управління патрульної поліції у Волинській області, а також вказуючи про недоліки в ТТН, відповідач зазначає щодо нереальності господарських операцій виключно із ТОВ «Укрінстал», ТОВ «Укрінстал Львів» та ТОВ «Укрінстал Хмельницький».

Окрім того ГУ ДПС у Волинській області повідомляє про неможливість встановити приналежність придбаного товару від ТОВ «Укрінстал», ТОВ «Укрінстал Львів» та ТОВ «Укрінстал Хмельницький» до конкретної партії товару, в наслідок чого неможливо з`ясувати подальший рух товару, в т.ч. ідентифікувати його подальшу його реалізацію третім особам.

Судом встановлено, що відповідно до Положення про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку на 2023 рік, затвердженого наказом про облікову політику ТОВ «Укрінстал Луцьк» від 02.01.2023 №01-п, при продажі та іншому вибутті товарів оцінку запасів здійснювати за методом ФІФО (по собівартості перших за часом надходжень) (пункт 11.3 Положення). Всі товари обліковуються окремими партіями і списуються на реалізацію за методом ідентифікованої собівартості (пункт 11.6 Положення) (том 7 арк. спр. 17).

Суд зазначає, що метод обліку ФІФО (собівартість перших за часом надходження запасів), передбачений пунктом 16 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 (далі - П(С)БО 9) та узгоджується із затвердженими Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку запасів, наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 № 2 (пункт 2.15).

Пункт 16 П(С)БО 9 передбачає, що при відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів: - ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; - середньозваженої собівартості; - собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); - нормативних затрат; - ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів (абзац 2 пункту 16 П(С)БО 9).

Згідно з пунктом 20 П(С)БО 9 оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили до підприємства (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Відповідно до пункту 24 П(С)БО 9 запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок, а саме: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду. Перегляд первісної вартості матеріалів та інших допоміжних матеріалів, що призначені для виробництва продукції, і її коригування до рівня чистої вартості реалізації не проводиться, якщо очікується, що готову продукцію, виготовлену з них, буде реалізовано не нижче собівартості. Матеріали відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо зниження ринкових цін на них призведе до того, що собівартість готової продукції перевищить чисту вартість реалізації (пункт 25 П(С)БО 9).

Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і продаж (пункт 26 П(С)БО 9).

Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що не вистачає) запасів списуються на витрати звітного періоду. Суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на позабалансових рахунках. Після встановлення осіб, які мають відшкодувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і доходу звітного періоду (пункт 27 П(С)БО 9).

Відповідно, за пунктом 27 П(С)БО 9 формула ФІФО припускає, що одиниці запасів, які були придбані або вироблені першими, продаються першими, а отже, одиниці, які залишаються в запасах на кінець періоду, є тими, що були придбаними або виробленими останніми.

За результатами аналізу наведених норм П(С)БО 9 суд зазначає, що метод ФІФО не передбачає ідентифікації кожної одиниці товарів та їх списання суворо за ціною придбання, як цього вимагає відповідач, а навпаки, передбачає, що оцінка запасів у цьому випадку ґрунтується на припущенні, що товари реалізуються в тій послідовності, в якій вони надійшли на підприємство і відображаються в бухгалтерському обліку. Тобто товари, реалізовані першими, оцінюються за собівартістю перших за надходженням товарів. Вказаний метод застосовують для оцінки одиниці запасів, визначених родовими ознаками (наприклад борошно, цемент, нафтопродукти тощо), якщо запаси кожної окремої одиниці запасів поповнюються протягом періоду з різних джерел і за різною ціною. При вибутті з обліку запаси списуються послідовно за вартістю запасів, що надійшли першими. Аналітичний облік руху товарно-матеріальних цінностей здійснюється таким чином за підрозділами: у бухгалтерії у кількісно-сумовому вимірі; на складах у кількісному вираженні.

Під час розгляду справи суд дослідив оборотно-сальдову відомості по рахунку 281 (том 3 арк. спр. 210-250, том 4 арк. спр. 1-250, том 5 арк. спр. 1-250, том 6 арк. спр. 1-218), а також наявні в матеріалах первинні документи, за результатами аналізу яких установив, що контролюючий орган дійшов висновку про порушення товариством порядку ведення бухгалтерського обліку виключно на підставі аналізу рахунку 281, без дослідження первинних документів, які не свідчать про порушення товариством методу ФІФО чи неправильне формування собівартості.

Суд зазначає, що доводи податкового органу зроблені виключно на підставі аналізу даних рахунку 281, без дослідження первинних документів, що підтверджують фактичний рух товарів. Такий підхід суперечить вимогам пунктів 1, 2 статті 44 та статті 86 ПК України, які зобов`язують контролюючий орган досліджувати всі первинні документи, що є підставою для бухгалтерського обліку.

Дана позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 21.10.2025 у справі № 140/13115/24.

Враховуючи наведене суд приходить до переконання, що нереальність здійснення господарських операцій не є доведеними, адже не підтверджуються належними доказами. Такими доказами можуть слугувати акти зустрічної звірки, в межах якої контролюючий орган перевіряє первинні документи, складені контрагентом у взаємовідносинах з ТОВ «Укрінстал Луцьк», тощо. Без проведення відповідних контрольних заходів такі висновки податкового органу мають ознаки припущення, а не встановленого факту.

Отож, враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.12.2025 №0374920701 на суму 683 900,00 грн (547 120,00 грн основного платежу та 136 780,00 грн штрафних санкцій), від 22.12.2025 №0375290701 на суму 690 957,50 грн (552 766 грн основного платежу та 138 191,50 штрафних санкцій) та від 22.12.2025 №0375060701 на суму 55 143,00 грн.

Окрім того, в ході проведення перевірки ГУ ДПС у Волинській області встановлено списання пального ТОВ «Укрінстал Луцьк», проте за результатами перевірки документально не підтверджено факт використання паливно-мастильних матеріалів (далі – ПММ), облікованих на 203 рахунку «Паливо» та списаних на 92 рахунок «Адміністративні витрати» в господарській діяльності підприємства на загальну суму 144 844,20 грн, зокрема в операціях що пов`язані з виникненням об`єкту оподаткування податком на додану вартість.

В ході перевірки встановлено, що на 203 рахунку «Паливо» ТОВ «Укрінстал Луцьк» обліковувалися ПММ, зокрема Бензин А-95. Протягом 2024 року ТОВ «Укрінстал Луцьк» списано з 203 рахунку «Паливо» бензин марки А-95, на автомобілі, які взяті в оренду відповідно до договорів оренди транспортних засобів у фізичних осіб на загальну суму 144 844,20 грн без підтверджуючих документів.

Податковий орган зауважує, що шляхові листи надані товариством в ході перевірки не відповідають вимогам первинних документів та не можуть підтверджувати реальність здійснених поїздок та використання їх у господарській діяльності підприємства.

У шляхових листах зазначені одинакові залишки пального на початок та на кінець робочого дня/тижня незалежно від різного маршруту, пробігу та кількості заправленого пального. Фактичні норми втрат та пробіг транспортних засобів не співвідносяться з обсягами списаного пального, що унеможливлює підтвердження його використання в операціях, пов`язаних із господарською діяльністю. Маршрути руху транспортних засобів взагалі не зазначені. Документи не містять жодних даних щодо адресу пункту відправлення, пункту прибуття, не зазначено мету поїздки, не наведено інформацію про вантаж, виконані роботи, чи інші операції які містили інформацію щодо використання транспортних засобів у господарській діяльності ТОВ «Укрінстал Луцьк».

Відсутність маршруту унеможливлює встановлення факту здійснення транспортних переміщень та їх зав`язку із господарською діяльністю ТзОВ «Укрінстал Луцьк». Надані шляхові листи не дають можливості визначити реальний обсяг виконаної роботи, фактичний пробіг, відповідність навіть факт використання автомобіля у відповідний день.

Таким чином, шляхові листи не виконують функцію первинного документа, які б підтверджували здійснення господарських операцій. Відсутність маршрутів свідчить про формальне оформлення документів та неможливість підтвердження використання пального у господарській діяльності.

Судом встановлено, що на підтвердженням використання ПММ позивачем надано подорожні листи легкового автомобіля (том 2 арк. спр. 188-221) та накладні на відпуск товарів відповідно до яких і здійснювалось списання бензину А-95, а саме:

накладна на відпуск товарів від 31.01.2024 №ПК-19262/23-9157880017 за період з 01.01.2024 по 31.01.2024 кількістю 208,95 л. на загальну суму 9 488,07 грн (том 2 арк. спр. 168);

накладна на відпуск товарів від 29.02.2024 №ПК-19262/23-915915878 за період з 01.02.2024 по 29.02.2024 кількістю 214,82 л. на загальну суму 9 754,61 грн (том 2 арк. спр. 169);

накладна на відпуск товарів від 31.03.2024 №ПК-19262/23-9160528470 за період з 01.03.2024 по 31.03.2024 кількістю 186,89 л. на загальну суму 8 588,67 грн (том 2 арк. спр. 170);

накладна на відпуск товарів від 30.04.2024 №ПК-19262/23-9161837847 за період з 01.04.2024 по 30.04.2024 кількістю 308,01 л. на загальну суму 14 739,24 грн (том 2 арк. спр. 171);

накладна на відпуск товарів від 31.05.2024 №ПК-19262/23-9163125614 за період з 01.05.2024 по 31.05.2024 кількістю 465,87 л. на загальну суму 23 095,50 грн (том 2 арк. спр. 172);

накладна на відпуск товарів від 30.06.2024 №ПК-19262/23-9164593187 за період з 01.06.2024 по 30.06.2024 кількістю 296,57 л. на загальну суму 14 702,45 грн (том 2 арк. спр. 173);

накладна на відпуск товарів від 31.07.2024 №ПК-19262/23-9165964704 за період з 01.07.2024 по 31.07.2024 кількістю 313,27 л. на загальну суму 15 530,36 грн (том 2 арк. спр. 174);

накладна на відпуск товарів від 31.08.2024 №ПК-19262/23-9167522613 за період з 01.08.2024 по 31.08.2024 кількістю 202,42 л. на загальну суму 10 034,97 грн (том 2 арк. спр. 175);

накладна на відпуск товарів від 30.09.2024 №ПК-19262/23-9168768262 за період з 01.09.2024 по 30.09.2024 кількістю 172,19 л. на загальну суму 8 536,32 грн (том 2 арк. спр. 176);

накладна на відпуск товарів від 31.10.2024 №ПК-19262/23-9170120258 за період з 01.10.2024 по 31.10.2024 кількістю 251,49 л. на загальну суму 12 337,42 грн (том 2 арк. спр. 177);

накладна на відпуск товарів від 30.11.2024 №ПК-19262/23-9171619295 за період з 01.11.2024 по 30.11.2024 кількістю 205,56 л. на загальну суму 9 848,04 грн (том 2 арк. спр. 178);

накладна на відпуск товарів від 31.12.2024 №ПК-19262/23-9172860681 за період з 01.12.2024 по 31.12.2024 кількістю 170,00 л. на загальну суму 8 144,42 грн (том 2 арк. спр. 179).

Суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»)

Первинні документи бухгалтерської звітності можуть складатися платником податків у довільній формі, крім обов`язкових реквізитів таких документів, що закріплені в нормативно-правових актах, проте, в будь-якому випадку зазначені документи бухгалтерської звітності, повинні належним чином відображати зміст господарської операції, підтверджувати факт та розмір витрат у зв`язку із господарською операцією, а також підтверджувати, що така операція пов`язана з господарською діяльністю платника податків.

Суд оцінивши документи, які були надані позивачем під час перевірки та до матеріалів справи, приходить до висновку, що такі жодним чином не свідчать (не підтверджують), що пально-мастильні матеріали у спірний період були використані позивачем безпосередньо у власній господарській діяльності.

Накладні на відпуск товарів підтверджують виключно факт придбання пально - мастильних матеріалів, проте не є доказами, які свідчать про використання таких ПММ у власній господарській діяльності.

Облік придбаного палива для заправки власних та орендованих автотранспортних засобів здійснюється на підставі первинних документів, таких як накладні, договори, відомості або талони. Облік відображається на субрахунку 203 «Паливо» в бухгалтерському обліку.

Етапи обліку:

1. Придбання палива:

Придбане паливо оприбутковується на субрахунок 203 «Паливо». Якщо придбання здійснюється за безготівковим розрахунком, то підставою для відображення в обліку є відомості-рахунки та чеки РРО.

2. Заправка автомобілів:

Витрачене паливо списується з кредиту субрахунку 203 «Паливо» до дебету відповідних субрахунків рахунків 15, 20, 23, 28, 91, 92, 93, 94. Вибір субрахунку залежить від мети використання транспортного засобу.

3. Облік перевитрат (якщо є):

Перевитрати ПММ відображаються в бухгалтерському обліку як інші операційні витрати та списуються на субрахунок 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей».

4. Аналітичний облік:

Для контролю за використанням талонів (якщо є) та місцем зберігання палива може вестись аналітичний облік на субрахунку 203.

5. Облік витрат ПММ на орендованих автомобілях:

Для орендованих автомобілів облік витрат палива може здійснюватися на підставі договору з постачальником, де фіксується видача пального.

Документи, які є підставою для вчинення вищезазначених дій:

-накладні (підтверджують факт придбання палива);

-довідки (підтверджують заправку автомобілів);

-відомості (фіксують видачу палива на АЗС);

-талони (обліковуються окремо та відображаються в обліку);

-договори (укладаються з постачальниками палива, особливо в разі заправки за відомостями);

-акти списання (здійснюються при списанні витраченого палива, як у межах норми, так і понад норму);

-дорожні листи (використовуються для обліку витрат палива);

-журнали обліку (для обліку роботи генераторів (якщо застосовується).

Дана позиція викладена також у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 04.06.2025 у справі №160/20673/24.

Суд погоджується з висновками контролюючого органу про те, що надані позивачем подорожні листи не можуть бути належним та достатнім підтвердженням використання пального у господарській діяльності.

Так, досліджені судом подорожні листи містять істотні недоліки, які не дають можливості встановити фактичний зміст та обсяг здійснених господарських операцій. Зокрема, у зазначених документах відображено однакові залишки пального на початок і кінець робочого дня (тижня) незалежно від маршруту руху транспортного засобу, пробігу та обсягів заправленого пального, що ставить під сумнів достовірність наведених у них відомостей та свідчить про відсутність належного обліку фактичних витрат пального.

Крім того, наявні у подорожніх листах відомості не дають можливості співвіднести фактичний пробіг транспортних засобів із кількістю списаного пального.

Для прикладу: у подорожньому листі від 01.05.2024 №ЛУ000000041 зазначено, що загальний пробіг становить 1 020 км, тоді як фактичні витрати пального становлять 12 л, отож фактичне використання пального становить 122,4 л, тоді як фактично видано 107 л та при повернені цей показник становить 5 л, а тому така різниця складає 10,4 л (зворот том 2 арк. спр. 188); у подорожньому листі від 06.05.2024 №ЛУ000000042 зазначено, що загальний пробіг становить 220 км, тоді як фактичні витрати пального становлять 12 л, отож фактичне використання пального становить 26,4 л, тоді як фактично видано 27 л та при повернені цей показник становить 5 л, а тому така різниця складає 5,6 л (том 2 арк. спр. 189); у подорожньому листі від 19.02.2024 №ЛУ000000017 зазначено, що загальний пробіг становить 730 км, тоді як фактичні витрати пального становлять 12 л, отож фактичне використання пального становить 87,6 л, тоді як фактично видано 78 л та при повернені цей показник становить 5 л, а тому така різниця складає 4,6 л (том 2 арк. спр. 208); у подорожньому листі від 22.04.2024 №ЛУ000000030 зазначено, що загальний пробіг становить 333,3 км, тоді як фактичні витрати пального становлять 9 л, отож фактичне використання пального становить 30 л, тоді як фактично видано 30 л, при виїзді було наявно 2л та при повернені цей показник становить 2 л, а тому така різниця складає 4,0 л (том 2 арк. спр. 220).

Враховуючи наведене суд приходить до переконання про неможливість обґрунтованість використання пального у межах господарської діяльності позивача.

Суд також бере до уваги, що надані листи взагалі не містять інформації про маршрут руху транспортних засобів, зокрема не зазначено пунктів відправлення та прибуття, адрес, мети поїздки, відомостей про перевезений вантаж, виконані роботи чи інші господарські операції, для здійснення яких використовувалися транспортні засоби. За відсутності таких відомостей неможливо встановити фактичне здійснення транспортних переміщень, їх зв`язок із господарською діяльністю позивача, а також перевірити реальний обсяг виконаних робіт і фактичне використання транспортних засобів у відповідні дати.

Отож, що надані позивачем шляхові листи не містять достатніх та достовірних відомостей, які б підтверджували фактичне здійснення господарських операцій із використанням транспортних засобів та списаного пального. Відтак зазначені документи не можуть бути визнані належними доказами використання пального у господарській діяльності, а тому суд погоджується з висновками контролюючого органу щодо їх формального характеру та неналежності як документального підтвердження спірних господарських операцій.

Витрати палива мають бути підтверджені належними первинними документами, у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які б, містили усі необхідні дані, щодо витрат пально-мастильних матеріалів, обсягів перевезень, конкретної господарської операції, тощо.

Однак позивачем не надано відповідні належні докази (первинні документи), які б містили інформацію про маршрут або роботи, які здійснювали транспортні засоби, зокрема, що заходяться на балансі позивача, та на підтвердження того, що таке перевезення, роботи, пов`язані з власною господарською діяльністю товариства, інформацію про розрахунок фактичних витрат палива, показники спідометра, ємність баку при виїзді та прибутті, факт заправки палива, місце та час відправки та прибуття транспортного засобу, відстань, яку проїхав транспортних засіб у кілометрах чи почасово, іншу інформацію, яка впливає на норми витрат палива (використанні обігрівачів, кондиціонерів-причепів, вантажів, тощо).

При цьому позивачем також не надано наказів про встановлення норм витрат палива для транспортних засобів. Не надано також і актів списання пально-мастильних матеріалів.

Дана позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 19.11.2024 у справі №420/7184/19.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

За приписами пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів/послуг, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

Оскільки під час перевірки не було документально підтверджено використання придбаного ТОВ «Укрінстал Луцьк» пального на загальну суму 144 844,20 грн в господарській діяльності, чим занижено податкові зобов`язання на суму з податку на додану вартість всього в сумі 28 969 грн, а надані позивачем первинні документи не містять жодних даних (реквізитів), які б розкривали зміст господарської операції для цілей податкового обліку, то використання пального позивачем у господарській діяльності за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 не підтверджено належними та допустимими доказами.

Разом із тим суд уважає безпідставним посилання відповідача на інформацію, зазначену в мережі інтернет щодо авто BMW, 5281 НОМЕР_3 , WBA5A7C52ED219798, яке було реалізоване через страховий онлайн-аукціон США COPART, оскільки, як вірно зазначає позивач, така інформація отримана не з офіційних джерел, а з відкритих інтернет-ресурсів, достовірність яких не підтверджена жодними належними первинними документами чи офіційними запитами.

Водночас, зазначене не впливає на встановлені судом обставини справи та не спростовує наведених вище висновків щодо непідтвердження позивачем використання пального у господарській діяльності належними та допустимими доказами.

Внаслідок наведеного порушення ТОВ «Укрінстал Луцьк» не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, визначені пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України на суму ПДВ всього в сумі 12 240 грн, в тому числі за січень 2024 року на суму 1020 грн, за лютий 2024 року на суму 1020 грн, за березень 2024 року на суму 1020 грн, за квітень 2024 року на суму 1020 грн, за травень 2024 року на суму 1020 грн, за червень 2024 року на суму 1020 грн, за липень 2024 року на суму 1020 грн, за серпень 2024 року на суму 1020 грн, за вересень 2024 року на суму 1020 грн, за жовтень 2024 року на суму 1020 грн, за листопад 2024 року на суму 1020 грн, за грудень 2024 року на суму 1020 грн.

Разом із тим суд враховує, що відповідно до пунктів 123.1 - 123.2 статті 123 ПК України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення бюджетного відшкодування або виявлення фактів використання податкових пільг не за цільовим призначенням чи всупереч умовам чи цілям їх надання

Вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Діяння, передбачені пунктом 123.1 (крім діянь, передбачених пунктом 123.2-1) цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З наведеного слідує, що накладення штрафу за пунктом 123.3 статті 123 ПК України можливе лише у випадку встановлення податковим органом умислу в діях платника щодо не сплати повторно протягом 1095 календарних днів узгодженої суми грошового зобов`язання.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 №466-IX (далі - Закон №466) визначено, у яких випадках діяння вважається таким, що вчинене умисно, а також зазначено, що необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, у випадках, визначених пунктами 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2-124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 ПК України, є встановлення контролюючими органами вини особи.

Податковим правопорушенням, за приписами пункту 109.1 статті 109 ПК України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т.ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Варто зазначити, що ПК України не містить визначення поняття «вина», однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у пунктах 112.1 та 112.2 статті 112 ПК України, відповідно до яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Крім того, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Таким чином, умовами, які визначають вину особи, у розумінні статті 112 ПК України є:

- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;

- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас, обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 123.2 та 123.3 статті 123 ПК України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу.

У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи у вчиненні податкового правопорушення.

Обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 16.11.2023 у справі № 160/24147/21.

У постанові Верховного суду від 08.12.2022 у справі № 520/9294/21 розтлумачено положення чинного податкового законодавства, які визначають вину як об`єктивну сторону податкових правопорушень. Тому для встановлення її наявності контролюючому органу необхідно довести не наявність відповідного ставлення платника податків до своїх протиправних дій/бездіяльності (усвідомлення своїх дій, розуміння наслідків тощо), що платник податків, вчиняючи дії або допускаючи бездіяльність, за які встановлена відповідальність, діяв «нерозумно, недобросовісно та без належної обачності».

Таким чином, обов`язок доведення вини Кодексом покладено на контролюючий орган, без виконання якого, особу не можливо буде притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого, умовою є наявність вини.

Згідно з пунктом 109.3 статті 109 ПК України необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи, лише у випадках визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 ПК України.

В інших випадках, визначених Кодексом, за які передбачена фінансова відповідальність, обов`язок встановлення вини особи на контролюючі органи не покладений. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності є виключно не дотримання нею вимог Кодексу, за які така відповідальність встановлена.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує відповідальність у вигляді штрафу за пунктами 123.2-123.3 статті 123 ПК України, є обов`язок доведення контролюючим органом вини платника податків, а саме, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо декларування та сплати податкового зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість всього в сумі 28 969 грн, однак доказів того, що позивач умисно вчинив такі дії матеріали справи не містять та відповідачем таких не надано.

Акт перевірки також не містить обґрунтувань щодо наявності в діях позивача умислу на вчинення правопорушення.

В свою чергу, відсутність в акті перевірки інформації, яка характеризує таку ознаку виявленого діяння як умисність, вказує на необґрунтованість застосування пункту 123.2 статті 123 ПК України.

Отже, в даному випадку, має місце неправильне визначення позивачем суми податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності без умислу.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що штрафні санкції мали бути застосовані в розмірі 10% суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування згідно з пунктом 123.1 статті 123 ПК України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.12.2025 №0375290701 на суму 4 344,30 грн (надмірно нарахованих 15% штрафних санкцій).

Натомість податкові повідомлення-рішення від 22.12.2025 №0375290701 на суму 31 858,20 грн (28 962,00 грн основного платежу та 2 896,2 штрафних санкцій) та від 22.12.2025 №0375070701 є законними та скасуванню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частини друга статті 77 КАС України). У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених обставин та аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.12.2025 №0374920701 на суму 683 900,00 грн (547 120,00 грн основного платежу та 136 780,00 грн штрафних санкцій), від 22.12.2025 №0375290701 на суму 695 301,80 грн (552 766,00 грн основного платежу та 142 535,80 штрафних санкцій) та від 22.12.2025 №0375060701 на суму 55 143,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Судом встановлено, що при зверненні до суду позивач згідно із платіжною інструкцією від 12.03.2026 №4140 сплатив судовий збір в розмірі 22 605,04 грн (арк. спр. 13), тоді як сплаті підлягав судовий збір в сумі 18 084,04 грн (1 507 003,00 грн х 1,5% х 0,8 = 18 084,04 грн, оскільки позов було подано до суду в електронній формі через систему «Електронний суд», що передбачає застосування коефіцієнту для пониження відповідного розміру ставки судового збору).

Питання про повернення судового збору, надміру сплаченого за подання даного адміністративного у розмірі 4 521,00 грн (чотири тисячі п`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок), може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд задовольняє позов частково, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ТОВ «Укрінстал Луцьк» необхідно стягнути судовий збір в сумі 17 212,14 грн (сімнадцять тисяч двісті дванадцять гривень 14 копійок) пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРІНСТАЛ ЛУЦЬК» (43020, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Рівненська, будинок 48, ідентифікаційний код юридичної особи 43041548) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44106679) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 22 грудня 2025 року № 0375060701 (Форма «В4») щодо завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 55 143,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 22 грудня 2025 року № 0374920701 (Форма «Р») на суму 683 900,00 грн (547 120,00 грн основного платежу та 136 780,00 грн штрафних санкцій).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 22 грудня 2025 року № 0375290701 (Форма «Р») в частині, а саме на суму 695 301,80 грн (552 766,00 грн основного платежу та 142 535,80 штрафних санкцій).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРІНСТАЛ ЛУЦЬК» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судовий збір у розмірі 17 212,14 грн (сімнадцять тисяч двісті дванадцять гривень 14 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович